Постанова

від 07.09.2021 по справі 585/780/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року

м.Суми

Справа №585/780/21

Номер провадження 22-ц/816/1368/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Роменська міська рада Сумської області,

третя особа - приватний нотаріус Ільченко Лариса Ігорівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2021 року в складі судді Шульги В.О., ухвалене в м. Ромни, повний текст судового рішення виготовлено 25 червня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Позивач у березні 2021 року звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт постійного проживання однією сім`єю її та спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , понад п`ять років з початку 2007 року по 11.05.2012 року включно.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона фактично проживала разом із ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яку вона мала намір успадкувати, оскільки в померлої не було родичів, однак звернувшись до нотаріальної контори, їй пояснили, що вона не являється спадкоємцем померлої, оскільки місце її реєстрації не співпадає із місцем реєстрації та проживання померлої. Вказує, що вона постійно доглядала з своїм померлим дядьком ОСОБА_4 та його співмешканкою ОСОБА_3 , а тому в період з початку 2007 року по 11.05.2012 року взагалі проживала з ними в одному будинку однією сім`єю, оскільки самі за собою вони не могли належним чином доглядати. Зазначає, що вона займалася домашнім господарством, обробляла присадибну земельну ділянку, проводила поточні ремонти, готувала їжу, прала та робила багато іншої повсякденної роботи.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено тих обставин, що вона постійно проживала за адресою по АДРЕСА_1 , оскільки відсутні дані про її місце реєстрації за цією адресою, крім того, позивач не пояснила в якій саме кімнаті вона проживала, за умови, що в будинку взагалі дві кімнати. Крім того, померла спадкодавець та її чоловік ОСОБА_4 станом на 2007 рік утримували свиней та птицю, що спростовує доводи позивача про те, що останні потребували стороннього догляду. Крім того, сам по собі факт спільного проживання двох осіб за однією адресою не свідчить про те, що ці особи становлять сім`ю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права і встановлення фактичних обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що фактично відповідач визнав позов в повному обсязі, про що надав до суду відповідну заяву, однак суд проігнорував вказану заяву. Вказує, що з дослідження записів по господарської книги вбачається , що вона дійсно в період з 2006 - 2010 рік проживала (без реєстрації) за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, відомості, які були зазначені в довідці виконкому Роменської міської ради повністю підтверджуються таким першоджерелом, як по господарська книга. Вказує, що сам факт різного місця проживання у неї та спадкодавця не є безумовним підтвердженням того, що спадкоємець не проживав разом із спадкодавцем. Крім того, законодавством не визначено терміну, протягом якого необхідне спільне проживання разом зі спадкодавцем.

Від відповідача та третьої особи відзив та пояснення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Він пояснив, що позивачу не було відомо, що померлій належала земельна ділянка для сільськогосподарського виробництва, тому вона весь часу з моменту її смерті не зверталася до нотаріуса, тільки у цьому році їй зателефонували з сільради і запитали чому вона не оформляє своє право на спадщину.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

27.12.2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 85 років. До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшла земельна ділянка площею 2,1671 га, розташована на території Рогинської сільської ради Роменського району Сумської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5924188500:01:001:0004.

Разом із померлим ОСОБА_4 проживала його співмешканка ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Рогинці у віці 84 років.

В довідці для оформлення спадкових прав, від 3 лютого 2021 року, яка підписана старостою, ОСОБА_3 до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємицею на все майно після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , яка з 2007 року до дня смерті спадкодавці проживала разом зі спадкодавицею та вели спільне підсобне господарство за адресою АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці, крім указаних, в тому числі неповнолітні і непрацездатні, невідомі. Заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався. На день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані мешканці відсутні.

Дані викладені у цій довідці підтверджені опитаними судом першої інстанції свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В роз`ясненні приватного нотаріуса з питань спадкового права, що складене 9 лютого 2021 року, вказано, що за даними паспорта реєстрація місця проживання відмінна від реєстрації місця проживання спадкодавці. Враховуючи вказане нотаріус роз`яснив необхідність звернення до суду для встановлення факту.

З облікової картки об`єкта погосподарського обліку за 2011-2015 року, та за 2006-2010 роки, вбачається що в кв. АДРЕСА_2 проживала ОСОБА_1 , місце роботи вказано - магазин, продавець.

З облікової картки об`єкта погосподарського обліку за 2011-2015 року, та за 2006-2010 роки, вбачається що в буд. АДРЕСА_1 , до 2012 року проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . При цьому в розділі ІІІ Худоба та птиця в приватній власності домогосподарства на 1 січня , вказано, що в 2006 році в господарстві була 1 корова, 2 свині та 20 голів птиці, в 2007 році - дві свині і 25 голів птиці, 2008 рік - одна свиня і 20 голів птиці, 2009 рік - 1 свиня і 10 голів птиці, 2010 рік - одна свиня і 15 голів птиці. Загальна площа будинку вказана 52 м.кв, а житлова - 40 кв.м, при цьому кількість кімнат вказано - 2.

У клопотанні до суду Роменська міська рада Сумської області просила розглянути справу за відсутністю їх представника, вимоги позову визнала у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Зі змісту ст. 1261 - 1265 ЦК України вбачається, що спадкоємцями за законом першої - п`ятої черги є діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері, рідні дядько та тітка спадкодавця, особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З аналізу вказаної правової норми можна дійти висновку, що право на спадкування за законом одержують особи, які є родичами спадкодавця або членами його сім`ї, а також особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для отримання права на спадкування за законом за четвертою чергою необхідними умовами є: 1) проживання особи зі спадкодавцем однією сім`єю 2) строк проживання однією сім`єю повинен складати не менше 5 років.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач послалася на те, що вона проживала разом із померлою ОСОБА_3 протягом п`яти років, а саме з початку 2007 року по 11.05.2012 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із статтею 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довела в суді своє постійне проживання разом із померлою ОСОБА_3 однією сім`єю через відсутність даних про нею у погосподарському обліку за 2011-2015 року, та за 2006-2010 по домогосподарству в АДРЕСА_1 .

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду за таких обставин.

Відповідно до частин 1,6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Як передбачено у частині 10 ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Отже, закон допускає фізичній особі мати не тільки одне місце постійного проживання, а і більше, притому така особа може мати тільки одне зареєстроване місце постійного проживання.

Колегія суддів також звертає увагу, що реєстрація місця постійного проживання не проводиться у документації по господарського обліку, який проводиться відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 18.04.2005р. №95 Про затвердження форм погосподарського обліку та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських,селищних та міських радах, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2005 року за N487/10767, яка розроблена відповідно до норм Закону України "Про державну статистику" та Закону України "Про особисте селянське господарство" і встановлює порядок організації, ведення та поводження з документами погосподарського обліку з метою упорядкування і систематизації первинних даних та інформаційного забезпечення органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування всіх рівнів щодо соціально-демографічних характеристик населення та його потенціалу в сфері сільського господарства, з метою проведення перезакладення книг погосподарського обліку та перепису поголів`я худоби у домашніх господарствах. Затвердженою формою №2 господарського обліку передбачалось ведення списку осіб, що тимчасово проживають на території ради.

Отже, досліджені судом першої інстанції дані господарського обліку помилково взяті до уваги як переконливі докази, що спростовують інформацію довідки для оформлення спадкових справ від 03.02.2021р., яка видана позивачці відповідно до пункту 1.13 глави 10 діючого Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністрества юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, згідно якого місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо).

За наведених обставин визнання відповідачем позову не суперечить закону і відповідно до змісту 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову і визнає слухняними доводи позивача стосовно того підстав для задоволення позову через визнання відповідачем позовних вимог.

Оскільки суду представлені належні та достовірні докази, які підтверджують, що позивач фактично в період з початку 2007 року по 11.05.2012 року постійно проживала однією сім`єю разом із померлою ОСОБА_3 і була пов`язана з нею спільним побутом та мала взаємні права та обов`язки, в т.ч. з приводу ведення домогосподарства у зв`язку із триманням значної кількість домашньої худоби, оскільки остання вже була у стані похилого віку, апеляційний суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Висновок суду, що ОСОБА_3 була здатна самостійно обслуговувати домогосподарство ґрунтується на припущеннях.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, через не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи і порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове про задоволення позову, встановив факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з початку 2007 по 11.05.2012 року включно.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 червня 2021 року скасувати.

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з початку 2007 по 11.05.2012 року включно.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 08 вересня 2021 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

Т.А.Левченко