Рішення

від 07.09.2021 по справі 912/1961/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 рокуСправа № 912/1961/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №912/1961/21 від 14.07.2021

за позовом: Фермерського господарства "Сабадаш Ганни Михайлівни" (далі - ФГ "Сабадаш Ганни Михайлівни"), код ЄДР 31993856, с. Варварівка, Долинський р-н, Кіровоградська обл., 28510

до відповідача: Гурівської сільської ради, код ЄДР 04365661, вул. Миру, 2А, с. Гурівка, Долинський р-н, Кіровоградська обл., 28540

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - гр. ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), АДРЕСА_1

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав;

від третьої особи - участі не брав.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Сабадаш Ганни Михайлівни" до Гурівської сільської ради про визнання за Фермерським господарством "Сабадаш Ганни Михайлівни" (код ЄДРПОУ 31993856) права постійного користування земельною ділянкою, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області загальною площею 25,0001 га, кадастровий номер 3521981300:02:000:9105, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого на підставі рішення дев`ятої сесії двадцять третього скликання Долинської районної ради від 24 березня 2000 року №294, серія КР 000278 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278 від 29 серпня 2000 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що гр. ОСОБА_1 на підставі рішення дев`ятої сесії двадцять третього скликання Долинської районної ради від 24.03.2000 №294, була надана у постійне користування земельна ділянка площею 25,0001 га із земель запасу району для ведення селянського (фермерського) господарства. 10.04.2002 гр. ОСОБА_1 створено ФГ "Сабадаш Ганни Михайлівни", яке є законним користувачем земельної ділянки, проте відповідач не визнає такого права позивача.

Ухвалою від 14.07.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №912/1961/21 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 12.08.2021 - 12:30 та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - гр. ОСОБА_1 Встановив сторонам та третій особі строки для подання заяв по суті.

Ухвалою від 12.08.2021 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу №912/1961/21 до судового розгляду по суті на 07.09.2021 - 16:00 год.

До господарського суду 20.08.2021 електронною поштою без кваліфікованого електронного підпису надійшла заява №01-18/1418/1 від 20.08.2021 Гурівської сільської ради про розгляд справи №388/1261/21 за відсутності представника відповідача, за наявними документами у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Відповідно до п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги":

електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис;

кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Отже, за відсутності кваліфікованого електронного підпису документ, що надійшов на електронну адресу суду не вважається підписаним. Тому, правові підстави для розгляду вказаної заяви по суті відсутні.

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

07.09.2021 від відповідача надійшов до суду лист №01-18/1505/1 від 06.09.2021, у якому просить слухати справу без участі Гурівської сільської ради, вирішення питання про задоволення позовних вимог відповідач залишає на розсуд суду.

Від позивача 07.09.2021 до суду надійшла заява №б/н від 07.09.2021 з вимогою провести судове засідання без участі представника ФГ "Сабадаш Ганни Михайлівни", позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Дослідивши всі матеріали справи, господарський суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин сторін.

Рішенням дев`ятої сесії двадцять третього скликання Долинської районної ради №294 від 24 березня 2000 року надано в постійне користування гр. ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства в постійне користування із земель запасу загальною площею 25 га ріллі на території Варварівської сільської ради. (а.с. 8)

На підставі зазначеного вище рішення, гр. ОСОБА_1 , 29 серпня 2000 року отримала державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства площею 25,00 га, яка розташована на території Варварівської сільської ради, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278. (а.с. 9)

Для ведення селянського фермерського господарства на вищевказаній земельній ділянці, гр. ОСОБА_1 було створено ФГ " ОСОБА_1 ", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 10.04.2002. (а.с. 10)

З моменту створення зазначеного фермерського господарства права та обов`язки землекористувача зазначеної вище земельної ділянки за кадастровим номером 3521981300:02:000:9105, яка відповідно й надавалася для створення фермерського господарства, здійснює ФГ " ОСОБА_1 ".

Згідно з відповіддю №16 від 29.06.2021 Гурівської сільської ради на адвокатський запит про надання інформації, повідомлено, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області передало, згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 року, земельну ділянку загальною площею 25,0001 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3521981300:02:000:9105, яка розташована на території Варварівської сільської ради.

В той же час, Гурівська сільська рада не визнає право користування земельною ділянкою загальною площею 25,0001 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 3521981300:02:000:9105, яка розташована на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області за ФГ "Сабадаш Ганни Михайлівни" на підставі державного акту на право користування землею виданого громадянину України ОСОБА_1 від 29 серпня 2000 року Долинською районною Радою народних депутатів на підставі рішення сесії Долинської районної Ради народних депутатів Долинського району Кіровоградської області №294 від 24 березня 2000 року у відповідності до положень ЗУ "Про фермерське господарство" з метою створення ФГ "Сабадаш Ганни Михайлівни".

Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом та є предметом спору у даній справі.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 24.04.2018 у справі №910/79/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання випливає, що на момент надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України №2009-ХІІ від 20 грудня 1991 року "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації ФГ "Сабадаш Ганни Михайлівни"; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України №973-ІV від 19 червня 2003 року "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відтак законодавством, чинним на момент створення ФГ " ОСОБА_1 ", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закону України №937-ІV "Про фермерське господарство", яким Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство")

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" можна дійти висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції на час розгляду справи) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації. (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу)

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Велика Палата Верховного суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, за приписами ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

Станом на день вирішення спору, позивач ФГ "Сабадаш Ганни Михайлівни" продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати земельну ділянку на праві постійного користування. Зокрема, зазначене підтверджується податковими звітами ДПС, згідно з якими вбачається податковий облік спірної земельної ділянки за ФГ " ОСОБА_1 ". (а.с. 13-22)

Відповідач аргументи позивача не спростував.

Господарський суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, суд вважає порушеним право позивача, тому позовна вимога про визнання за ФГ " ОСОБА_1 " права постійного користування земельною ділянкою, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області загальною площею 25,0001 га, кадастровий номер 3521981300:02:000:9105, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого на підставі рішення дев`ятої сесії двадцять третього скликання Долинської районної ради від 24 березня 2000 року №294, серія КР 000278 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278 від 29 серпня 2000 року, підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством "Сабадаш Ганни Михайлівни" (код ЄДРПОУ 31993856) право постійного користування земельною ділянкою, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області загальною площею 25,0001 га, кадастровий номер 3521981300:02:000:9105, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого на підставі рішення дев`ятої сесії двадцять третього скликання Долинської районної ради від 24 березня 2000 року №294, серія КР 000278 та який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №278 від 29 серпня 2000 року.

Стягнути з Гурівської сільської ради (код ЄДР 04365661, вул. Миру, 2А, с. Гурівка, Долинський р-н, Кіровоградська обл., 28540) на користь Фермерського господарства "Сабадаш Ганни Михайлівни" (код ЄДР 31993856, с. Варварівка, Долинський р-н, Кіровоградська обл., 28510) 2 270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити учасникам справи.

Повне рішення складено 08.09.2021.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.