Ухвала

від 03.09.2021 по справі 915/1334/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

03 вересня 2021 року Справа № 915/1334/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши

заяву Селянського (фермерського) господарства ОРФЕЙ про забезпечення позову у справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства ОРФЕЙ (56409, Миколаївська область, Доманівський район, с. Забари, електронна пошта: orfeyj999@ukr.net, код ЄДРПОУ 23086903)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РЕЛЬЕФ АГРО (57162, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Новобогданівка, вул. Шевченка, 47, кв. 6, код ЄДРПОУ 41438734)

про: визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2021 на адресу суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства ОРФЕЙ до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕЛЬЕФ АГРО , якою позивач просить суд визнати за Селянським (фермерським) господарством ОРФЕЙ право власності на урожай 2021 року соняшника з посівної площі 5,5158 га, що розташована на земельній ділянці Доманівської селищної ради, Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву від 01.09.2021 про забезпечення позову, якою позивач просить суд:

1) накласти арешт на незібраний урожай 2021 року соняшника з посівної площі 5,5158 га, що розташована на земельній ділянці Доманівської селищної ради, Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю РЕЛЬЕФ АГРО , код ЄДРПОУ 41438734 та іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які сільськогосподарські роботи на вказаній земельній ділянці, в тому числі зі збирання врожаю, окрім власника Селянського (фермерського) господарства ОРФЕЙ .

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що є підстави вважати, що відповідачем може бути пошкоджений або зібраний урожай 2021 року соняшника з посівної площі 5,5158 га, що розташована на земельній ділянці Доманівської селищної ради, Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080, а саме:

01.08.2007 р між Селянським фермерським господарством ОРФЕЙ та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,5158 га, що розташована на території Доманівської селищної ради, Доманівського району, Миколаївської області, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080

Додатковою угодою від 25 квітня 2019 року було внесено зміни до цього договору, зокрема строк договору був продовжений до 21.10.2058 року. На даний час власником орендованої земельної ділянки після смерті ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (копія заповіту та інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку додані до позовної заяви).

В березні 2021 року позивачу стало відомо про розірвання вказаного договору за взаємною згодою сторін на підставі додаткової угоди з орендодавцем фізичною особою ОСОБА_2 від 15 березня 2021 р.

За даним фактом підробки додаткової угоди про припинення права оренди від 15 березня 2021 року за зверненням ОСОБА_3 порушено кримінальне провадження 12021153210000031 за ст.358 ч.2 КК України.

Крім того, позивачу стало відомо, що фізична особа ОСОБА_2 уклала новий договір оренди землі кадастровий номер 4822755100:03:000:0080 з ТОВ "РЕЛЬЕФ-АГРО", який зареєстрований за № 41267284 від 29.03.2021.

На думку заявника, ТОВ "РЕЛЬЕФ-АГРО" перешкоджає веденню господарської діяльності СФГ ОРФЕЙ шляхом переорування посівів позивача. За даним фактом СФГ ОРФЕЙ звернулося до правоохоронних органів. Внесено відомості до ЄРДР по ст. 206 КК України.

На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного.

За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Предметом позову в даній справі є визнання права власності позивача на урожай 2021 року соняшника з посівної площі 5,5158 га, що розташована на земельній ділянці Доманівської селищної ради, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080.

Заявник просить суд вжити наступні заходи забезпечення позову:

1) накласти арешт на незібраний урожай 2021 року соняшника з посівної площі 5,5158 га, що розташована на земельній ділянці Доманівської селищної ради, Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю РЕЛЬЕФ АГРО , код ЄДРПОУ 41438734 та іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які сільськогосподарські роботи на вказаній земельній ділянці, в тому числі зі збирання врожаю, окрім власника Селянського (фермерського) господарства ОРФЕЙ .

Стосовно вимоги про накладення арешту суд зазначає наступне.

Необхідною передумовою накладення арешту на майно у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, є той факт, що відповідне майно належить або підлягає передачі відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Належних та допустимих доказів на підтвердження перебування врожаю соняшника 2021 року у відповідача заявником суду не надано (актів приймання-передання земельної ділянки тощо).

Поданий заявником до позовної заяви витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно є неповним - сторінка 131, 132 з 156-ти сторінок, внаслідок чого господарський суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи в цій частині станом на момент подання позову.

Запис №2 витягу з Державного реєстру досудових розслідувань не містить інформації щодо розорювання відповідачем земельної ділянки посівною площею 5,5158 га, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080. Крім того, як витікає з наведеного Запису, запис про кримінальне правопорушення внесено на підставі заяви гр-ки ОСОБА_3 , яка не є керівником позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Сукупність поданих заявником доказів свідчить про наявність між ним, орендодавцем ОСОБА_2 та відповідачем - ТОВ "РЕЛЬЕФ-АГРО" спору про підроблення документів, які стосуються обставин укладення або розірвання договору оренди землі, разом з тим, господарський суд не вважає їх достатніми для висновку про: фактичне передання відповідачеві земельної ділянки, заволодіння останнім врожаєм соняшника, розорювання засіяного спірним соняшником земельної ділянки.

Саме ці обставини могли б свідчити про наявність підстав вважати, що невжиття наведених в заяві про забезпечення позову заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про визнання права власності на врожай, розташований на земельній ділянці посівною площею 5,5158 га, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, відповідно до ст. 74 ГПК України, позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Таким чином, підстави для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на незібраний врожай 2021 року соняшника з посівної площі 5,5158 га, кадастровий номер 4822755100:03:000:0080 відсутні.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 137 ГПК України не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Стосовно заборони Товариству з обмеженою відповідальністю РЕЛЬЕФ АГРО , код ЄДРПОУ 41438734 та іншим фізичним та юридичним особам проводити будь-які сільськогосподарські роботи на вказаній земельній ділянці, в тому числі зі збирання врожаю, окрім власника Селянського (фермерського) господарства ОРФЕЙ суд зазначає наступне.

В п. 2 прохальної частини заяви шляхом виключення СФГ ОРФЕЙ з переліку осіб, яким забороняється вчиняти дії щодо спірного врожаю, фактично йдеться про передачу зібраного врожаю заявнику.

Разом з тим, в п. 7 ч. 1 ст. 137 ГПК України міститься чіткий припис щодо неприпустимості передачі предмета забезпечення особі, зацікавленій в результаті вирішення спору.

Таким чином, надання дозволу збирати вказаний врожай особі, яка має безпосередній інтерес в результаті вирішення спору, оскільки вона і є заявником відповідної вимоги про забезпечення позову та позивачем у справі про визнання права власності на вказане майно, протирічить завданням забезпечення позову, визначеним статтею 136 ГПК України та зазначених в цій ухвалі.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 1810з-18.

Крім того, надання дозволу зібрати спірний врожай фактично значитиме визнання за заявником права власності на нього до вирішення відповідного спору, що також не відповідає вимогам п. 11 ст. 137 ГПК України, відповідно до якої, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволені заяви Селянського (фермерського) господарства ОРФЕЙ від 01.09.2021 про забезпечення позову - відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

3.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Суддя В.О.Ржепецький