Рішення

від 03.09.2021 по справі 677/2057/19

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/2057/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2021 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,

за участі секретарів судового засідання Басистої Т.В., Коломієць Л.В.,

справа №677/2057/19,

учасники справи:

позивач - Хмельницька окружна прокуратура в інтересах держави,

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

предмет позову - визнання недійсним наказу, витребування майна,

прокурори - Войтов С.В., Лелюк Т.В.,

представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області - Плюх В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку загального позовного провадження.

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

09.12.2019 року позивач звернувся в інтересах держави з вказаним позовом до Красилівського районного суду Хмельницької області, в обґрунтування якого зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.04.2018 № 22-2318-СГ затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822788200:04:004:0037) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Росолівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором 26.04.2018 за № 25997988 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. В подальшому ОСОБА_1 відчужив вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 .

Разом з тим, ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.10.2017 №22-21534-СГ отримав у приватну власність (право власності зареєстровано 07.11.2017) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6823081600:03:002:0021) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Горбасівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області.

Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 , на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 12.04.2018 № 22-2318-СГ), вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.10.2017 №22-21534-СГ).

Таким чином, прокурор стверджує, що земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6822788200:04:004:0037) вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, після чого ОСОБА_1 незаконно її відчужив на підставі договору купівлі - продажу №744 від 05.09.2018, за яким 05.09.2018 за № 27776931 було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

Зважаючи на вказане, просив позов задовольнити, визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.04.2018 № 22-2318-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822788200:04:004:0037) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Росолівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області та витребувати у ОСОБА_2 оспорювану земельну ділянку.

Пред`являючи позов, прокурор зазначив, що у Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом цієї категорії, та те, що оскільки ця особа є відповідачем по справі, прокурор самостійно пред`являє цей позов в інтересах держави.

Представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Плюх В.О. подано відзив, в якому вона щодо задоволення позову заперечила і просить відмовити у його задоволенні, аргументуючи тим, що ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявами, в яких він повідомляв, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки він не скористався, а тому Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області діяло відповідно до норм чинного законодавства України. Крім того, стверджувала, що оспорюваний наказ є актом індивідуальної дії і вичерпує себе в момент їх прийняття, а тому належним відновленням можливого порушеного права держави на думку представника відповідача є не скасування наказу Головного управління, а визнання недійсним права власності ОСОБА_1 .

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відзиви на позов не надіслали.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

06.02.2020 представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на адресу суду надіслано відзив на позов.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Прокурор Лелюк Т.В. надіслав до суду заяву, у якій вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити, справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, який про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду відзив, в якому щодо задоволення позову заперечила.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в судове засідання повторно не з`явилися, відзив на позов не подали та про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд заяв здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

14.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.04.2020.

04.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

13.05.2021 ухвалою суду залучено правонаступника позивача Хмельницьку окружну прокуратуру.

03.09.2021 ухвалою суду повернуто без розгляду додаткові пояснення представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Плюх В.О.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що ОСОБА_1 29.08.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, у якій просив внести зміни в наказ Головного управління № 22-6519-СГ від 12.04.2017, а саме виклавши п. 1,2 у наступній редакції: 1. Надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення;

Місце розташування об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822788200:04:004:0035), яка за межами населених пунктів Яворовецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області;

Орієнтований розмір земельної ділянки - 2.0000га;

2. Цільове призначення земельної ділянки до його зміни - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01).

Цільове призначення земельної ділянки після його зміни - для ведення особистого селянського господарства (01.03) (а.с. 15).

Згідно з наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 01.09.2017 № 22-18288-СГ Про внесення змін до наказу Головного управління від 12.04.2017 № 22-6519-СГ (а.с.16) внесено зміни до наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 12.04.2017 № 22-6519-СГ, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду використання з ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) на ведення особистого селянського господарства (01.03), яка розташована за межами населених пунктів Росолівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

09.11.2017 Висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від №13417/82-17 встановлено, що проект землеустрою в цілому відповідає земельному законодавству (а.с.52).

05.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.17).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.04.2018 № 22-2318-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (а.с.18) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6822788200:04:004:0037 у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, змінено вид цільового призначення земельної ділянки з для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) на для ведення особистого селянського господарства (01.03) , та безоплатно надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822788200:04:004:0037) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Росолівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

26.04.2018 державним реєстратором Варченко С.Ю. Хмельницької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру зареєстровано за № 25997988 право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

19.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.19).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.10.2017 № 22-21534-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (а.с.20) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6823081600:03:002:0021 у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Горбасівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, та безоплатно надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6823081600:03:002:0021) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами пунктів Горбасівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області.

07.11.2017 державним реєстратором Олійником В.В. КП Спецбудресурс Хмельницької районної ради Хмельницької області зареєстровано за № 23227837 право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №185874303 земельна ділянка загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822788200:04:004:0037) для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу №744 від 05.09.2018, посвідченого приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. (зареєстровано в реєстрі за № 27776931) відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Зазначені обставини підтверджуються такими доказами у справі, а саме: Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №185873890 від 23.10.2019, №185874303 від 23.10.2019, копіями наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2017 № 22-18288-СГ, від 12.04.2018 № 22-2318-СГ, від 27.10.2017 № 22-21534-СГ, копіями заяв ОСОБА_1 від 29.08.2017, від 05.04.2018 та від 19.10.2017, висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.11.2017 №13417/82-17.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно припису ч. 4 ст.116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

V. Оцінка суду

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п.4 ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтовував своє звернення до суду тією обставиною, що орган виконавчої влади, наділеним відповідними функціями від імені держави розпоряджатись землями державної власності - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом цієї категорії, а також тим, що Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем у вказаній справі.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по цивільній справі № 587/430/16-ц, правову позицію якої суд, відповідно до приписів ч.4 ст. 263 ЦПК України, повинен враховувати при застосуванні норм права, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

За нормами чинного законодавства Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та наділений відповідними функціями від імені держави розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Хмельницької області.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не наділене повноваженнями на звернення до суду з позовом в такій категорії справ, за винятком звернення до суду з позовами про відшкодування витрат сільськогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Крім того, захист інтересів держави в суді, який полягає у визнанні недійсним оспорюваного наказу, не узгоджується із інтересами зазначених органів. Відповідачем у справі за основною вимогою про визнання недійсним спірного наказу є Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, а тому ця особа не може бути позивачем у цій справі.

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Зважаючи на вказане, суд доходить висновку, що прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх підстав для здійснення захисту законних інтересів держави.

Аналіз ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що безоплатна передача громадянам земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності понад норми, визначені ст. 121 Земельного кодексу України, та більше одного разу по кожному виду використання, заборонена.

Для ведення особистого селянського господарства громадяни можуть приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не перевищує 2,00 га.

Одноразовість приватизації означає і те, що особа, котра скористалась своїм правом і приватизувала земельну ділянку меншої від граничної, передбаченої ст. 121 Земельного кодексу України, площі, не може приватизувати земельну ділянку цього цільового призначення вдруге.

Із встановлених судом обставин вбачається, що на час прийняття спірного наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-2318-СГ від 12.04.2018 року і отримання на його підставі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822788200:04:004:0037), ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-21534-СГ від 27.10.2017 року.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України ).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 Земельного кодексу України).

Враховуючі викладені вище обставини, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.04.2018 № 22-2318-СГ прийнятий із порушенням вимог 116, 118, 121 ЗК України та є неправомірним, у зв`язку з чим вимоги прокурора щодо визнання недійсним спірного наказу підлягають задоволенню.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Народ України делегував державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Воля держави як власника земель може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Вказаний висновок зроблений судом з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020, справа № 202/20974/13-ц.

Незаконний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, на підставі якого ОСОБА_1 отримав у власність спірну земельну ділянку, не може оцінюватись як воля власника цієї земельної ділянки - держави на її вибуття із його володіння.

Таким чином, земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6822788200:04:004:0037, що розташована за межами населених пунктів Росолівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області безпідставно вибула із державної власності, внаслідок незаконного, повторного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду використання - ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку в подальшому було відчужено на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №744 від 05.09.2018, посвідченого приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. При цьому, ОСОБА_2 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Оскільки матеріали справи не містять доказів протилежного, суд вважає ОСОБА_2 добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом подання віндикаційного позову.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (Висновок зроблено з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду сформульованої, зокрема, у п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, та у п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18).

Статтею 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку з передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника. У таких випадках чинність таких правочинів, державної реєстрації прав на його майно за іншими способами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі ст.388 ЦК України, що є належним способом захисту.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, яка викладена у постановах від 21.02.2018 року у справі №363/2936/15-ц, від 12.06.2018 року у справі №916/3727/15, від 09.07.2018 року у справі №910/3513/17.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності добросовісного набувача ОСОБА_2 , зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок у власність та встановлену законом заборону повторної безоплатної приватизації земельних ділянок в межах одного виду цільового призначення.

Судом встановлено, що втручання у право власності добросовісного набувача ОСОБА_2 переслідує суспільний інтерес, який полягає в поверненні в розпорядження держави незаконно вибувшої земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, що явно переважає приватний інтерес у неправомірному отриманні спірної земельної ділянки, яка була набута з порушенням закону.

Стосовно пропорційності втручання, суд не вбачає підстав для висновку, що витребування оспорюваної земельної ділянки у відповідача ОСОБА_2 становить індивідуальний і надмірний тягар , оскільки відповідач не позбавлений права звернутися до суду, зокрема із позовом про відшкодування збитків до продавця оспорюваної земельної ділянки.

Зважаючи на вказане, суд доходить висновку, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом, переслідує суспільний , публічний інтерес, при цьому буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено повністю, а тому з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір по 1280 гривень 67 копійок з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,131-1 Конституції України,ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст.116,118,121 ЗК України, ст.ст.16, 388, 1212 ЦК України, ст. ст.13,56,76,81,141,263-265,268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12.04.2018 № 22-2318-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822788200:04:004:0037) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Росолівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822788200:04:004:0037) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Росолівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UA188201720343120002000002814, код класифікації видатків бюджету 2800) судові витрати по сплаті судового збору - по 1280 гривень 67 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду області через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Хмельницька окружна прокуратура в інтересах держави, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. У. Громової, 10.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Р. В. Вознюк