Постанова

від 01.09.2021 по справі 922/652/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2021 р. Справа № 922/652/21

Східний апеляційний господарський суд у складі клегії суддів:

головуючий суддя судді: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Барбашова С. В., Зубченко І. В. Телеснюк І.В. Мовчан М.В. (в порядку самопредставництва), свідоцтво №1796, згідно відомостей з ЄДР Гура О.В. (адвокат), довіреність б/н від 21.01.2021р. розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1955Х/3) Харківської міської ради, м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від та на додаткове рішення Господарського суду від 07.06.2021 року (повний текст рішення складено та підписано 10.06.2021 року) Харківської області 18.06.2021 року (повний текст додаткового рішення складено 18.06.2021 року) у справі за позовом до про №922/652/21 (суддя - Прохоров С. А.) Харківської міської ради, м.Харків Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» , м.Харків стягнення 990 318,90 грн. В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада, м.Харків 01.03.2021 року звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» , м. Харків безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 990 318,90 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,2057 га з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050 по пр. Московському, 133 у м. Харкові у період з 01.03.2020 по 31.01.2021.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач у період з 01.03.2020 по 31.01.2021 здійснював використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,2057 га з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050 по пр. Московському, 133 у м.Харкові, на якій розташовані належні відповідачу на праві власності нежитлові приміщення 1-4 загальною площею 39, квм., 5-8 загальною площею 67,2 кв.м. в літ. Г-1 без виникнення права власності чи користування цією ділянкою , у зв`язку з чим зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати, який складає 990 318,90 грн. та підлягає поверненню на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року (повний текст рішення складено та підписано 10.06.2021 року) у справі №922/652/21 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Судові витрати позивача залишено за позивачем.

Встановлено відповідачу 5-денний строк з дня прийняття рішення, тобто з 07.06.2021, на подання доказів понесення витрат на правову допомогу.

Судове засідання з розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат призначено на 18.06.2021 року о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.03.2021 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/652/21, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Рішення мотивовано, зокрема, з тих підстав, що у спірних правовідносинах відсутнє збереження відповідачем грошових коштів за рахунок позивача у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2057 га з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050 по пр. Московському, 133 у м. Харкові у період з 01.03.2020 по 31.01.2021 для експлуатації та обслуговування належної відповідачу на праві власності нежитлової будівлі літ. «Г-1» , оскільки після придбання вказаного нерухомого майна відповідач одразу розпочав оформлення у встановленому порядку документів щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі з метою подальшого викупу цієї земельної ділянки, сторонами вчинялись дії, передбачені процедурою оформлення передання земельної ділянки відповідачу у власність, яка, відповідно до статті 128 Земельного кодексу України, передбачає вчинення певних, триваючих у часі дій, та ухвалення органом місцевого самоврядування відповідних рішень, в процесі цієї процедури відповідач сплатив 50% викупної вартості спірної земельної ділянки в сумі 1 080 100,00 грн., рішенням Харківської міської ради 35 сесія 7 скликання від 22.04.20 р. №2099/20, яким відповідачу надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки підтверджується, що в квітні 2020 року Харківська міська рада вже мала намір отримати дохід від продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050, а не від надання її в користування відповідачу. Між сторонами не виникало відносин, пов`язаних з укладенням договору оренди, а тому у спірних правовідносинах позивача з відповідачем, право користування земельною ділянкою вирішується у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди.

09.06.2021 (в межах строку) до Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх.№13522) представника Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (з додатками) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 19 665,00 грн. (том 1, а.с. 167-178).

18.06.2021 року Господарським судом Харківської області ухвалено додаткове рішення у справі №922/652/21, яким заяву Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» про покладення на Харківську міську раду витрат на правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з Харківської міської ради, м.Харків на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» , м.Харків 19 665,00 грн. витрат на правничу допомогу.

02.07.2021 року до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга б/н, б/д Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2021 року у справі №922/652/21.

В зазначеній апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд:

- прийняти апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року у справі №922/652/21 до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі;

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року у справі №922/652/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити повністю;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2021 року у справі №922/652/21 повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції не врахував, що у спірному періоді користування земельною ділянкою відповідачем було бездоговірним та безделіктним, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212-1214 ЦК України щодо зобов`язань, у зв`язку з набуттям ( збереженням) грошових коштів без достатніх правових підстав.

Крім цього позивач зазначає, що викладені в додатковому рішенні висновки суду є необґрунтованими та безпідставними, оскільки витрати на правничу допомогу відповідача є неспівмірними зі складністю справи, обсягом фактично наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на їх надання, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Барбашова С. В., Попков Д. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2021 року у справі №922/652/21; встановлено учасникам справи строк до 22.07.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань (у разі наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги Харківської міської ради з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим сторонам у справі.

19.07.2021 року (в межах строку) до канцелярії суду від Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» , м. Харків надійшов відзив б/н від 16.07.2021 року на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє просить суд апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2021 року у справі №922/652/21 - залишити без змін.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Попкова Д. О., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача) Чернота Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/652/21, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Чернота Л. Ф., судді: Барбашова С. В., Зубченко І. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 розгляд апеляційної скарги Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2021 року у справі №922/652/21 призначено на 01.09.2021 р. о 14:00 год.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Наполягав на її задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті справи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення та додаткове рішення у справі №922/652/21 - без змін.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухваши представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2019р. відповідачем було придбано нежитлові приміщення 1-го поверху №1-4 в нежитловій будівлі літ. «Г-1» , загальною площею 39,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, пр. Московський, 133.

01.02.2019р. відповідачем також було придбано нежитлові приміщення 1-го поверху №5-8 в нежитловій будівлі літ. «Г-1» , загальною площею 67,2 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, пр. Московський, 133.

Факт придбання відповідачем у власність вказаних нежитлових приміщень підтверджується договорами купівлі-продажу від 01.02.19 р., посвідченими 01.02.19р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О. за реєстровим номером 131 та №128 відповідно та Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №154738421 та №154735646, .

Позивач, посилаючись на те, що відповідач після придбання у власність вказаних об`єктів нерухомого майна, у період з 01.03.2020 по 31.01.2021 використовував земельну ділянку, на якій вони розташовані для їх обслуговування та експлуатації, без виникнення права власності чи користування цією ділянкою та державної реєстрації цих прав, внаслідок чого безпідставно зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати, який складає 990 318,90 грн. та підлягає поверненню на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення з позовом у даній справі про стягнення вказаної суми грошових коштів.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на відсутність збереження ним за рахунок позивача спірної суми грошових коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування спірною земельною ділянкою комунальної власності м. Харкова площею 0,2057 га з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050 по пр. Московському, 133 у м.Харкові у період з 01.03.2020 по 31.01.2021, з огляду на те, що після придбання у власність нежитлових приміщень нежитлової будівлі літ. «Г-1» , що розташована на спірній земельній ділянці, ним одразу розпочато процедуру з оформлення документів щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі з метою викупу цієї земельної ділянки відповідно до ст.ст. 127,128 Земельного кодексу України, в процесі якої сторонами вчинено передбачені законом дії щодо оформлення продажу зазначеної земельної ділянки відповідачу.

Зокрема, за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Московському, 133, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050 була зареєстрована, як об`єкт цивільних прав 07.02.2020.

30.07.2020р., між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення авансового внеску, за яким покупець (відповідач) на підставі рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 №2099/20 сплачено авансовий платіж в розмірі 50% викупної ціни земельної ділянки-1 080100 грн., рішенням Харківської міської ради 35 сесія 7 скликання від 22.04.20р. №2099/20 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, площею 0,2057 га по пр. Московському, 133 м. Харкова, яким позивач ще у квітні 2020 року підтвердив свій намір отримати дохід від продажу спірної земельної ділянки, а не від надання її в користування відповідачу. Крім цього рішенням Харківської міської ради 37 сесія 7 скликання від 19.08.2020р. №2241/20 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» , вирішено продати ПП «Торговий дім «Золота миля» із земель комунальної власності земельну ділянку кадастровий номер: 6310137500:01:027:0050 за 2 160 200,00 грн. з наданням кінцевого терміну платежу строком на 1 рік.

Зважаючи на це, відповідач стверджує, що оскільки сторонами у спірному періоді вживались заходи з продажу у встановленому порядку спірної земельної ділянки відповідачу та не виникало відносин, спрямованих на оформлення орендних правовідносин щодо цієї ділянки, у спірних правовідносинах сторін право користування земельною ділянкою вирішується у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди.

Як зазначено вище, предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача-власника об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за безоплатне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідного речового права.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (кондикційні зобов`язання) визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи зі змісту 1212 Цивільного кодексу України зазначеної статті, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна (кондикційні правовідносини) виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою-набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи-потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, з матеріалів справи вбачається, що після придбання нежитлових приміщень 1-го поверху в нежитловій будівлі «Г-1» по пр. Московському, 133 в м. Харкові відповідач розпочав оформлення у встановленому порядку документів щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Г-1» з метою подальшого викупу цієї земельної ділянки та сторонами вчинено передбачені законом дії щодо оформлення продажу зазначеної земельної ділянки відповідачу.

Так, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по пр. Московському, 133, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050 була зареєстрована, як об`єкт цивільних прав 07.02.2020, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.03.21р. за №НВ-6314979412021.

З метою оформлення продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050, Рішенням Харківської міської ради 35 сесія 7 скликання від 22.04.20р. №2099/20 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, площею 0,2057 га по пр. Московському, 133 м. Харкова. Підставою прийняття рішення від 22.04.20р. були ст. 127, 128 Земельного кодексу України та рішення 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів у м. Харкові» від 28.12.2008 №362/08.

Таким чином, Рішення від 22.04.20р. №2099/20 підтверджує, що в квітні 2020 року Харківська міська рада вже мала намір отримати дохід від продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050, а не від надання її в користування відповідачу.

30.07.2020р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення авансового внеску, за яким покупець (відповідач) на підставі рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 №2099/20 вносить, а Продавець (позивач) приймає авансовий внесок в сумі 445643,49 грн. в рахунок оплати ціни земельної ділянки, яка розташована по пр. Московському, 133 в м. Харкові, кадастровий номер 6310137500:01:027:0050. Авансовий внесок в сумі 445643,49 грн., сплачений відповідачем 23.07.2020 р., що підтверджується платіжним дорученням №0000044057.

Пунктами 3.3., 3.4. Договору про внесення авансового внеску №51/20 передбачено, що після надходження авансового внеску та подання покупцем (відповідачем) всіх документів, необхідних для підготовки рішення Харківської міської ради, питання продажу земельної ділянки, вказаної в розділі 1 цього Договору, виноситься на розгляд пленарного засідання Харківської міської ради. Після прийняття рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки, продавець (позивач) укладає з покупцем (відповідачем) договір купівлі-продажу земельної ділянки, зазначеної і розділі 1 цього договору.

Рішенням Харківської міської ради 37 сесія 7 скликання від 19.08.2020 р. №2241/20 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» , вирішено продати ПП «Торговий дім «Золота миля» із земель комунальної власності земельну ділянку кадастровий номер: 6310137500:01:027:0050 за 2 160 200,00 грн. з наданням кінцевого терміну платежу строком на 1 рік.

Платіжним дорученням №48559 від 06.11.20р. відповідачем сплачено в рахунок викупу земельної ділянки з кадастровим номером: 6310137500:01:027:0050 ще 634456,51 грн.

Таким чином, у спірному періоді, станом на 22.03.2021р. відповідачем вже було сплачено 50% вартості земельної ділянки з кадастровим номером: 6310137500:01:027:005, в сумі 1 080 100,00 грн.

Крім цього, в подальшому, вже під час розгляду справи, між позивачем та відповідачем 31.03.21р. було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Качур А.В. за реєстровим номером №375 та було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:01:027:0050, площею 0,2057 га, на підставі договору купівлі - продажу від 31.03.21р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Качур А.В. за реєстровим номером №375.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.21р. було підписано без будь-яких зауважень наявності заборгованості щодо орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позивач вчиняв всі необхідні дії з метою укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Обставини зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами у період з 01.03.20 по 31.01.21 матеріали справи не містять.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що користування спірною земельною ділянкою ПП «Торговий дім «Золота миля» у спірному періоді без укладення договору оренди землі було зумовлено метою забезпечення породження учасниками спірних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків з укладення договору купівлі - продажу цієї ж земельної ділянки, тобто відносин з її оплатного передання відповідачу у власність, що в свою чергу підтверджує відсутність наміру у сторін на встановлення орендних відносин щодо цієї земельної ділянки, й відповідно, намір позивача на отримання доходу у вигляді ціни продажу, а не орендної плати за відповідним договором оренди. Тому, у спірних правовідносинах позивача з відповідачем, право на земельну ділянку вирішується у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди. У сторін не виникало відносин, пов`язаних з укладенням договору оренди.

Зазначена правові позиція безпідставності застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України підтверджена Верховним Судом у Постанові від 15.10.19р. по справі №922/1379/18.

Отже, з наведених обставин вчинення сторонами у спірному періоді дій, передбачених встановленою законом процедурою з оплатного передання відповідачу спірної земельної ділянки у власність за договором купівлі-продажу,отримання позивачем у вказаному періоді доходу від її продажу у вигляді авансу в розмірі 50% викупної ціни в сумі 1080100 грн., укладення в процесі розгляду справи договору купівлі-продажу цієї ділянки та сплату відповідачем позивачу решти 50% ціни земельної ділянки, вбачається, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах щодо використання спірної земельної ділянки за відсутності оформленого речового права не призвела до неотримання позивачем коштів за її користування у вигляді орендної плати, а отже відсутнє збереження відповідачем відповідних коштів за рахунок позивача.

Тобто, у спірних правовідносинах відсутнє незбільшення майна позивача у вигляді неотриманої орендної плати за спірну земельну ділянку, а тому відсутні підстави для застосуваня положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на це, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать положенням статті 1212 ЦК України доводи скаржника щодо того, що факт використання відповідачем спірної земельної ділянки за відсутності оформленого речового права, відсутності делікту та договірних відносин, сам по собі свідчить про те, що спірні правовідносини є кондиційними.

Стосовно посилання позивача на практику Верховного Суду судова колегія апеляційної інстанції зазаначає наступне.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означавє, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповіднихз правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційнної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у спроаві №910/3040/16.

При цьому під судовими рішеннями зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини. А також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Таким чином, за даною справою посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справі №922/981/18 від 12.04.2019р., у справі №922/2417/19 від 02.06.2020 р., у справі №922/3780/17 від 29.01.2019 р., у справі №922/536/18 від 11.02.2019 р., у справі №922/391/18 від 12.04.2019, у справі №922/902/18 від 12.06.2019 р., у справі №922/2845/19 від 02.06.2020, у справі №922/3617/19 від 09.02.2021 р. У постанові №922/1379/18 від 15.10.2019 та висновки, викадені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 є неприйнятними з огляду на те, що такі постанови прийнято судами касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про те, що для правильного вирішення спору, предметом якого є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у разі виникнення між сторонами правовідносин, пов`язаних з оформленням та подальшим відчуженням вказаної земельної ділянки, важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин.

Так, право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі норм статті 1212 Цивільного кодексу України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли неукладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця-фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку.

При цьому, якщо судами буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов`язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2021 року у справі №922/3507/20.

За даною справою, користування земельною ділянкою ПП Торговий дім Золота миля без укладення договору оренди землі було зумовлено з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обовязків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки. За таких обставин, зазначена земельна ділянка не може вважатися набутою чи збереженою без достатніх правових підстав, а тому підстави застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України відсутні.

У спірних правовідносинах позивача з відповідачем, право на земельну ділянку вирішується у порядку її викупу, а не оформлення користування на умовах оренди. У сторін не виникало відносин, пов`язаних з укладенням договору оренди.

Позивач вчиняв всі необхідні дії з метою укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Обставини зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами у період з 01.03.20 по 31.01.21 матеріали справи не містять.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.21р. було підписано без будь-яких зауважень наявності заборгованості щодо орендної плати за користування земельною ділянкою.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду

Зміст з частини восьмої статті 129 ГПК України визначає алгоритм дій учасників процесу, за умови дотримання яких суд приймає до розгляду відповідне клопотання сторони. Так, у сторони спору виникає право на подання відповідних доказів понесення розміру судових витрат за умови попереднього подання заяви, в якій вона має повідомити суд про намір подати відповідні докази понесених судових витрат та термін, в який подаються такі докази.

За приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Справу №922/652/21 було розглянуто за правилами загального позовного провадження та на час прийняття рішення відповідачем не було подано доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, проте було заявлено про відшкодування понесених ним судових витрат до початку проведення судом дебатів.

Тому, питання про розподіл відповідних витрат вирішувалось додатковим рішенням.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 07.06.2021 у справі №922/652/21 відповідачу по справі було надано 5-денний строк на подання доказів понесення судових витрат та призначено судове засідання для їх розподілу на 18.06.2021.

09.06.2021 ( вмежах строку) відповідач подав до суду господарського суду Харківської області заяву вх. №13522 про розподіл судових витрат з доказами їх понесення.

Позивачем надані заперечення за заяву відповідача вх. № 14392 від 17.06.2021 в яких він просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, посилаючись на те, що заявлена сума є завищеною, необґрунтованою, безпідставною та не є співмірною зі складністю справи.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частинами 1-3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на наведені норми, враховуючи, що за результатами розгляду даної справи в позові відмовлено витрати відповідача, пов`язані з роглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, зокрема на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідачем було наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та витрат, пов`язаних із розглядом справи в сумі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених відповідачем судових витрат в матеріалах справи наявні наступні докази:

- копія договору від 10.03.2021 про надання професійної правничої допомоги;

- копії актів приймання-передачі наданої правничої допомоги в суді першої інстанції від 31.03.2021, від 30.04.2021 та від 31.05.2021;

- копії рахунків-фактур на оплату послуг та платіжних доручень №54885 від 13.04.2021 на суму 8 065,00 грн, № 343 від 18.05.2021 на суму 9 465,00 грн;

- детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

Відповідно до розділу 2 договору про надання правової допомоги від 10.03.2021 ПП Торговий дім Золота Миля , Замовник доручає, а ТОВ Копартнерс , виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Правнича допомога надається Адвокатом Гура Оленою Володимирівною.

Правова допомога, що становить зміст обов`язків виконавця за Договором включає в себе: аналіз документів Замовника,підготовка процесуальних документів, представництво та захист Замовника в Господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді та Верховному Суді в ході розгляду справи №922/652/21.

В пункті 6.1. Договору встановлено, що плата за послуги Виконавця становить 800 грн. за час надання правових послуг та узгоджується сторонами у відповідному Акті наданих послуг.

Згідно з п. 6.3. Договору за фактом надання послуг Виконавець складає та надає Замовнику Акт наданих послуг, який складається за результатами календарного місяця, в якому надавалися послуги. Сума що зазначена в Акті підлягає оплаті Замовником протягом 5-ти банківських днів з моменту складання Акту наданих послуг.

На виконання зазначеного Договору сторони підписали Акт приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2021, від 30.04.2021, від 31.05.2021.

В Акті від 31.03.2021 зазначено про надання Виконавцем наступних послуг Замовнику за Договором про надання правової допомоги від 10.03.2021:

-здійснення правового аналізу позовної заяви;

-підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву;

- підготовка та подання до суду клопотання про відкладення розгляду справи;

Всього обсяг наданих послуг за Актом становить 10.08 робочих годин, вартість 8065, 00 грн.

В Акті від 30.04.2021 зазначено про надання Виконавцем наступних послуг Замовнику за Договором про надання правової допомоги від 10.03.2021:

- правовий аналіз відповіді на відзив;

- підготовка та подання до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву;

- підготовка та подання до суду доповнення до заперечення відповіді на відзив на позовну заяву;

-представництво інтересів Замовник в Господарському суді Харківської області

Всього обсяг наданих послуг за Актом становить 10.25 годин, вартість 8200 грн.

В Акті від 31.05.2021 зазначено про надання Виконавцем наступних послуг Замовнику за Договором про надання правової допомоги від 10.03.2021:

-представництво інтересів Замовника в Господарському суді Харківської області 24.05.2021;

-представництво інтересів Замовника в Господарському суді Харківської області 31.05.2021;

Всього обсяг наданих послуг за Актом становить 4.25 годин, вартість 3 400 грн.

Реальність надання зазначених в Актах послуг підтверджується матеріалами справи, їх вартість визначена у відповідності до умов Договору про надання правової допомоги.

Аналогічні дані щодо обсягу та вартості послуг зазначено відповідачем в детальному описі.

Колегія суддів відхиляє доводи заперечень позивача щодо розміру судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу , в яких він посилається на завищення часу, необхідного адвокату на їх виконання та дублювання доводів, викладених у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву та доповненях до таких заперечень із доводами відзиву на позов.

В постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, викладено висновок, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Зі змісту заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та доповнень до таких заперечень не вбачається дублювання викладених в цих документах доводів із доводами відзиву на позов.

Будь-яких інших доводів щодо неспівмірності витрат відповідача на правову допомогу позивачем не наведено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення, додаткового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 123,126, 129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2021 рокуу справі №922/652/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 року (повний текст рішення складено та підписано 10.06.2021 року) у справі №922/652/21 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.06.2021 року у справі №922/652/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.09.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 02.09.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя С.В. Барбашова

Суддя І.В. Зубченко