Рішення

від 05.07.2021 по справі 495/1330/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/1330/21

Номер провадження 2/495/1583/2021

05 липня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Рачицької І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності в прядку спадкування на обов`язкову частку у спадщині, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

01.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить:

- скасувати державну реєстрацію права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Софіївська сільська рада, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120886700:01:001:0099, площею 6,3148 гектарів, та земельної ділянки після, площею 0,40 гектарів для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, право власності на яке підтверджено державним актом на право приватної власності серії РІ № 451746 - проведеної на підставі свідоцтва про право на спадщину № 40437074 ВСХ 731385 від 15.08.2006 р. в частині скасування державної реєстрації права власності на Ѕ частку вказаних ділянок;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на Ѕ частку земельної ділянки за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Софіївська сільська рада, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120886700:01:001:0099, площею 6,3148 гектарів, та Ѕ частку земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_3 , площею 0,40 гектарів для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, право власності на яке підтверджено державним актом на право приватної власності серії РІ № 451746. Також просить стягнути з відповідачки судові витрати та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської, серія НОМЕР_3 , актовий запис № 1.

Позивачка вказує, що на час смерті матері їй виповнилося лише 11 років, оскільки батько з ними однією родиною не проживав, позивачка стала сиротою та була влаштована до прийомної сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі угоди про влаштування дитини на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї , укладеного між Білгород-Дністровської РДА та вказаними особами. Про будь-яке майно, що належало матері на час смерті, ОСОБА_1 не було відомо, оскільки остання була неповнолітньою особою та від її імені, ані далекі родичі, ані служба у справах дітей не цікавились щодо можливості залишення майна після смерті матері.

16 квітня 2019 року позивачка уклала шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 16.04.2019 р., виданим Виконавчим комітетом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та змінила прізвище на ОСОБА_1 .

Нещодавно позивака дізналася, що її мати, як член КСХП Софіївка отримала сертифікат на земельну частку пай на 6,48 умовних гектарів.

04 березня 2020 року у відповідь на адвокатський запит листом ГУ Держгеокадастру в Одеської області за № 150/124-20 повідомлено що згідно наявних в міськрайонному управлінні Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 01.01.2013 року на ім`я громадянки ОСОБА_3 в 2001 році було зареєстровано державний акт серії РІ № 451727 на право приватній власності на земельну ділянку загальною площею 6,32 га для ведення товарного господарства. Крім того повідомлялося, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в 2007 році будо зареєстровано державний акт серії ЯЕ № 653202 на ім`я громадянки ОСОБА_2 з присвоєнням кадастрового номеру 5120886700:01:001:0099.

Крім того, на час смерті ОСОБА_3 окрім земельної ділянки (паю) належала також й земельна ділянка площею 0,40 гектарів для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, право власності на яке підтверджено державним актом на право приватної власності серії РІ № 451746, яке також є складовою спадкової маси.

В подальшому, завдяки Інформаційній довідці з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно 201965927 позивачці стало відомо, що земельна ділянка площею 6,3148 гектарів відповідачкою ОСОБА_2 , передана в оренду Фермерському господарству Сердюк до 12.05.2063 року.

Вказане підтверджує, що майно, частку на яке позивачка мала отримати при будь-якому заповіті, як неповнолітня, наявне, воно здається в оренду та відповідач отримує прибуток, що є порушенням прав ОСОБА_1 .

Процесуальні дії.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.03.2021 року відкрито провадження по справі та призначене підготовче судове засідання.

24.03.2021 року від представника позивачки - адвоката Каланжова В.І. до суду надійшло клопотання, відповідно до якого він просить витребувати з Одеського державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи №245/2006, яка заводилась Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 24.03.2021 року витребувано з Одеського державного нотаріального архіву належним чином завірену копію спадкової справи №245/2006, яка заводилась Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.04.2021 року до суду з Одеського державного нотаріального архіву надійшла завірена копія спадкової справи №245/2006, яка заводилась Білгород-Дністровською районною державною нотаріальною конторою Одеської області після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 28.04.2021 року відкладено розгляд справи у зв`язку із неявкою до суду представника третьої особи на 02.06.2021 року.

02.06.2021 року від представника позивачки - адвоката Каланжова В.І. надійшла заява, у якій останній просив відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 02.06.2021 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 05.07.2021 року.

У судове засідання 05.07.2021 року сторони не з`явились.

Представник позивачки - адвокат Каланжова В.І. подав до канцелярії суду заяву з проханням судове засідання провести без його участі, вказав, що позов підтримує просить задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в процесі розгляду справи змінювала свою правову позицію відносно позовних вимог ОСОБА_1 21.04.2021 року подала до суду заперечення на позов ОСОБА_1 , у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, також подала клопотання, у якому просила застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову з цих підстав. Разом з тим, в процесі розгляду справи, відповідачка ОСОБА_2 змінила правову позицію та 05.07.2021 року подала через канцелярію суду письмову заяву, у якій вказала, що позов ОСОБА_1 визнає та не заперечує проти його задоволення, просила також , справу слухати у її відсутність.

Представник служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується наступними документами:

- копією свідоцтва про народження позивачки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_5 , виданим потворно 21 липня 2006 року, актовий запис 07, де в графі мати вказано - ОСОБА_3 ; (а.с. 9)

- копією свідоцтва про шлюб, виданого 16 квітня 2019 року виконавчим комітетом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, серії НОМЕР_4 , відповідно до якого позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) уклала шлюб 16 квітня 2019 із ОСОБА_9 та змінила після реєстрації шлюбу прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , про що складено відповідний актовий запис №7. (а.с. 12)

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської, серія НОМЕР_3 , актовий запис № 1. (а.с. 11)

Таким чином, на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 , позивачці ОСОБА_1 виповнилося 11 років.

За життя спадкодавцю ОСОБА_1 належала земельна ділянка загальною площею 6,32 га для ведення товарного господарства земельна ділянка площею 0,40 гектарів для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Так, згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеської області за № 150/124-20 від 04 березня 2020 року на адвокатський запит, повідомляється, що згідно наявних в міськрайонному управлінні Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 01.01.2013 року на ім`я громадянки ОСОБА_3 в 2001 році було зареєстровано державний акт серії РІ № 451727 на право приватній власності на земельну ділянку загальною площею 6,32 га для ведення товарного господарства. Крім того повідомляється, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в 2007 році будо зареєстровано державний акт серії ЯЕ № 653202 на право власності на вищевказану земельну ділянку на ім`я громадянки ОСОБА_2 з присвоєнням кадастрового номеру 5120886700:01:001:0099. (а.с. 14-15)

Крім того, на час смерті ОСОБА_3 окрім земельної ділянки (паю) належала також й земельна ділянка площею 0,40 гектарів для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, право власності на яке підтверджено державним актом на право приватної власності серії РІ № 451746, яке також є складовою спадкової маси. (а.с. 18)

Згідно Інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно 201965927, земельна ділянка площею 6,3148 гектарів відповідачкою ОСОБА_2 передана в оренду Фермерському господарству Сердюк до 12.05.2063 року. (а.с. 19-20)

Згідно копії спадкової справи №245/2006 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вбачається, згідно дублікату заповіту, виданого 20.07.2006 року секретарем Софіївської сільської ради Меряну Т.Д., за життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіла земельну ділянку розміром 6,32 га в межах згідно з планом, розташовану на території Софіївської сільської ради, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , згідно державного акта на право власності на землю серія Р1 №41727, виданого 01 серпня 2001 року Софіївською сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7 відповідачці ОСОБА_2 . (а.с. 57 зворотна сторона)

23.05.2006 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Білгород-Дністровської районної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . У вказаній заяві ОСОБА_2 зазначається, що на день смерті спадкодавця залишилося майно: право на земельну ділянку розміром 6,32 га в межах згідно з планом, розташовану на території Софіївської сільської ради, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , згідно державного акта на право власності на землю серія Р1 №41727, виданого 01 серпня 2001 року Софіївською сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7, ОСОБА_2 вказує що вказану спадщину вона приймає та зазначає, що інших спадкоємців, у тому числі передбачених ст. 1241 ЦК України не має. (а.с. 55)

Згідно свідоцтво про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної нотаріальної контори Базан Т.П. 15.08.2006 року, відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 . Спадкове майно складається з земельної ділянки розміром 6,32 га в межах згідно з планом, розташовану на території Софіївської сільської ради, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , згідно державного акта на право власності на землю серія Р1 №41727, виданого 01 серпня 2001 року Софіївською сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7. Вказане також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 68-69)

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1, 5 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає . Вказана позиція кореспондується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 26 вересня 2019 року по справі № 161/5413/17.

Таким чином судом встановлено, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 , разом з нею проживала малолітня донька ОСОБА_1 , якій на час відкриття спадщини виповнилося лише 11 років, та яка є такою, що прийняла спадщину фактично. Тобто, позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, будучи малолітньою донькою спадкодавця, незалежно від змісту заповіту, який був складений спадкодавцем ОСОБА_1 на ім`я відповідачки ОСОБА_2 , мала право на половину частки у спадщині (обов`язкова частка).

Отже суд приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту шляхом задоволення вимог до ОСОБА_2 в частині скасування державної реєстрації права власності за відповідачкою ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Софіївська сільська рада, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120886700:01:001:0099, площею 6,3148 гектарів на Ѕ частку вказаної ділянки та визнаня за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на Ѕ частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120886700:01:001:0099, площею 6,3148 гектарів.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частинку земельної ділянки площею 0,40 гектарів для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка заповітом не охоплена, суд керується наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.

За змістом ст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У пункті 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦК України, фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності отримується в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до пункту г частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,40 гектарів для ведення особистого підсобного господарства, розташована на території Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської не була охоплена заповітом ОСОБА_1 , складеним на ім`я ОСОБА_2 . Згідно досліджених під час розгляду справи письмових доказів, а саме копії спадкової справи №245/2006 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво складається з земельної ділянки розміром 6,32 га в межах згідно з планом, розташовану на території Софіївської сільської ради, масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 , згідно державного акта на право власності на землю серія Р1 №41727, виданого 01 серпня 2001 року Софіївською сільською радою, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7. Вказане також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 68-69)

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 не приймала спадщину у вигляді земельної ділянки площею 0,40 гектарів, а тому позивачка ОСОБА_1 не позбавлена можливості оформити спадщину на земельну ділянку площею 0,40 гектарів для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Софіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської в нотаріальному порядку, враховуючи той факт, що на момент відкриття спадщини вона проживала разом із спадкодавцем та є такою, що прийняла спадщину фактично. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18 .

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат .

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтвердженні витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволені частково, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 908,00 грн.

Крім того, позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн., при цьому позивачкою до суду не надано касово-приходного ордеру на перерахунок коштів за надання правової допомоги у розмірі 9000 грн. та розрахунок таких витрат, або будь-яких доказів, що підтверджують реальні витрати, понесені нею, а також відомості про кількість годин витрачених адвокатом позивачки на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням суду, у зв`язку з чим суд вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 витрат на оплату правової допомоги в розмірі 9000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, про скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності в прядку спадкування на обов`язкову частку у спадщині - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Софіївська сільська рада, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , кадастровий номер 5120886700:01:001:0099, площею 6,3148 гектарів в частині скасування державної реєстрації права власності на Ѕ частку вказаної ділянки.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування на Ѕ частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5120886700:01:001:0099, площею 6,3148 гектарів.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , судовий збір в розмірі 908,00 грн.

В решті вимог відмовити у задоволенні.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський