Ухвала

від 07.09.2021 по справі 556/1035/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 556/1035/20

провадження № 61-14017ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року, ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року та постанову Рівненської апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення порушень права власності на землю,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення порушень права власності на землю, в якому просив суд: відновити межі відповідно до даних земельно-кадастрової документації; знести паркан на його земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути порушення права власності на його земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 шляхом відновлення первинного їх стану у найкоротші терміни або компенсувати витрати, пов`язані з відновленням.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 800 грн (провадження № 2-др/556/4/20).

Додатковим рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн (провадження № 2-др/556/3/20).

Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року - без змін.

Постановою Рівненської апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року - без змін (апеляційне провадження № 22-ц/4815/591/21).

Постановою Рівненської апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року - без змін (апеляційне провадження № 22-ц/4815/592/21).

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року, ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року та постанову Рівненської апеляційного суду від 20 липня 2021 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року та постанову Рівненської апеляційного суду від 20 липня 2021 року скасувати, змінити на його користь останній абзац резолютивної частини рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року про порушення права власності на землю, визнавши позов доведеним, обґрунтованим і що його слід задовольнити; змусити відповідачів відновити межі відповідно до земельно-кадастрової документації, яка була до поділу купленої земельної ділянки.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Щодо касаційного оскарження ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвали суду першої інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень у судове рішення не входять до переліку судових рішень, які можуть бути предметом касаційного оскарження.

Ураховуючи те, що заявник оскаржує ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року про виправлення описки у судовому рішенні, касаційна скарга в частині оскарження цієї ухвали районного суду не може бути прийнята до провадження, оскільки вона не підлягає касаційному оскарженню відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року слід відмовити.

Щодо касаційного оскарження рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року та постанови Рівненської апеляційного суду від 20 липня 2021 року

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а тому справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства, а також судову практику у цій категорії справ, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі в частині оскарження рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року та постанови Рівненської апеляційного суду від 20 липня 2021 року слід відмовити.

Питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу вимог статей 390, 392 ЦПК України окремого розгляду не потребує.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 11 грудня 2020 року, ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 січня 2021 року та постанову Рівненської апеляційного суду від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення порушень права власності на землю відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк