Рішення

від 25.08.2021 по справі 470/367/21

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/125/21

Справа № 470/367/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2021 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Михалюк С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська державна нотаріальна контора, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області про визнання права колективної власності на 1/4 частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2021 року позивачка звернулася до суду з відповідним позовом до відповідачів у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , за довідкою Любомирівської сільської ради народних депутатів № 163/04-12 від 07 червня 2019 року батько мав у приватній власності земельну ділянку площею 3,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Любомирівської сільської ради. Нотаріусом їй було відмовлено в оформленні спадкових прав після смерті батька через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу. Нею було з`ясовано, що батько був включений до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії МК № 02 від 12 лютого 1995 року. Розпорядженням Березнегуватської РДА від 07 вересня 2004 року № 693 було затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Любомирівської сільської ради, в додатках до якого є прізвище її батька, однак за життя державного акту на право приватної власності на земельну ділянку він не отримав, оскільки помер раніше. Посилаючись на викладене, позивачка просила суд визнати за нею право колективної власності на ј частку землі площею 3,97 га, яка знаходиться на території Любомирівської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належала померлому на підставі Державного акту на право колективної власності на землю, серії МК № 02 від 12 лютого 1995 року.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, до суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Завідувач Березнегуватської державної нотаріальної контори Нікурадзе Т. в судове засідання не з`явилась, до суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач Висунська сільська рада в судове засідання не з`явився, в судове засідання направив заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності та відзиву на позов від них не надходило, тому суд визнає їх неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

З матеріалів справи убачається, що 12 лютого 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству Зоря було видано Державний акт направо колективної власності на землю серії МК №02. В додатку до вказаного акту у списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства міститься прізвище ОСОБА_5 під порядковим номером № 69 (а.с.11-16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 04 березня 2005 року Любомирівською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області, про що в Книзі реєстрації смертей було зроблено відповідний актовий запис № 6 (а.с.6). Після смерті ОСОБА_5 10.11.1996 року було видано сертифікат серії МК № 0047467 на земельну частку (пай) розміром 7,05 умовних кадастрових гектарів в межах території колишнього КСП Зоря Любомирівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, який зареєстровано в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 10 липня 1996 року за № 42, відповідно до розпорядження Березнегуватської райдержадміністрації від 09 липня 1996 року № 195. Земельна ділянка до вказаного сертифікату сформована не була, державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_5 не отримував, про що свідчить лист відділу у Березнегуватському районі головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 12 серпня 2019 року № 193/106-19 та від 06.12.2019 року № 260/106-19.( а.с.10).

З копії спадкової справи № 96/05 заведеної державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори убачається що позивачка, яка є донькою померлого ОСОБА_5 , звернулася із заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 06 липня 2019 року завідувача Березнегуватською державної нотаріальною конторою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку що знаходиться в межах Любомирівської сільської ради у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно ( а.с.49). Відповідачі по справі, які є дружиною та дітьми спадкодавця ОСОБА_5 на момент смерті були зареєстровані та проживали разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , однак до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав не зверталися ( а.с.46).

Заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року позовну заяву позивачки до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Березнегуватської державної нотаріальної контори, було задоволено частково, та визнано за нею право на ј частку земельної частки (паю) розміром 7,05 умовних кадастрових гектарів, по КСП Зоря Любомирівської сільської ради в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало померлому згідно сертифікату серії МК № 0047467 від 10 липня 1996 року. Крім цього ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10 червня 2021 року у задоволенні заяви позивачки про виправлення описки у рішенні суду шляхом зазначення у резолютивній частині рішення про визнання за нею права власності на земельну частку (пай) було відмовлено.

За частиною першою статті 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .

При вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного Кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК України.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Порядок паювання земель) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до частини першої статті 22 та частини другої статті 23 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) 1990 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта, та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Матеріалами справи підтверджується, що КСП Зоря отримав державний акт на право колективної власності на землю. Батько позивачки ОСОБА_5 на час передачі державного акта був членом КСП та був включений до списку осіб, доданого до державного акта. Отже за життя у ОСОБА_5 виникло право на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Положеннями статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що засобом захисту цивільного права може бути визнання саме права на земельну частку (пай), а не права власності на земельну частку (пай) як про те зазначала позивачка.

З матеріалів справи убачається, що донька померлого - позивачка по справі, прийняла спадщину, своєчасно звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою, однак, свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) не отримала, оскільки у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документа на вищезазначену земельну частку (пай). Іншого захисту свого права, крім судового, вона не мала, тому судом було захищено її спадкові права після смерті батька шляхом визнання заочним рішення суду від 08 вересня 2020 року за нею права на ј частку земельної частки (паю) розміром 7,05 умовних кадастрових гектарів по КПС Зоря Любомирівської сільської ради в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яке належало померлому згідно сертифікату серії МК № 0047467 від 10 липня 1996 року.

Звертаючи до суду з вказаним позовом позивачка просила визнати за нею право колективної власності на ј частку землі площею 3,97 га яка знаходиться на території Любомирівської сільської ради, що належала її померлому батьку на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії МК № 02 виданого 12 лютого 1995 року. Разом з тим Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України (далі Закон) від 10 липня 2018 року №2498-VІІІ, що набрав чинності 01 січня 2019 року, розділ Х Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 21, яким встановлено, що з дня набрання чинності вказаним Законом - землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Крім цього за положеннями Земельного Кодексу України 2002 року з відповідними змінами, земля в Україні може перебувати виключно у приватній, комунальній або державній власності (ст.78 ЗК України). Відповідно вимоги позивачки про визнання за нею в порядку спадкування право колективної власності на землю не ґрунтуються на нормах закону.

Крім цього приписами Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено виготовлення документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

За змістом статті 3 вказаного Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Статтею 5 цього Закону визначені повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Відповідно до вказаної норми сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Аналогічні повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені Порядком організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 04 лютого 2004 року № 122. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що рішення суду про визнання за спадкодавцем права на земельну частку (пай) не є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки вказаними нормативними документами передбачена процедура виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), яка передбачає зокрема звернення із заявою до відповідної територіальної громади, виготовлення технічної документації із землеустрою.

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 за життя окрім права на земельну частку (пай) набув ще право власності на земельну ділянку площею 3,97 га в межах території Любомирівської сільської ради, відповідно така земельна ділянка не увійшла до складу спадкового майна та не може бути успадкована спадкоємцями ОСОБА_5 . Посилання позивачки на те, що заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2020 року були вирішенні її позовні вимоги щодо спадкування іншої частки (паю) що належала батькові, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається що ОСОБА_5 за життя набув лише право на земельну частку (пай) розміром 7,05 га, а її площа при виділенні земельної ділянки в натурі на місцевості у фізичних гектарах складає 3,97 га. З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Керуючись ст.ст.10,13,258,263-265,268,280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська державна нотаріальна контора, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області про визнання права колективної власності на 1/4 частку земельної ділянки в порядку спадкування за законом - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Третя особа на сторона позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Березнегуватська державна нотаріальна контора - адреса пл.Соборно- Миколаївська, 10 смт.Березнегувате Миколаївська область, ЄДРПОУ 02892876.

Відповідачі:

ОСОБА_2 - адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 - адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 - адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 .

Висунська сільська рада Березнегуватського району Миколаївської область - адреса місцезнаходження юридичної особи вул. Ковтюха, буд. № 3 с.Висунськ Баштанський (Березнегуватський) район Миколаївська область, ЄДРПОУ 02892876.

Суддя С.Ф. Орлова

Повне заочне рішення суду складене 30 серпня 2021 року.