Постанова

від 07.09.2021 по справі  420/7964/19    

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7964/19 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - П`ятіна В.В.,

за участю представника позивача - Кузьменка В.В.,

представника відповідача - Кисельова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі № 420/7964/19 за позовом селянського (фермерського) господарства "СТИМУЛ" до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2019 року селянське (фермерське) господарство "СТИМУЛ" звернулось з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 07.11.2019 №1325059/30418779 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 23.10.2019 на суму 136 112,00 грн. (в т.ч. ПДВ 22685,33 грн.), складену селянським (фермерським) господарством «СТИМУЛ» ;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у встановленому законом порядку податкову накладну № 2 від 23.10.2019 на суму 136112,00 грн. (в т.ч. ПДВ 22685,33 грн.), складену селянським (фермерським) господарством «СТИМУЛ» .

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що рішення від 07.11.2019 № 1325059/30418779 є протиправним та підлягає скасуванню, а податкова накладна № 2 від 23.10.2019 - реєстрації, оскільки реєстрацію податкової накладної було зупинено на підставі Критеріїв, не закріплених жодним нормативно-правовим актом. Вказано, що податкової накладної позивача не підпадає під жоден критерій зупинення реєстрації податкових накладних, а оскаржуване рішення не містить чітко визначеної підстави його прийняття.

Державна податкова служба України проти задоволення позову заперечувала, надала до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що підставою для відмови у реєстрації спірної податкової накладної стало ненадання платником податків необхідних документів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 22 квітня 2021 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення від 07.11.2019 №1325059/30418779 комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 23.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 23.10.2019 датою її подання.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь селянського (фермерського) господарства «СТИМУЛ» судовий збір 1921,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом не враховано, що реєстрація податкової накладної позивача була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України з підстав того, що вона відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків. Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН;

- платником податків не надано бухгалтерського документа (наприклад, оборотно - сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93 тощо Плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій.

- при винесенні рішення суд першої інстанції не врахував практику Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду від 14.05.2019, справа № 825/3990/14, № 804/5444/16 від 06.03.20218, від 22.07.2019 по справі № 815/2985/18.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що С(Ф)Г «СТИМУЛ» (постачальник) уклало 17.10.2019 з ТОВ «АГРОІНВЕСТ-ТТ» (покупець) договір поставки №2-17/10 (а.с.18).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник передає, а покупець приймає й оплачує пшеницю 4 класу врожаю 2019 року, що відповідає по якості ДСТУ та з урахуванням вимог пункту 2.5. даного договору у кількості 55 тн. +/- 10% у заліковій вазі за ціною 4700 грн. за 1 тону на загальну суму 258400 грн., у т.ч. ПДВ - 43083,33 грн. Розрахунки за поставлений товар між сторонами здійснюються наступним чином: 100% протягом 5 банківських днів після отримання товару (п.3.1).

На підтвердження реальності умов даного договору позивач надав суду:

- видаткову накладну № 2 від 23.10. 2019 (а.с.19, 21 зворот);

- товарно-транспортну накладну ААК № 001-2 від 23.10.2019 (а.с.20);

- рахунок на оплату № 2 від 23.10. 2019 (а.с.21);

- платіжні доручення № 486 від 29.10.2019 (а.с.24) та № 544 від 25.11.2019 (а.с.25);

23 жовтня 2019 року позивачем на адресу ТОВ «АГРОІНВЕСТ-ТТ» виписана податкова накладна № 2 (а.с.22) та направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

30.10.2019 позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.23), у якій підприємству було повідомлено, що реєстрація податкової накладної № 2 зупинена: «Обсяг постачання товару/послуги 1001 перевищує величину залишку обсягу постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій» . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

05.11.2019 позивач направив до ДПС повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с.27), а саме щодо податкової накладної №2 від 23.10.2019. До вказаного повідомлення додано пояснення, договір поставки (а.с.29-30), рахунок №2 від 23.10.2019 (а.с.31-32), видаткову накладну №2 від 23.10.2019 (а.с.33-34), ТТН ААК №001-2 від 23.10.2019 (а.с.35-36), дані статистичної звітності (а.с.37-38).

Комісією Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 07.11.2019 прийнято рішення № 1325059/30418779 (а.с.39) про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 2 від 23.10.2019 з підстав ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).

Вважаючи рішення відповідача про відмову в реєстрації податкової накладної протиправними, С(Ф)Г «СТИМУЛ» звернулось до суду з даним позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному рішенні відповідачем не зазначено, які саме документи не надано позивачем, рішення містить загальний перелік не наданих копій документів.

Відтак, спірне рішення контролюючого органу не відповідає критеріям ч.2 ст.2 КАС України, а саме є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі пункту 201.1 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 201.16 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами 13-14 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» N 117 від 21.02.2018 ( чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено, - ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку,

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункт 21 постанови Кабінета Міністрів України ).

Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Головне управління ДПС в Одеській області безпідставно зупинило реєстрацію податкової накладної № 2, як передумова прийняття спірного рішення Комісії, адже у квитанції № 1 вказано критерії ризиковості, визначені виключно листами ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, від 05.11.2018, 07.08.2019.

Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а отже не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Натомість, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. До того ж, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.

З огляду на викладене та враховуючи закріплені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України підстави застосування презумпції правомірності рішень платника, а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної позивача є безпідставною.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18, № судового рішення в ЄДРСРУ 80894116.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 821/1173/17, від 25.06.2019 у справі № 1940/1950/18, від 07.05.2020 у справі № 300/183/19, від 04.02.2021 у справі № 818/1159/17.

С(Ф)Г «СТИМУЛ» надало податковому органу всі наявні у нього документи, відповідно повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с.27), а саме щодо податкової накладної № 2 від 23.10.2019. До вказаного повідомлення додано пояснення, договір поставки (а.с.29-30), рахунок №2 від 23.10.2019 (а.с.31-32), видаткову накладну №2 від 23.10.2019 (а.с.33-34), ТТН ААК №001-2 від 23.10.2019 (а.с.35-36), дані статистичної звітності (а.с.37-38).

В свою чергу колегія суддів зазначає, що наданими відповідачам та суду документами підтверджується реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «АГРОІНВЕСТ-ТТ» , за результатами якої складено податкову накладну від 23.10.2019 № 2.

Натомість, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом не визначений перелік документів, який був недостатнім для проведення реєстрації податкової накладної, не наведено обставини, які стали підставою для віднесення платника податків до ризикових.

При цьому, вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної.

Враховуючи, що контролюючий орган належно не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень із його зобов`язанням вчинити дії на виконання вимог закону.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа Hashman and Harrup v. The United Kingdom, Арр. 25594/94, 25 November 1999), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові від 20.08.2019 по справі № 2540/3009/18 Верховний Суд зазначив, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що рішення від 07.11.2019 року №1325059/30418779 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 23.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників та податкова накладна позивача (а.с.22) за відсутності належних контраргументів відповідачів, містять інформацію, яка спростовує наявність ризиків у розумінні приписів пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» N 117 від 21.02.2018 (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

Стосовно вимог про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН, слід зазначити таке.

За змістом пункту 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З урахуванням неправомірності відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №2 від 23.10.2019 у ЄРПН, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову у вказаній частині вимог та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну ЄРПН.

При цьому обраний судом спосіб захисту узгоджується із вимогами частини 4 статі 245 КАС України, оскільки, як було зазначено вище, позивачем надані усі необхідні документи, які містять достатню інформацію, необхідну для реєстрації податкової накладної.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що платником податків не було надано бухгалтерського документа (наприклад, оборотно - сальдових відомостей, аналізів або карток по субрахункам рахунків 10, 15, 30, 31, 36, 66, 90, 93 тощо Плану рахунків бухгалтерського обліку (або їх аналогів відповідно до Спрощеного плану рахунків), які б свідчили про зміну активів та пасивів підприємства внаслідок проведення зазначених господарських операцій, що б сприяло підтвердженню настання реального економічного ефекту для позивача від господарських операцій, відображуваних у ПН позивача (наявність ділової мети)), колегія суддів відхиляє, адже такі документи не зазначені у переліку, що наведений у пункті 5 Порядку № 520.

Контролюючий орган повинен при зупиненні реєстрації податкової накладної не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки в пункті 5 Порядку № 520 наведений приблизний та не вичерпний («може включати» ) перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Отже, зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається відсутність яких конкретно документів не дала можливості прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів їх прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності за виключенням того, що акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності.

Близьких за змістом висновків дійшов Верховний Суд у справі № 140/2093/18 від 09.07.2019.

Натомість, С(Ф)Г "СТИМУЛ" надало податковому органу всі наявні у нього документи, що виключало зупинення реєстрації податкової накладної позивача, а саме договір поставки (а.с.29-30), рахунок №2 від 23.10.2019 (а.с.31-32), видаткову накладну №2 від 23.10.2019 (а.с.33-34), ТТН ААК №001-2 від 23.10.2019 (а.с.35-36), дані статистичної звітності (а.с.37-38).

Оскаржуване рішення не містить, а апелянтом не було наведено, жодних обґрунтувань щодо наявності передбачених законодавством підстав для віднесення позивача до переліку платників податків з ознаками ризиковості, як і не надано доказів наявності податкової інформації, що свідчила б про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи, тобто вказані рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України.

Наведені апелянтом постанови Верховного Суду у справах № 825/3990/14 від 14.05.2019, №804/5444/16 від 06.03.20218 ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами, тому посилання апелянта на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цій постанові Верховного Суду, є безпідставними.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22.07.2019 по справі № 815/2985/18, відповідно до якої суд вважав, що правові підстави для реєстрації спірних податкових накладних датою їх доставлення до ДПС України відсутні, колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у згаданій справі виникли під час дії ПК України у редакції від 26.07.2017, натомість під час виникнення спірних правовідносин діяла інша редакція ПК України, яка не містить підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України.

Також у цій справі суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 у справі «Щокін проти України» (заява №23759/03) та від 07.07.2011 у справі «Серков проти України» (заява №39766/05) в яких Суд дійшов висновку: по-перше національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги селянського (фермерського) господарства "СТИМУЛ" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі № 420/7964/19 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 08 вересня 2021 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.