Постанова

від 31.08.2021 по справі 734/3756/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 серпня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/3756/20

Головуючий у першій інстанції - Соловей В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/847/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Приватне підприємство Агрофірма Ставиське ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2021 року (ухвалене о 12:49) у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма Ставиське про розірвання договорів оренди землі, -

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП Агрофірма Ставиське , у якому просив розірвати договори оренди землі, укладені між ним та відповідачем, а саме:

- № 484 від 26.11.2014, площею 1,9666 га, кадастровий номер 7422089100:84:094:0506, що зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Козелецького РУЮ Чернігівської області Антипенко О.А., індексний номер 28069542 від 03.02.2016, 31.01.2016, номер запису 13111169;

- № 486 від 26.11.2014, площею 1,2946 га, кадастровий номер 7422089100:84:070:0506, зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Козелецького РУЮ Чернігівської області Антипенко О.А., індексний номер 28069551 від 03.02.2016, 31.01.2016, номер запису 13111173;

- № 485 від 26.11.2014, площею 0,6684 га, кадастровий номер 7422089100:84:095:1506, що зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Козелецького РУЮ Чернігівської області Антипенко О.А., індексний номер 28069581 від 03.02.2016, 31.01.2016, номер запису 13111193.

Позов обґрунтовував тим, що вказані земельні ділянки належать йому на праві приватної власності, за спірними договорами оренди вони були передані відповідачу в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, відповідач не виконує покладені на нього обов`язки передбачені законодавством та умовами договорів оренди землі. Зокрема, відповідач у порушення приписів ст. 22 ЗК України до цього часу не розробив проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Також, відповідач допускає систематичну несплату орендної плати, станом на 01 грудня поточного року орендна плата не виплачена.

Вищезазначене є істотним порушенням договору, а протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, у зв`язку з чим договори оренди мають бути розірвані.

Крім того, йому стало відомо, що відповідачем ніякої господарської діяльності в 2020 році не проводилось, земельні ділянки оброблялись іншим підприємством.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 23.03.2021 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування та недоведенність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не виконав обов`язок, передбачений приписами ч. 4 ст. 22 ЗК України в редакції, чинній на час укладення договорів оренди 26.11.2014, та не розробив проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельних ділянок. Наголошує, що наслідком порушення відповідачем вказаного обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою буде різке зниження родючості ґрунтів орендованої землі.

Заявник зазначає, що відповідачем не дотримані умови спірних договорів оренди землі в частині орендної плати, оскільки орендна плата сплачувалася частково та у меншому розмірі.

Посилаючись на положення ст. 37 Закону України Про охорону земель та Указу Президента України Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення від 02.12.1995 № 1118/95, заявник вказує, що після передачі земельних ділянок в оренду відбулася зміна землекористувача, внаслідок чого на відповідача був покладений обов`язок щодо паспортизації землі в обов`язковому порядку незалежно від часу останнього обстеження.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Зоріна Р.О., який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача належні і допустимі докази про те, що ПП Агрофірма Ставиське не дотримані умови спірних договорів оренди землі в частині орендної плати ОСОБА_1 не надані. Умовами укладених між сторонами договорів оренди земельних ділянок від 26.11.2014 на орендаря не покладався обов`язок із розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, передача земельних ділянок в оренду здійснювалася без розроблення проекту її відведення, тому посилання позивача ОСОБА_1 на невиконання відповідачем обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою не є в розумінні ст. 651 ЦК України підставою для розірвання спірних договорів оренди земельних ділянок.

З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 29.05.2014, визнано за ОСОБА_1 право власності на: земельну ділянку площею 1,9666 га у межах згідно з планом, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧН № 025844 (кадастровий номер 7422089100:84:094:0506); земельну ділянку площею 1,2946 га у межах згідно з планом, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧН № 025844 (кадастровий номер 7422089100:84:070:0506); земельну ділянку площею 0,6684 га у межах згідно з планом, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧН № 025844 (кадастровий номер 7422089100:84:095:1506) - в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 (а.с. 16-17).

12.08.2014 на підставі зазначеного рішення суду проведено державну реєстрацію права власності позивача на вказані земельні ділянки, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи (а.с. 18-20).

26.11.2014 між ОСОБА_1 (орендодавець) і ПП Агрофірма Ставиське (орендар) було укладено договори оренди землі № 484, № 485 та № 486 за якими орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Стависької сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 1,9666 га (рілля) з кадастровим номером 7422089100:84:094:0506, загальною площею 0,6684 га (сіножать) з кадастровим номером 7422089100:84:095:1506, та загальною площею 1,2946 га (пасовище), з кадастровим номером 7422089100:84:070:0506, відповідно, строком на 10 років (а.с. 7-15).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2, 5.1, 5.2 та 6.1 вказаних договорів оренди землі розмір річної орендної плати складає 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на момент укладання цього договору.

Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю в касі орендаря шляхом видачі готівкових коштів або в натуральній формі не рідше одного разу на рік і не пізніше 01 грудня поточного року.

Земельні ділянки передаються в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Цільове призначення земельних ділянок - землі сільськогосподарського призначення.

Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Пунктом 11.3 договорів оренди землі встановлено, що дія договорів припиняється шляхом їх розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також із інших підстав, визначених законом.

За п. 12.1-12.2 договорів у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Порушення умов договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Земельні ділянки позивач передав відповідачу, про що свідчать підписані сторонами акти прийому-передачі об`єкта оренди за договорами оренди землі №484, 485, 485 від 26.11.2014 (а.с. 9, 12, 15).

31.01.2016 проведено державну реєстрацію вказаних договорів оренди землі, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні записи про права оренди земельних ділянок (а.с. 21-23).

03.12.2020 ОСОБА_1 направив відповідачу претензію щодо несплати орендної плати за 2020 року (а.с. 25-26).

У відповідь на претензію ПП Агрофірма Ставиське листом від 23.12.2020 повідомило, що у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень щодо запобігання поширенню коронавірусу підприємством були організовані та проведені збори всіх орендодавців 18.11.2020 на подвір`ї перед офісом агрофірми, повідомлення про які було розміщено на центральній дошці оголошень, що знаходиться в центрі села. У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 на збори підприємство здійснило виплату орендної плати шляхом поштового переказу 23.11.2020 через АТ Укрпошта , за відомостями якої він отримав вказані грошові кошти по поштовому відправленню № 0251489396 у сумі 1 940 грн (а.с. 47-52).

Виплата та отримання вищезазначеної орендної плати за 2020 рік ОСОБА_1 не заперечує.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п.45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі Вассерман проти Росії , згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За приписами ст. 1 ЗУ Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право, крім іншого, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 3, 4, 5 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У розумінні вищевказаних норм, підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди може бути лише систематична несплата орендної плати.

У справі встановлено, що свій обов`язок по виплаті орендної плати позивачу за 2020 рік ПП Агрофірма Ставиське виконало шляхом перерахування коштів поштовим переказом через АТ Укрпошта на ім`я ОСОБА_1 і останній не заперечує їх отримання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з урахуванням наданих сторонами доказів та встановлених обставин справи дійшов правильного висновку про те, що стороною позивача належні і допустимі докази на підтвердження того, що ПП Агрофірма Ставиське не дотримані умови договорів оренди землі в частині орендної плати ОСОБА_1 , які можуть бути підставою для розірвання оспорюваних договорів, не надані.

Відповідно до вищевикладених норм земельного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, підставою для розірвання договору оренди може бути лише систематична несплата орендної плати, тобто два та більше разів поспіль, при цьому факт несплати оренди не може включати в себе ані часткової, ані несвоєчасної несплати, які є різними за змістом та наслідками.

У такому випадку відсутні підстави вважати, що з боку відповідача мало місце систематичне порушення обов`язку по сплаті орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, а доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не дотримані умови спірних договорів оренди землі в частині орендної плати, оскільки орендна плата сплачувалася частково та у меншому розмірі позивача в цій частині є хибними та не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У даній справі, позивач також як на підставу дострокового розірвання договору оренди посилався на те, що відповідачем обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель не виконано, що є істотним порушенням умов договору та загрожує збереженню стану орендованих земельних ділянок.

Статтями 626, 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:

1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;

2) розірванні договору в судовому порядку;

3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;

4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України;

5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 4 статті 22 ЗК України (в редакції чинній на час укладення між сторонами оспорюваних договорів оренди) земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Зі змісту вказаної норми не вбачається, що саме на орендаря покладався обов`язок розроблення вказаного проекту землеустрою.

Аналізуючи умови, укладених між сторонами договорів оренди земельних ділянок від 26.11.2014, районний суд вірно констатував, що їх умовами на відповідача як орендаря не покладався обов`язок із розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Також, статтею 52 ЗУ Про землеустрій , яка набула чинності 12 лютого 2015 року (до реєстрації спірних договорів 31.01.2016), передбачено, що проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, розробляються за заявою землевласників або землекористувачів з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращання природних ландшафтів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору через невиконання відповідачем обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою, зважаючи на те, що такий обов`язок у нього не виник ні на підставі закону, ні на підставі договору.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

З огляду на зазначене, не є слушними доводи заявника про те, що наслідком порушення відповідачем обов`язку щодо розроблення проекту землеустрою буде різке зниження родючості ґрунтів орендованої землі, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення якості орендованих земельних ділянок, зокрема, родючості ґрунтів, у зв`язку з діяльністю орендаря, матеріали справи не містять, при цьому апеляційний суд зауважує, що судовий захист можливих порушень прав та інтересів позивача, що матимуть місце у майбутньому, законодавством не передбачено.

Не зважає апеляційний суд і на доводи ОСОБА_1 про те, що за положеннями ст. 37 Закону України Про охорону земель та указу Президента України Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення від 02.12.1995 № 1118/95 після передачі земельних ділянок в оренду на відповідача був покладений обов`язок щодо паспортизації землі в обов`язковому порядку незалежно від часу останнього обстеження, оскільки такі вимоги не були підставою позову та, відповідно, не були предметом розгляду у суді першої інстанції, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України не підлягають розгляду апеляційним судом.

Таким чином, висновок районного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав недоведеності позовних вимог є правильним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення суду, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору, у зв`язку з чим відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23.03.2021 належить залишити без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на дане рішення суду, відповідно, залишити без задоволення

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2021 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: І.О.Боброва

Н.В.Висоцька