Рішення

від 02.09.2021 по справі 911/1323/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/1323/21

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Державного підприємства "Оператор Ринку" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43064445)

до Дочірнього підприємства "Енерготранссервіс" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, буд. 25/1, код ЄДРПОУ 34943698)

про стягнення боргу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 01-51/1057 від 28.04.2021 Державного підприємства "Оператор Ринку" до Дочірнього підприємства "Енерготранссервіс" про стягнення 3619,43 грн боргу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема зазначає, що відповідач у порушення умов Договору №226/01 від 29.06.2019 про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку не здійснив оплату послуги, що нарахована позивачем за січень 2021 року та яка складається з фіксовананого платежу за участь у РДН/ВДР згідно акту приймання-передачі наданих послуг, у зв`зку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3619,43 грн боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 17.06.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 12.07.2021; відповідачу - заперечень до 19.07.2021.

07.07.2021 до суду від позивача надійшла заява №01-51/1641 від 29.06.2021 про долучення документів до матеріалів справи, до якої додано судову практику.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області №0103278419448 від 13.05.2021, № 0103278767799 від 18.06.2021 та з відмітками за закінченням встановленого строку зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою відповідно.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви, через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2017 Верховною радою України прийнято Закон України № 2019-VIIІ "Про ринок електричної енергії", який набрав чинності 11.06.2017.

Метою Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено те, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор ринку - юридична особа, яка забезпечує функціонування ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку та організацію купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках.

Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку (п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Пунктом 4 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що правила ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках, порядок організації та проведення торгів, порядок визначення ціни на електричну енергію, у тому числі у разі неконкурентної поведінки, порядок проведення розрахунків на цих ринках, порядок визначення вартості послуг оператора ринку та порядок її оплати, порядок розкриття інформації та оприлюднення інформації, порядок врегулювання спорів між оператором ринку та учасниками ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, порядок внесення змін до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор ринку забезпечує функціонування ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, а також здійснює організацію купівлі-продажу електричної енергії для доби постачання на підставі ліцензії. Оператор ринку створює організаційні, технологічні, інформаційні та інші умови для здійснення регулярних торгів за правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, укладання і виконання договорів та розрахунків за ними, зокрема визначає уповноважений банк або клірингову установу. Оператор ринку, зокрема, реєструє учасників ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, забезпечує ведення та оприлюднення відповідного реєстру.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 308 затверджено Правила ринку "на добу наперед" та внутрішньо добовому ринку (Правила РДН/ВДР).

Відповідно до п. 2.1.1 Правил РДН/ВДР, учасники ринку, що бажають стати учасниками РДН/ВДР, повинні: надати оператору ринку заяву про участь у РДН та ВДР; укласти договір про участь у РДН та ВДР.

На виконання п. 2.1.1 Правил РДН/ВДР, 26.06.2019 Дочірнім підприємством "Енерготранссервіс" надано Державному підприємству «Оператор ринку» заяву б/н від 26.06.2019 на участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, вказана заява долучена до матеріалів справи.

Частиною 5 п. 1.7.10 Правил РДН/ВДР визначено, що оператор ринку зобов`язаний оприлюднювати інформацію, що не є конфіденційною, в тому числі, реєстр учасників РДН/ВДР.

Згідно із п. 2.1.7. Правил РДН/ВДР закріплено, що після отримання ОР підписаного зі сторони заявника договору про участь у РДН та ВДР у двох примірниках ОР за 1 робочий день:

1) підписує, реєструє та повертає один примірник договору заявнику;

2) реєструє учасника РДН/ВДР;

3) інформує Регулятора та інших учасників РДН/ВДР про реєстрацію нового учасника РДН/ВДР шляхом розміщення відповідної інформації на власному вебсайті.

На підтвердження реєстрації учасником РДН/ВДР ДП "Енерготранссервіс" та інформування Регулятора і інших учасників РДН/ВДР про реєстрацію вказаної юридичної особи, до матеріалів справи долучено витяг Реєстру учасників РДН/ВДР станом на 02.11.2020 із власного вебсайту.

Відповідно до п. 2.1.2 Правил РДН/ВДР, учасник ринку набуває статусу учасника РДН/ВДР з дати набрання чинності договором про участь у РДН та ВДР.

Пунктом 2.1.8 Правил РДН/ВДР визначено, що договір про участь у РДН та ВДР набирає чинності з дати, зазначеної у ньому.

29.06.2019 між Державним підприємством Оператор ринку (далі - ОР, позивач) та Дочірнім підприємством "Енерготранссервіс" (далі - учасник, відповідач) укладено Договір №226/01 про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку (далі - Договір), за яким ОР забезпечує функціонування ринку «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобового ринку (ВДР), створює організаційні, технологічні, інформаційні та інші умови для здійснення регулярних торгів за Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 308 (Правила РДН/ВДР), укладання і виконання договорів про купівлю-продаж електричної енергії на РДН/ВДР та розрахунків за ними, а учасник використовує такі умови з метою участі у торгах, купівлі-продажу електричної енергії та врегулювання відповідних фінансових зобов`язань згідно з Правилами РДН/ВДР (п. 1.1 Договору).

За умовами підпунктів 1, 8 п. 2.3. Договору, учасник зобов`язаний дотримуватися вимог чинного законодавства України, виконувати Правила РДН/ВДР, Правила ринку, умови договорів, що укладатимуться на РДН/ВДР та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; оплачувати послуги ОР у встановлені цим договором строки.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5 Договору, оплата послуг ОР, що надаються за цим Договором і пов`язані із провадженням діяльності зі здійснення функцій оператора ринку, складається з фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР та платежу за здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР. ОР розраховує розміри фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР та тарифу на здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР відповідно до Правил РДН/ВДР та повинен оприлюднити їх на власному вебсайті не пізніше 30 днів до введення в дію. Фіксований платіж за участь у РДН/ВДР оплачується щомісяця шляхом здійснення повної попередньої оплати. ОР у перший робочий день кожного календарного місяця надає учаснику рахунок на сплату фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР за відповідний місяць. Учасник зобов`язаний оплатити рахунки, що надаються ОР відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 цього Договору, протягом трьох робочих днів з дати їх формування.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем, на виконання умов договору (п. 3.3), за допомогою програмного забезпечення ОР надано відповідачу (проінформовано учасника) рахунок-фактуру за послуги ОР (фіксований платіж за участь у РДН/ВДР) за січень 2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з системи ХМtradeR|PXS, які підписані шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ДП «Оператор ринку» , що підтверджується роздруківками з веб-сайту Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України.

У разі призупинення участі на РДН учасника за його заявою ОР на час дії такого призупинення не нараховує учаснику оплату послуг ОР (п. 3.6 договору).

Судом встановлено, що згідно повідомлення від 09.07.2020 №03/31-1640 позивач повідомив відповідача, що ДП «Оператор ринку» з власної ініціативи призупиняє участь відповідача у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку з 10 липня 2020 року у зв`язку з несплатою послуг ДП «Оператор ринку» .

У відповідності до п. 3.7 договору ОР надає учаснику акт приймання-передачі наданих послуг за формою, наведеною в додатку 1 до цього Договору, та інші фінансові документи в терміни, передбачені Правилами РДН/ВДР.

ОР до п`ятого числа кожного місяця формує та надає учасникам РДН/ВДР у паперовому вигляді акти наданих послуг на РДН/ВДР за попередній (звітний) місяць, підписані уповноваженою особою ОР. Учасник РДН/ВДР після отримання акта наданих послуг на РДН/ВДР повинен його підписати та повернути ОР не пізніше ніж до 25 числа місяця, наступного за звітним (п.п. 4.4.7 Правил РДН/ВДР в редакції станом на 16.12.2021).

Судом встановлено, що позивачем було складено та направлено на юридичну адресу відповідача супровідний лист №02/21-308 від 01.02.2021 разом із актом приймання-передачі наданих послуг за січень 2021 року.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами цього Договору та діє до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява про укладення Договору. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 20 календарних днів до закінчення цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір № 226/01 про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку від 29.06.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 4.4.3 Правил РДН/ВДР, ОР розраховує та погоджує з Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) розміри фіксованого платежу за участь на РДН/ВДР та тарифу на здійснення операцій купівлі-продажу на РДН/ВДР.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Постановою від 13.12.2019 №2270 погоджено фіксований платіж за участь на ринку «на добу наперед» та внутрішньо добовому ринку на 2021 рік у розмірі 3016,19 грн (без ПДВ).

Відповідно до ст. 188.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Враховуючи положення Податкового кодексу України, розмір фіксованого платежу за участь на ринку «на добу наперед» та внутрішньо добовому ринку з ПДВ становить 3619,43 грн.

Судом перевірено та встановлено, що позивач, на виконання умов договору (п. 3.3), за допомогою програмного забезпечення ОР надав відповідачу (проінформував учасника) рахунок-фактуру від 01.01.2021 №4108710140, за послуги ОР (фіксований платіж за участь у РДН/ВДР) за січень 2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з системи ХМtradeR|PXS, які підписані шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи ДП «Оператор ринку» , що підтверджується роздруківками з веб-сайту Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України.

Статтею 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Зважаючи на вищезазначене, суд приймає та вважає належним доказом наданий рахунок-фактуру 01.01.2021 №4108710140 за послуги ОР.

Крім того, позивачем 15.04.2021 здійснено надсилання відповідачу засобами поштового зв`язку у паперовому вигляді: вимоги про сплату фіксованого платежу за участь у РДВ/ВДР від 13.04.2021 №01/51-975; роздруківки витягу з програмного комплексу оператора ринку - ХМtradeR|PXS щодо рахунку фактури за січень 2021 року; рахунку-фактури від 01.01.2021 №4108710140 (докази поштового відправлення наявні в матеріалах справи)

Пунктом 3.7. Договору визначено, що ОР надає учаснику Акт приймання-передачі наданих послуг за формою, наведеною у додатку 1 до цього Договору, та інші фінансові документи в терміни, передбачені Правилами РДН/ВДР.

Як вже зазначалось вище відповідно до п. 4.4.7 Правил РДН/ВДР, ОР до п`ятого числа кожного місяця формує та надає учасникам РДН/ВДР у паперовому вигляді акти наданих послуг на РДН/ВДР за попередній (звітний) місяць, підписані уповноваженою особою ОР. Учасник РДН/ВДР після отримання акта наданих послуг на РДН/ВДР повинен його підписати та повернути ОР не пізніше ніж до 25 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання п. 3.7 Договору позивач разом з листом №02/21-308 від 01.02.2021 направив відповідачу акт приймання-передачі наданих послуг за січень 2021 року згідно з п.1.6.11 Правил РДН/ВДР.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вчинені всі відповідні дії для підписання акту приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 3619,43 грн, проте відповідач ухилився від свого обов`язку щодо підписання акту.

Доказів надання обґрунтованої відмови від підписання та/або неотримання акту, відповідачем суду не надано.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір у справі виник з підстав того, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за Договором щодо сплати фіксованого платежу за участь у РДН/ВДР, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за надані послуги за січень 2021 на загальну суму 3619,43 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 Договору, учасник зобов`язаний оплатити рахунки, що надаються ОР відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 цього договору, протягом трьох робочих днів з дати їх формування.

Також, варто зауважити, що пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що ОР не нараховує Учаснику оплату своїх послуг лише у разі призупинення участі на РДН Учасника за його заявою, при цьому, інших випадків зупинення нарахувань за послуги ОР не передбачено.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд встановив, що строк здійснення оплати відповідачем грошового зобов`язання є таким, що настав.

Водночас, відповідно до наданої позивачем банківської довідки №16/2-10/3194 від 25.05.2021 судом встановлено, що на рахунки ДП Оператор ринку , які відкрито у головному управління з обслуговування клієнтів АТ Ощадбанк , надходжень коштів від контрагента ДП Енерготранссервіс за період з 01.01.2021 по 29.04.2021 не було.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності заборгованості у відповідача за Договором про участь у ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку №226/01 від 29.06.2019.

Отже, відповідач попри те, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості перед позивачем за вказаним Договором поставки та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, суд, спираючись та ті обставини, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, ніж ті, що надані позивачем на підтвердження наявності у відповідача, заборгованості за Договором про участь у ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку №226/01 від 29.06.2019 у розмірі 3619,43 грн, розцінює докази позивача найбільш вірогідними, а також належними, допустимими та такими, що підтверджують факт заборгованості відповідача.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Отже, суд вважає позовні вимоги, про стягнення з відповідача 3619,43 грн вартості поставленого товару за Договором про участь у ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку №226/01 від 29.06.2019 обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Енерготранссервіс" (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, буд. 25/1, код ЄДРПОУ 34943698) на користь Державного підприємства "Оператор Ринку" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43064445) 3619,43 грн боргу та 2270,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз