Постанова

від 08.09.2021 по справі 472/506/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.09.21

22-ц/812/1775/21

Єдиний унікальний номер справи 472/506/21

Провадження № 22-ц/812/1775/21 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 вересня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Киричуком Володимиром Васильовичемухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області , яка постановлена 27 липня 2021 року про повернення позовної заяви, як неподаної, у приміщенні того ж суду, під головуванням судді Чаричанського П.О., за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства ХЛІБОРОБ про стягнення орендної плати ,

в с т а н о в и в :

08 липня 2021 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Киричука В.В., пред`явила позов до Сільськогосподарського приватного підприємства ХЛІБОРОБ (далі СПП ХЛІБОРОБ ) та просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 13 906 гривень 68 копійок, орендної плати за 2019-2020 роки за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 20 березня 2015 року.

Того ж дня, Веселинівським районним судом Миколаївської областіпостановлено ухвалу про залишення вказаної позовної заяви без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Підставою такого, вказано відсутність розрахунку орендної плати та документу, який би підтверджував вчинення позивачем судового збору при поданні позовної заяви.

27 липня 2021 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Киричука В.В., надійшли матеріали на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а саме докази сплати судового збору.

Щодо розрахунку сум орендної плати, який суд в своїй ухвалі просив надати, адвокат повідомив, що відповідно до рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2020 року, яке набрало законної сили 28 січня 2021 року, по справі №472/421/20 встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та згідно п.9 Договору, орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовому розмірі у сумі 4 010 гривень. Крім того, згідно п. 14 умов договору землі від 20 березня 2015 року, у разі внесення орендної плати у строки, визначені Договором, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожний день прострочення і надано той самий розрахунок, що міститься і в позовній заяві.

Вважаючи, що ухвала про залишення позовної заяви без руху не була виконана в повному обсязі, а саме позивачем не надано обґрунтований розрахунок суми, що просить стягнути, суд своєю наступною ухвалою від 27 липня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув позивачу.

Не погодившись з цим, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Киричука В.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що зазначені суддею недоліки є формальними, просить її скасувати, а позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами, повернути до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 ч.1 ст.353 ЦПК України розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з із цим, розгляд зазначеної справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Вивчивши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Миколаївського апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, оскільки районний суд постановив її з порушенням норм процесуального права.

Повертаючи дану позовну заяву, суд І інстанції виходив з того, що вона не відповідає положенням чинного законодавства, передбачених цивільно-процесуальним кодексом, а тому по ній не може бути відкрито провадження, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали суду від 08 липня 2021 року, а саме не усунув всі недоліки позовної заяви.

Як наслідок, повернув позовну заяву ОСОБА_1 .

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду з таким не погоджується, вважає названі висновки суду помилковими, необґрунтованими та незаконними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному сприйнятті суддею положень цивільного процесуального законодавства.

За Конституцією України, ст.ст. 4, 43 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Кожна особа при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ст.ст.5,6,12 ЦПК України).

В світлі виписаного, колегія суддів вважає, що по даній заяві суд першої інстанції не виконав вимог процесуального законодавства та порушив право позивача на захист її інтересів.

Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

В силу ч. 3 ст. 175 ЦПК України , позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, на думку суду першої інстанції, вищевказані вимоги позивачем виконані не всі, з огляду на те, що позивач не надав розрахунку орендної плати, як того вимагав суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки на виконання вказаної ухвали, адвокатом Киричук В.В. була подана лише квитанція про сплату судового збору та повідомлено, що в рішенні суду у справі №472/421/20 вже встановлено обставини, щодо нарахування орендної плати, суд повернув позовну заяву, вважаючи що не всі недоліки усунуті.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 та ч.4 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Таким чином, обґрунтованими є посилання апеляційної скарги, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених саме під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Підсумовуючи наведене, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви із зазначених судом підстав.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Киричуком Володимиром Васильовичем -задовольнити.

Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2021 року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського приватного підприємства ХЛІБОРОБ про стягнення орендної плати , повернути до Веселинівського районного суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 08 вересня 2021 року.