Постанова

від 30.08.2021 по справі 761/5806/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6072/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2021 року м. Київ

Унікальний номер 761/5806/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Головачова Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м.Києва, ухваленого 25 листопада 2020 року в приміщенні суду під головуванням судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Комп`ютерна академія Шаг Київ ПКО про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Комп`ютерна академія Шаг Київ ПКО про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ним помилково було сплачено грошові кошти на адресу ТОВ Комп`ютерна академія Шаг Київ ПКО 23.04.2019 в сумі - 3200 грн., 31.05.2019 в сумі - 3200 грн., від 27.06.2019 року в сумі - 3 200 грн.

Зазначає, що ним 30.01.2020 року було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення заяву про повернення йому помилково сплачених грошових коштів в сумі 9 600 грн., проте вказаний лист повернутий за закінчення терміну зберігання.

Між ним та відповідачем було відсутні договірні зобов`язання, які б слугували підставою для здійснення позивачем перерахунку грошових коштів у вказаній сумі.

З огляду на викладене, просив стягнути з відповідача 9600,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 25 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не надав оцінки всім наявним матеріалам справи та доказам, наданим ним до відповіді на відзив на позовну заяву. Судом порушено норми процесуального права стосовно прийняття та доручення доказів зі сторони відповідача, які не стосуються предмета позову.

В матеріалах справи відсутні рахунки, які зазначені судом в рішенні суду і на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про укладення між сторонами правочину.

Вважає висновок суду про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб неправомірним.

ТОВ Комп`ютерна академія ШАГ Київ ПКО подало заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яку обґрунтовувало тим, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для застосування кондиційних положень, оскільки судом встановлена наявність підстав для оплати грошових коштів у розмірі 9600,00 грн., які було оплачено позивачем за навчання згідно виставлених рахунків, що в свою чергу підтверджено товариством наданими первинними документами - банківською випискою по рахунку.

Відповідно до платіжного доручення №12896421 від 23.04.2019 року позивачем оплачено за навчання 3200 грн. згідно рахунку №ОД-051013511 від 22.04.2019 року;

до платіжного доручення №15237676 від 31.05.2019 року позивачем оплачено за навчання 3200 грн. згідно рахунку №ОД-051013511 від 27.05.2019 року;

до платіжного доручення №17096272 від 26.06.2019 року позивачем оплачено за навчання 3200 грн. згідно рахунку №ОД-051013511 від 27.05.2019 року.

Просило, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2020 року залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2 0 21 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження .

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих підстав та обставин, на які він посилався в своєму позову.

Матеріали справи свідчать про укладення договору у спрощений спосіб, оскільки позивачем прийнято запропоновані другою стороною умови, в межах строку, вказаного в рахунку позивачем сплачено відповідну суму грошей, а відповідачем надано відповідні послуги, про що свідчить отримання диплому про те, що ОСОБА_1 з 12 листопада 2018 року по 21 жовтня 2019 року пройшов навчання за спеціальністю створення і просування WEB-проектів.

Апеляційний суд в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 18 квітня 2018 року у справі №668/7704/15-ц).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звертаючись до суду із вказаним позовом аргументував його тим, що між ним та відповідачем відсутні будь - які договори, за якими він мав би сплатити відповідачу вказану суму.

Разом із цим, в матеріалах справи містяться дублікати квитанцій, а саме: відповідно до дублікату квитанції №12896421 від 23.04.2019 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ Комп`ютерна академія Шаг Київ ПКО суму у розмірі - 3200,00 грн. за навчання згідно рахунку № ОД- 051013511 від 22.04.2019 (а.с.20); відповідно до дублікату квитанції №15237676 від 31.05.2019 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ Комп`ютерна академія Шаг Київ ПКО суму у розмірі - 3200,00 грн. за навчання згідно рахунку № ОД- 051013511 від 27.05.2019;(а.с.21); відповідно до дублікату квитанції №17096272 від 27.06.2019 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ Комп`ютерна академія Шаг Київ ПКО суму у розмірі - 3200,00 грн. за навчання згідно рахунку № ОД- 051013511 від 26.06.2019 (а.с.22).

Крім цього, відповідно до картки рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно договору 000000002549 за період з 01.03.16 по 30.04.20 платежі у сумі 9600,00 грн. було обліковано за студентом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ ПКО , ОСОБА_1 (а.с. 56).

Зазначення судом першої інстанції в рішенні суду найменування відповідача ТОВ Компютерна академія ШАГ Київ Професіонал не є підставою для скасування судового рішення, як про це зазначає позивач в своїй апеляційній скарзі, а є нічим іншим, як опискою, яка може бути виправлена судом.

Також, судом встановлено, що позивачем 30.01.2020 було направлено рекомендованим повідомленням відповідачу заяву про повернення йому помилково сплачених грошових коштів в сумі 9600,00 грн., які було ним оплачено. (а.с. 15).

Вказану обставину відповідач не заперечував.

Відповідно до копії диплома, ОСОБА_1 з 12.11.2018 по 21.10.2019 пройшов навчання за спеціальністю створення і просування WEB - проектів (а.с. 58).

Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).

Така правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 10 вересня 2018 року по справі № 638/11807/15-ц та від 12 грудня 2018 року по справі № 205/3330/14-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Відповідно до платіжного доручення №12896421 від 23.04.2019 року позивачем оплачено за навчання 3200 грн. згідно рахунку №ОД-051013511 від 22.04.2019 року;

до платіжного доручення №15237676 від 31.05.2019 року позивачем оплачено за навчання 3200 грн. згідно рахунку №ОД-051013511 від 27.05.2019 року;

до платіжного доручення №17096272 від 26.06.2019 року позивачем оплачено за навчання 3200 грн. згідно рахунку №ОД-051013511 від 27.05.2019 року.

Відповідно до картки рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , згідно договору 000000002549 (22.09.18) за період з 01 березня 2016 року по 30 квітня 2020 року платежі у сумі 9600 грн. було обліковано за студентом ТОВ КОМП`ЮТЕРНА АКАДЕМІЯ ШАГ КИЇВ ПКО , ОСОБА_1 .

Тобто відсутня одна із умов, передбачених ст. 1212 ЦК України, як набуття майна. Також із встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами існувала домовленість щодо отримання відповідачем вказаних коштів від позивача.

Апеляційний суд також зазначає, що факт періодичного перерахунку коштів, на один і той самий рахунок, одному і тому самому отримувачу, свідчать про те, що під час таких перерахувань коштів позивач діяв цілеспрямовано та свідомо, що свідчить про наявність певних договірних зобов`язань.

Із наведеного вбачається, що обидві сторони зазначали про наявність правової підстави для перерахування коштів (правочин). Однак ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції в межах позовних вимог не зобов`язаний визначати, який саме правочин був укладений між сторонами, а має лише встановити чи існують підстави для задоволення позову за ст. 1212 ЦК України.

Отже, з системного аналізу вказаних норм права та наданих учасниками справи доказів, колегія суддів вважає, що правовідносини, що склалися між сторонами, врегульовані на рівні правочину (усний договір між позивачем та відповідачем), що виключає застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апелянта, на думку апеляційного суду також не заслуговують на увагу, оскільки не є обов`язковими підставами для скасування судового рішення.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх .

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд позивача, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

В зв`язку з тим, що ціна позову в справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: