Рішення

від 25.09.2007 по справі 11/263-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/263-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

25 вересня 2007 р.           Справа 11/263-07

за позовом       товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо», м. Вінниця

до                      сільськогосподарського  виробничого кооперативу  «Надія», с. Клембівка

                         Ямпільського району

про                    стягнення 53 910 грн. 74 коп..

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників:

від позивача       -  А. Чайкун, І. Куйдан за довіреністю;

від відповідача   -  не з'явився.   

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Надія»заборгованості за договором  поставки нафтопродуктів № 1/0206/П від 02.06.2006р.  в розмірі 53 910 грн. 74 коп..

Позов  мотивовано тим, що за договором поставки  нафтопродуктів № 1/0206/П від 02.06.2006р. позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 45734 грн. 63 коп., а відповідач в порушення взятих на себе зобов‘язань, не розрахувався за поставлений товар.  

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі  від 07.09.2007р.   щодо надання відзиву на позов, доказів виконання договору, установчих документів та довідки ЄДРПОУ  не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Пояснень причин невиконання вимог суду не надав, водночас провів звірку розрахунків з позивачем про що останній подав суду акт.  Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст.75 ГПК України, оскільки відповідач підтверджує у акті звірки наявність заборгованості.      

Заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд з'ясував, що 02.06.2006р. між сторонами  укладено договір № 02/06 зберігання  нафтопродуктів.  Згідно видаткової накладної № 3617 від 02.06.2006р.  відповідач  прийняв нафтопродукти на загальну суму 61260 грн. 55 коп.. за довіреністю серії ЯЛН № 073325 від 02.06.2006р..

Відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів відповідач мав змогу користуватись товаром на  виробничі потреби  з правом викупу.  Так, відповідачем використано нафтопродуктів та перераховано на рахунок позивача  платіжним дорученням № 109 від 03.08.2006р.  кошти в розмірі 20000 грн..

Залишок нафтопродуктів  відповідач згідно договору поставки № 1/0206/П від 02.06.2006р.  отримав  по видатковій накладній № 6503 від 30.09.2006р.  на суму 45734 грн. 63 коп.  за дорученням серії ЯМО № 526117.

Відповідно до п. 1.1 умов договору відповідач  зобов'язався  прийняти та оплатити  нафтопродукти на умовах та оплаті, визначених даним договором, а саме з відстрочкою платежу строком на 2  місяці  не пізніше 02  серпня 2006 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором  поставки нафтопродуктів не виконав.

26 липня  2007 року  позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 1 з вимогою провести розрахунки за товар, яка отримана останнім 01.08.2007р., проте залишена без виконання.

27 серпня 2007р.   позивач звернувся до відповідача  з  вимогою за № 271 оплатити поставлений товар, яка також залишена без виконання.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.ст. 525, 526 цього ж Кодексу,  зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення основної  суми  заборгованості в розмірі 45 734 грн. 63 коп. є обґрунтованими, підтвердженими доказами та визнаються сторонами в обопільно підписаному акті звірки розрахунків  від 24.09.2007р., а тому  підлягають задоволенню.

Пунктом 4.2 договору поставки передбачена відповідальність сторін за порушення виконання зобов'язання, а саме: у випадку порушення правил розрахунків, поставщик може  стягнути з покупця штраф в розмірі 5%  від вартості товару за кожне порушення .

        Враховуючи, що позивач не розрахувався за поставлений товар, позивачем правомірно нараховано штраф в розмірі 2286 грн. 73 коп..

Крім того, вищевказаним  пунктом  договору   встановлено, що поставщик може  стягнути з покупця пеню  в розмірі подвійної облікової  ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 5889 грн. 38 коп.. Однак слід зазначити, що  договором поставки нафтопродуктів встановлено строк виконання зобов'язання не пізніше 02 серпня 2006 року, тоді як поставка нафтопродуктів за накладною № 6503  була здійснена  після вказаного строку, а саме 30 вересня 2006 року.

          Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день  прострочення виконання. Однак в розрахунку пені,  доданому до позовної заяви,  не зазначено період за який нарахована пеня, натомість зазначено лише суму боргу, облікову ставку НБУ та кількість днів прострочення, що не є достатньою підставою для самостійного визначення судом відповідного періоду нарахування пені. З метою з'ясування періоду нарахування пені, ухвалою суду від 07.09.2007р.  позивача було зобов'язано надати обґрунтований розрахунок ціни позову.  Листом № 308 від 24.09.2007р. позивач надав розрахунок аналогічний   попередньому розрахунку, в якому не вказано періоду нарахування пені.

        Отже, позивачем не доведено правомірності нарахування заявленої до стягнення суми, а тому  в задоволенні позову в частині стягнення 5889 грн. 38 коп. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.  43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів.   

Враховуючи вищевикладене в його сукупності позов підлягає частковому  задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49  ГПК України.

Керуючись   ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Надія» ( вул. Леніна, 19, с. Клембівка, Ямпільський район, Вінницька область, р/р 2600413072 в ВОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 302247, код 32801963  ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо»(вул. Максимовича, 43-Б, м. Вінниця, р/р 26008153, в ВОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 302247, код 13330414),    45734 грн. 63 коп. основного боргу; 2286 грн. 73 коп. штрафних санкцій ;    480 грн. 28 коп.  витрат зі  сплати державного мита та 105 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення пені в розмірі  5889 грн. 38  коп.  відмовити.

      4.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.

                                                                                                      Рішення оформлено та підписано 01.10.2007р.

Суддя                                             Матвійчук В.В.