Рішення

від 07.09.2021 по справі 478/537/21

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/537/21 Провадження № 2/478/171/2021

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2021 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі,

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Григоренко Н.О.,

представника позивача Касьяна М.С. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою Фермерського господарства Кравченко-2007 , в інтересах якого діє Касьян Микола Степанович до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації,

В с т а н о в и в:

Адвокат Касьян М.С., який діє в інтересах ФГ Кравченко - 2007 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що 16 лютого 2009 року між позивачем - ФГ Кравченко - 2007 та відповідачем - ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, за кадастровим номером: 4823685700:08:000:0046, розташованої в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, строком на 15 років, який було зареєстровано в Казанківському відділі Держкомзему Миколаївської філії центру ДЗК за № 1291. Згідно умов вказаного договору, позивач отримав в платну оренду земельну ділянку, яка належить відповідачу.

Натомість, 24 червня 2019 року відповідач ОСОБА_2 уклав новий договір оренди земельної ділянки, за кадастровим номером: 4823685700:08:000:0046, розташованої в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області із другим відповідачем по справі - ОСОБА_4 . Вказаний договір було зареєстровано в Реєстраційній службі Казанківського районного управління юстиції у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право № 32265689.

Таким чином, оскільки повторна реєстрація оренди земельної ділянки, яка належить відповідачу ОСОБА_2 призводить до порушення права оренди такої земельної ділянки первинним орендарем, а саме: позивачем, то договір оренди землі, укладений між відповідачами у справі підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація такого договору скасуванню.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року провадження у справі було відкрито, призначено справу до розгляду. Цією ж ухвалою суду, було витребувано додаткові докази у сторін.

В ході судового розгляду, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Суду пояснив, що первинний договір оренди, який було зареєстровано в 2009 році в Центрі ДЗК на теперішній час вважається чинним, а новий договір укладений між відповідачами в 2019 році порушує законне право позивача користуватися земельною ділянкою. При цьому, в ході судового розгляду представник позивача надав суду відомості щодо того, що відповідач ОСОБА_2 постійно отримував орендну плату, що свідчить про існування договору та його дійсність.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник, в ході судового розгляду справи, проти позову заперечували, просили в його задоволенні відмовити. Суду пояснили, що відповідач ОСОБА_2 не укладав із позивачем письмового договору оренди землі, а лише надавав її позивачу за усною домовленістю, за що й отримував орендну плату. При цьому, відповідач ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки площею 6,99 га ріллі, яка зазначена в наданому позивачем договорі оренди земельної ділянки.

В ході судового розгляду, представник відповідача подав до суду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи для підтвердження того факту, що під первинним договором оренди земельної ділянки підпис в графі Орендодавець вчинено не відповідачем ОСОБА_2 , а іншою особою.

В подальшому, в ході судового розгляду, сторона відповідача відмовилась від поданого клопотання про призначення експертизи, мотивуючи власну позицію тими обставинами, що на дату укладення договору, відповідач ОСОБА_2 був власником сертифікату на земельну частку (пай), у зв`язку з чим, при формуванні земельної частки (паю) в земельну ділянку та визначенні її меж, такий договір оренди вважається припиненим.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно поданої заяви просив суд проводити розгляд справи без його участі, проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, а також відповідача ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з договору оренди землі б/н та б/д, між ОСОБА_2 та ФГ Кравченко - 2007 було досягнуто домовленість щодо передачі в оренду позивачу земельну ділянку, площею 6,99 га ріллі, яка належить відповідачу. Згідно умов пункту 8 вказаного договору, строк оренди земельної ділянки складає 15 років. Як вбачається із вказаного договору, 16 лютого 2009 року його було зареєстровано в Державному реєстрі земель Казанківським відділом Держкомзему філії Центру ДЗК за № 1291.

З огляду на витяг з Книги записів про реєстрацію договорів оренди земельних часток (паїв), вбачається проведення реєстрації права оренди за ФГ Кравченко - 2007 земельної частки (паю), площею 8,48 га, належної ОСОБА_2 на підставі сертифікату, серії МК №0055878, строком на 15 років.

Згідно з Державним актом серії ЯЗ № 131541, ОСОБА_2 на підставі розпорядження Казанківської райдержадміністрації від 09.06.2008 року № 307-р є власником земельної ділянки, площею 6,41 га, за кадастровим номером: 4823685700:000:0046. Державний акт видано 30 березня 2009 року.

Відповідно до договору оренди землі № 1/2019 від 19 червня 2019 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 уклали між собою угоду щодо передачі в оренду земельну ділянку, площею 6,4061 га рілля, за кадастровим номером: 4823685700:000:0046, строком на 7 років.

24 червня 2019 року було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 6,4061 га рілля, за кадастровим номером: 4823685700:000:0046, строком на 7 років за відповідачем ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.07.2019 року № 172751033 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2020 року № 197687668.

З наданих сторонами матеріалів, судом було встановлено, що первинний договір оренди б/н та б/д, зареєстрований відділом ДЗК 16.02.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Кравченко - 2007 передбачав оренду земельної ділянки площею 6,99 га ріллі, в той час, як Державний акт на право приватної власності земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 отримав лише 30.03.2009 року, де площа земельної ділянки, визначалась в розмірі 6,41 га. При цьому, з витягу з Книги записів про реєстрацію договорів оренди земельних часток (паїв), вбачається проведення реєстрації права оренди за ФГ Кравченко - 2007 земельної частки (паю), площею 8,48 га, належної ОСОБА_2 на підставі сертифікату, серії МК №0055878. Будь-яких інших земельних ділянок станом на 16.02.2009 рік ОСОБА_2 у власності не мав.

Таким чином, вирішуючи спірні правовідносини, судом було встановлено розбіжності щодо: площі орендованої позивачем земельної ділянки; ідентичності земельних ділянок указаних в первинному та спірному договорах оренди землі.

В ході судового розгляду, з огляду на встановлені обставини, судом вживались заходи щодо встановлення об`єктивних даних з приводу земель, наданих в оренду відповідачем ОСОБА_2 в 2009 та 2019 роках. У зв`язку з цим, судом було надано додатковий час сторонам щодо подання додаткових пояснень та доказів з приводу виявлених розбіжностей.

В доповнення до власних вимог та заперечень, суду було надано та досліджено в судовому засіданні додаткові докази, з яких судом встановлено наступне.

Згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії МК 0055876 від 12.12.1996 року, відповідач ОСОБА_2 отримав право на земельну частку (пай) розміром 8,48 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

В подальшому, на підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 09.06.2008 року № 307-р Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам, в кількості 9 чоловік для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах території Троїцько-Сафонівської сільської ради , відповідачу ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку, площею 6,41 га.

На підставі вказаного розпорядження, відповідач ОСОБА_2 30.03.2009 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку, за кадастровим номером: 4823685700:000:0046.

З огляду на надані суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 172748017 від 05.07.2019 року, вбачається, що з 2012 року відповідач ОСОБА_2 успадкував дві земельні ділянки за кадастровими номерами: 4823685700:07:000:0028, площею 6,7328 га та 4823685700:07:000:0027, площею 1,9528 га.

Встановивши наведені обставини, при вирішенні спірних правовідносин, суд керується наступним.

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина 2 статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання первинного договору оренди та його державної реєстрації).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 125 ЗК України, у вказаній редакції, право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час підписання первинного договору оренди та його державної реєстрації).

За частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а статтею 18 цього Закону передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1,2 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним.

За приписами частини 1 статті 16, частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, сторона або інша заінтересована особа може заперечити його дійсність на підставах, встановлених законом, у судовому порядку для захисту своїх прав чи інтересів.

Суд враховує, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац 4 частини 2 статті 24 Закону України Про оренду землі ). Укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (постанови ВС України від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц; від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц; від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц).

У постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду надала правовий висновок стосовно права орендаря за первинним договором оренди на захист та вказала, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря, якщо на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи все наведене вище, оцінюючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги представника позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Так, суд вважає доведеним ту обставину, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки б/н та б/д, який зареєстровано відділом ДЗК 16.02.2009 року. За умовами даного договору, відповідач ОСОБА_2 передав в оренду позивачеві земельну ділянку, площею 6,99 га. В ході судового розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 не заперечував факту надання в оренду власної земельної ділянки позивачеві, хоч і зазначав, що договір оренди був усним. Інші земельні ділянки у власності відповідача ОСОБА_2 на дату укладення первинного договору оренди землі не перебували.

При цьому, як пояснив суду відповідач ОСОБА_2 , то на дату укладення договору існував спір щодо частини площі належної йому землі, оскільки на площу наданої йому земельної частки (паю), вказаної у відповідному сертифікаті на право на земельну частку (пай) претендувала інша особа. Вказаний спір було вирішено в подальшому шляхом виділення іншій особі, іншої земельної частки (паю).

Встановлені обставини, на думку суду, обумовлюють те, що в первинному договорі оренди землі вказано площу орендованої землі в межах 6,99 га, яка фактично належала відповідачу ОСОБА_2 та яка не оспорювалась іншою особою, в той час як, проведення державної реєстрації відбувалось не за фактично зайнятою позивачем площею, а за площею, вказаною в сертифікаті на право на земельну частку (пай) належного відповідачу ОСОБА_2 .

Доводи сторони відповідача щодо того, що первинний договір не було підписано ОСОБА_2 перед судом не доведено, оскільки в ході судового розгляду сторона відповідача вважала недоцільним проведення почеркознавчої експертизи, вважаючи, що факт виділення земельної частки (паю) в натурі автоматично припинив дію договору оренди.

Щодо наведеної позиції сторони відповідача, то суд не може погодитись із тим, що договір оренди земельної частки (паю) автоматично припиняє свою дію внаслідок виділення земельної ділянки в натурі.

Так, постановою Великої палати Верховного суду від 01 вересня 2020 року у справі №233/3676/19, було сформовано правовий висновок, відповідно до якого, зміна правового статусу частини земної поверхні, що використовується орендарем на підставі відповідного договору оренди паю, шляхом її визначення на місцевості як земельної ділянки, не свідчить про знищення предмета оренди як можливої підстави для вимоги про розірвання договору оренди (пункт 62 постанови).

Таким чином, при вирішенні спірних правовідносин щодо переукладення або розірвання договору оренди земельної частки (паю) судам слід враховувати, що зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору, крім випадків, коли це передбачено самим договором (пункт 73 постанови).

Що стосується інших доводів сторони відповідача, то суд не приймає до уваги судові рішення у справі № 478/1438/19, на які посилався представник відповідача, оскільки вони ґрунтуються не на встановлених обставинах, що мають значення для даної справи.

Так само, суд не приймає до уваги подані представником позивача електронні відомості (податкові розрахунки), щодо виплачених позивачем за договором оренди відповідачу ОСОБА_2 доходів, позаяк: по - перше, такі відомості не мають доказового значення для вирішення даної справи; по-друге, електронні звіти, за формою № 1 ДФ було запроваджено з 2015 року, про що чітко вказано в самій формі податкових розрахунків, а відтак, протягом 2009-2014 років вказані розрахунки до органу податкової служби у такому вигляді вочевидь не подавались.

Підсумовуючи все наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд враховує наступне.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, з огляду на ту обставину, що в позовній заяві представник позивача включив до орієнтовного розрахунку судових витрат, витрати на правову допомогу, які в подальшому не підтвердив будь-якими доказами (договором, квитанціями, описом робіт тощо), то такі витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Натомість, в силу статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то витрати позивача на сплату судового збору підлягають стягненню на його користь солідарно з відповідачів по справі.

Керуючись ст.ст.10-13, 96, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У х в а л и в:

Позовні вимоги Фермерського господарства Кравченко-2007 (Дніпропетровська область, Широківський район, вул. Центральна, 20, ЄДРПОУ 34642924), в інтересах якого діє Касьян Микола Степанович до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди від 24.06.2019 року зареєстрований у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером запису про право: 32265689 Управлінням містобудування, житлово-комунального господарства та надання адміністративних послуг Казанківської державної адміністрації земельної ділянки, площею 6,4061 га, кадастровий номер: 4823685700:08:000:0046.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди від 24.06.2019 року здійснену Управлінням містобудування, житлово-комунального господарства та надання адміністративних послуг Казанківської державної адміністрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно за номером запису про право: 32265689 земельної ділянки, площею 6,4061 га, кадастровий номер: 4823685700:08:000:0046.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Фермерського господарства Кравченко-2007 витрати зі сплати судового збору по 2270,00 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2021 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О.Томашевський