Постанова

від 10.09.2007 по справі 21/374-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/374-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2007 р.                                                           Справа № 21/374-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Афанасьєв В.В., судді Демченко В.О. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Бікеєва Р.В. (дов. №3 від 11.04.2007р.)

відповідача –Капинос Н.В. (дов.№89 від 05.07.2007р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2590Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.07 по справі № 21/374-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз", м.Зіньків Полтавської обл.

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація АПК", м. Харків

про стягнення 46 088,50 грн.

встановила:

18 червня 2007 року ТОВ "Бріз" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 34 633,00 грн. основної заборгованості за договором №21 від 21.09.06 на виконання авіаційно-хімічних робіт, а також стягнути пеню в сумі 8 658,25 грн, збитки від інфляції в сумі 2 210,81 грн. та 3% річних в сумі 586,40 грн., а разом - 46088,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.07.2007 року (суддя Пелипенко Н.М.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 34 633,00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 586,40 грн., пеню в сумі 2 430,95 грн., інфляційні в розмірі 941,42 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження місцевим господарським судом обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги ТОВ "Бріз" без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та не відповідає фактичним обставинам справи. Щодо суті позовних вимог, відповідач вважає, що вони не підлягають задоволенню, зокрема, з тих підстав, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, оскільки авіаційно-технічні роботи, що були здійснені ТОВ "Бріз" є ліцензійним видом діяльності, а позивач цю ліцензію не представив, крім того, позивачем були здійснені роботи більшого об‘єму ніж передбачено Договором.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги відповідача заперечує. Вважає рішення господарського суду Харківської області у даній справі законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи та всі необхідні докази.  

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши повноважних представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено із матеріалів справи, 21 вересня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бріз»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорацією АПК»(замовник) був укладений Договір № 21 на виконання авіаційно-хімічних робіт літаком АН-2 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору, виконавець зобов'язався виконати авіаційно-хімічні роботи десикації соняшника літаком АН-2 на території 1 500 га за ціною 29,00 грн. за один оброблений гектар в т.ч. ПДВ 20%, що становить 43 500,00 грн., а замовник – ТОВ «Корпорація АПК» зобов'язувався забезпечити належні умови праці та своєчасну оплату виконаних робіт.

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що оплата повинна була здійснюватись шляхом 100 % передплати за весь об'єм авіаційно-хімічних робіт, або за згодою сторін у 30 денний термін після їх виконання до 20.10.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем були виконані роботи, передбачені договором № 21 від 21.09.2006 р., на території 1677 га, що підтверджується актом прийому виконаних робіт від 30 вересня 2006 року, який скріплений печатками підприємств сторін та підписаний як представником позивача, так і належною посадовою особою відповідача, чим останній підтвердив та схвалив визначений в акті об‘єм робіт саме у розмірі 1677 га. Таким чином, згідно встановлених в Договорі ціні та умов оплати праці, замовник повинен був оплатити вартість виконаних робіт в сумі 48 633,00 грн. до 20.10.2006 р.

Проте, відповідач порушив взяті на себе грошові зобов'язання – оплату у передбачений Договором термін на користь виконавця здійснив частково –у розмірі 14 000,00 грн., тому заборгованість складає 34 633,00 грн., яку відповідач не погасив ні після складання акту здачі-приймання, ні після пред‘явлення йому претензії позивачем з вимогою погашення заборгованості.  

Отже, колегія суддів зазначає, що підписавши договір № 21 на виконання авіаційно-хімічних робіт від 21.09.2006р., відповідач взяв на себе грошове зобов‘язання перед позивачем, а після виконання умов цього Договору, підписавши акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.09.2006 р., погодився з наявністю у нього грошового зобов'язання перед позивачем за роботу виконану останнім на території 1677 га.

Заперечень з боку відповідача щодо виконання підрядних робіт позивачем не заявлялось. Виконання цих робіт передбачене самим статутом ТОВ «Бріз»та зазначені у довідці ЄДРПОУ №09/2-2044, проте ліцензія відповідачем у позивача ні при укладенні Договору, ні при виконанні позивачем робіт, ні при прийнятті цих робіт замовником - ТОВ «Корпорація АПК»у виконавця не вимагалась.

Таким чином, посилання представника відповідача в його апеляційній скарзі та у судовому засіданні про те, що заборгованість у відповідача відсутня перед позивачем, оскільки авіаційно-технічні роботи, що були здійснені ТОВ "Бріз" є ліцензійним видом діяльності, а позивач цю ліцензію не представив, є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з положенням ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата пені.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов Договору (п. 5.2 Договору), колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми основної заборгованості, з урахуванням пені (за шість місяців –ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на той період від суми затриманого платежу за кожний день прострочення, у сумі 2 430,95 грн., підлягають задоволенню.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційні в розмірі 941,42грн. та 3% річних в розмірі 586,40грн. в іншій частині позовних вимог по інфляційних місцевий господарський суд правомірно відмовив, як безпідставно заявлених.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів. Відповідачем не надано жодного аргументованого правового доказу того, що позивач при укладенні спірного Договору порушив вимоги чинного законодавства, а після його укладення  не виконав свої зобов‘язання щодо виконання умов цього Договору.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що відповідач звернувшись з апеляційною скаргою, не довів яким чином його права і ким порушені, більш того, враховуючи, що він фактично отримав від позивача виконані роботи, користується ними, проте і до теперішнього часу не сплатив у повному обсязі виконання позивачем цих робіт, а звернувся з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач всупереч приписам п.6 статті 3 Цивільного кодексу України діє несправедливо та недобросовісно.

Враховуючи, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені всі обставини у справі, колегія суддів вважає, що ухвалене ним рішення від 16 липня 2007 року у справі  № 21/374-07 є законним та всебічно обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги, вимоги якої здійснені при довільному трактуванні норм чинного законодавства,  колегія суддів не вбачає.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 16 липня 2007 року у справі  № 21/374-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Афанасьєв В.В.  

                                 суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 суддя                                                                    Шевель О.В.