Ухвала

від 03.06.2010 по справі 5/645-25/110а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"03" червня 2010 р.                               м. Київ                                        К-21017/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року

у справі №5/645-25/110-А

за позовом Карпатського інтернаціонального деревообробного комбінату у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Явіпарк»(надалі - Карпатський ІДК у формі ТОВ «Явіпарк»)

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (надалі –ДПІ у Яворівському районі Львівської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №.0001492320/0 від 29.12.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість (надалі –ПДВ) ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, таким, що не відповідає законодавству і порушує права та законні інтереси підприємства.

Постановою господарського суду Львівської області від 06 червня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару. Так як зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника провести не можливо, то не можливо підтвердити фактичну сплату ПДВ до бюджету, отже сума ПДВ по придбанню ТМЦ отриманих позивачем не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №.0001492320/0 від 29.12.2006 року.

Скасовуючи постанову господарського суду Львівської області від 06 червня 2007 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність право платника податку на відшкодування від’ємного значення сум ПДВ від отримання відповідей на запити щодо сплати податку на додану вартість контрагентами по ланцюгу до виробника. Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги що придбані позивачем лісоматеріали використовуються в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності з метою їх подальшого використання.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Яворівському районі Львівської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 06 червня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено невиїзну позапланову перевірку Карпатський ІДК у формі ТОВ «Явіпарк»при проведенні взаєморозрахунків з постачальниками по ланцюгу постачання за червень 2006 року, про що складено акт №151/23-2/30765321 від 19.12 2006 року.

В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем абз.«а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що, за висновками податкового органу, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006 року на 7622,00грн.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001492320/0 від 29.12.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 7622,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договори:

- з ТОВ «Карнеол»(продавець) №10/4 від 10.04.2006 року на покупку пиловник листяних порід в об’єму 500куб.м (а.с.20-21);

- з ПП «Лемар»(продавець) №11-04 від 10.04.2006 року на покупку пиловник хвойних та листяних порід в об’єму 500куб.м (а.с.30-31).

Зазначені договори були виконані, а саме, було отримано товар та сплачено за нього грошові кошти.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.8.1, п.8.3 Наказу ДПА України від 24 квітня 2003 року N 196 «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам», податкові органи обов’язково повинні проводити планові та позапланові виїзні (документальні) перевірки декларацій відповідно до Програми документальних перевірок з питання правомірності заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ та Програми роботи підрозділів державної податкової служби по виявленню та недопущенню фактів безпідставного відшкодування ПДВ з бюджету, затверджених відповідними наказами ДПА України. У ході проведення планових і позапланових виїзних документальних перевірок заявленого до відшкодування ПДВ забезпечити проведення зустрічних перевірок основних постачальників платника ПДВ з метою встановлення фактичних обставин здійснених операцій, у тому числі факту включення постачальниками сум ПДВ, які підлягають підтвердженню, до складу податкових зобов'язань у декларації з ПДВ за відповідний період. Основними постачальниками вважаються суб'єкти господарювання, в яких платником ПДВ, що перевіряється, придбано товарів (робіт, послуг) із сумою ПДВ, що складає 3 і більше відсотків від суми податкового кредиту у цьому періоді для юридичних осіб та 1 % - для фізичних осіб.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі вище зазначеного наказу, податковим органом було направлено ряд запитів до ДПІ у Галицькому районі м.Львова та ДПІ у Деснянському районі м.Києва. Згідно з отриманими відповідями, зустрічні перевірки по ланцюгу до виробника провести не можливо, а отже не можливо підтвердити фактичну сплату ПДВ до бюджету.

Однак, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної;  дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;  податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;  ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, невідшкодована сума податкового кредиту у розмірі 7622,00грн., яка заявлена у декларації з ПДВ за червень 2006 року позивачем, підтверджена податковими накладними, що виписали його контрагенти, а саме,  ТОВ «Карнеол»та ПП «Лемар»та відповідають вище зазначеним вимогам.

Враховуючи вище викладене слід зазначити, що твердження відповідача про те, що сума ПДВ заявлена позивачем не підлягає бюджетному відшкодуванню внаслідок не можливості проведення податковим органом зустрічних перевірок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податків ПДВ, які мають право на бюджетне відшкодування та дає можливість податковим органам, з метою уникнення проведення безпідставного бюджетного відшкодування, що може призвести до втрат бюджету, своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2007 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.