Ухвала

від 01.09.2021 по справі 923/675/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

01 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/675/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Головея В.М., Разюк Г.П.

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.06.2021

у справі №923/675/18

за позовом: Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

до відповідача: Фермерського господарства Деметра-2010

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Новотроїцька селищна рада

про: стягнення 79 015,20 грн шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.06.2021 у справі №923/675/18: виправлено помилку, допущену в резолютивній частині ухвали від 07.06.2021 у справі №923/675/18 шляхом додавання в п.2 фрази відкрити провадження за нововиявленими обставинами ; задоволено заяву ФГ Деметра-2010 про перегляд судового рішення від 25.02.2020 за нововиявленими обставинами; скасовано рішення Господарського суду Херсонської області 25.02.2020 року по справі №923/675/18; відмовлено в задоволенні позовних вимог керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Фермерського господарства Деметра-2010 про стягнення 79015, 20 грн шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки; задоволено клопотання ФГ Деметра-2010 про поворот виконання рішення; в поворот виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 25.02.2020 у справі №923/675/18 стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь Фермерського господарства Деметра-2010 79015, 20 грн шкоди; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на користь Фермерського господарства Деметра-2010 11 963 грн витрат зі сплати судового збору.

13.07.2021 безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, у якій останнє просить суд: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 24.06.2021 у справі №923/675/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви за нововиявленими обставинами у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача; розглянути справу за участю представника Головного управління.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.2021: витребувано у Господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/675/18; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.06.2021 у справі №923/675/18 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Херсонської області.

23.07.2021 від Господарського суду Херсонської області надійшли матеріали справи №923/675/18.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021: апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Господарського суду Херсонської області від 24.06.2021 у справі №923/675/18 - залишено без руху; встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 964,50 грн, доказів надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи листом з описом вкладення, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.

27.08.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшло клопотання, в якому останнє просило: прийняти клопотання до розгляду; відстрочити Головному управлінню сплату судового збору до винесення рішення Південно-західним апеляційним господарським судом, з огляду на неможливість здійснення оплати судового збору, оскільки його майновий стан не дозволяє здійснити оплату у повному обсязі.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Норми ст. 8 названого Закону не містять посилання на інші підстави, за наявності яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору. При цьому, приписами цієї статті визначено суб`єктів оскарження щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Колегія суддів відзначає, що розстрочення або відстрочення сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Суд зауважує, що Закон України Про судовий збір не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Kniat v. Poland ; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Jedamski and Jedamska v. Poland ).

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (пункт 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі Shishkov v. Russia ).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Проте, звертаючись із клопотанням про розстрочення або відстрочення сплати судового збору апелянт не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження з достовірністю тієї обставини, що станом на момент звернення до суду його майновий стан об`єктивно перешкоджає сплатити судовий збір.

Колегія суддів, зауважує, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі ).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України Про судовий збір , призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у заявника пільг щодо його сплати, зумовлює висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) в цій справі дотримано та не створено заявнику незаконних перешкод в доступі до правосуддя.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №761/20365/18 від 24.02.2020, постанові Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду у справі №908/1924/18 від 21.11.2019.

Беручи до уваги вищевикладене та з огляду на імперативні приписи ст. 8 Закону України Про судовий збір , клопотання про відстрочку або розстрочку від сплати судового збору підлягає залишенню без задоволення.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі Де Жуфр де ла Прадель проти Франції) від 16.12. 1992, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі Белле проти Франції від 04.12.1995, заява № 23805/94, Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі Дія 97 проти України від 21.10.2010 року).

Згідно ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі Де Жуфр де ла Прадель проти Франції) від 16.12. 1992, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі Белле проти Франції від 04.12.1995, заява № 23805/94, Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права .

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі Дія 97 проти України від 21.10.2010 року).

Згідно ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №503/1904/16-ц від 01.04.2020).

Отже, зважаючи на визначені ст. 258 Господарського процесуального кодексу України вимоги до оформлення апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги на необхідність дотримання визначених процесуальних норм та вважає за можливе продовжити Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги, викладених в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 119, 234, 235, 260, 281 Господарського процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про відстрочення або розстрочення сплати судового збору - відмовити.

2.Продовжити Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги, викладених в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021, на строк 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді В.М. Головей

Г.П. Разюк