Рішення

від 01.09.2020 по справі 909/566/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/566/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Груп"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро"

про стягнення 26399,45 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан-Груп" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" про стягнення заборгованості у розмірі 26399,45 грн, з яких: 23803,40 грн - основний борг, 1230,26 грн - пеня, 227,82 грн - 3 % річних, 1137,97 грн - інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021, справу № 909/566/21 передано на розгляд судді Неверовській Л.М.

Позовну заяву ТОВ "Титан-Груп" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали (ухвала про відкриття провадження у справі від 16.06.2021).

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 22.06.2021; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

З огляду на перебування судді Неверовської Л.М. у відпустці з 12.07.2021 по 13.08.2021, суд здійснює розгляд справи після виходу з відпустки.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання охоронних послуг №1/01 від 03 грудня 2013 року в частині оплати наданих ТОВ "Титан-Груп" охоронних послуг, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 23803,40 грн.

З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно укладеного між сторонами договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1230,26 грн., 3% річних в сумі 227,82 грн. та 1137,97 грн. інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

03.12.2013 року між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг № 1/01 (далі - договір) та додаткову угоду №7 від 01.01.2019.

Зазначений вище Договір та додаткову угоду укладено у письмовій формі, підписано сторонами, підписи засвідчено печатками, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України; погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

У відповідності до п. 9.1. договору, цей договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31 грудня 2014 року. Якщо за 30 днів до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення договір вважається продовженим на 1 рік на тих же умовах.

За взаємною згодою сторін договір припинено з 31.12.2020 року.

Згідно умов договору про надання охоронних послуг виконавець прийняв на себе обов`язки щодо забезпечення охорони майна замовника та запобігання порушенням громадського порядку на території об`єкту - Тваринницький комплекс Підгороддя, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підгороддя (пункт 1.1 договору).

У відповідності до пункту 2.1. договору, в редакції додаткової угоди №7 від 01.01.2019 вартість охоронних послуг виконавця за місяць становить 24085,79 грн. з ПДВ.

Пунктами 2.3., 2.4. договору обумовлено, що виконавець не пізніше 01 числа наступного місяця, надає замовнику для підпису акт виконаних робіт та рахунок на оплату за попередній місяць. Оплата здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Виконуючи умови договору позивач за період січень - грудень 2020 року надав відповідачу послуги з охорони, а відповідач прийняв послуги, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за січень - грудень 2020 року на загальну суму 289029,48 грн.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов`язання щодо оплати наданих послуг за грудень 2020 року належним чином не виконав; допустив прострочення оплати за надані послуги у розмірі 23803,40 грн. в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2 на суму 23803,40 грн; докази направлення останньої наявні в матеріалах справи. Проте, вимога щодо оплати наданих послуг залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на порушення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував останньому 1230,26 грн. пені, 227,82 грн. 3% річних, 1137,97 грн. інфляційних втрат та звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Згідно приписів статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір про надання охоронних послуг №1/01 від 03.12.2013 з додатковою угодою №7 від 01.01.2019 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Статтею 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ТОВ "Росан-Агро" в порушення умов укладеного сторонами договору не виконало взяте на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг у грудні 2020 року; станом на час прийняття рішення заборгованість в сумі 23803,40 грн. залишилася непогашеною, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

З огляду на положення ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об`єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежу.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вищевказаною нормою сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат і зазначає, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично вірний.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що відповідачем не було подано жодних заперечень щодо обґрунтованості позовних вимог позивача, як і не подано доказів щодо здійснення погашення заборгованості.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Груп".

Судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що орієнтовний розмір витрат ТОВ "Титан-Груп" на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн, обгрунтований розрахунок яких та підтвердження розрахунку буде долучено позивачем додатково.

Згідно приписів ч.3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки, на час прийняття рішення в даній справі позивачем не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, на відповідача покладаються судові витрати з судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 86, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро", с. Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77023 (ідентифікаційний код 30425351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан-Груп", вул. Сахарова, буд. 37, 5-ий поверх, м. Львів, 79026 (ідентифікаційний код 34943132) - 23803(двадцять три тисячі вісімсот три) грн 40 коп. заборгованості за надані послуги, 1230 (одну тисячу двісті тридцять) грн 26 коп. пені, 1137 (одну тисячу сто тридцять сім) грн 97 коп. інфляційних втрат, 227 (двісті двадцять сім) грн 82 коп. 3% річних та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.09.2021.

Суддя Л.М. Неверовська