Постанова

від 19.08.2021 по справі 904/5491/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5491/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Крицька Я.Б

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 (ухвала підписана - 24.03.2021, суддя Владимиренко І.В.) у справі

про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зерноград", м.Дніпро

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у даній справі клопотання Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" № 624 від 18.03.2021 про відкладення розгляду справи залишено без задоволення. Затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зерноград". Ліквідовано юридичну особу -товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зерноград". Клопотання ліквідатора № б/н від 17.01.2021 про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В., з урахуванням раніше затверджених звітів грошову винагороду в розмірі 90 439,33 грн та витрати в розмірі 3 086,54 грн., а саме з: ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 991,37 грн; Українсько-американського СП у формі ТОВ «КАІС» - 92 534,50 грн задоволено. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича оплату основної грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у розмірі 991,37 грн. Стягнуто з Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" на користь арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича оплату основної грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у розмірі 92 534,50 грн. Провадження у справі закрито.

Ухвала господарського суду в оскаржуваній частині обґрунтована посиланням на те, що кредиторами у цій справі не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, господарської діяльності боржник не здійснював та не було виявлено активів, кошти від реалізації яких можливо було б спрямувати на оплату грошової винагороди ліквідатора та відшкодування його витрат, а тому оплата грошової винагороди ліквідатора та відшкодування понесених витрат повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

2.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС", не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить ухвалу господарського суду скасувати частково та прийняте нове рішення, яким в частині задоволення клопотання ліквідатора Вербицького Олексія Вікторовича № б/н від 17.01.2021 про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. з урахуванням раніше затверджених звітів грошову винагороду в розмірі 90 439,33 грн та витрати в розмірі 3 086,54 грн, а саме з: ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 991,37 грн; Українсько- американського СП у формі ТОВ "КАІС" - 92 534,50 грн та в частині стягнення з Українсько- американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" на користь арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича оплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у розмірі 92 534,50 грн та постановити в зазначеній частині нове судове рішення, яким в задоволенні клопотання ліквідатора Вербицького Олексія Вікторовича № б/н від 17.01.2021 відмовити; в решті частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарським судом Дніпропетровської області у даній справі в судовому засіданні 15.09.2020 вже були розглянуті клопотання ліквідатора Вербицького О.В., а саме; № 02-02-70/1372 від 03.12.2018, № 02-02-70/317 від 26.02.2019, № 02-02-70/733 від 08.07.2019, № 02-02-70/926 від 04.11.2019, № 02-02-70/1039 від 16.12.2019, які містили вимогу про нарахування і виплату грошової винагороди за листопад 2017 - листопад 2018 року у загальному розмірі 90 439,33 грн, здійснення та відшкодування витрат за період з 21.11.2017 по 30.11.2018 у загальному розмірі 3 086,54 грн, зокрема, про стягнення з кредитора УАСП ТОВ "КАІС" грошової винагороди та витрат в загальному розмірі 92 534,50 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2020 відмовлено ліквідатору у задоволенні клопотання про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. грошової винагороди у розмірі 90 439,33 грн та витрат в розмірі 3 086,54 грн.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що вказана ухвала набрала законної сили і таким чином, рішення та висновки суду, встановлені цією ухвалою, згідно положень ст.ст.2,18 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковими до виконання. Діючим законодавством України не передбачена можливість повторного розгляду вищевказаного клопотання у випадку, якщо є таке рішення суду, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Скаржник зазначає, що діючим законодавством України, зокрема положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено обов`язку кредиторів сплачувати основну винагороду арбітражного керуючого за рахунок власних коштів кредиторів у випадку недостатності/відсутності коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності, або недостатності/відсутності коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, у тому числі виходячи з принципу пропорційності грошовим вимогам кредиторів.

Судом першої інстанції безпідставно застосовано приписи частин 1,4,7 статті 43 Конституції України, оскільки виходячи зі статусу арбітражного керуючого, визначеного Кодексом України з процедур банкрутства, відповідальність останнього відмінна від традиційної відповідальності найманого працівника та має ознаки цивільно-правової відповідальності.

Висновок суду в ухвалі про те, що відсутність майна боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безплатної праці, на думку скаржника, є помилковим і є наслідком неправильного застосування судом норм матеріального права - ч.ч.2,5 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання УАСП ТОВ "КАІС" про відкладення розгляду справи, яке було обґрунтовано тим, що ліквідатор не надіслав кредитору копії клопотання №б/н від 17.01.2021 про стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат на користь арбітражного керуючого.

2.2 Доводи інших учасників справи

Арбітражним керуючим Вербицьким О.В. подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу.

У поданій заяві арбітражний керуючий вважає доводи апелянта помилковими, такими, що не відповідають вимогам законодавства, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду в частині стягнення грошової винагороди та витрат підлягає залишенню без змін.

Арбітражний керуючий вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що факт невиявлення ліквідатором майна банкрута, а також нестворення кредиторами відповідного грошового фонду, право на утворення якого передбачено Кодексом України з процедур банкрутства, не звільняє кредиторів від обов`язку сплатити ліквідатору за виконання повноважень.

ІІІ. Апеляційне провадження.

3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 12.04.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021; призначено справу до розгляду на 01.06.2021 на 10 годин 50 хвилин.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2021 постановлено провести судове засідання призначене на 01.06.2021 на 10:50 годин в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon (https://vkz.court.gov.ua/).

01.06.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 06.07.2021 до 12 годин 00 хвилин.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 16.07.2021 та 17.06.2021 постановлено провести судове засідання призначене на 06.07.2021 на 12:00 годин в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon (https://vkz.court.gov.ua/).

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кузнецова В.О. на лікарняному, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи, призначеної на 06 липня 2021 року не відбувся.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.07.2021 призначено справу до розгляду на 19.08.2021 на 12 годин 10 хвилин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 14.07.2021 постановлено провести судове засідання призначене на 19.08.2021 на 12:10 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon (https://vkz.court.gov.ua/).

19.08.2021 у судове засідання (в режимі відеоконференції) з`явилися представник скаржника та арбітражний керуючий Вербицький О.В., які надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи не скористалися наданим їм процесуальним правом та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників.

Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

19.08.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

3.2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.20217 припинено процедуру санації товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зерноград"; припинено повноваження керуючого санацією ТОВ "Агрофірма Зерноград" Венської О.О.; визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Зерноград" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці; ліквідатором ТОВ "Агрофірма Зерноград" призначено арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну; зобов`язано учасників справи вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2017 заяву ліквідатора ТОВ "Агрофірма Зерноград" арбітражного керуючого Венської О.О. № б/н від 10.10.2017 про дострокове припинення повноважень ліквідатора ТОВ "Агрофірма Зерноград" арбітражного керуючого Венської О.О. задоволено; припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Агрофірма Зерноград" арбітражного керуючого Венської О.О.; ліквідатором ТОВ "Агрофірма Зерноград" призначено арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича; зобов`язано учасників справи вчинити певні дії.

В подальшому ухвалами господарського суду строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора неодноразово продовжувавалися.

Арбітражний керуючий Вербицький О.В. звернувся до господарського суду з клопотанням № б/н від 17.01.2021 про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. з урахуванням раніше затверджених звітів грошову винагороду в розмірі 90 439,33 грн та витрати в розмірі 3 086,54 грн, а саме з: ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 991,37 грн; Українсько-американського СП у формі ТОВ «КАІС» - 92 534,50 грн.

В обґрунтування поданого клопотання ліквідатор зазначив, що ухвалами господарського суду від 23.05.2018, 27.06.2018, 13.11.2018, 15.09.2020 затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Вербицького О.В. про нарахування і виплату грошової винагороди за листопад 2017 року - листопад 2018 року у загальному розмірі 90 439,33 грн, здійснення та відшкодування витрат за період з 21.11.2017 по 30.11.2018 у загальному розмірі 3 086,54 грн.

Дані звіти також були схвалені комітетом кредиторів відповідно до протоколів, що містяться в матеріалах справи.

3.3. Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала господарського суду в частині задоволення клопотання № б/н від 17.01.2021 про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. з урахуванням раніше затверджених звітів грошову винагороду в розмірі 90 439,33 грн та витрати в розмірі 3 086,54 грн, а саме з: ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 991,37 грн; Українсько-американського СП у формі ТОВ «КАІС» - 92 534,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відтак, розгляд клопотання ліквідатора № б/н від 17.01.2021 здійснюється відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, введеного в дію з 21.10.2019.

У відповідності до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Статтею 10 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника. Одна й та сама особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Кодексу. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Кодексом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України

Згідно ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (абзац 6 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з абзацом 7 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства у разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Частиною 4 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Частиною п`ятою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Відповідно до частини 3 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.

Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Частинами 3, 4, 7 ст.43 Конституції України встановлено, що використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.1997) ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Відмова від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Колегія суддів приймає до уваги, що ухвали господарського суду від 23.05.2018, 27.06.2018, 13.11.2018, 15.09.2020 якими затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Вербицького О.В. про нарахування і виплату грошової винагороди за листопад 2017 року - листопад 2018 року у загальному розмірі 90 439,33 грн, здійснення та відшкодування витрат за період з 21.11.2017 по 30.11.2018 у загальному розмірі 3 086,54 грн не оскаржувались учасниками справи. Водночас учасники справи за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі було подати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати вказані ухвали.

За умови чинності ухвал господарського суду від 23.05.2018, 27.06.2018, 13.11.2018, 15.09.2020, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий безумовно має право на оплату основної грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора в межах даної справи та відшкодування витрат, понесених під час виконання повноважень ліквідатора.

За приписами ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства строк ліквідаційній процедури боржника не може перевищувати 12 місяців, а тому стягненню підлягає сума основної грошової винагороди, яка нарахована ліквідатором за рік проведення ліквідаційної процедури.

Ліквідатором заявлено до стягнення витрат з оплати основної грошової винагороди за рік виконання повноважень ліквідатора, а саме за період з 21.11.2017 по листопад 2018 на загальну суму 90 439,33 грн та понесених витрати за період з 21.11.2017 по 30.11.2018 на загальну суму 3 086,54 грн, що не суперечить вимогам ст.58 Кодексу України з процедур банкрутства.

У цій справі ініціюючим кредитором не було здійснено - авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого на депозитний рахунок господарського суду, не встановлено наявність рішення комітету кредиторів про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відповідно до звіту ліквідатора у боржника повністю відсутні майнові активи, у зв`язку з чим неможливе здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок майна боржника.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що за викладених обставин, оплата основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора банкрута та витрат ліквідатора повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Колегія суддів також зазначає, що кредитори у даній справі, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15).

Згідно з частиною 4 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду та кратну одній тисячі гривень.

За приписами частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді задовольняються в першу чергу.

Відповідно до частини 3 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.

Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами грошової винагороди та витрат ліквідатора, за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення Фонду для оплати грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатору, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.01.2019 у справі №910/32824/15 в якій зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неможливість покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого на кредиторів та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення клопотання ліквідатора № б/н від 17.01.2021 про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. з урахуванням раніше затверджених звітів грошову винагороду в розмірі 90 439,33 грн та витрати в розмірі 3 086,54 грн, а саме з: ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 991,37 грн; Українсько-американського СП у формі ТОВ «КАІС» - 92 534,50 грн обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на ухвалу господарського суду від 15.09.2020 якою відмовлено ліквідатору у задоволенні клопотання про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. грошової винагороди у розмірі 90 439,33 грн та витрат в розмірі 3 086,54 грн, враховуючи таке.

Ухвала господарського суду від 15.09.2020 в частині залишення без задоволення клопотання ліквідатора про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. грошової винагороди та витрат, мотивована посиланням на те, що відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам затверджених звітів про грошову винагороду та витрати. В ліквідаційній процедурі ліквідатором не знайдено будь-якого майна яке належить банкруту, а отже вимоги кредиторів в тому числі державного органу залишились не погашеними.

Колегія суддів вважає, що правова позиція викладена господарським судом в ухвалі від 15.09.2020 не є преюдиційною щодо розгляду клопотання ліквідатора № б/н від 17.01.2021 про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. з урахуванням раніше затверджених звітів грошову винагороду в розмірі 90 439,33 грн та витрати в розмірі 3 086,54 грн, а саме з: ГУ ДФС у Дніпропетровській області - 991,37 грн; Українсько-американського СП у формі ТОВ «КАІС» - 92 534,50 грн, оскільки на час постановлення вказаної ухвали провадження у справі перебувало на стадії ліквідаційної процедури.

Разом із тим, слід зазначити, що обов`язок з оплати послуг ліквідатора виникає лише у випадку, якщо ліквідатором реалізовано принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, який закріплено в статті 65 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суть такого принципу полягає в тому, що обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення та повернення в ліквідаційну (конкурсну) масу всього майна (майнові права, законні очікування) боржника.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що ліквідатором було дотримано обов`язок щодо здійснення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, тобто ліквідатором додержано принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Крім того, дії або бездіяльність ліквідатора під час проведення ним ліквідаційної процедури у даній справі кредиторами не оскаржувались, заходи по ліквідаційній процедурі ліквідатором узгоджувались з комітетом кредиторів.

У даному випадку, встановивши, що ліквідатором додержано принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання ліквідатора № б/н від 17.01.2021 про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. грошової винагороди та витрат.

Щодо посилання скаржника про те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання УАСП ТОВ "КАІС" про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд враховує наступне.

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулось до господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що його представник не має можливості брати участь у даному судовому засіданні, оскільки приймає участь у судовому засідання в господарському суді Харківської області, та також ліквідатором на даний час не надіслано на адресу кредитора клопотання про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. з урахуванням раніше затверджених звітів про грошову винагороду та витрати.

Частиною 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Господарським судом встановлено, що кредитор Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" не був позбавлений права відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України ознайомитись з клопотання ліквідатора яке міститься в матеріалах справи, але даним правом кредитор до теперішнього часу не скористався.

Також, господарським судом встановлено, що в матеріалах справи міститься заперечення кредитора Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" на клопотання ліквідатора про стягнення з кредиторів пропорційно визнаним вимогам згідно розрахунку на користь арбітражного керуючого Вербицького О.В. з урахуванням раніше затверджених звітів про грошову винагороду та витрати, а отже твердження щодо ненадсилання даного клопотання на адресу кредитора є безпідставними.

Крім того, ліквідатором надані до матеріалів справи докази надсилання вказаного клопотання на адресу Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС".

Неможливість прибуття в судове засідання іншого представника або керівника кредитора відповідно до вимог діючого законодавства, господарському суду не доведена.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання кредитора про відкладення розгляду справи.

В решті ухвала господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, встановивши невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Перелік судових рішень, визначений в ч.3 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним.

Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції щодо розгляду клопотання ліквідатора про стягнення з кредитора на користь арбітражного керуючого основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання обов`язків ліквідатора та витрат, понесених арбітражним керуючим за період виконання обов`язків ліквідатора.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою повідальністю "КАІС" відмовити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 у справі №904/5491/16 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 31.08.2021

Головуючий В.О.Кузнецов

Судді В.Ф.Мороз

Л.А.Коваль