Рішення

від 27.08.2021 по справі 930/2866/20

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/2866/20

Провадження №2/930/254/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2021 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області у складі:

судді Войницької Т.Є.

за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.

представника Немирівської міської ради Багінського І.В.

представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ ОРГАНІКС - Лахніка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Немирові цивільну справу за позовом Немирівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ ОРГАНІКС ,-

В С Т А Н О В И В :

Немирівська міська рада звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Органікс", про розірвання договору оренди землі , відповідно до якого просила, визнати з дня набрання судовим рішенням законної сили укладеною додаткову угоду №1 від 05 листопада 2020 року про заміну сторони у договорі оренди землі від 01 жовтня 2012 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області 24.10.2012 р. №052300004008515 та розірвати договір оренди землі від 01 жовтня 2012, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області 24.10.2012 за №052300004008515.

Мотивуючи позов тим, що 01 жовтня 2012 року між Немирівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі загальною площею 81,3577 га, у тому числі 81,3577 га ріллі за рахунок земель резервного фонду, яка розташована на території бувшої Язвинківської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки: 0523089400:03:001:0052.

Даний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.10.2012 за №052300004008515.

31 січня 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 60-р Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад .

Наказом від 27 вересня 2018 року №2-12688/15-18-СГ ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області згідно акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність передана також ділянка на території бувшої Язвинківської сільської ради площею 81,3577 га, кадастровий номер: 0523089400:03:001:0052, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства.

08.10.2018 право комунальної власності зареєстровано за територіальною громадою в особі Немирівської міської ради.

Згідно статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачене договором оренди землі.

Проте пунктом 40 Договору оренди землі від 01 жовтня 2012 року передбачено, що перехід права власності є підставою для зміни умов або розірвання договору.

В пункті 11 Договору вказано, що орендна плата вноситься у строки щомісячно, у розмірі 1/12 орендної плати, що становить 3 531,60 грн.

Даний пункт Договору відповідачем не виконується, йде систематичне порушення договірних відносин щодо термінів сплати орендної плати.

В зв`язку із цим, 05.02.2019 на адресу відповідача було направлено лист, щодо змін умов або розірвання договору відповідно до вимог чинного законодавства. Даний лист було повернуто без вручення у зв`язку з тим, що закінчився термін зберігання .

Крім того, 05.11.2020 р. на адресу відповідача було направлено додаткову угоду №1 про заміну сторони у договорі оренди землі від 01 жовтня 2012р., яка повернулася без вручення, що підтверджується конвертом з відміткою.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини 1 статті 141 Земельного Кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Ухвалою від 24.12.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою від 11.02.2021, задоволено заяву директора ТОВ "Органікс" Лахніка А. О. про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Органікс" по цивільній справі за позовом Немирівської міської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та залучено ТОВ "Органікс" в особі його директора Лахніка А. О. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

23.02.2021 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якого, останній, просив суд в задоволенні позову Немирівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди №1 від 05.11.2020 року до договору оренди землі від 01.10.2012 року укладеною та розірванні договору оренди землі від 01.12.2012 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області 24.10.2012 року за №052300004008515 відмовити повністю.

Відзив мотивований тим, що згідно п.288.7 ст.288 ПК України - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Таким чином законодавець чітко визначив, що порядок здійснення орендної плати за землю державної та комунальної форми власності відбувається в такому ж порядку як і плата за землю.

Відповідно до п.285.1 ст.285 ПК України - базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно п. 286.2 ст.286 ПК України - платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкоію річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно п.286.5 ст.286 ПК України - нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно п.287.2 ст.287 ПК України - облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Згідно п.287.5 ст.287 ПК України - податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з викладеного, відповідач стверджує, що він, як фізична особа, яка отримала в оренду земельну ділянку державної форми власності (в подальшому вказана земельна ділянка змінила статус із державної на комунальну власність), згідно діючого законодавства, зобов`язаний здійснювати орендну плату за вказану земельну ділянку виключно на підставі податкового повідомлення-рішення, наданого йому контролюючим органом один раз на рік впродовж 60 днів з моменту отримання такого рішення контролюючого органу, що ним і здійснювалось впродовж всього строку дії договору оренди.

Відповідно здійснюючи орендну плату за землю один раз на рік, він діяв виключно в межах чинного законодавства, не зважаючи на те, що умовами договору передбачений інший порядок її внесення, адже в даному випадку, на його думку, він зобов`язаний виконувати саме норми закону, а не умови договору, які йому прямо суперечать.

Щодо вимоги позивача про визнання додаткової угоди укладеною в частинні зміни сторони договору, вважає її безпідставною

Ухвалою від 12.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні, представник позивача позов підтримав в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві.

Представник третьої особи, заперечував проти задоволення позову.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2012 року між Немирівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі загальною площею 81,3577 га, у тому числі 81,3577 га ріллі за рахунок земель резервного фонду, яка розташована на території бувшої Язвинківської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки: 0523089400:03:001:0052. Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.10.2012 за №052300004008515.

Відповідно до п. 5 вказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1412640,43 грн.; п. 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної оцінки землі, що становить 42 379,21 грн. в рік; п. 11 визначено, що орендної плата вноситься щомісячно, у розмірі 1/12 річної орендної плати, що становить 3 531,60 грн.

Відповідно до ч . 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 , ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, щодо вимоги позивача про визнання з дня набрання судовим рішенням законної сили укладеною додаткову угоду №1 від 05 листопада 2020 року про заміну сторони у договорі оренди землі від 01 жовтня 2012 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області 24.10.2012 р. №052300004008515, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 32 ЗУ Про оренду землі - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Зі змісту п.40 договору оренди землі, оригінал якого було досліджено судом, неможливо встановити чи є перехід права власності на земельну ділянку підставою для розірвання або зміну умов договору, тому суд виходить із вимог закону. Крім того, сама по собі зміна сторони договору не є зміною його умов, адже усі істотні умови договору прямо прописані в ст.15 ЗУ Про оренду землі , і такої умови договору як заміна сторони договору в ній не зазначено.

Відповідно до ч.1 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Як видно зі змісту позовної заяви - право власності на спірну земельну ділянку до позивача перейшло 27.09.2018 року згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а зареєстровано ним 08.10.2018 року, що підтверджується витягом з ДЗК про земельну ділянку.

Відповідно до ч.4 ст.16 ЗУ Про оренду землі , зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема в наслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.

Аналогічна норма міститься і в ст. 148-1 ЗК України, де зазначено, що за згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Та й відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено зі змісту позовної заяви та сторонами не оспорюється, з 08.10.2018 у земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ОСОБА_1 змінився власник, його право власності зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджене витягом з ДЗК від 08.10.2018 року і в силу приписів ст.148-1 ЗК України до позивача перейшли усі права та обов`язки Орендодавця ще з 08.10.2018 року.

Отже, вимога позивача про визнання додаткової угоди укладеною в частині зміни сторони договору є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2012, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області 24.10.2012 за №052300004008515, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до п. 11 Договору оренди землі від 01.10.2012, визначено, що орендної плата вноситься щомісячно, у розмірі 1/12 річної орендної плати, що становить 3 531,60 грн.

В судовому засіданні встановлено, та не оспорюється сторонами, що відповідач ОСОБА_2 , не виконував вказаний пункт договору, а вносив орендну плати загальною сумою один раз на рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до частини 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України ).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72 , 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Так, відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10 , підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 , статей 40 , 41 , пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: "власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки .

За таких обставин, твердження відповідача, що до спірних правовідносин та при сплаті орендної плати, мають застосовуватися статті 286,287 ПК України, є помилковим, адже вказаними нормами ПК України, врегульований порядок обчислення та строки плати за землю (земельного податку), а не орендної плати.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

У пункті 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

У частині першій статті 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що: підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) зроблено висновок, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо) .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц (провадження № 61-16985св18) зазначено, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що несплата орендної плати за 2012-2015 роки у строк, передбачений договором оренди землі, не є систематичною несплатою орендної плати, не врахував, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, а тому той факт, що відповідач сплатив суму заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди. Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України. Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 .

Отже, на підставі вище викладеного, та враховуючи факт, систематичної несвоєчасної сплати, відповідачем ОСОБА_1 , орендної плати за користування земельною ділянкою, а отже і не виконання умов договору, а саме п. 11, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача в частині розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2012, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області 24.10.2012 за №052300004008515.

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судного збору у сумі 2102 грн. відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі вище викладеного, та керуючись, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Немирівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ ОРГАНІКС задоволити частково.

Розірвати договір оренди землі від 01 жовтня 2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Немирівському районі Вінницької області 24.10.2021 р. за №052300004008515.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Немирівської міської ради (22 800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Соборна, 26, р/р НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 03772619) судовий збір у сумі 2102 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту судового рішення - 06.09.2021 року

Суддя: Т. Є. Войницька