Рішення

від 19.08.2021 по справі 911/3021/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3021/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Дудник П.С., розглянув позовну заяву і додані до неї документи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 35571472

адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 5, оф. 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вагма"

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 22, код ЄДРПОУ 40476287

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю Ман Трак енд Бас Юкрейн

08135, Київська обл., с. Чайки, вул. В. Чайки, буд. 16, код ЄДРПОУ 34240521

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу

за участі представників сторін:

позивача: Юлдашева К.В. (посвідчення № КВ 5675 від 31.03.2016, довіреність № б/н від 15.04.2021);

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 3060/20 від 19.10.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вагма" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів відповідно до умов договору про фінансовий лізинг № 00019714 від 22.11.2019, що укладений між ним та позивачем.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2020 судом прийнято позовну заяву (вх. № 3060/20 від 19.10.2020) до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3021/20 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 24.11.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача (вх. № 26129/20 від 24.11.2020).

У судове засідання 24.11.2020 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач повідомлений.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відправлення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 30.10.2020, судом встановлено, що "відправлення не вручене під час доставки", отже, останнім повідомлення суду про судове засідання не отримане.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2020 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/3021/20 на 22.12.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача та закриття підготовчого провадження та призначення справи № 911/3021/20 до судового розгляду по суті (вх. № 31524/20 від 21.12.2020).

У судове засідання 22.12.2020 представники позивача та відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/3021/20 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 19.01.2021 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Ман Трак енд Бас Юкрейн .

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 22.12.2020 (вх. № 32033/20 від 29.12.2020).

Підготовче засідання, що призначене на 19.01.2021, не відбулось у зв`язку із хворобою судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2021 судом призначено підготовче засідання у справі № 911/3021/20 на 23.02.2021.

У судове засідання 23.02.2021 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа повідомлена.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відправлення відповідачу ухвали Господарського суду Київської області від 29.01.2021, судом встановлено, що "відправлення не вручене під час доставки: інші причини", отже, останнім повідомлення суду про судове засідання не отримане.

Ухвалою Господарського суду Київської облсті від 23.02.2021 судом закрито підготовче провадження у справі № 911/3021/20 та призначено справу до розгляду по суті на 23.03.2021.

У судовому засіданні 23.03.2021 оголошено перерву до 20.04.2021, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2021 судом зупинено провадження у справі №911/3021/20 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №904/5726/19.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх. №15936/21 від 02.07.2021).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2021 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.08.2021.

У судове засідання 19.08.2021 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про судове засідання відповідач та третя особа повідомлялись судом шляхом надіслання ухвали суду на їх належні адреси.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів відповідно до умов договору про фінансовий лізинг № 00019714 від 22.11.2019, що укладений між ним та позивачем.

2. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна "

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Вагма укладено договір про фінансовий лізинг від 22.11.2019.

Вартість об`єкту лізингу: 1957335,33 грн., строк лізингу: 48 місяців, лізинговий платіж: 62315,07 грн.

25.11.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі транспортного засобу.

Невиконання відповідачем зобов`язань з оплати лізингових платежів у період з січня по лютий 2020 року призвело до виникнення заборгованості та стало підставою для відмови позивачем від договору, у зв`язку з чим, 26.02.2019 на адресу відповідача направлено вимогу № 00019714 від 25.02.2020 та повідомлення про відмову від договору, проте, зазначена вимога залишена без реагування, грошові кошти не сплачено, майно не повернуто.

18.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис стосовно повернення об`єкта фінансового лізингу.

19.03.2020 на підставі зазначеного виконавчого напису, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П., відкрито виконавче провадження № 61608457.

20.03.2020 в результаті примусового виконання виконавчого напису, позивачу повернуто об`єкт лізингу.

В наслідок неправомірних дій відповідача стягненню підлягають: лізингові платежі у розмірі 124630,14 грн., плата за фактичне користування об`єктом лізингу у розмірі 62315,07 грн., за порушення строків оплати: штраф та пеня у розмірі 1128,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 1738,70 грн., 3 % річних у розмірі 3595,89 грн.

Крім того, позивачем укладено договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, за умовами якого позивач отримував послуги із зберігання та юридичного супроводу досудового врегулювання спорів із боржниками, внаслідок чого, на підставі пункту 8.2.3 Договору, з відповідача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 97980,10 грн.

На адресу відповідача направлено рахунки-фактури № 00482934 від 04.02.2020 на суму 400,00 грн., № 00489962 від 23.03.2020 від 23.02.2020 на суму 7500,00 грн., № 00489963 від 30.03.2020 на суму 90080,10 грн., які залишені відповідачем без реагування.

22.05.2020 об`єкт лізингу продано Товариству з обмеженою відповідальністю Ман Трак енд Бас Юкрейн за договором купівлі-продажу № 01/05-2020 за 1071282,72 грн.

У пункті 12.9 Загальних умов сторони погодили, що в разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо ТОВ Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ Порше Лізинг Україна , якщо інша адреса не вказана цим товариством, упродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Отже, сума у розмірі 858513,22 грн. вважається різницею між несплаченими лізинговими платежами та сумою грошових коштів, що була фактично отримана позивачем в результаті продажу об`єкта лізингу є упущеною вигодою, в розумінні вимог пункту 12.9 Договору, тобто, зазначена різниця є такими коштами, які б позивач отримав у випадку належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором лізингу.

3. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Вагма

Відповідач відзиву на позовну заяву, доказів сплати або контррозрахунку суми заборгованості суду не надав, про розгляд справи щодо нього у господарському суді судом направлені ухвали Господарського суду Київської області на його належну адресу: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 22, що встановлено судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписом пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Крім того, відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомив відповідача про судове засідання телефонограмою, яку прийнято особисто директором відповідача.

З огляду на вказані обставини та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про здійснення всіх необхідних дій для належного повідомлення відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді та його процесуальні права на надання суду заперечень на позов і доказів.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

За правилами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодеку України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

За приписами частин 2, 3 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг . За статтею 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

За частинами 2, 3 статті 10 Закону України Про фінансовий лізинг обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг ).

Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

З моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 13 Закону України Про фінансовий лізинг ).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто, містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства.

За частиною 2 статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною 3 статті 615 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України.

З припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Відповідні висновки є застосовними і до відносин лізингу у випадках дострокового припинення договору у зв`язку з порушеннями лізингоодержувача.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Зазначене вище кореспондує зі спеціальним положенням Закону України Про фінансовий лізинг , за якими лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу в передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Вагма укладено договір про фінансовий лізинг від 22.11.2019, об`єктом якого є транспортний засіб: MAN TGX 18.440 4X2 BLS. Умовами договору лізингу погоджено вартість об`єкта, авансовий платіж, обсяг фінансування, залишкова вартість і процентна ставка та визначено, що всі платежі повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів у долларах США, відповідно до пунктів 6.3 та 6.4. Загальних умов.

Згідно з пунктом 3.1. Загальних умов предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті (надалі - об`єкт лізингу). Об`єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ Порше Лізинг Україна придбало об`єкт лізингу. ТОВ Порше Лізинг Україна придбаває об`єкт лізингу (отримує право власності на об`єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та його контракту (пункт 3.2.).

За пунктом 3.4. Загальних умов після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об`єкт лізингу в ТОВ Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена ТОВ Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем усіх належних до сплати платежів за контрактом, купівельна ціна об`єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.

Пунктом 6.5. Загальних умов встановлено, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної в Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі в будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.

У пункті 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу.

Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України Про фінансовий лізинг ), ТОВ Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, у тому числі, в примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (пункт 8.3.2. Загальних умов).

Частина 12 Загальних умов Строк та закінчення лізингу/розірвання контракту визначає, що строк лізингу за цим контрактом визначається в договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (пункт 12.1); контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 12.3).

ТОВ Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, а також серед іншого право на повернення об`єкта лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк невиконання зобов`язання сплати перевищує 30 календарних днів (пункт 12.6.1).

День, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається ТОВ Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. ТОВ Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв`язується з ним доступними телефону засобами зв`язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається ТОВ Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача. У випадку неотримання такого повідомлення з будь-яких причин лізингоодержувач вважається повідомленим на 10-й календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправки. Негайно після розірвання/відмови від контракту ТОВ Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення (пункт 12.7).

У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо ТОВ Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ Порше Лізинг Україна , якщо інша адреса не вказана цим товариством, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту (пункт 12.9).

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (пункт 12.13).

Пунктом 13.1 Загальних умов визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені ТОВ Порше Лізинг Україна , повернути об`єкт лізингу товариству у всіх випадках дострокового закінчення строку договору лізингу, розірвання контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов договору. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, ТОВ Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку, у тому числі в примусовому порядку, відповідно до виконавчого напису нотаріуса (пункт 13.6. Загальних умов).

5.2. 25.11.2019 між сторонами підписано акт прийому - передачі транспортного засобу.

03.01.2020 на адресу відповідача направлено рахунок-фактуру № 59101-00481149 на суму 62315,07 грн., 03.02.2020 направлено рахунок-фактуру № 59101-00485117 на суму 62315,07 грн., 02.03.2020 направлено рахунок-фактуру № 59101-00488645 від 02.03.2020 на суму 62315,07 грн.

З огляду на те, що відповідачем лізингові платежі за січень-лютий 2020 року не сплачені, 26.02.2020 на його адресу направлено вимогу (вх. № 00019714 від 25.02.2020) про сплату заборгованості, повідомлення про відмову від договору та повернення об`єкту лізингу.

День, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається ТОВ Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. ТОВ Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від контракту та, за можливості, зв`язується з ним доступними телефону засобами зв`язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається ТОВ Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача. У випадку неотримання такого повідомлення з будь-яких причин лізингоодержувач вважається повідомленим на 10-й календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправки. Негайно після розірвання/відмови від контракту ТОВ Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення (пункт 12.7).

До матеріалів справи долучено накладну ПАТ Укрпошта № 0215207389842 від 26.02.2020 про направлення вищезазначеної вимоги, проте, вказана вимога відповідачем не отримана, що підтверджується трекінгом ПАТ Укрпошта - 03.03.2020 не вручено під час доставки: інші причини.

Отже, з урахуванням вимог пункту 12.7 Договору та дати направлення вимоги - 26.02.2020, суд дійшов висновку, що договір вважається розірваним з 07.03.2020.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України). Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця за приписами частини другої статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг є відсутність у ТОВ Порше Лізинг Україна обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідачеві і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та вимагав погашення заборгованості за договором і повернення предмета лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Як зазначено вище, позивач до моменту розірвання договору виставив до оплати такі рахунки-фактури: рахунок-фактура № 59101-00481149 на суму 62315,07 грн., з яких: 27975,21 грн. - відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, 30539,02 грн. - проценти, 3800,84 грн. - комісії; 03.02.2020 рахунок-фактура № 59101-00485117 на суму 62315,07 грн., з яких: 28417,92 грн. - відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, 30096,31 грн. - проценти, 3800,84 грн. - комісії; 02.03.2020 рахунок-фактура № 59101-00488645 від 02.03.2020 на суму 62315,07 грн., з яких: 28867,63 грн. - відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, 29646,60 грн. - проценти, 3800,84 грн. - комісії.

Оскільки матеріали справи не місять доказів сплати лізингових платежів до моменту розірвання договору в односторонньому порядку, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача лізингових платежів за січень-лютий 2020 року у розмірі 124630,14 грн.

Подібна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

5.3. Відносно стягнення плати за фактичне користування об`єктом лізингу у розмірі 62315,07 грн., суд зазначає таке.

Правовий висновок відносно стягнення плати за фактичне користування об`єктом лізингу після розірвання договору викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 357/15432/15-ц, у якій суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ Порше Лізинг Україна заборгованості зі сплати лізингових платежів, а також трьох процентів річних, процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та інфляційних втрат, які є похідними від основного зобов`язання, оскільки така заборгованість нарахована після розірвання договору. Суд касаційної інстанції з посиланням на статті 655, 692 Цивільного кодексу України зазначив, що наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов`язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати; тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкта лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання лізингодавця з передання у майбутньому об`єкта лізингу у власність.

Отже, з урахуванням дати розірвання договору - 07.03.2020, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з 01.03.2020 по 06.03.2020 плати за фактичне користування об`єктом лізингу у розмірі 62315,07 грн./31 день=2010,1635 грн. * 6 днів, оскільки, як зазначено вище, до 07.03.2020 договір був дійсний і відповідач повинен був сплачувати лізинговий платіж, який включає в себе: відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, проценти та комісії, тобто, 2010,1635 грн. * 6 днів = 12060,98 грн.

З огляду на те, що з 07.03.2020 договір вважається розірваним, а предмет лізингу фактично повернуто позивачу - 20.03.2020, суд, з урахуванням позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 357/15432/15-ц, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення процентів та комісії за період з 07.03.2020 по 19.03.2020 у розмірі 14026,35 грн. (33447,44/31=1078,9496 грн*13) як плати за фактичне користування об`єктом лізингу.

5.4. Крім того, за порушення строків оплати позивачем, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 8.2 Договору, нараховані: 3 % річних у розмірі 3595,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 1738,70 грн., пеня у розмірі 578,88 грн. та штраф у розмірі 550,00 грн.

За результатами перевірки судом розрахунку, що здійснений позивачем, суд зазначає, що він арифметично невірний.

За результатами здійснення розрахунку, стягненню підлягають: 3 % річних у розмірі 2987,14 грн. (за січень 2020 року на суму 62315,07 грн. з 16.01.2020 по 06.10.2020 = 1353,57 грн., за лютий 2020 року на суму 62315,07 грн. з 16.02.2020 по 06.10.2020 = 1195,22 грн., за березень 2020 року на суму 26087,33 грн. з 16.03.2020 по 06.10.2020 = 438,35 грн.), інфляційні втрати у розмірі 1738,70 грн., пеня у розмірі 578,88 грн.

5.5. Разом з цим, вимога щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 550,00 грн. за складені, надіслані відповідачу та неоплачені вимоги (нагадування про несплату) не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 230 Господарського процесуального кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за направлення вимоги щодо сплати заборгованості нормами цивільного та господарського законодавства не передбачені.

5.6. Крім того, позивачем не надано доказів понесення ним інших витрат за договором у розмірі 97980,10 грн., а тому в цій частині вимоги позивача також задоволенню не підлягають.

Подібна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 904/5726/19.

5.7. Відносно стягнення упущеної вигоди у розмірі 858513,22 грн., суд зазначає таке.

У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також, якщо ТОВ Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ Порше Лізинг Україна , якщо інша адреса не вказана цим товариством, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту (пункт 12.9).

На підтвердження розміру упущеної вигоди до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу № 01/05-2020 від 22.05.2020, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше лізинг Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Ман Трак енд Бас Юкрейн , згідно з яким передано 3 транспортних засоби, всього на суму 3389822,23 грн., включаючи предмет лізингу MAN TGX 18.440 4X2 BLS, який продано за 1071282,72 грн., що підтверджується додатком № 1 до договору купівлі-продажу та актом № 1 приймання-передачі транспортних засобів від 28.05.2020, тобто, як стверджує позивач, в наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором лізингу, позивачем не отримано грошові кошти у розмірі 858513,22 грн.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому, кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди, суд дійшов висновку що він є суто теоретичними, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджений відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у цій справі у вигляді упущеної вигоди у сумі 858513,22 грн., з огляду на те, що до матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу одразу трьох транспортних засобів, всього на суму 3389822,23 грн., проте, матеріали справи не місять жодних документів, на підтвердження того, що позивач станом на дату укладення договору фінансового лізингу № 00019714 від 22.11.2019, мав можливість продати вищезазначений транспортний засіб за ціною вищою, ніж продано за договором купівлі-продажу № 01/05-2020 від 22.05.2020, що, у свою чергу, з урахуванням протиправних дій відповідача свідчило б про доведеність факту неотримання позивачем реального доходу, на який він розраховував.

З огляду на те, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих на думку позивача, незаконними дійми відповідача, оскільки, позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони завданих відповідачем збитків, факту завдання збитків, причинно-наслідкового зв`язку між діями та завданими збитками у розмірі 858513,22 грн, а матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у сумі 858513,22 грн. за звичайних обставин, а також вжиття кредитором заходів для їх одержання, що є необхідним при заявлені до стягнення упущеної вигоди або збитків в розумінні Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

6. Результати розгляду справи

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

7. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов (вх. № 3060/20 від 19.10.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вагма" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вагма" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 22, код ЄДРПОУ 40476287) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 35571472, адреса для листування: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 5, оф. 5) 124630,14 грн. (сто двадцять чотири тисячі шістсот тридцять гривень чотирнадцять копійок) лізингових платежів за договором, 26087,33 грн. (двадцять шість тисяч вісімдесят сім гривень тридцять три копійки) плати за фактичне користування об`єктом лізингу, 1738,70 грн. (одна тисяча сімсот тридцять вісім гривень сімдесят копійок) інфляційних втрат, 2987,14 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім гривень чотирнадцять копійок) 3 % річних, 578,88 грн. (п`ятсот сімдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок) пені, 2340,33 грн. (дві тисячі триста сорок гривень тридцять три копійки) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено - 06.09.2021.

Суддя С.О. Саванчук