Рішення

від 07.09.2021 по справі 480/4863/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 року Справа № 480/4863/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4863/21 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 15.04.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296;

- зобов`язати Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1.55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем, у порушення вимог діючого законодавства, не було прийнято рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296. На переконання позивача, з огляду на приписи статей 118, 122 Земельного кодексу України, Липоводолинська селищна рада Липоводолинського району Сумської області за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов`язана була надати дозвіл або мотивовану відмову у його наданні. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, рішенням від 15.04.2021 відповідач втретє відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих самих підстав, що зазначені в попередніх рішеннях, які скасовані в судовому порядку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином (а.с.29), проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,55 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту та РНОКПП.

Рішенням від 15.04.2020 відповідач відмовив позивачу, про що повідомив листом №593/1 з посиланням на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 59232283200:01:006:0296 отримувалась Московською сільською радою для сінокосіння та випасання худоби шляхом створення громадських пасовищ.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі № 480/3254/20 визнано протиправним та скасовано рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 15.04.2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов`язано Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,55 га за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 для ведення особистого селянського господарства та, за результатами її розгляду, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом. У задоволенні інших вимог відмовлено.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №480/3254/20, Липоводолинською селищною радою питання про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 було опрацьовано на засіданні постійної комісії з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою Липоводолинської селищної ради та, в подальшому, розглянуто на пленарному засіданні, яке відбулось 10.09.2020.

За результатами повторного розгляду заяви, рішенням від 10.09.2020 (а.с.16) ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,55 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Не погодившись із вищевказаною відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 визнано протиправним та скасовано рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 10.09.2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296. Зобов`язано Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) від 31.03.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,55 га за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 для ведення особистого селянського господарства, та прийняти рішення оформлене окремим документом за наслідками розгляду вказаної заяви з зазначенням у ньому обґрунтування та з обов`язковим посиланням на норми Земельного кодексу України. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Втретє розглянувши заяву позивача, відповідач прийняв рішення від 15.04.2021, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,55 га за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам нормативно-правових актів та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 у комунальну власність Московської сільської ради для сінокосіння і випасання худоби шляхом створення громадських пасовищ.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Так, рішенням від 15.04.2021 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам нормативно-правових актів та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 у комунальну власність Московської сільської ради для сінокосіння і випасання худоби шляхом створення громадських пасовищ.

Проте, суд зазначає, що у вказаному рішенні відповідач не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

При цьому, стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка зазначена у спірному наказі.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, приймаючи рішення на заяву позивача, не дотримався вимог Земельного кодексу України, суд приходить до висновку, що рішення від 15.04.2021 не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправним.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 15.04.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволит", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/793/19.

Також, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Отже, суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 по справі № 2340/3933/18.

Крім того, виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок, вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Отже, саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №840/2979/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем втретє протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою належного захисту порушених прав позивача є необхідним зобов`язати Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1.55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2021 по справі №480/462/21.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов`язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 908 грн.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 15.04.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296.

Зобов`язати Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька