Рішення

від 02.09.2021 по справі 910/8745/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2021Справа № 910/8745/21 Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Спичака О.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8745/21

за позовом Комунального підприємства Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго

про стягнення 37 398,89 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго про стягнення 36 100,89 грн., з яких 35 996,51 грн. основного боргу, 1402,38 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії №22 від 28.01.2020 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 179 595,37 грн. за споживання електроенергії за період з 01.01.2020 по 01.02.2021. Так позивач зазначає, що останнім фактично було спожито електроенергії на суму 143 598,86 грн., у зв`язку з чим, невикористаною залишилась сума в розмірі 35 996,51 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, крім того, позивачем нараховано до стягнення 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 позовну заяву Комунального підприємства Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради залишено без руху.

23.06.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8745/21. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 22.03.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

20.07.2021 від відповідача до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про залучення ПрАТ НЕК Укренерго в якості відповідача, а у разі незалучення ПрАТ НЕК Укренерго в якості відповідача, то залучити останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання обґрунтовано тим, що підприємство позивача отримало статус Дефолтний , і з 05.08.2019 року по теперішній час всі кошти, що надходять від споживачів постачальника останньої надії , спрямовуються оператору системи передачі ПрАТ НЕК Укренерго в погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії.

Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача, відмовив у його задоволенні, в зв`язку з необґрунтованістю, оскільки з наявних у справі доказів не вбачається, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки ПрАТ НЕК Укренерго , крім того, підстави залучення останнього, зазначені відповідачем, є необґрунтованими, оскільки договірні відносини існують саме між позивачем та відповідачем, а згідно частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Обставини відсутності у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що підприємство позивача отримало статус Дефолтний , і з 05.08.2019 року розпоряджається банківським рахунком із спеціальним режимом використання ДПЗД Укрінтеренерго та отримує всі кошти, що надходять від споживачів постачальника Останньої надії . По теперішній час всі кошти, що надходять від споживачів постачальника останньої надії , спрямовуються оператору системи передачі ПрАТ НЕК Укренерго в погашення заборгованості за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії. Відповідач позбавлений будь-яких джерел отримання доходу для здійснення операційних витрат, необхідних для виконання покладених спеціальних обов`язків постачальника останньої надії . Крім того, перерахування усіх коштів, які надходять від споживачів постачальника останньої надії оператору системи передачі позбавляє можливості постачальника останньої надії повертати кошти, надмірно сплачені сумлінними споживачами за спожиту електричну енергію, що порушує права таких споживачів.

02.08.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що викладені у відзиві відповідача доводи, не стосуються предмету спору між сторонами.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2020 між Комунальним підприємством Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради (споживач, далі - позивач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (постачальник, далі - відповідач) було укладено Договір №22 про постачання електричної енергії постачальником останньої надії , відповідно до умов п.1.1 якого цей договір є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником останньої надій .

Відповідно до п.2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку №1 до договору (комерційна пропозиція).

Так, між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору, умовами якої сторонами було внесено зміни в п.3.2 договору; виключено п.3.5 договору, у зв`язку з чим пункти 3.6-3.8 узгоджено вважати відповідно пунктами 3.5-3.7; внесено зміни в п.3.7, п.4.1, п.5.7, п.13.1 договору.

Відповідно до п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником останньої надії , яка є Додатком 1 до договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадка вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п.5.2 договору).

Умовами п.5.8 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п.5.9 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок).

При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спец рахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спец рахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спец рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

За умовами п.5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дня отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Також, 28.01.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору, умовами якої сторони доповнили договір пунктами 2.3 та 2.4, пунктами 5.17, 5.18 та 5.19.

Відповідно до п.5.17 договору вартість послуг за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.4 цього договору та становить: 149662,81 грн.,крім того ПДВ 29932,56 грн., всього з ПДВ - 179595,37 грн. Загальний фонд - 170 000,00 грн., враховуючи ПДВ 28333,33 грн. за рахунок власних коштів підприємства 9595,37 грн., враховуючи ПДВ 1599,22 грн.

Умовами п.5.14 договору сторони узгодили, що порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції до цього договору.

Відповідно до п.13.1 договору цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії дія не може перевищувати 90 календарних днів.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №22 про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 28.01.2020 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України , для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Так, на оплату електроенергії за договором постачальником було виставлено акт-рахунок №000001986256/ОЗ/ПО1/0007957 від 31.01.2020 на суму 179 595,37 грн. з ПДВ.

На підставі вказаного рахунку позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 179 595,37 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №46 та №83 від 14.02.2020.

Фактична вартість спожитої електроенергії позивачем склала 143 598,86 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.012020 на суму 143 598,86 грн.

Крім того, фактичний обсяг спожитої електроенергії за період з 01.01.2020-01.02.2021 на суму 143 598,86 грн. підтверджується Актом звіряння розрахунків, підписаним сторонами станом на 01.02.2021 у відповідності до умов п.5.14 договору.

Таким чином, залишок невикористаної суми передплати становить 35 996,51 грн., що також сторонами зафіксовано Актом звіряння розрахунків, підписаним сторонами станом на 01.02.2021.

У зв`язку з наведеним, позивач 25.11.2020 звернувся до відповідача з листом за вих. №9214 з вимогою повернути надлишково сплачені кошти в сумі 35 996,51 грн.

Листом за №44/10-2820/пон від 17.12.2020 відповідач відповів, що ДПЗД Укрінтеренерго втратило право розпоряджатися рахунком із спеціальним режимом використання. Через неможливість сплачувати послуги з розподілу електричної енергії за споживачів постачальника останньої надії до ДПЗД Укрінтеренерго були подані судові позови операторами системи розподілу щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій, що зрештою призвело до арешту рахунків останнього.

16.02.2021 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №1568 з вимогою перерахувати на користь позивача надлишково сплачені суму 35 996,51 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом №44/10-4469/пон від 22.03.2021 повідомив, що листом від 17.12.2020 №44/10-2820/8пон вже було надано обґрунтовану відповідь про неможливість повернення котів у розмірі 35 996,51 грн.

Наразі, за твердженнями позивача, товар, який було попередньо оплачено покупцем, постачальником в повному обсязі передано не було, про неможливість виконання своїх обов`язків не повідомлено. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 525 , 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ст. 663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу .

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частинами 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу . Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018р. по справі №904/8972/17.

У цьому зв`язку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

До того ж, відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах, вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності .

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Судом було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач здійснив попередню оплату у розмірі 179 595,37 грн., у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок поставити електричну енергію на відповідну суму, проте позивачем фактично було спожито електричної енергії на суму 143 598,86 грн., що підтверджується відповідним актом прийому-передачі, жодних доказів щодо спростування даного факту відповідачем не подано.

Оскільки відповідно до п.5 додаткової угоди №2 від 28.01.2020 до договору було визначено строк дії в частині електропостачання до 31.01.2020, у відповідача виник обов`язок повернути суму попередньої оплати за вирахуванням поставленої електричної енергії.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що постачальником не було передано позивачу електроенергію на суму 179 595,37 грн., а останнім було застосовано правові наслідки непоставки товару, передбачені ст.693 Господарського процесуального кодексу України , суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати в сумі 35 996,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються, у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки договірні відносини існують саме між позивачем та відповідачем, а згідно частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, обставини відсутності у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження №12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Як встановлено судом за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655 , 662 , 663 , 693 , 712 Цивільного кодексу України .

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України , яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509 , 524 , 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку з вимогою позивача про повернення суми попередньої оплати у зв`язку з непоставкою товару, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України , є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу .

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України ), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу ).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України .

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої ст.625 Цивільного кодексу України .

Аналогічну правову позицію викладено у поставі від 22.09.2020 Великої Палати Верховного Суду по справі №918/631/19.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Після здійснення перевірки наведеного позивачем розрахунку нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України , за розрахунком суду сума 3 % річних за період з 03.12.2020 (семиденний строк від дня пред`явлення вимоги від 25.11.2020 згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України) по 21.05.2021 (дата позовної заяви) склала 502,73 грн.. у зв`язку з чим суд позовні вимоги в цій частині задовольняє частково, відповідно до уточненого розрахунку суду в сумі 502,73 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України , підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129 , ст.ст. 237 , 238 , 240 ГПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Комунального підприємства Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради (50011, м. Кривий Ріг, вул. Дишинського, 27; код ЄДРПОУ 01986256) 35 996,51 грн. основної заборгованості, 502 грн. 73 коп. 3% річних, 2215 грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя О.М. Спичак