Постанова

від 02.09.2021 по справі 190/1410/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6166/21 Справа № 190/1410/19 Суддя у 1-й інстанції - Фирси Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городнича В.С., Петешенкової М.Ю.

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Знахідка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2019 року до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Знахідка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства Знахідка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати - задоволено частково.

Стягнуто з селянського (фермерського) господарства Знахідка (ЄДРПОУ 23374329, вул. Калініна, 50-Г с. Пальмирівка П`ятихатського району Дніпропетровської області, 52131) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 заборгованість по орендній платі в розмірі 5618 (п`ять тисяч шістсот вісімнадцять гривень) 18 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати - 1494 грн. (одну тисячу чотириста дев`яносто чотири гривні) 43 коп. та сплачений судовий збір у розмрі 768, 40 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2020 року, а саме - зняти заборону селянському фермерському господарству Знахідка здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, окрім збирання врожаю 2020 року на земельній ділянці кадастровий номер 1224588500:02:001:0168 площею 5,5138 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

У відзиві СФГ «Знахідка» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року просить рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 5,5136 га, кадастровий номер 1224588500:02:001:0168, що розташована на території Виноградівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, про що свідчать відомості із державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.9-10 т.1).

01 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Знахідка в письмовій формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передав селянському фермерському господарству Знахідка в строкове платне користування належну йому земельну ділянку строком на 45 років (а.с.132-134 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 вказаного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно з ч.2 ст. 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У статті 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

За приписами ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом д ч. 1 ст. 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Аналіз вищезазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 10 жовтня 2019 року в справі №293/1011/16-ц дійшла висновку, що тлумачення пункту д частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплати у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Укладеним між сторонами договором оренди від 01 квітня 2016 року передбачено, що орендна плата виплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, що становить 5618,18 грн. з каси господарства або в натуральній формі: дві тони зерна (пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник) оранка та культивація 0,5 га городу, ритуальні послуги - 300 грн. (п. 8 Договору).

Згідно п. 10 Договору оренда плата сплачується один раз на рік до 25 грудня поточного року.

Як вбачається з наданих представником відповідача відомостей про одержання грошових коштів за оренду паїв у серпні 2016 року позивачу ОСОБА_1 нараховано 5618,18 грн. орендної плати, виплачено 4522,64 грн., у 2017 році - нараховано 5618,18 грн. орендної плати, виплачено 4522,64 грн., у 2018 році нараховано 5618,18 грн. орендної плати, виплачено 4522,64 грн. (а.с.75,76,77 т.1).

Згідно висновку експерта № 1222-20 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи підписи від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в графі: ПІДПИС у відомості одержання грошових коштів за оренду паїв за серпень 2016 року, у відомостях одержання грошових коштів за оренду паїв за 2017 рік, в вересні, у відомості одержання грошових коштів за оренду паї за 2018 рік, в листопаді - виконані не ОСОБА_1 і не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (а.с.206-227 т.1).

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦК України, якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Згідно висновку експертів повторної судово-почеркознавчої експертизи від 22.09.2020 року підписи від імені ОСОБА_1 у графі ПІДПИС у рядку ОСОБА_1 : у відомості одержання грошових коштів за оренду паїв серпень 2016 рік виконаний ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 ; підпис від імені ОСОБА_1 у графі ПІДПИС у рядку ОСОБА_2 у відомості одержання грошових коштів за оренду паїв за 2017 рік, в вересні, виконаний ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 та підпис від імені ОСОБА_1 у графі ПІДПИС у рядку ОСОБА_1 у відомості одержання грошових коштів за оренду паїв за 2018 рік в листопаді, виконаний не ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.29-43 т.2).

Таким чином, у 2016, 2017 роках відповідачем СФГ Знахідка було здійснено виплату орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою, яку отримував ОСОБА_1 , про що свідчить підпис позивача у відомостях одержання грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для розірвання договору оренди, оскільки позивачем не отримано орендну плату лише у 2018 році, тобто мало місце лише разове порушення строків виплати орендної плати (за 2018 рік).

Також, як вбачається з матеріалів справи, докази виплати орендної плати позивачу саме за 2018 рік відсутні.

Відповідно до п. 13 даного Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

Розрахунок наведений судом першої інстанції стосовно пені за несвоєчасне внесення орендної плати за 2018 рік в розмірі 1494,43 грн., є вірний та проведений з дотриманням вимог чинного законодавства.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по орендній платі у розмірі 5618,18грн. та пеню за несвоєчасне внесення орендної плати - 1494,43грн.

Доводи апеляційної скарги, що висновок експертизи від 22.09.2020 року є сумнівним та ставить під сумнів показання голови та бухгалтера СФГ «Знахідка» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також інші бухгалтерські та платіжні документи, що підтверджували б достовірність відомостей виплати орендної плати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки аналіз доводів апеляційної скарги свідчить про фактичну не згоду позивача з призначенням повторної судово-почеркознавчої експертизи, а не про її недоліки при проведенні, що впливають на сам висновок повторної судово-почеркознавчої експертизи від 22.09.2020 року.

Отже, по справі проведено дві експертизи щодо одного й того ж предмета.Як вбачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997р. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах , викладених в п.13 постанови, у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну,додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з

точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження.

При цьому не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

Отже, як вбачається з матеріалів справи повторна судово-почеркознавча експертиза від 22.09.2020 року на відміну від первинної була проведена за участю трьох експертів.

Окрім того, експерти повторної судово-почеркознавчої експертизи від 22.09.2020 року зазначили, що розходження з висновком експерта Дніпропетровського НДІСЕ МЮУ Здор В.М., яка проводила попередню експертизу підписів від імені ОСОБА_1 у графі «ПІДПИС» у рядку « ОСОБА_5 » : у відомості одержання грошових коштів за оренду паїв серпень 2016 рік (матеріали цивільної справи №190/1410/19), у відомості одержання грошових коштів за оренду паїв за 2017 рік, в вересні з висновками експертів, що проводили повторну експертизу, пояснюються різною оцінкою виявлених ознак почерку.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що зворотних протиставлених доказів того, що відомості про одержання грошових коштів за оренду паїв, надані відповідача є неправдиві, суду надано не було.

Також, посадові особи СФГ «Знахідка» , які надавали документи до суду, діяли в силу своєї компетентності та службових обов`язків, тому вони несуть відповідальність за здійснені ними дії, а доказів про їх необґрунтованість та неправдивість наданих на час розгляду справи, суду не надано, як цього не встановлено і в ході судового розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова