Рішення

від 07.09.2021 по справі 414/1076/21

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Справа № 414/1076/21 Провадження № 2/414/331/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до ТОВ Гранум про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначається, що позивач є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,9300 га із кадастровим номером 4421681600:01:001:0063, що знаходиться на території Єпіфанівської сільської ради.

02.08.2018 ОСОБА_1 уклала договір оренди землі із Приватним підприємством Агро Дар 2010 , після підписання якого намагалася зареєструвати його, проте дізналася, що вже зареєстрований інший договір оренди цієї земельної ділянки з ТОВ Гранум від 06.12.2018, який вона не укладала та не підписувала, а отже договір є неукладеним, і реєстрація такого договору порушує права та законні інтереси позивача щодо володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.

У зв`язку з цим позивач просила суд скасувати державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі від 05.12.2018, витребувати у відповідача вказану земельну ділянку та зобов`язати останнього передати її власнику, а також стягнути з ТОВ Гранум на користь позивача сплачений нею судовий збір.

31.05.2021 разом із відкриттям провадження у справі судом було задоволене клопотання представника позивача про витребування у ТОВ Гранум оригіналу договору оренди землі від 05.12.2018 з додатками до нього, а саме договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,9300 га з кадастровим номером 4421681600:01:001:0063, що знаходиться на території Єпіфанівської сільської ради, між ТОВ Гранум та ОСОБА_3 (а.с. 35-37).

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій також зазначив, що сторона позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із повторною неявкою в судове засідання представника відповідача, який належним повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки нею не повідомлялися, відзиву на позову вона не подала, а представник позивача не заперечував проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, про що судом була постановлена відповідна ухвала.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 507316 є власником земельної ділянки площею 1,9300 га із кадастровим номером 4421681600:01:001:0063, виділеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Єпіфанівської сільської ради Луганської області (а.с. 10).

02.08.2018 ОСОБА_1 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки із Приватним підприємством Агро Дар 2010 строком на 15 років зі сплатою орендної плати, яка має вноситися орендарем у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 3652,16 грн за земельну ділянку на рік (а.с. 11-14).

Разом із цим із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 06.12.2018 виконавчим комітетом Кремінської міської ради Луганської області був зареєстрований інший договір оренди цієї земельної ділянки від 05.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ Гранум зі строком дії до 31.12.2029 (а.с. 9).

08.01.2020 представник позивача ОСОБА_2 звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати належним чином завірену копію договору оренди землі від 05.12.2018 між ТОВ Гранум та ОСОБА_3 , однак у своїй відповіді від 20.01.2020 директор ТОВ Гранум вказав, що вважає неможливим надання копії договору, оскільки додані до запиту копії ордерів не відповідають вимогам діючого законодавства, а інформація про адвоката у запиті не відповідає відомостям, що містяться у Єдиному реєстрі адвокатів України (а.с. 15, 16).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини під час розгляду справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 24 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі Гуренко проти України наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Ухвалою Кремінського районного Луганської області від 31.05.2021 судом був витребуваний у ТОВ Гранум оригінал спірного договору оренди землі від 05.12.2018 (з додатками до нього) між відповідачем та ОСОБА_3 для подальшого вирішення питання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Вказана ухвала двічі надсилалася за офіційним місцезнаходженням відповідача, зазначеним зокрема у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте ухвала суду із супровідним листом на адресу відповідача від 26.08.2021, яким ця ухвала надсилалася повторно, не була вручена працівником пошти під час доставки.

При цьому, з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.05.2021 у справі № 2-6236/11, відповідно до якого сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.

Водночас згідно з п. 1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів, які позивач у даному випадку не має можливості надати.

Отже, неподання позивачем на вимогу суду (на підставі ухвали про витребування доказів за клопотанням представника позивача) оригіналу спірного договору оренди землі з додатками позбавляє сторону позивача можливості довести обґрунтованість доводів останньої щодо непідписання нею вказаного договору шляхом отримання та надання суду відповідного експертного висновку.

У той же час ч. 1 ст. 109 ЦПК України передбачено, що уразі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Таким чином, оскільки судом було встановлено, що відповідач ухиляється від надання оригіналу договору оренди землі, що унеможливлює проведення почеркознавчої експертизи для встановлення того, чи наявний підпис позивача на спірному договорі оренді землі, суд вважає за необхідне визнати факт того, що позивач не підписувала цей договір з відповідачем, позаяк ОСОБА_1 категорично заперечувала цю обставину.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним з огляду на приписи ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом повернення такої ділянки.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.

У ч. 1 ст. 317 ЦК України зазначається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що спірний договір між позивачем та відповідачем щодо оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , слід вважати неукладеним, позаяк позивач його не підписувала, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю, скасувати державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі від 05.12.2018, витребувати у відповідача вказану земельну ділянку та зобов`язати останнього передати її власнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні з позовом судового збору на загальну суму 1816 грн (а.с. 5, 34).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 109, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 05.12.2018, а саме земельної ділянки площею 1,9300 га із кадастровим номером 4421681600:01:001:0063, що знаходиться на території Єпіфанівської сільської ради, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Гранум .

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум із незаконного володіння земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9300 га із кадастровим номером 4421681600:01:001:0063, що знаходиться на території Єпіфанівської сільської ради, та зобов`язати ТОВ Гранум передати вказану земельну ділянку її власнику ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гранум на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (однієї тисячі восьмисот шістнадцяти) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня його складення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів із дня його складення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Кремінського районного суду Луганської області протягом тридцяти днів із дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Гранум (ідентифікаційний код 31586254; місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Світлодарська, 28-Б).

Суддя І.Г. Безкровний