Постанова

від 26.08.2021 по справі 120/7732/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7732/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.

26 серпня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Іваненко Т.В.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Подільської митниці ДМС України, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA 401000/2020/000034/1 від 11.09.2020 та Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 401020/2020/00149 від 11.09.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA 401020/2020/000056/2 від 07.10.2020 та Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 401020/2020/00243 від 07.10.2020.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, апелянт звертає увагу суду на те, що надані ТОВ "Подільський цемент" документи є достатніми для обраного ним методу визначення митної вартості товару. Проте, митним органом дані документи не взято до уваги з підстав відсутності відомостей про складові митної вартості, а саме, вартості страхування та наявності розбіжностей в зазначені країни відправника товару.

Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З обставин справи колегією суддів встановлено, що між ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ ЦЕМЕНТ" (далі - Покупець або Позивач) та компанією AR-NUTZFAHRZEUGE (Німеччина) (далі - Продавець) було укладено договір шляхом виставлення інвойсу № Re-2020-62 від 31.08.2020, згідно умов якого Продавець здійснив продаж напівпричіп-цистерни, марка - Feldbinder, модель - SANH SILO EUT 35.3, календарний рік виготовлення: 1995, номер шасі - 201265 , по ціні 2000 Євро.

Для митного оформлення до Подільської митниці ДМС подана електронна митна декларація ЕМД UA 401020/2020/041647 від 10.09.2020 року.

Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією ТОВ "Управляюча компанія "Подільський цемент"" обрано основний метод визначення митної вартості товару та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) від 31.08.2020 №Re-2020-62, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 21.12.2007 №UW435820, довідка про транспортні витрати від 09.09.2020 № б/н, платіжне доручення в іноземній валюті від 02.09.2020 № б/н, декларацію країни відправлення від 03.09.2020 №MRN 20DE760233540935E5 без зазначеної вартості товару.

В подальшому із урахуванням поданих документів, Подільською митницею ДМС прийнято рішення UA 401000/2020/000034/1 від 11.09.2020 про коригування митної вартості товарів, яким відкориговано митну вартість товару до суми 2 250 євро; відмовлено декларанту у митному оформленні задекларованого товару та оформлено картку UA 401020/2020/00149 від 11.09.2020 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Зокрема, в рішенні UA 401000/2020/000034/1 від 11.09.2020 р. зазначено, що за ЕМД UA 401020/2020/041647 від 10.09.2020 року до митного оформлення було заявлено товар: Напівпричіп-цистерна для перевезення сипучих вантажів, причіпна, що була у використані: Марка - Feldbinder,модель - EUT 35.3, календарний рік виготовлення: 1995, модельний рік виготовлення: 1995, дата першої реєстрації 07/03/1995, номер шасі - 201265, кількість осей - 3, маса в разі повного навантаження - 33.000т, вантажопідйомність 24,0 т, категорія КТЗ- 04, призначений для використання по дорогах загального користування. Країна виробництва - DE, торгівельна марка Feldbinder, виробник - Feldbinder. До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 31.08.2020 №Re-2020-62, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 21.12.2007 №UW435820, довідка про транспортні витрати від 09.09.2020 № б/н, платіжне доручення в іноземній валюті від 02.09.2020 № б/н, декларацію країни відправлення від 03.09.2020 №MRN 20DE760233540935E5 без зазначеної вартості товару. Однак, в наданій довідці про вартість перевезення вантажу від 09.09.2020 № б/н відсутні відомості про складові митної вартості, а саме вартість страхування, що є обов`язковим для транспортування ТЗ по території Євросоюзу. Крім того, в рахунку-фактурі не міститься посилання на контракт, на виконання якого він виданий та не міститься відомостей щодо умов поставки. Таким чином подані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару. Декларант листом від 10.09.2020 відмовився від надання додаткових документів. Разом з тим, під час порівняння заявленої ціни у інвойсі з наявною інформацією в мережі Інтернет встановлено, що в мережі Інтернет міститься об`ява про продаж саме цього напівпричепа з ціною 7021 EUR. У зв`язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо "дійсної вартості" транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ. Джерелом числового значення митної вартості є МД від 04.08.2020 №UA401020/2020/034284, за якою цим самим суб`єктом ЗЕД випущений у вільний обіг ідентичний напівпричіп FELDBINDER 1995 року, а саме 5300EUR.

Також судом встановлено, що між ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ ЦЕМЕНТ" (далі - Покупець або Позивач) та компанією HAREF-NUTZFAHRZEUGE (Німеччина) (далі - Продавець) укладено договір шляхом виставлення рахунку-проформи від 14.09.2020, згідно умов якого Продавець здійснив продаж напівпричіп-цистерни, марка Feldbinder, модель - SANH 1.4. SILO , календарний рік виготовлення: 1995, номер шасі - НОМЕР_1 , по ціні 4000 Євро. Покупець, отримав товар та сплатив його вартість належним чином і вчасно. Валюта контракту євро, ціна товару за домовленістю сторін складає 4 000,00 євро.

З метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до Подільської митниці ДМС (далі - Відповідач) була подана електронна митна декларація UA 401020/2020/046507, а також наступні документи рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2020 № 18-2020, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 12.12.2017 № ХС 239411 довідка про транспортні витрати від 15.09.2020 № б/н, платіжне доручення в іноземній валюті від 15.09.2020 № б/н, декларацію країни відправлення від 24.09.2020 № 20FRD3260063883662.

07 жовтня 2020 року Відповідачем було ухвалено рішення №UA 401020/2020/000056/2 про коригування митної вартості товарів та скориговано митну вартість до 4 200,00 Євро. Також митним органом сформовано Картку відмови № UA 401020/2020/00243.

У рішенні №UA 401020/2020/000056/2 зазначено, що за ЕМД UA 401020/2020/046507 від 02.10.2020 року до митного оформлення було заявлено товар: напівпричіп-цистерна, причіпна, що була у використані: Марка - Feldbinder, модель - SANH SILO, календарний рік виготовлення: 1995, модельний рік виготовлення: 1995, дата першої реєстрації 04/10/1995, номер шасі - НОМЕР_1 , призначений для використання по дорогах загального користування. Країна виробництва - DE, торгівельна марка Feldbinder, виробник - Feldbinder .

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 16.09.2020 № 18-2020, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 12.12.2017 № ХС 239411 довідка про транспортні витрати від 15.09.2020 № б/н, платіжне доручення в іноземній валюті від 15.09.2020 № б/н, декларацію країни відправлення від 24.09.2020 № 20FRD3260063883662. Так, в наданій довідці про вартість перевезення вантажу від 28.09.2020 № б/н відсутні відомості про складові митної вартості, а саме вартість страхування, що є обов`язковим для транспортування ТЗ по території Євросоюзу. Також слід зазначити, що згідно довідки транспортні витрати нараховані згідно умов FCA Hamburg Німеччина, проте згідно інформації, яка зазначена в митній декларації країни відправника №20FRD3260063883662 від 24.09.2020 р. місцем знаходження та місцем відправлення являється м.Нансі Франція. При цьому, умови поставки вказані в довідці про транспортні витрати, яка видана отримувачем товару, не вказані в жодному іншому комерційному документі, що суперечить вимогам п.2 ст.58 МКУ.

Відтак, декларанту були направлені електронні повідомлення наступного змісту: "Згідно ч.2 ст.53 МКУ прошу надати документами, які підтверджують митну вартість товарів: - якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. В зв`язку з відсутністю у документах наданих декларантом всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необхідно надати документи зазначені в ч.3 ст.53 МКУ для підтвердження митної вартості: - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару".

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями , товариство звернулось з цим позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки документи, надані позивачем, не містили всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за придбані товари, відтак, у відповідача обґрунтовано виникли сумніви щодо вартості товару, запропоновано надати додаткові документи, після відмови у чому, відповідачем за наявності на те правових підстав скориговано митну вартість. А отже, спірні рішення/картки є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.

Статтею 248 Митного Кодексу України (далі - МК України) визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Частинами першою - третьою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до статті 334 КАС України, органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Частиною першою статті 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості при перевезенні автомобільним транспортом: документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об`єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;

Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу (ч.3 ст.335 МК України).

Відповідно до частини першої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

В розумінні частини першої статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою - другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частини першої - другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою даної норми визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, з аналізу зазначених норм законодавства можна дійти висновку, що декларантом визначається митна вартість товарів, що використовуються для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. І лише у випадку, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, - декларант зобов`язаний на письмову вимогу органу надати додаткові документи.

Статтями 57, 64 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Водночас, положеннями пунктів 7.1 - 7.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 № 631, визначено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Таким чином, контроль правильності визначення митної вартості товарів покладено на митний орган.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари т прийняти рішення про коригування митної вартості.

Тож, в ході розгляду справи сторонами не заперечувалося, що згідно наданої МД №20FRD3260063883662 від 24.09.2020 р., країною відправника зазначено м. Нансі. Водночас, згідно довідки від 28.09.2020 р. напівпричіп-цистерна транспортувався на територію України на умовах FCA Hamburg. При цьому, за умовами FCA відповідальність знімається з вантажовідправника в той момент, коли він передає товар перевізнику, нанятому покупцем. Подальші ризики по транспортуванню вантажу покупець несе самостійно.

Відтак, подані митному органу документи містяться розбіжності.

В оскаржуваних рішеннях UA401020/2020/000056/2 та UA401000/2020/000034/4 митний орган вказав, що в наданих довідках про вартість перевезення вантажу від 09.09.2020 р. та від 28.09.2020 р. № б/н відсутні відомості про складові митної вартості, а саме вартість страхування, що є обов`язковим для транспортування ТЗ по території Євросоюзу.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Отже, в розумінні закону, до транспортних засобів належить напівпречепи, адже підлягають державній реєстрації та призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі.

Водночас, статтею 7 Директиви Ради 72/166/ЄЕС "Щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та виконання зобов`язання щодо страхування такої відповідальності від 24 квітня 1972 року встановлено, що кожен транспортний засіб, що звичайно знаходиться на території третьої країни або на неєвропейській території держави-члена, повинен, до в`їзду на територію, де діє Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства ( 994_017 ), мати дійсну зелену картку або сертифікат прикордонного страхування, який засвідчує, що цей транспортний засіб застрахований у відповідності до вимог статті 6.

Статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського парламенту та ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів, необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів, які зазвичай перебувають на її території.

Кожна держава-член вживає заходів, необхідних для забезпечення покриття страховим контрактом:

(а) відповідно до чинного законодавства у інших державах-членах, - будь-яких шкоди або ушкоджень, спричинених на території таких держав;

(b) будь-якої шкоди або ушкодження, понесеного громадянами держав-членів протягом прямої подорожі між двома територіями, на яких застосовується Договір, якщо жодне національне страхове бюро не відповідальність за територію, що її перетинають; у такому випадку шкода або ушкодження покривається відповідно до чинного національного законодавства про обов`язкове страхування держави-члена, на території якої зазвичай перебуває автотранспортний засіб.

Страхування, зазначене у першій частині, обов`язково покриває як шкоду майну, так і особисті ушкодження.

Отже, як видно на території Євросоюзу всі транспортні засоби мають бути застраховані.

При цьому, МК України чітко передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, належать страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, про що зазначалось вище.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано в ході апеляційного розгляду справи, позивачем не надано відомостей відносно страхування напівпричепів, заявлених до декларування, та на вимогу надати такі митному органу, відмовлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у позовній заяві позивач не наводив жодних доводів стосовно спростування відсутності страхових документів, необхідних для визначення митної вартості товарів. Водночас, в доводах апеляційної скарги позивач зазначає про відсутність у нього обов`язку зі страхування ввезених напівпричепів, в підтвердження чого надає карти страхування, які, в свою чергу, також не спростовують доводів відповідача.

Надані до суду апеляційної інстанції разом з письмовими поясненнями карти страхування колегія суддів не бере до уваги, як належний доказ підтвердження аргументів позивача, оскільки позивачем такі документи не надавались ні митному органу, ні до суду першої інстанції. Причин, які унеможливлювали надати митному органу такі документи, позивачем не зазначено. Більше того, додатково подані документи щодо страхування викладені німецькою мовою, без перекладу на українську, а відтак їх зміст є незрозумілим для суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, позивач не скористався передбаченою ст. 53 МК України можливістю подати відповідачу додаткові документи.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що у відповідача обґрунтовано виникли сумніви щодо вартості товару, визначеної позивачем, та запропоновано надати додаткові документи, після відмови у чому, відповідачем правомірно скориговано митну вартість.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський цемент" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 серпня 2021 року.

Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.