Рішення

від 31.08.2021 по справі 552/4622/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4622/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

присяжних Лисенко А.О., Васильєвої Л.А.,

секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,

за участю лікаря Майборода І.В.,

прокурора Магди Р.О.,

особи, щодо якої вирішується питання ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/4622/21 за заявою лікаря-психіатра відділення інтенсивної терапії Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради Майборода Ірини Володимирівни про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

Лікар-психіатр відділення інтенсивної терапії Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради Майборода І.В. 30.08.2021 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що на стаціонарне лікування в КП Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради 30.08.2021 о 04 год 25 хв. була госпіталізована в порядку примусової госпіталізації ОСОБА_1 , 1978 року народження, за рішенням лікаря з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, загострення. Під час огляду черговим лікарем була вкрай напружена, агресивна, вкусила санітара за руку.

В своїй заяві лікар просив суд ухвалити рішення про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до психіатричного стаціонару.

В судовому засіданні лікар повністю підтримав вимоги заяви про примусову госпіталізацію ОСОБА_1

ОСОБА_1 , за участю якої проводився розгляд заяви, погоджувалася з тим, що ліки треба приймати, але в лікарні перебувати не бажає.

Прокурор в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити.

Суд, заслухавши лікаря, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що на стаціонарне лікування в КП Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради в порядку примусової госпіталізації 30.08.2021 о 04 год 25 хв. була госпіталізована за рішенням районного психіатра Диканської лікарні планового лікування Диканської МР ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , 1978 року народження, з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, загострення. Під час огляду черговим лікарем приймального відділення ОСОБА_3 була вкрай напружена, агресивна, голосно кричала, вкусила санітара за руку. Була направлена у відділення інтенсивної терапії.

Відповідно до норм ст. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Аналіз ст. 14 Закону дає підстави вважати, що примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Підпунктом е пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту е пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.

У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Такі ж висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме - рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації, рішенні від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка страждає на психічний розлад, є особою з 2 групою інвалідності безтерміново.

ОСОБА_1 , 1978 року народження, комісією лікарів-психіатрів згідно з висновком від 30.08.2021 встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, маніоформно-параноїдний синдром з агресивною поведінкою, стадія загострення.

Зазначений діагноз було встановлено на підставах та в порядку визначеному законом, він не спростований жодними доказами.

За висновком комісії лікарів-психіатрів КП Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР від 30.08.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зважаючи на наявність у неї тяжкого психічного розладу, відмову від добровільного лікування, внаслідок чого вона виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для себе та оточуючих (агресія по відношенню до оточуючих, вкрай неадекватна поведінка), потребує госпіталізації до психіатричного стаціонару в примусовому порядку.

При вирішенні даної справи суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 лютого 2018 року в справі № 2-1/07, де суд зазначив, що надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України. Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту е пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як психічно хвора , якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що особа є психічно хворою, що підтверджено висновком комісії - лікарів від 30.08.2021.

Психічний розлад ОСОБА_1 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що вона може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку як для неї самої, так і особливо для оточуючих.

Окрім того, обґрунтованість тривалості тримання у психіатричній лікарні в залежності від стійкості захворювання ОСОБА_1 може бути визначена лікарями виходячи із наступного протікання захворювання.

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень лікаря щодо необхідності лікування ОСОБА_1 саме в стаціонарних умовах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява лікаря-психіатра Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради Майборода І.В. про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 342 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Заяву лікаря-психіатра відділення інтенсивної терапії Комунального підприємства Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради Майборода Ірини Володимирівни (місцезнаходження м. Полтава, вул. Медична, 1, код ЄДРПОУ 01999075) про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання с. Одарюківка Диканського району) задовольнити.

Госпіталізувати в примусовому порядку до психіатричного стаціонару ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 31.08.2021.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко

Присяжні Л.А.Васильєва

А.О.Лисенко