Рішення

від 27.08.2021 по справі 450/2081/20

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2081/20 Провадження № 2/450/479/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

позивача ОСОБА_1 та її представника Тимчишин М.Й. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про скасування рішення сільської ради, -

в с т а н о в и в:

09.07.2020 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просить скасувати рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №294 від 25.11.2016 року Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність ОСОБА_3

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона являється жителькою с.Гринів, і за нею, згідно погосподарської книги , рахується земельна ділянка загальною площею 0,94 га.

Крім того, згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.06.2018р., вона успадкувала земельну ділянку площею 0,6833 га. Однак оспорюваним рішенням №294 частину даної земельної ділянки, а саме земельну ділянку площею 0,2084 га, передано у власність ОСОБА_3 , яка у с.Гринів не народилася і не є жителем даного села. Тому вважає, що спірну земельну ділянку ОСОБА_3 отримала незаконно, і з цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте відповідачем з порушенням законодавства.

07.08.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача відзив на позов не подав, також не подала заперечення на позов третя особа.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свій позов та просить його задовольнити. Однак не змогла дати однозначної відповіді на запитання головуючого про те, які її права порушенні відповідачем у зв`зку з прийняттям рішення №294. Крім того ОСОБА_1 зазначила, що земельна ділянка, яка передана ОСОБА_3 у власність, колись перебувала у користуванні її померлого на даний час батька, та яку вона обробляє, однак у неї немає документів на підтвердження даних обставин.

Представник позивача-адвокат Тимчишин М.Й. в судовому засіданні позов підтримав та просить такий задовольнити. Вважає, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 , перебувала в користуванні ОСОБА_1 і така у неї не вилучалася, та що технічна документація щодо передачі ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки, виготовлена з порушенням діючого законодавства. Дані обставини вважає підставою для скасування рішення №294. Однак на запитання головуючого, чи існують у позивача належні докази на підтвердження таких обставин відповів, що таких на даний час немає.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Конституцією України (статті 3,21,24,55) встановлено, що всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, права і свободи людини, громадянина захищаються судом відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.3 ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачуваних цим Кодексом випадках. Збирання доказів не є обов`язком суду.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК).

Судом встановлено, що згідно рішення Звенигородської сільської ради №294 від 25.11.2016 року, ОСОБА_3 , жительці м.Львова, передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2084 га , кадастровий номер 4623683100:04:002:1820, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану у с.Гринів Пустомитівського району Львівської області.

У відповідності до частини 1 ст.116 ЗК України , громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України .

За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак позивачем не представлено належних доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу позову, а саме не доведено порушення, невизнання та/або оспорення її прав відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

А відтак, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження у встановлених судом фактичних обставинах справи, тому в задоволенні позову слід відмовити з підстав недоведеності.

Так як судом відмовлено в задоволенні позову, тому судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності зі ст.141 ЦПК України, покласти на позивача.

З врахуванням встановленого, керуючись ст.ст.14,19,129 Конституції України, ст.ст.12,116,118, 152 ЗК України, ст.ст. 4, 10, 13, 76-81,141, 258-259, 263-265,273, 351-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №294 від 25.11.2016 року, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 31.08.2021р.

Суддя М.О.КіпчарськийМ. О. Кіпчарський