Постанова

від 26.08.2021 по справі 913/540/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 913/540/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача (прокуратури) - Гребеник І. А. (посвідчення від 09.01.2020 № 054690),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-ліга 2018" на рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 (суддя Шеліхіна Р. М.) і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 (головуючий - Ільїн О. В., судді Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) у справі

за позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Луганській області,

2) Фермерського господарства "Агро-ліга 2018"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2020 року заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури (далі - Прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Луганській області, Управління, відповідач-1) та Фермерського господарства "Агро-ліга 2018" (далі - ФГ "Агро-ліга 2018", відповідач-2) про: 1) визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 28.11.2017 № 1097-сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства" (далі - наказ № 1097-сг, оспорюваний наказ); 2) визнання недійсним договору оренди від 11.12.2017 № 51 земельної ділянки площею 34,1990 га, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, яка розташована за межами населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області (далі - договір оренди № 51, оспорюваний договір), укладеного між Управлінням і громадянином ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - ОСОБА_1 , орендар); 3) зобов`язання ФГ "Агро-ліга 2018" повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 31,1990 га, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, розташовану за межами населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області (далі - спірна земельна ділянка), з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 19- 22, 31, 33- 37, 122, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 6, 13, 16, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 2 Закону України "Про фермерське господарство", статті 1 Закону України "Про землеустрій", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), систематично використовувалася для випасання худоби, однак надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, що дає підстави вважати незаконним наказ № 1097-сг та укладений на його підставі договір оренди № 51; 2) оскільки оспорюваний наказ є незаконним і жодних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки вжито не було, що свідчить про неналежне виконання обов`язків Управлінням, яке є відповідачем у цій справі, то Прокурор є самостійним позивачем в інтересах держави.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.12.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021, позов задоволено повністю.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 203, 215 ЦК України, статей 19- 22, 31, 34, 122 ЗК України, статей 2, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статті 1 Закону України "Про землеустрій", статей 74, 76, 77, 80, 236, 238, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), однак після створення ОСОБА_1 фермерського господарства має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна соняшником, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15); 2) фактично наказом № 1097-сг і договором оренди № 51 було допущено незаконну зміну цільового виду використання спірної земельної ділянки, але при цьому уповноваженим органом не ухвалювалося жодного рішення про зміну виду використання спірної земельної ділянки та відповідна землевпорядна документація не розроблялася; 3) оспорюваний договір укладено на підставі незаконного наказу відповідача-1 і містить умову про передачу громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки (пасовищ) загальною площею 34,1990 га для ведення фермерського господарства, тоді як Закон України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) вказував на те, що фермерське господарство виробляє товарну сільськогосподарську продукцію, займається її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. До того ж договір оренди № 51 не відповідає землевпорядній документації, оскільки проект землеустрою розроблявся для земельної ділянки під пасовища, а надано її для ведення сільськогосподарського фермерського господарства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ФГ "Агро-ліга 2018" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні усіх позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу

6. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи, що: 1) під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування статті 22 ЗК України, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 240/9214/19, а також висновку щодо застосування частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 915/1286/17; 2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 215 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме в аспекті того, що підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог виключно в момент вчинення правочину, тому будь-які обставини, що виникли після видання наказу про передачу земельної ділянки в оренду та укладення договору оренди, не можуть бути підставою недійсності правочину та не мають жодного правового значення при розгляді такого спору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Виконувач обов`язків керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Агро-ліга 2018" на рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 913/540/20 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 26.08.2021 о 15:15.

Фактичні обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9. 31.12.2015 ГУ Держгеокадастру у Луганській області видало наказ № 704-сг, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 48,6000 га в оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства (01.02), розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області, за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - пасовища.

10. У подальшому громадянин ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства "Луганський інститут землеустрою" із заявою від 04.02.2016 з приводу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 48,6000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області.

11. 28.11.2017 Управління наказом № 1097-сг затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 34,1990 га, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - пасовища, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка, за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області.

12. 11.12.2017 між ГУ Держгеокадастру у Луганській області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди № 51, за умовами пунктів 1, 2, 5, 8, 14, 15 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, за рахунок земель резервного фонду, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, яка розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 34,1990 га, сільськогосподарські угіддя - пасовища. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 34,1990 га, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, на дату укладання договору становить 31386,32 грн з урахуванням коефіцієнтів індексації затверджених рішенням Троїцької районної ради №16/11 від 19.10.2017 (витяг Відділу у Троїцькому районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 26.10.2017 № 01192. Цей договір укладено на 7 (сім) років. Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель резервного фонду. Цільове призначення земельних ділянок: для ведення фермерського господарства.

13. Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.03.2018, ОСОБА_1 засновано ФГ "Агро-ліга 2018". Надана громадянину ОСОБА_1 земельна ділянка використовується фермерським господарством "Агро-ліга 2018" як "рілля".

На запит Старобільської місцевої прокуратури ГУ Держгеокадастру у Луганській області листом від 09.06.2020 № 10-12-0.3-4197/2-20 повідомило, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, зареєстрована у державному земельному кадастрі з цільовим призначенням - 01.02. - для ведення фермерського господарства, в поземельній книзі відомості щодо зміни цільового призначення відсутні, заяви від орендаря вказаної земельної ділянки щодо зміни цільового призначення не надходило.

14. За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 17.08.2020 № 413-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів", складено акт від 19.08.2020 №413-ДК/304/АП/09/01/20, яким зафіксовано відсутність на ґрунтовому покриву земельної ділянки дернини та трав`янистої рослинності, що є невід`ємною частиною складу пасовищ. Спірна земельна ділянка має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником, у зв`язку з чим відповідач-1 порушив адміністративне провадження стосовно відповідача-2 за нецільове використання землі.

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

16. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про зміну відповідачем-2 цільового виду використання землі з порушенням передбаченого земельним законодавством порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), однак після створення ОСОБА_1 фермерського господарства має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна соняшником, що є підставою для скасування незаконного наказу № 1097-сг, визнання недійсним договору оренди № 51 та повернення спірної земельної ділянки державі в особі ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

17. Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок судів та водночас не погоджується з твердженням скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування статті 22 ЗК України, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 240/9214/19, а також висновку щодо застосування частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 915/1286/17, з огляду на таке.

18. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

19. Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

20. Відповідно до статті 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

21. Згідно з частинами 1, 2 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

22. Відповідно до абзаців 2, 1 частини 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 цього Кодексу.

23. З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 цього Кодексу.

24. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

25. Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України (у редакції, чинній до 26.05.2021) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

26. Згідно з частиною 1 статті 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

27. Статтею 33 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

28. Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

29. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

30. Так, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у адміністративній справі № 240/9214/19 (зі спору, що виник з публічно-правових відносин), якими було задоволено позов фізичної особи про визнання протиправним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16.05.2019 №152 про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га, кадастровий номер 1822083500:01:001:0392, для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області в оренду та зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки та надати її в оренду позивачу терміном на 7 років, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судами обставин виконання фізичною особою усі вимог ЗК України для ухвалення лише позитивного рішення за її зверненням з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та скасування судовими рішеннями неодноразових незаконних відмов відповідача у позитивному вирішенні порушеного питання, у постанові від 15.02.2021 дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 14,1000 га, кадастровий номер 1822083500:01:001:0392, для ведення фермерського господарства на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області з наданням її в оренду позивачу.

31. Таким чином, на відміну від цієї господарської справи, у справі № 240/9214/19 суди не встановлювали обставин порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення з такими різними видами її використання як для сінокосіння та випасання худоби (пасовища) і для ведення фермерського господарства при наданні зазначеної земельної ділянки в оренду, а відповідний правовий висновок Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду взагалі не формувався.

32. У свою чергу, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації про: 1) визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 28.12.2007 № 1597 про затвердження проекту землеустрою та надання Приватному підприємству "Меркурій-5 Дата Груп" (далі - Підприємство) в оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу земельну ділянку площею 0,99 га, з них 0,5378 га пасовища за рахунок земель Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" та 0,4522га пасовищ за рахунок земель державної власності (запас) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області; 2) визнання недійсним на майбутнє укладеного 28.12.2007 між Березанською РДА та Підприємством договору оренди щодо земельної ділянки площею 0,99 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:0352, за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, який 29.12.2007 зареєстрований в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за № 040700700085; 3) зобов`язання Підприємства повернути у власність держави в особі Миколаївської ОДА зазначену земельну ділянку, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 915/1286/17 виходив передусім з тих встановлених судами обставин, що надана Підприємству у довгострокову оренду для комерційного використання (під розміщення кемпінгу) земельна ділянка лісогосподарського призначення належить до земель державної власності, розташована за межами населеного пункту, але у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та стосовно неї визначено обмеження користування, у зв`язку з чим повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до виключної компетенції Миколаївської ОДА, а тому, приймаючи оспорюване розпорядження та укладаючи на його підставі оспорюваний договір оренди, Березанська РДА діяла із перевищенням наданих їй ЗК України повноважень, порушивши при цьому положення статей 85, 88 ВК України та статей 60, 122, 149 ЗК України. Однак, ураховуючи норму частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та правову позицію Європейського суду з прав людини про те, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення до попереднього стану, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки, Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність порушення внаслідок неправомірних дій відповідачів прав позивача як власника землі, оскільки Миколаївська ОДА і Березанська РДА є органами державної виконавчої влади, спірна земельна ділянка із державної власності не вибувала і фактично спір у справі № 915/1286/17 виник між державними органами, які за визначеними законодавством повноваженнями здійснюють розпорядження відповідними землями державної форми власності.

33. Таким чином, у справі № 915/1286/17 спір виник з правовідносин оренди земельної ділянки, яка підлягає особливому правовому режиму охорони з боку держави та стосовно якої (земельної ділянки) змінено її цільове призначення (з лісогосподарського на рекреаційне) з усіма необхідними погодженнями постійного землекористувача і компетентних органів, тоді як у справі, що розглядається, відбулася зміна виду використання землі у межах одного цільового призначення, а саме сільськогосподарського призначення, що не слід ототожнювати.

Колегія суддів також зауважує, що, на відміну від справи № 915/1286/17, у цій справі спір між державними органами не виникав і під час її розгляду жоден з учасників справи не порушував питання щодо необхідності застосування до спірних земельних правовідносин положень частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а відтак і висновок щодо відповідного правозастосування не викладався судами за власною ініціативою.

34. У зв`язку з наведеним вище касаційна інстанція відхиляє безпідставні посилання скаржника на неврахування висновку щодо застосування статті 22 ЗК України, викладених у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 240/9214/19, а також висновку щодо застосування частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 915/1286/17, оскільки предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і у розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

35. Водночас колегія суддів відхиляє безпідставні доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми частини 1 статті 215 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме в аспекті того, що підставою недійсності правочину є недодержання сторонами вимог виключно в момент вчинення правочину, тому будь-які обставини, що виникли після видання наказу про передачу земельної ділянки в оренду та укладення договору оренди, не можуть бути підставою недійсності правочину та не мають жодного правового значення при розгляді такого спору, з огляду на таке.

36. У пунктах 50, 53, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 зі спору, що виник з орендних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок:

"Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин".

37. Таким чином, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

38. Разом з тим згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги , якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги .

39. У пунктах 36- 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок:

"Указаними нормами (статтями 31, 33- 37 ЗК України) права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15 , постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником".

40. Колегія суддів зауважує, що в основу оскаржуваної постанови покладено висновок суду апеляційної інстанції про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного порядком, і така зміна виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою.

41. Проте такий висновок апеляційного суду, який зроблено з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, не відповідає актуальному правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, позаяк Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначеного висновку Верховного Суду України.

42. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

43. З огляду на те, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 офіційно оприлюднено 30.06.2021, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (27.04.2021), суд касаційної інстанції вважає за необхідність застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права, а саме статтями 31, 33- 37 ЗК України у подібних правовідносинах, що, в свою чергу, свідчить про наявність достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

44. З огляду на висновки, раніше наведені у цій постанові, суд касаційної інстанції відхиляє необґрунтовані доводи прокуратури, викладені у відзиві на касаційну скаргу, оскільки такі доводи зводяться виключно до мотивів, якими помилково керувалися суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України.

47. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

48. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

49. Отже, незважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів, керуючись принципом верховенства права та положеннями частини 4 статті 300 цього Кодексу, вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, що, в свою чергу, зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

51. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат у виді сплаченого скаржником судового збору не здійснюється.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Агро-ліга 2018" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі № 913/540/20 скасувати.

Справу № 913/540/20 передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай