Рішення

від 07.09.2021 по справі 541/1376/21

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1376/21

Номер провадження 2/541/678/2021

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 вересня 2021 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.

представника позивача, адвоката Огризкова А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю,

установив:

10 червня 2021 року до Миргородського міськрайонного суду з відповідною позовною заявою звернувся ОСОБА_1 . В обґрунтування позову, вказав, що в 09.10.2017 року він придбав на підставі нотаріально посвідчених договорів об`єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення ринок, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 . Згідно договорів купівлі-продажу вказаний об`єкт складався з асфальтобетонного замощення площею 587 кв.м., будівлі А-1 площею 20,3 кв.м. та чотирьох споруд під номерами 1,2,3,4 та торгових навісів загальною площею 147 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 734 кв.м.

В подальшому для здійснення підприємницької діяльності позивач здійснив реконструкцію вищевказаного об`єкту нерухомості, внаслідок якої його площа змінилась та на момент звернення до суду становить 444,0 кв.м.

26.02.2021 сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 5323281001:01:002:0557, яка знаходиться по АДРЕСА_1 призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. 05.03.2021 між Великосорочинською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41041205.

Позивач вказує, що звернувся до Управління архітектури та державного архітектурно-будівельного контролю для прийняття реконструйовану нежитлову будівлю в експлуатацію. У відповідь позивачу було повідомлено, що нежитлове приміщення є об`єктами самочинного будівництва, оскільки на них відсутня проектна документація та документ, який відповідно до ст. 34 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності надає право на виконання будівельних робіт. Позивач вказує, що під час проведення будівельних робіт дотримано архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми. З початку будівництва та його завершення жодних заяв, претензій чи скарг, в тому числі віл суміжних землекористувачів не надходило. Таким чином, введення в експлуатацію об`єкту нерухомого майна можливе лише після визнання у судовому порядку права власності. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що його права підлягають судовому захисту, а тому був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

У встановлений судом строк, представником відповідача, Великосорочинською сільською радою відзиву не подано. До суду надійшов лист в якому сільськи голова просить провести розгляд справи без участі представника сільської ради.

Представник позивача, адвокат Огризков Андрій Анатолійович в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.10.2017 позивач придбав у ОСОБА_2 нежитлове приміщення ринку, що розташоване по АДРЕСА_1 , що в цілому складається з будівлі ринку А-1, загальною площею 20,3 кв.м. (а.с.12-16). За змістом матеріалів технічної інвентаризації станом на 2014 рік, складеного ДКП Миргородтехінвентаризація , вказаний об`єкт складався з асфальтобетонного замощення площею 587 кв.м., будівлі А-1 площею 147 кв.м., які були розташовані на земельній ділянці 734 кв.м.

У 2018-2020 роках позивач здійснив реконструкцію будівлі та територію ринку із збільшення площі, яка на момент звернення до суду становить 444,0 кв.м.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За нормами ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу (ч.4 ст.375 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Позивач, ОСОБА_1 , належного дозволу на реконструкцію нежитлової будівлі та ринкової площі по АДРЕСА_1 не мав.

З диспозиції норми ч. 1 ст. 376 ЦК України випливає, що за наявності недотримання забудовником хоча б одного припису, який міститься в ній, будівництво вважається самочинним.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила (або здійснює) самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Разом з тим, в частині п`ятій цієї статті закріплено право особи, яка здійснила самочинне будівництво, звернутись до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване на власній земельній ділянці нерухоме майно, при умові, що воно є завершеним і цим будівництвом не порушено права інших осіб.

Загальною вимогою і підставою для можливого визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку залишається виконання особою приписів, встановлених ч. 1 ст. 376 ЦК України, тобто отримання належних дозволів та висновків в адміністративному порядку на відповідність здійсненого будівництва державним будівельним, санітарним та іншим нормам, як це вимагається для прийняття будівництва в експлуатацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, яким визначений механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою- підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.

На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об`єкта, проведених заходів, передбачених цим пунктом, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об`єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об`єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Згідно роз`яснень, наведених в пункті 14 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року №6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , - на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (ч. 3 ст. 375 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи позивач є користувачем земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти самочинного будівництва. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності. Орган місцевого самоврядування не заперечує проти визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості, оскільки це надасть можливість для отримання повноцінної орендної плати за використання земельної ділянки під розміщення об`єктів торгівлі та стягнення податків на нерухоме майно, а отже сприятиме наповненню міського бюджету.

В позасудовому порядку вирішити спір між сторонами не вдалося. Позивач зверталася до Департаменту державної артхітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області із заявою щодо введення в експлуатацію нежитлової будівлі, проте отримав відмову в прийнятті даного об`єкту в експлуатацію. Йому роз`яснено, що прийняття в експлуатацію можливо лише за наявності рішення суду (а.с.55).

За результатами проведення технічного обстеження, експертом Злобинець Олегом Вікторовичем складено звіт, в якому встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації будівлі ринку по АДРЕСА_1.

Відомостей про порушення самочинним будівництвом прав третіх осіб, судом не виявлено.

За таких обставин, позивачем доведено настання обставин, з наявністю яких закон пов`язує можливість визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Тому на переконання суду, позовна заява є аргументованою, вимоги ґрунтуються на законі, а отже підлягають до задоволення.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 141, 258, 263, 264, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 392, 328, 375-376 ЦК України, суд, -

ухвалив :

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 повністю.

Взнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на самочинно збудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю, ринок, який складається з нежитлової будівлі загальною площею приміщень 444 кв.м. споруд 1-2 та вимощення І і розташовані на земельній ділянці Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області площею 0,1105 га, цільовим призначенням-для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ 03.07), кадастровий номер 5323281001:01:002:0557 за адресою : АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 09.09.2021 року.

Суддя О. А. Городівський