Рішення

від 07.09.2021 по справі 156/439/21

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/439/21

Провадження № 2/156/310/21

Рядок статзвіту № 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Іваничі цивільну справу № 156/439/21

за позовом ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2

до Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області

про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

І. Обставини справи

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася із позовною заявою до Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя така склала заповіт, в якому зробила розпорядження: земельну частку (пай) в розмірі 3,86 га, який їй належить на підставі сертифікату ВЛ № 107438, виданого 05.05.1997 року заповіла позивачу - ОСОБА_1 . Позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом подачі заяви в порядку ст. 1269 ЦК України за заповітом на підставі рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 29.05.2020 року, згідно якого йому було визначено додатковий двомісячний строк для подання відповідної заяви.

Стверджує, що будь-які особи, які б належали до спадкоємців, які здійснюють спадкування за законом чи заповітом і звернулися протягом строку для прийняття спадщини із відповідними заявами до нотаріуса - відсутні. Пережилого подружжя немає.

На початку 2021 року позивачу стало відомо про те, що взамін вищевказаного сертифікату на підставі рішення Павлівської сільської ради народних депутатів померлій було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №035574. У такому допущено помилку в написанні прізвища власниці земельної ділянки: замість вірного ОСОБА_3 вказано дівоче прізвище спадкодавця та зазначено - ОСОБА_3 .

Однак, у позасудовому порядку оформити право власності на вищевказану земельну частку (пай) позивач не має можливості, у зв`язку із тим, що нотаріус відмовила позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт посвідчений Павлівською сільською радою Іваничівського району Волинської області 17.04.2001 року за реєстровим № 51 складений від імені спадкодавця на право на земельну частку (пай), а у позивача наявний Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №035574, виданий Павлівською сільською радою Іваничівського району Волинської області 01.08.2004 року.

З огляду на наведене, просить суд встановити факт належності Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV-ВЛ №035574, виданого 01.08.2004 року на ім`я ОСОБА_3 - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку загальною площею 4,52 га, що розташована за адресою: Павлівська сільська рада, Володимир-Волинський район, Волинська область, яка складається із: земельної ділянки площею 3,6424 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0721183800:06:000:0290 та земельної ділянки площею 0,8821 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0721183800:06:000:0291.

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Представник ОСОБА_2 06.09.2021 року подала до суду до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути без її участі та участі позивача.

Представник Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області в судове засідання також не з`явився. 06.09.2021 року від представника Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області Когут О.Ю. до суду надійшла заява, в якій просить повести розгляд справи без участі представника сільської ради та зазначає, що не заперечує проти задоволення заяви.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 11.06.2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 09.07.2021 року.

09.07.2021 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.03.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

Оскільки, в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що заяву слід задовольнити з наступних підстав.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

25.04.1979 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.13). Після укладення шлюбу ОСОБА_3 присвоєно прізвище ОСОБА_3 .

05.05.1997 року ОСОБА_3 видано сертифікат серії ВЛ № 0107438 на право на земельну частку (пай) розміром 4,41 умовних кадастрових гектарів, однак у такому вказано її дівоче прізвище - ОСОБА_3 (а.с.14).

17.04.2001 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області Савків М.С. та зареєстрований в реєстрі за № 51, згідно якого зробила таке розпорядження: земельну частку (пай) розміром 3,86 га, який їй належить на підставі сертифікату ВЛ № 0107438, виданого 05.05.1997 року заповіла ОСОБА_1 (позивачу по справі; а.с.11).

З довідки відділу в Іваничівському району міськрайонного управління в Іваничівському районі та м. Нововолинську Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 15.03.2021 року № Х-8/0-0.201-8/140-21 вбачається, що ОСОБА_3 , згідно рішення Павлівської сільської ради від 21.09.2000 року № 12/11 взамін сертифіката ВЛ № 0107438 ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №035574, який зареєстрований у книзі реєстрації (записів) державних актів на право приватної власності на землю по Павлівській сільській раді за № 16-5 від 01.08.2004 року (а.с.16).

З Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №035574 вбачається, що такий видано 01.08.2004 року на підставі рішення Павлівської сільської ради народних депутатів № 12/11 від 21.09.2000 року; земельна ділянка загальною площею 4,52 га розташована на території Павлівської сільської ради з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (а.с.17). Фактично дана земельна ділянка складається із земельної ділянки площею 3,6424 га (кадастровий номер: 0721183800:06:000:0290) та земельної ділянки площею 0,8821 га (кадастровий номер: 0721183800:06:000:0291), що підтверджено також витягами із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0710935452021 від 13.01.2021 року та № НВ-0710935442021 від 13.01.2021 року (а.с.20-23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2018 року (а.с.10).

Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 29.05.2020 року ОСОБА_1 було визначено додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.18-19).

Як вбачається із спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 спадщину після її смерті за заповітом прийняв ОСОБА_1 в порядку ст. 1269 ЦК України. Інші спадкоємці, які б звернулися протягом строку для прийняття спадщини із відповідними заявами до нотаріуса відсутні; спадкоємців які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, чи претендували б на таку, крім позивача, немає, що вбачається із спадкової справи № 157/2020 до майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 62-73).

ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 , звернувся до Горохівської державної нотаріальної контори з метою отримання Свідоцтва про право на спадщину, однак державним нотаріусом Островською Т.В. йому було відмовлено у видачі такого у зв`язку із тим, що заповіт посвідчений Павлівською сільською радою Іваничівського району Волинської області 17.04.2001 року за реєстровим №51 складений від імені спадкодавця на право на земельну частку (пай), а у позивача наявний Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №035574, виданий Павлівською сільською радою Іваничівського району Волинської області 01.08.2004 року. Відтак, позивачу було рекомендовано звернутися до суду (а.с.51).

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно листа Верховного Суду України 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку статей 45, 46 ЦПК; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ч. 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

ЦПК України встановлено, що:

- відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- згідно ст. 78 ЦПК України суд небере доуваги докази, що одержан із порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

- у відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

- статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які усвоїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

- відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

- відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновки суду

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документу, який необхідний позивачу для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту, а також визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Судом встановлено, що сертифікат серії ВЛ № 0107438 та державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №035574, виданий взамін такого сертифіката, були видані на ім`я ОСОБА_3 без врахування зміни прізвища такої у зв`язку із укладенням шлюбу.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 01.01.2013 року реєстрацію прав на нерухоме майно здійснюють структурні підрозділи територіальних органів Мін`юсту та не передбачено видачі державних актів про право власності на землю, як не передбачено і можливості внесення виправлень до вже виданих державних актів.

Окрім того, порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі регулювався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 та Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженою наказом Держкомзему від 22 червня 2009 року №325, які втратили чинність.

Таким чином, судом встановлено, що встановити даний факт іншим шляхом заявник не має можливості.

У даному випадку, виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності йому державного акту на право приватної власності на землю.

Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документу дає змогу заявнику реалізувати свої права щодо володіння та розпорядження належною йому земельною ділянкою з дотриманням вимог чинного законодавства.

Аналізуючи наявні в справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним той факт, що спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акту про право власності на землю серії ІV-ВЛ №035574 належить земельна ділянка, площею 4,52 га, що розташована на території Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області та призначена для ведення особистого підсобного господарства. Однак, даний акт містить неправильне написання прізвища власниці (спадкодавця) ОСОБА_3 замість вірного ОСОБА_3 . Усунення вказаної неправильності можливе лише шляхом встановлення факту належності заявнику вказаного правовстановлюючого документа.

При цьому, суд бере до уваги письмові докази по справі, які повністю підтверджують даний факт, у зв`язку з чим суд вважає, за можливе задовольнити вимогу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Разом з тим, позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину. Однак, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт від імені ОСОБА_3 складений на право на земельну частку (пай), а у позивача наявний Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ВЛ №035574, виданий Павлівською сільською радою Іваничівського району Волинської області 01.08.2004 року.

Доказами, долученими до справи, підтверджено той факт, що ОСОБА_3 дійсно було оформлено в установленому законом порядку Сертифікат на право на земельну частку (пай), взамін якого у 2004 році було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ № 0107438. Її право на земельну частку (пай) підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи. Беручи до уваги положення частини 2 статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), відповідно до яких рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), зважаючи, що судом не встановлено обставин, які б вказували, що на спадкове майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а також враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, та з огляду на те, що захистити свої права позивач може лише шляхом звернення до суду, позов слід задовольнити, визнавши за позивачем право на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

VIІ. Судовий збір

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 15, 16, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 315, 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Павлівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Встановити факт належності Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV-ВЛ №035574, виданого 01.08.2004 року на ім`я ОСОБА_3 - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 4,52 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Павлівська сільська рада, Володимир-Волинський район, Волинська область та яка складається із: земельної ділянки площею 3,6424 га, наданої для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер: 0721183800:06:000:0290) та земельної ділянки площею 0,8821 га, наданої для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер: 0721183800:06:000:0291).

Понесені ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору залишити за ним.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Павлівська сільська рада Володимир-Волинського району Волинської області (код ЄДРПОУ 04333342, місцезнаходження: вул.Незалежності, 12 с.Павлівка Володимир-Волинський р-н Волинська обл.)

Суддя І. Є. Малюшевська