Ухвала

від 03.09.2021 по справі 639/4003/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/4003/20

Провадження№1-кп/639/146/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

представник власника майна ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню зареєстрованому в ЄРДР 22.02.2019 року за №12019220500000315 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ;

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.194, ч.4 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_7 про зняття арешту з корпоративних прав, а саме на внесок до статутного фонду ТОВ «Укрснабстрой» у розмірі 13500 грн.

Представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 підтримав вимоги клопотання ОСОБА_7 та просив їх задовольнити.

Інші учасники процесу проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечували.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Положенням п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що учасниками кримінального провадження є сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вказане клопотання подане належною особою, виходячи з матеріалів, долучених до нього, а відтак є прийнятним до розгляду слідчим суддею.

Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст. 170 КПК України.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10 січня 2020 року накладено арешт на майно, в тому числі, на корпоративні права, а саме на внесок до статутного фонду ТОВ «Укрснабстрой» (ІКЮО 30292382) у розмірі 13 500 грн.

Проте, майно, а саме 1% статутного капіталу ТОВ «УКРСНАБСТРОЙ» код ЄДРПОУ 30292382 вартістю 13 500 гривень належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .

Так, 19 листопада 2019 року на підставі двостороннього договору купівлі- продажу №1 частки в статутному капіталі ТОВ «УКРСНАБСТРОЙ» код ЄДРПОУ 302923В2 громадянин ОСОБА_6 передав, а громадянин ОСОБА_7 приймав у власність частку в статутному капіталі ТОВ «УКРСНАБСТРОЙ» код ЄДРПОУ 30292382, вартістю 13 500 гривень.

Відповідно до умов зазначеного Договору, а саме пункту 3, право власності на корпоративні права за цим Договором переходять від Продавця до Покупця в момент підписання Договору.

ОСОБА_7 повністю сплатив ОСОБА_6 , як Продавцю, вартість проданої ним частки в розмірі 13 500 гривень, що підтверджується умовами договору та не заперечується ОСОБА_6 .

На виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», між сторонами було укладено нотаріально посвідчений Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі за договором №1 від 19 листопада 2019 року.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 від 19 листопада 2019 року, останній підтвердив свій вихід із складу учасників ТОВ «УКРСНАБСТРОЙ» код ЄДРПОУ 30292382.

На виконання вимог чинного законодавства, 19 листопада 2019 року були проведені загальні збори учасників ТОВ «УКРСНАБСТРОЙ» код ЄДРПОУ 30292382, на яких було вирішено питання про вихід ОСОБА_6 зі складу учасників ТОВ «УКРСНАБСТРОЙ» код ЄДРПОУ 30292382 та відповідно вхід до складу учасників ТОВ «УКРСНАБСТРОЙ» код ЄДРПОУ 30292382 нового власника ОСОБА_7 на виконання вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» протокол загальних зборів від 19 листопада 2019 року нотаріально посвідчений.

Таким чином, починаючи з 19 листопада 2019 року, ОСОБА_7 є власником частки в статутному капіталі на підставі цивільно-правового договору купівлі-продажу, чинного як на момент накладення арешту на майно, так і станом на день звернення із даним клопотанням.

Корпоративні права у відповідності до ст. 167 Господарського кодексу України є правами особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статей 177, 316 ЦК України така частка є об`єктом цивільних прав, майном у розумінні ст. 190 ЦК України. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

ЦК України передбачено різні види цивільно-правових правочинів, на підставі яких може набуватися право власності на частку у статутному капіталі товариства, зокрема такими є договори купівлі-продажу, дарування, міни і інші.

Відповідно до статті 664 ЦК України моментом передачі об`єкта продажу за договором купівлі-продажу є момент вручення його покупцю. Власник частки у статутному капіталі товариства не може передати її фізично покупцю, однак сторони договору можуть скласти відповідний акт приймання-передачі частки, на підтвердження її передачі у разі виконання умов договору.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, дво- чи багатосторонні правочини є договорами.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, такі як зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей тощо.

Статтею 626 ЦК України договір визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Акт приймання-передачі містить ознаки виключно первинного документа у розрізі податкового, фінансового та господарського законодавства.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначено, -як документ, який містить відомості про господарську операцію, яка визначається, як дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Набуття права власності на корпоративні права у разі їх продажу, дарування, міни тощо, відбувається на підставі відповідного цивільно-правового договору.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в Постанові по справі №909/1294/15 від 01 жовтня 2019 року, яка в силу вимог чинного законодавства є обов`язковою для застосування всіма судами у подібних правовідносинах.

З огляду на зазначене, ОСОБА_7 є добросовісним набувачем майна та законним його власником.

19 листопада 2019 року ОСОБА_7 , придбав частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрснабстрой», код ЄДРПОУ 30292382. З метою внесення даних про міну власника корпоративних прав до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, уповноважена особа звернулась до державного реєстратора.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально- правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. З, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3- 1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу) ;4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майка накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий судця повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в тому числі і арешт майна, має неухильно дотримуватися вимог закону. При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності даних, які вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення.

За змістом ч. 6 ст. 170 КПК України арешт з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) обвинуваченого, підозрюваного, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Крім того, як на момент розгляду клопотання про накладення арешту на майно, так і на сьогоднішній день відсутні дані про те, що ОСОБА_7 причетний до вказаного кримінального провадження, в межах якого був накладений арешт, чи йому повідомлено про підозру, відсутні такі дані і в ЄДРДР, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17,07,97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону, Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, Право власності є непорушним.

Стаття 173 КПК Укради передбачає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати, поряд з іншими обставинами, наслідки арешту майна для третіх осіб.

Відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна не може перешкоджати здійсненню нормальної господарської діяльності юридичної особи, майно якої арештовано. Так, у разі арешту банківських рахунків, корпоративних прав або будь-якого майна юридичної особи, що перешкоджає нормальному веденню бізнесу, є підстави ставити питання про скасування арешту.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_7 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставівикладеного,керуючись ст.174,369-372,375,376КПК України,слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна - задовольнити.

Частково скасувати арешт на майно - а саме: з корпоративних прав, на внесок до статутного фонду ТОВ «Укрснабстрой» (ЄДРПОУ 30292382) у розмірі 13 500 грн., накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10 січня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1