ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2021 року м. Київ № 640/11141/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смайлос доГоловного управління ДПС у Миколаївській області Державної податкової служби України про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
Прийняв до уваги наступне
До Окружного адміністративного суду мста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю Смайлос з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1547579/42237157 від 30.04.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 21.04.2020;
- зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №2 від 21.04.2020, датою її подання.
Ухвалою суду від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що контролюючим органом не було дотримано законодавчо визначених вимог при вирішенні питання щодо зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної, внаслідок чого оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач-1, -2 проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Крім того вказали, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, визначеними ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України щодо підсудності справ за вибором позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Як слідує з матеріалів справи, 17.04.2020 TOB СМАЙЛОС укладено договір купівлі-продажу №17/04-1 з ТОВ ЕКСТОРГМАШ про купівлю-продаж обладнання на загальну суму 5125000,00 грн. у т ч ПДВ 20%, а саме: 4 270 833,33 грн. (без ПДВ), на загальну суму 5 125 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20%);
21.04.2020р. ТОВ СМАЙЛОС передав ТОВ ЕКСТОРГМАШ обладнання: Напівавтомат зубодовбальний ВСН-150 CNC22, ВСН-180 CNC22, в кількості 1 шт., за ціною 4 270 833,33 грн (без ПДВ), на загальну суму 5 125 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 20%), що підтверджується:
- видатковою накладною №1 від 21.04.2020;
- довіреністю на отримання ТМЦ №3 від 21.04.2020;
- оборотно-сальдовою відомістю по pax. №281;
- оборотно-сальдовою відомістю по pax.№361;
- копія накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №1 від 21.04.2020;
- актом звірки взаємних розрахунків станом на 21.04.2020;
- паспортом на напівавтомат зубодовбальний ВСН-150 СN022, ВСН-180 СNС22.
Згідно умов п.2.1. договору купівлі-продажу №17/04-1 від 17.04.2020, право власності на товар переходить покупцеві в момент передачі товару та підписання видаткової накладної.
Відповідно, право власності на товар перейшло від ТОВ СМАЙЛОС до ТОВ ЕКСТОРГМАШ 21.04.2020, на підставі видаткової накладної № 1 від 21.04.2020.
Товар, було отримано уповноваженим представником ТОВ ЕКСТОРГМАШ , на підставі довіреності на отримання ТМЦ (Типова форма №М-2) №3 від 21.04.2020.
Згідно п.2.2. договору купівлі-продажу №17/04-1 від 17.04.2020 товар зберігається на окладі постачальника до повного розрахунку продавцем за Цим договором, на підставі окремого договору зберігання.
В зв`язку з чим, перевезення товару не відбувалось, відповідно ТТН не складалась..
Згідно умов п.2.1. договору купівлі-продажу №17/04-1 від 17.04.2020 право власності на товар переходить покупцеві в момент передачі товару та підписання видаткової накладної.
Відповідно, право власності на товар перейшло від ТОВ СМАЙЛОС до ТОВ ЕКСТОРГМАШ 21.04.2020, на підставі видаткової накладної№1 від 21.04.2020.
Товар, було отримано уповноваженим представником ТОВ ЕКСТОРГМАШ , на підставі довіреності на отримання ТМЦ (Типова форма №М-2) №3 від 21 04.2020.
Відповідно до приписів п.201.10, ст.201 ПКУ ТОВ СМАЙЛОС було складено податкову накладну №2 від 21.04.2020 на суму 5 125 000,00 грн за товарно-матеріальні цінності, та 22.04.2020 в 13:36:37 направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (зареєстровано за №9086258498).
Згідно отриманої квитанції податкову накладну прийнято, але реєстрація зупинена : Документ прийнято. Реєстрація зупинена.
В квитанції №9086258498 до податкової накладної №2 від 21.04.2020, підставою зупинення її реєстрації зазначено, що ТОВ СМАЙЛОС відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Згідно п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції. зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
23.04.2020 ТОВ СМАЙЛОС , засобами електронного зв`язку, направив на електронну адресу Головне управління ДПС у Миколаївській області пояснення №2-02, з відповідними документами, зазначеними в додатках до цього пояснення.
27.04.2020 ТОВ СМАЙЛОС , засобами електронного зв`язку, направив на електронну адресу Головне управління ДПС у Миколаївській області повідомлення №1, з поясненням №2-02 від 23.04.2020 та відповідними документами, зазначеними в додатках до цього пояснення.
Однак, Головне управління ДПС у Миколаївській області відмовив ТОВ СМАЙЛОС в реєстрації податкової накладної №2 від 21.04.2020.
30.04.2020 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головне управління ДПС у Миколаївській області прийняте рішення № 1547579/42237157 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 21.04.2020.
З оскаржуваного рішення Комісії Головне управління ДПС у Миколаївській області від 30.04.2020 №1547579/42237157 вбачається, що рішення прийнято з посиланням на ненадання платником податку копій документів, а саме: розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; додаткова інформація: походження обладнання, яке внесено до статутного фонду не встановлено.
Незгода з вказаними рішеннями відповідача-1 зумовила звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).
Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).
Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
На час виникнення спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №3104/4/99-99-07-05-04-13 від 29.10.2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 31 жовтня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС №3104/4/99-99-07-05-04-13 від 29.10.2018.
Ці акти, визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як зазначає позивач та не було заперечено і спростовано відповідачем-1, підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугували критерії ризиковості, визначені виключно листом ДФС №3104/4/99-99-07-05-04-13 від 29.10.2018.
Суд вважає за необхідне зазначити, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Враховуючи вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та, як наслідок, протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов`язання ДПС України вчинити дії, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до абз.1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З аналізу норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну подану позивачем, датою її фактичного надходження є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.
Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 1201 ПК України, а згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.
Згідно з п.20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС (правонаступником якого є ДПС) рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку.
З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та зобов`язати ДПС України вчинити дії щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної датою доставки до ДФС України, яка вказана в Квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується їх відзив, і не довели правомірності винесення оскаржуваного рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В той же час, відповідно до ч.8 зазначеної статті процесуального Закону, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, нерозривно пов`язаний з протиправним рішенням ГУ ДПС у Миколаївській області, а покладення обов`язку з реєстрації податкової накладної на ДПС України пов`язано лише з законодавчими особливостями ведення Єдиного реєстру податкових накладних та жодним чином не стосується протиправних дій та/або бездіяльності ДПС України, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за правильне обов`язок щодо відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на ГУ ДПС у Миколаївській області.
Крім того, суд повертає без розгляду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу подане через електронну пошту, з огляду на наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 44 КАС документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (частина восьма статті 44 КАС).
За правилом абзацу другого частини восьмої статті 18 КАС особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , якщо інше не визначено цим Кодексом.
При цьому відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 абзацу першого розділу VII Перехідні положення КАС до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Водночас Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV Про електронний цифровий підпис , який визначав статус електронного цифрового підпису, втратив чинність 7 листопада 2018 року на підставі Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII Про електронні довірчі послуги .
Тобто на сьогодні порядок використання електронного цифрового підпису врегульований Законом України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII Про електронні довірчі послуги .
Положенням частини другої статті 17 цього Закону встановлено, що електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, у яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.
Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо :
перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки;
перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки;
за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки;
під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки;
під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов`язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.
При цьому, суд зазначає, що наразі суди не володіють технічною можливістю дослідити та перевірити ЕЦП на предмет його достовірності. Зокрема, ухвалою від 04 березня 2019 року у справі № 404/4623/15-а (8а/404/1/18) Верховний Суд відмовив у прийнятті касаційної скарги з тих підстав, що на час звернення скаржника до Верховного Суду із касаційною скаргою Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала роботу, що унеможливлює прийняття скарги в електронній формі без наявності власноручного підпису скаржника.
У зв`язку з тим, що в Окружному адміністративному суді міста Києва підсистема "Електронний суд" знаходиться в тестовому режимі, відповідно ідентифікувати електронний підпис заявника неможливо, що є підставою для повернення заяви поданої через електронну пошту без розгляду.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1547579/42237157 від 30.04.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 21.04.2020.
3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №2 від 21.04.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання, і вважати її прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смайлос за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смайлос" (вул. Адмірала Макарова, 21 кв. 1, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 42237157)
Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729)
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа 8).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Р.О. Арсірій
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2021 |
Оприлюднено | 06.09.2021 |
Номер документу | 99360693 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ганечко Олена Миколаївна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Арсірій Р.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні