Ухвала

від 13.07.2021 по справі 757/36330/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36330/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняпрокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час обшуку, а саме на транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER, 2019 р.в., сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , якийна праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи внесене клопотання, сторона кримінального провадження вказує, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 12020100060000087 від 19.01.2020 за фактами вчинення шахрайських дій групою осіб за попередньою змовою шляхом незаконних операційз використанням електронно-обчислювальної техніки, вчинених в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

На думку органу досудового розслідування працівники ТОВ «Еверад»(код ЄРДПОУ 39385113), діючи за попередньою змовою групою осіб, на території України, за допомогою платформи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » створили понад 150 веб-ресурсів, на яких розміщено рекламу щодо продажу під виглядом лікарських препаратів речовин, котрі насправді не мають лікувальних властивостей та не зареєстровані на території України, для прикладу - препарат для лікування «Normaten», який нібито лікує гіпертонію, та починаючи з 2020 року ввели в оману біля 15 000 потерпілих, незаконно заволодівши їхніми коштами на загальну суму біля 10 млн. грн.

21.04.2021 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва проведено обшуку транспортному засобі LAND ROVER RANGE ROVER,

2019 р.в., сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час проведення обшуку вилучено автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER, 2019 р.в., сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який начебто придбано на грошові кошти, набуті кримінально протиправним шляхом.

Слідчий або прокурор у судове засідання не з`явились, прокурор направив заяву про розгляд клопотання без його участі та задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, приходить наступного висновку.

Відповідно до положеньст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Слідчим суддею за результатами розгляду клопотання не встановлено достатніх та допустимих у розумінні ст. 86 КПК України доказів.

Разом з тим, саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом у провадженні не є достатньою підставою для накладення арешту.

Нормоюст. 41 Конституції Українивстановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Таким чином, матеріалами клопотання не доведено та не встановлено, яким чином підприємства, що здійснюють діяльність згідно законодавства, мають зазнавати будь-яких обтяжень.

Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 98, 131, 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1