Постанова

від 08.09.2021 по справі 920/1126/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2021 р. Справа№ 920/1126/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 (повний текст складено 22.04.2021 ) у справі №920/1126/20 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ

до Фермерського господарства ІВОТ-АГРО

про стягнення 147 975,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інноваційна компанія Інтеграл (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Фермерського господарства Івот-Агро (далі також - Господарство), про стягнення 147 975,00 грн, з яких: сума зменшення витрат на податковий кредит з ПДВ у розмірі 65 766,67 грн та штраф (25 % від ціни постачання згідно із податковою накладною без урахування податку) у розмірі 82 208,33 грн. Товариством заявлено вимоги про покладення судових витрат на Господарство.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1126/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив із положень ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, ст. 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та дійшов висновку, що права покупця в разі нездійснення продавцем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання продавцем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. Оскільки саме податковий орган встановлює порушення податкового законодавства та протиправність дії чи бездіяльності платника податку, то відсутність відповідного рішення податкового органу про притягнення Господарства як платника податку до відповідальності за порушення вимог податкового законодавства свідчить про те, що Товариством не надано належних доказів порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, що відповідно виключає покладення на ФГ Івот-Агро відповідальності у вигляді стягнення збитків, передбаченої п.8.3 договору.

У частині покладення на Відповідача штрафу за не реєстрацію ним податкових накладних, суд, застосувавши норми ст.ст. 3, 216-218, 173, 174, 224, 230 ГК України підкреслив, що нездійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством або договором строку не є порушенням правил здійснення господарської діяльності чи невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складай та реєстрації податкових декларацій виникає саме на підставі податкового законодавства. За висновком суду, передбачена договором відповідальність не пов`язана з виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, оскільки виникає тільки в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.

Судом наголошено, що відповідальність за порушення цього обов`язку може бути врегульована умовами договору, але за своєю правовою природою це зобов`язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (не реєстрація податкових накладних) не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини першої статті 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1126/20 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство посилається на те, що в порушення вимог п.2 ч.1 ст.277 ГПК України судом першої інстанції не доведено обставини, що мають значення для справи, які він визнав встановленими, а саме: судом надано преюдиційного значення обставинам, встановленим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №480/7485/20 за відсутності набуття цим рішенням суду законної сили; судом взято до уваги докази, подані Відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 80, 118, 119, 177-185 ГПК України; судом не надано належної оцінки доказам, наданим ГУ ДПС Сумської області на виконання ухвали суду від 27.01.2021.

Крім того, в порушення вимог п.3,4 ч.1 ст.277 ГПК України висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального права. Так, судом безпідставно зроблено висновок про відсутність підстав для стягнення збитків та штрафу з посиланням на урегульованість порядку застосування заходів відповідальності у сфері порушення норм податкового законодавства виключно податковим законодавством. За доводами позивача, обов`язок зареєструвати податкові накладні виник у відповідача на підставі договору, тому, невиконання такої умови, погодженої сторонами у договорі, свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору, отже і покладення на нього відповідальності у вигляді штрафу та стягнення збитків є обґрунтованим. І для застосування такої, передбаченої договором, міри відповідальності (збитки, штраф) достатнім є встановлення самого факту неналежного виконання умов договору, тобто, факту відсутності державної реєстрації податкових накладних. Вина у такому випадку доказуванню не підлягає, як і не підлягають з`ясуванню та врахуванню обставини які спричинили затримку у реєстрації.

25.05.2021 апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 відкладено вирішення питання про подальший рух апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1126/20 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1126/20.

15.06.2021 матеріали справи №920/1126/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

18.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ подано клопотання про приєднання доказів отримання копії оскаржуваного рішення представником апелянта.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.06.2021 у справі №920/1126/20, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 апеляційну скаргу залишено без руху та визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження з зазначенням інших підстав для поновлення цього строку.

07.07.2021 апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у даній справі, в якій зазначає, що у період з 13.04.2021 по 21.04.2021 (включно) та з 26.04.2021 по 10.05.2021 директор Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ перебував у відпустці, а відтак не міг отримати судове рішення. При цьому, після виходу з відпуски директором позивача було повідомлено представника про неотримання судового рішення. Разом з тим, представник позивача звернувся до суду з заявою про отримання судового рішення, після чого 27.05.2021 відповідне рішення було отримано.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ , поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1126/20, відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В. та на лікарняному судді Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08.09.2021 у справі №920/1126/20, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Кропивної Л.В. і Зубець Л.П., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Барсук М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 (повний текст складено 22.04.2021 ) у справі №920/1126/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Барсук М.А., Руденко М.А.

Частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Одночасно, згідно з частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.09.2020 між Фермерським господарством ІВОТ-АГРО (продавець) та ТОВ Інноваційна компанія Інтеграл (покупець) укладено договір № 15\09\20 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач продає, а позивач купує на умовах цього договору овес врожаю 2020 року, що відповідає умовам ДСТУ-4963:2008 (далі - продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 120,00 тон +/- 15% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.

Ціна продукції складає 5 000,00 грн за одну тону в тому числі ПДВ 20 % (пункту 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору загальна вартість договору складає 600 000,00 грн, в тому числі ПДВ грн +/- 15 % в залежності від фактичної ваги поставленої продукції, що підтверджується видатковими накладними.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що продукція відвантажується партією або партіями після повідомлення позивача про готовність надати транспорт до завантаження, та підтвердження зі сторони відповідача про готовність відвантажити партію продукції.

Згідно пункту 4.4 договору строки поставки всієї продукції цим договором становлять з 16.09.2020 по 30.09.2020, або обумовлений додатковими угодами, які є невід`ємною частиною договору.

Порядок приймання продукції визначений розділом 5 договору.

У відповідності до пункту 5.1 договору приймання-передача продукції здійснюється позивачем у вказаному у пункті 4.1 договору місці завантаження.

Згідно з пунктом 5.2 договору приймання-передача продукції по кількості завантаженого зерна у транспорт позивача здійснюється за рахунок відповідача згідно видаткових накладних та ТТН.

Пунктом 5.2.1 договору визначено, що приймання-передача продукції по кількості проводиться згідно кількості, вказаній в видатковій накладній, що оформляється сторонами при прийманні партії продукції.

Пунктом 4.5 договору визначено, що поставка партії продукції повинна супроводжуватись обміном сторонами наступними документами:

4.5.1 накладною постачальника (відповідача) на партію продукції;

4.5.2 податковою накладною постачальника;

4.5.3 рахунком-фактурою на партію продукції;

4.5.4 документи, що підтверджують походження партії продукції (форма 4СГ).

На виконання умов договору згідно видаткових накладних відповідачем продано, а позивачем придбано товар на загальну суму 644 610,00 грн, а саме:

-згідно видаткової накладної № 3 від 16.09.2020 на загальну суму 232 700,00 грн, в тому числі ПДВ 38 783,00 грн;

- згідно видаткової накладної № 4 від 21.09.2020 на загальну суму 176 500,00 грн, в тому числі ПДВ 29 416,67 грн;

- згідно видаткової накладної № 6 від 23.09.2020 на загальну суму 125 300,00 грн, в тому числі ПДВ 20 883,33 грн;

- згідно видаткової накладної № 8 від 28.09.2020 на загальну суму 110 110,00 грн, в тому числі ПДВ 18 351,67 грн.

Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 7 договору.

У відповідності до пунктів 7.1, 7.2 договору оплата продукції що поставляється за даним договором, здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача. Оплата продукції здійснюється позивачем шляхом повної оплати 100 % вартості, за вивантажену партію зерна в транспорт покупця згідно узгодженої ціни на рахунок постачальника протягом робочої доби.

На виконання умов укладеного між сторонами договору Товариством здійснено оплату за поставлений Господарством товар на загальну суму 644 600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 454 від 16.09.2020 на суму 250 000,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 41 666,67 грн.; № 455 від 21.09.2020 на суму 250 000,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 41 666,67 грн.; № 460 від 28.09.2020 на суму 144 600,00 грн, у тому числі ПДВ на суму 24 100,00 грн.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8.3 договору сторони домовилися, що згідно статті 201 Податкового кодексу України, платник податку (продавець, відповідач) зобов`язаний надати покупцю (позивачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством. Електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог статей 187, 201 Податкового кодексу України та пункту 8.3 договору відповідачем (продавцем) за першою подією, а саме зарахування коштів від позивача (покупця) згідно платіжного доручення № 454 від 16.09.2020 (передоплата за овес згідно рахунку № 3 від 16.09.2020 (договір № 15/09/20 від 15.09.2020) у сумі 250 000,00 грн, складено податкову накладну № 3 від 16.09.2020 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 250 000,00 грн та загальну суму податку на додану вартість за основною ставкою у розмірі 41 666,67 грн.

Вказана податкова накладна рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових від 25.09.2020 зареєстрована за реєстраційним номером № 1969793/42768734.

Крім того, відповідачем на виконання вимог податкового законодавства складено податкові накладні, а саме:

-№ 5 від 21.09.2020 на постачання продукції на загальну суму 250 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 41 666,67 грн, яку 02.10.2020 направлено на реєстрацію до ЄРПН (за № 9251329028);

-№ 7 від 28.09.2020 на постачання продукції на загальну суму 144 600,00 грн, в тому числі ПДВ - 24100,00 грн, яку 02.10.2020 направлено на реєстрацію до ЄРПН (за № 9251337724).

02.10.2020 від ДПС України надійшли квитанції про зупинення реєстрації цих податкових накладних № 5 від 21.09.2020 та № 7 від 28.09.2020 відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України з посиланням на те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1004 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішеннями комісії від 07.10.2020 № 2015485/42768734 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 21.09.2020 та від 07.10.2020 № 2015494/42768734 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 7 від 28.09.2020 з підстав ненадання платником податку копії документів: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрагентів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування; документів щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором та/або законодавством; вказується на відсутність статистичної звітності ф. 37-сг, документів щодо придбання ТМЦ, оборотно-сальдові відомості по рахунках 631, 27, 10, аналізної картки зерна, акту приймання передачі зерна, а також зазначається, що договір з ТОВ Інноваційна компанія Інтеграл подано в нечитабельному вигляді.

Не погоджуючись з рішеннями комісії відповідач 30.10.2020 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправними і скасування вказаних рішень комісії та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №480/7485/20, яке набрало законної сили 25.03.2021 (згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень), ухвалено визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) № 2015485/42768734 від 07.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 21.09.2020 та № 2015494/42768734 від 07.10.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 28.09.2020 Фермерського господарства Івот-Агро (41100, м. Шостка, пров. Івана Євдокименка, 4, код ЄДРПОУ 42768734) в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу України (вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Фермерського господарства Івот-Агро (41100, м. Шостка, пров. Івана Євдокименка, 4, код ЄДРПОУ 42768734) від 21.09.2020 № 5 та від 28.09.2020 № 7 датою її фактичного надходження на реєстрацію.

Спір у справі, що переглядається, виник у зв`язку з тим, що на переконання Товариства, воно має право на стягнення з Господарства коштів, передбачених сторонами у п. 8.3 договору, а саме:

відшкодування сум, на які йому було зменшено витрати та податковий кредит з ПДВ, а також застосованих до нього штрафних санкцій - абз. 3 п.8.3 договору;

штраф у розмірі 25 % від ціни постачання згідно із вказаною податковою накладною без урахування податку (абз.4 п.8.3 договору).

Так, п. 8.3 договору сторони погодили:

Згідно статті 201 Податкового кодексу України, платник податку (продавець, відповідач) зобов`язаний надати покупцю (позивачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством. Електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку (продавцем) податкових накладних та/або порядку заповнення податкової накладної (стаття 201.10 Податкового кодексу України) не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У разі нездійснення продавцем обов`язкової, згідно з податковим законодавством України, реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення продавцем строків чи порядку реєстрації податкових накладних/ розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної/ розрахунку коригування до податкової накладної. Постачальник протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту відправлення вимоги покупця сплачує покупцю штраф у розмірі 25 % від ціни постачання згідно із вказаною податковою накладною без урахування податку. У разі невиконання продавцем своїх зобов`язань, зазначених у цьому пункті договору, покупець має право на стягнення вказаної суми в судовому порядку .

Розглядаючи спір, суд першої інстанції мотивовано виходив із встановлених ним обставин існування між сторонами цивільних прав та обов`язків, у межах, обумовлених договором купівлі-продажу від 15.09.2020 № 15\09\20. При цьому, права та обов`язки щодо яких виник спір врегульовано загальними нормами цивільного законодавства, а не нормами про купівлю-продаж (як спеціальними договірними) та частково - нормами ПК України.

Так, згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки . Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України та статті ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Поряд з цим, відповідно до пункту 201.1, абзаців 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку на додану вартість зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Абзацом 3 п.8.3 договору сторони визначились, що у разі:

- не вірно вказаних постачальником кодів УКТ ЗЕД в первинних документах,

- неправильно складених податкових накладних,

- податкових накладних, які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних чи зареєстровано з порушенням чинного порядку,

- коригування (невизнання) контролюючими органами податкових витрат або податкового кредиту покупця,

- застосування до покупця штрафних (фінансових) санкцій з вини продавця

- у разі наявності у схемі руху ПДВ підприємств-контрагентів з ознаками фіктивності, або таких, які підпадають під класифікацію вигодонабувач , транзитер , податкова яма ,

покупець (позивач) вправі вимагати від продавця (відповідача):

- відшкодування сум, на які йому було зменшено витрати та податковий кредит з ПДВ,

- застосованих до нього штрафних санкцій,

а продавець зобов`язаний здійснити перерахування цих сум на поточний рахунок покупця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дані отримання вимоги покупця на підставі виставленого рахунку та підтверджуючих документів про понесені покупцем втрати .

Тобто сторони у договорі передбачили підстави стягнення з Господарства на користь Товариства реальних збитків , понесених ним у зв`язку з неправомірними діями Господарства у сфері справляння ПДВ (тобто фактично виконання відповідачем податкових зобов`язань перед державою), втім, у межах, у яких такі неправомірні дії безпосередньо вплинули на Товариство як на контрагента за договором та також платника ПДВ.

Відповідно, можливість стягнення сум, обумовлених абз. 3 п. 8.3 договору лежить у площині з`ясування судом понесення позивачем негативних наслідків у вигляді матеріальних втрат у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних, а не встановлення обставин ненадання відповідачем позивачу зареєстрованих податкових накладних у встановлених ПК України та власне договором строк.

Так, ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Звертаючись з вимогами про відшкодування збитків позивач не тільки не надав жодних доказів понесення ним таких збитків (звернення до податкових органів з реєстрацією податкового кредиту, відмова у реєстрації та понесення штрафних санкцій), так і доказів того, що поведінка відповідача мала ознаки неправомірної. Оскільки сторони визначились із правовою природою коштів як відшкодування збитків, доведенню підлягає і сам факт понесення збитків, і те, що такі втрати понесені стороною у зв`язку із неправомірною поведінкою відповідача.

Позивач помилково вважає, що достатньо встановлення самого факту ненадання йому відповідачем доказів реєстрації податкових накладних. Такий підхід суперечить самій правовій природі збитків.

Що стосується доказів наявності у діях відповідача саме неправомірної поведінки, колегія суддів зауважує, що в силу вимог абзаців 10, 14, 17 п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

У згаданій постанові, Верховний Суд зауважив, що в даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Таких доказів суду не надано.

Навпаки, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №480/7485/20, яке набрало законної сили 25.03.2021, встановлено факт дотримання відповідачем порядку реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що на момент ухвалення судового рішення у справі, що переглядається, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №480/7485/20 не набрало законної сили у зв`язку з поданням апеляційної скарги Головним управлінням ДПС у Сумській області. Так, як встановлено ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2021, із апеляційною скаргою Управління звернулось поза межами строку на апеляційне оскарження . Апеляційним судом скаргу не було прийнято до провадження, відповідною ухвалою суду надано строк для усунення недоліків. Дію рішення також апеляційним судом не було зупинено. Тобто рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 у справі №480/7485/20 набрало законної сили 25.03.2021, було чинним на момент ухвалення рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021, і залишається таким на дату ухвалення цієї постанови.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення ним реальних збитків, як і доказів наявності у діях відповідача протиправної поведінки під час реєстрації податкових накладних № 5 від 21.09.2020 на постачання продукції на загальну суму 250 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 41 666,67 грн, яку 02.10.2020 направлено на реєстрацію до ЄРПН (за № 9251329028) та № 7 від 28.09.2020 на постачання продукції на загальну суму 144 600,00 грн, в тому числі ПДВ - 24100,00 грн, яку 02.10.2020 направлено на реєстрацію до ЄРПН (за № 9251337724, колегія суддів вважає мотивованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову і цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу, колегія суддів враховує таке.

За приписами частини першої статті 3 ГК України господарська діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною першою статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Тобто, невиконання продавцем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на підрядника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов виконання договору або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.

Згідно статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена стороні одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, якій йому не суперечать.

Зі змісту статей 3, 173, 317 ГК України вбачається, що зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

При цьому штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 ГК України, можуть нараховуватися лише за неналежне виконання саме господарських зобов`язань.

Виходячи з положень статей 173, 174 ГК України нездійснення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством або договором строку не є порушенням правил здійснення господарської діяльності чи невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає саме на підставі податкового законодавства.

Тобто, передбачена договором відповідальність не пов`язана з виконанням відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором, оскільки виникає тільки в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.

Відповідальність за порушення цього обов`язку може бути врегульована умовами договору, але за своєю правовою природою це зобов`язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (не реєстрація податкових накладних) не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини першої статті 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Зобов`язання щодо внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних не є господарським зобов`язанням.

За своєю правовою природою це зобов`язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (ненадання зареєстрованої податкової накладної протягом трьох календарних днів від дня виникнення податкових зобов`язань) не є правопорушенням у сфері господарювання та відповідно до вимог статті 218, частини першої статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Доводи позивача про те, що зобов`язання щодо внесення податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є господарським зобов`язанням, є безпідставними, оскільки невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на підрядника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 902/380/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18 та від 18.11.2019 у справі № 904/5949/18.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за не реєстрацію податкових накладних також є мотивованим.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом ст.ст. 80, 118, 119, 177-185 ГПК України, як і судження стосовно не дослідження у повній мірі обставин, що мають значення для розгляду справи, не підтвердились під час апеляційного перегляду справи.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, судові витрати покладаються судом на скаржника.

Керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ ІНТЕГРАЛ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 13.04.2021 у справі №920/1126/20 - без змін.

2. Справу №920/1126/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук