Постанова

від 19.08.2021 по справі 947/33430/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6849/21

Номер справи місцевого суду: 947/33430/20

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/33430/20

Провадження номер: 22-ц/813/6849/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів - Князюка О. В., Погорєлової С.О. ,

за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І. ,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) Перший Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 2) Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про зняття арештів з майна, за апеляційною скаргою Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Васильків О. В. 10 лютого 2021 року, повний текст рішення складений 16 лютого 2021 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати вжиті державними виконавцями заходи примусового виконання рішення в ході проведення виконавчих дій при примусовому стягненні за виконавчим листом №2-2427, виданим 01.08.2008 року Суворовським районним судом міста Одеси, а саме зняти:

- накладений постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження №АН394273 від 14.12.2009 року державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Карасьова О.В. арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження №17192249 від 21.12.2009 року, на майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 ;

- накладений постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження №АН394273 від 14.12.2009 року державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Карасьова О.В. арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження №9365349 від 21.12.2009 року, на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власника ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 ;

- накладений постановою про арешт майна боржника №23017396 від 22.02.2011 року державного виконавця Першого Київського відділу ДВС Одеського МУЮ Телещак Н.М. арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №10863484 від 22.02.2011 року, на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що в листопаді 2019 року ОСОБА_3 , звернувшись до нотаріуса дізнався про те, що на все його нерухоме майно, а також на належну йому 1/2 частину квартири за адресою - АДРЕСА_2 , постановами державних виконавців Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ та Першого Київського відділу ДВС Одеського МУЮ накладені арешти в ході примусового виконання виконавчого листа №2-2427, виданого 01.08.2008 року Суворовським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання повнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 08.11.2007 року до досягнення дитиною 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що на даний час у нього відсутня заборгованість по аліментам за вказаним виконавчим листом. Наявність арештів порушує його права, але через неможливість зняття арештів органами ДВС, позивач змушений звернутись задля вирішення цього питання з позовом до суду (а. с. 2 - 4 зворотна сторона).

2.2 Позиція сторін в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) посилається на те, що в провадженні Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ перебувало виконавче провадження №23017396 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2427 Суворовського районного суду м. Одеси від 01.08.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 .. В ході проведення виконавчих дій по якому 22.02.2011 року державним виконавцем відділу винесено постанову про арешт майна боржника 23017396, якою накладено арешт на майно позивача. 25.12.2012 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та матеріали передані на зберігання до архіву. Відомості щодо виконання ОСОБА_1 вимог вказаного виконавчого документа у відділі відсутні. У зв`язку із закінченням строків зберігання вищевказане виконавче провадження знищено у порядку, передбаченому законодавством. Представник відповідача також вказує, що відповідно до п. 15 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень відсутні підстави для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника (а. с. 28 - 31) .

Представник Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) правом на подання відзиву або будь-яких інших заяв щодо розгляду справи не скористався.

Третя особа - ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином, правом на подання письмових пояснень чи інших заяв щодо розгляду справи та суті не скористалась.

2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Київського районного суду м. Одеси задоволено вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .

Знято накладений постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження №АН394273 від 14.12.2009 року державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Карасьова О.В. арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження №17192249 від 21.12.2009 року, на майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 .

Знято накладений постановою про арешт майна боржника та заборону на його відчуження №АН394273 від 14.12.2009 року державного виконавця Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Карасьова О.В. арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження №9365349 від 21.12.2009 року, на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власника ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_1 .

Знято накладений постановою про арешт майна боржника №23017396 від 22.02.2011 року державного виконавця Першого Київського відділу ДВС Одеського МУЮ Телещак Н.М. арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження №10863484 від 22.02.2011 року, на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчі провадження №10509312 та №23017396 при примусовому стягненні за виконавчим листом №2-2427, що виданий 01.08.2008 року Суворовським районним судом м. Одеси, були відкриті і перебували на виконанні в Першому Приморському відділі ДВС Одеського МУЮ та в Першому Київському відділі ДВС Одеського МУЮ, були завершені та були знищені з 2009 по 2014 роки. Отже, на час розгляду справи, у зв`язку із завершенням виконавчих проваджень та знищення матеріалів виконавчих проваджень , органи виконавчої служби не мають можливості вирішити питання про зняття арешту (а. с. 49 - 54) .

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Перший Київський ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який є правонаступником Першого Київського відділу Державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, просить рішення суду скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує, на те що судом першої інстанції з порушенням норм процесуального закону визначено коло осіб учасників справи та не дотримано вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки даний позов про звільнення майна з-під арешту позивач пред`явив до неналежного відповідача та не пред`явив вимоги до належного відповідача, яким має бути кредитор, в інтересах якого накладено арешт на спірне майно боржника (а. с. 56 - 60).

2.6 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді

ОСОБА_1 , Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 не скористались правом надання відзиву, пояснень на апеляційну скаргу. Відзиви, пояснення на апеляційну скаргу не надійшли.

2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.03.2021 року апеляційну скаргу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2021 року залишено без руху (а. с. 63).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто недоліки, зазначені в ухвалі (а. с. 65 - 67).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2021 року (а. с. 69).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.03.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 70).

Учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, неодноразове призначення справи до розгляду, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не підлягає задоволенню.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2012 року, що набрало законної сили 11.12.2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за аліментами відмовлено в повному обсязі.

З тексту вказаного рішення вбачається, що сторонами у справі не заперечувалось, а отже доказуванню не підлягає, що рішення суду від 1988 року із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 на утримання їх на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , 1988 року народження, стягнуто аліменти у частці від заробітку у розмірі 1/4 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_2 у вересні 1988 року отримано Виконавчий лист з примусового виконання зазначеного рішення суду, який в свою чергу перебував на виконанні та у 2001 році повернутий ДВС до суду.

Станом з 2001 року по 2006 рік виконавче провадження з примусового виконання не проводилось у зв`язку з неотриманням ОСОБА_2 дублікату Виконавчого листа з примусового виконання зазначеного вище рішення суду, розшук боржника у встановленому Законом порядку не проводився.

Із позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , 1988 року народження, як дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_2 звернулась до суду у листопаді 2007 року за наслідками розгляду якого судом ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дитини.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 10.09.2020 року вбачається, що 21.12.2009 року реєстратором Одеська філія ДП Інформаційний центр зареєстровано арешт нерухомого майна. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АН №394273, 14.12.2009, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_6 . Об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 . Власник: ОСОБА_1 /а.с.9-10/.

Окрім того, в ході виконавчого провадження постановою №АН394273 від 14.12.2009 року на майно ОСОБА_1 було накладено арешти:

- №17192249 від 21.12.2009 року на нерухоме майно;

- №9365349 від 21.12.2009 року на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

З відповіді Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі ПРЕМ (м. Одеса) від 23.07.2020 року на звернення ОСОБА_1 вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №10509312 за виконавчим листом № 2-2427 від 01.08.2008 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08.11.2007 року і до досягнення дитиною 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

28.11.2008 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №10509312.

11.05.2010 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про закінчення ВП №10509312 згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 (направлення за належністю до іншого відділу ДВС).

Також з вказаного листа вбачається, що на теперішній час ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження неможливо в зв`язку з їх знищенням через сплив строків зберігання.

Першим Київським відділом ДВС у м. Одесі 20.05.2020 року надано відповідь, що в провадженні Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №23017396 з примусового виконання виконавчого листа №2-2427, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 01.08.2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.11.2007 року до досягнення дитиною 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У зв`язку з закінченням строків зберігання, вищезазначене виконавче провадження знищено у порядку, передбаченому законодавством.

З відповіді Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 13.11.2019 року вбачається, що в ході проведення виконавчих дій по виконавчому провадженні №23017396 виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції накладено арешт на належне ОСОБА_1 на праві приватної власності майно.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зняття накладених арештів.

3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Порядок зняття арешту з майна регулюється ст.59 Закону України Про виконавче провадження .

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини зазначені в ч. 4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження в усіх випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п.15 розділу V111 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майн боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна питання щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права:

- на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад - адміністративного);

- особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.

Колегією суддів встановлено, що виконавчі провадження №10509312 та №23017396 при примусовому стягненні за виконавчим листом №2-2427, що виданий 01.08.2008 року Суворовським районним судом м. Одеси, були відкриті, перебували на виконанні в Першому Приморському відділі ДВС Одеського МУЮ та в Першому Київському відділі ДВС Одеського МУЮ, були завершені та були знищені з 2009 по 2014 роки.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5 ) в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Згідно з приписами статті 50 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

На теперішній час в зв`язку з завершенням виконавчих проваджень та знищення матеріалів виконавчих проваджень органи виконавчої служби не мають можливості вирішити питання про зняття арешту, тобто арешти на нерухоме майно безумовно порушують права володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 своєю власністю.

Наведені в апеляційні скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Зазначені апелянтом обставини щодо неправильності визначення коло осіб - учасників справи, не заслуговують на увагу, оскільки вони не можуть бути підставлю для задоволення апеляційної скарги в розрізі ст. 321 ЦК України.

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) є не обґрунтованими, а тому вона не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відсутні.

3.7 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2021 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 31 серпня 2021 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Суддів О. В. Князюк

С. О. Погорєлова