Рішення

від 01.09.2021 по справі 916/1574/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1574/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" (65026, Одеська обл., місто Одеса, вул.Катерининська, будинок 26)

до відповідача: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)" (66850, Одеська обл., Ширяївський р-н, село Армашівка)

про стягнення 953 500,85 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Казарновський О.Л. - ордер 463392 від 05.07.2021

від відповідача: не з`явився

Історія справи.

1. Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+".

03.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 913 000 грн, 3% річних у сумі 9 130 грн, інфляційні втрати у сумі 31 370,85 грн, а також судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.06.2021 відкрито провадження у справі № 916/1574/21, прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.07.2021 о 12 год. 00 хв.

В судове засідання 05.07.2021 з`явився представник позивача. Відповідач - Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)" до суду не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

У судовому засіданні суд запропонував позивачу надати пояснення з приводу зазначення у вимозі №0212 від 04.12.2020, яка надсилалася на адресу відповідача, суми 992 077,27 грн в той час, як сума стягнення (основний борг) за даним позовом становить 913 000 грн, а також пояснення з приводу зазначення в платіжних дорученнях (а.с.7-9) в графі "призначення платежу" договору №ПФД1006/20 від 10.06.2020р. в той час як спірний договір у даній справі - №Г-19 від 11.06.2020р.

Враховуючи необхідність отримання пояснень від позивача, а також з огляду на перше нез`явлення відповідача у судове засідання, судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 02.08.2021 о 13 год. 45 хв. Крім того судом було попередньо визначено дату та час для розгляду справи по суті, а саме - 09.08.2021 о 14 год. 30 хв.

Про відкладення підготовчого засідання відповідача було повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.

28.07.2021 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (а.с.55). До письмових пояснень позивачем додано платіжні доручення, що підтверджують перерахування суми позики.

Протокольною ухвалою суду від 02.08.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 16.08.2021 о 15 год. 30 хв. Крім того судом також було попередньо визначено дату та час для розгляду справі по суті, а саме: 01.09.2021 об 11 год. 30хв.

Про відкладення підготовчого засідання відповідача було повідомлено ухвалою суду в порядку ст.120 ГПК України.

03.08.2021 позивачем до канцелярії суду було подано пояснення, аналогічні за змістом поясненням від 28.07.2021 року (а.с.66). Разом із вказаними поясненнями позивачем було надано суду платіжні доручення на загальну суму 79 077,28 грн.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, про розгляд справи обізнаний, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с.42, 54), у судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+"

11.06.2020 між сторонами укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № Г-19, на виконання якого ТОВ " Агро Гюбі+", відповідно до платіжних доручень № 1360 від 12.06.2021, № 1601 від 28.08.2021 та №1646 від 11.09.2020, було перераховано ДП "Сільськогосподарському підприємству Державної кримінально-виконавчої служби України(№111)" 913 000 грн.

04.12.2020 року на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги, яку, згідно з відомостями Укрпошти, останній отримав 16.12.2020.

Сума у розмірі 992 077,27 грн по тексту вимоги вказана помилково, що сталося внаслідок помилкового включення працівником бухгалтерії до суми фінансової допомоги суми авансу, перерахованого відповідачу за надання послуг.

З урахуванням вимог пункту 7.2 договору, відповідач мав повернути поворотну фінансову допомогу 13.01.2021, однак свого обов`язку не виконав та не повернув грошові кошти.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.ст.1046, 1047 та 1049 ЦК України.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

11.06.2020 між ТОВ "Агро Гюбі+" (Позикодавець) та ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)" (Позичальник) було укладено договір № Г-19 про надання поворотної фінансової допомоги (а.с.5-6), відповідно до якого Позикодавець надає Позичальнику кошти у вигляді поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики), а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

За умовами п. 1.2. договору поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до цього договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (відповідно до п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

Згідно з п.1.3. договору поворотна фінансова допомога має бути повернена Позичальником Позикодавцю в повному обсязі та не є доходом Позичальника.

Відповідно до п.2.1. договору поворотна фінансова допомога надається а національній валюті України в сумі до 1 000 000 грн. Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем не пізніше ніж через 10 календарних днів із дати підписання такого договору.

Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п.2.2. договору).

Пунктом 2.4 договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем, але на строк не більший, ніж 24 календарних місяців.

Згідно з пунктом 3.1 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця в установі банку або через касу Позичальника.

Положеннями п.7.2 договору встановлено, що Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 15 робочих днів.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повернення поворотної фінансової допомоги (позики) (п. 8.1. договору).

Відповідно до платіжних доручень №1360 від 12.06.2020 року (а.с.7), №1601 від 28.08.2020 (а.с.8) та №1646 від 11.09.2020 року позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 913 000 грн.

Дослідивши платіжні доручення, суд встановив, що в графі призначення платежу вказано: "внесення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договором № ПФД1006/20 від 10.06.2020 Без ПДВ", тоді як договір, за яким склалися дані правовідносини, має номер Г-19 від 11.06.2020.

У судовому засіданні 05.07.2021 представник позивача пояснив, що інших договорів позики між сторонами не укладалось, а інший номер договору вказано помилково.

Жодних заперечень щодо отримання грошових коштів у сумі 913 000 грн, перерахованих позивачем на рахунок відповідача, не надано.

З метою повернення суми позики, позивач звернувся до відповідача з вимогою №0212 від 04.12.2020 (а.с.10), в якій зазначив, що відповідачу була надана безвідсоткова поворотна фінансова допомога у розмірі 992 077,27 грн, а також висловив прохання щодо повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги відповідно до п.7.2, 2.4. договору Г-19 від 11.06.2020 року не пізніше 15 робочих днів з дати отримання цієї вимоги.

Згідно наданої позивачем разом із позовною заявою копії поштового повідомлення, вимога була отримана відповідачем 16.12.2020.

У письмових поясненнях позивачем було зазначено про помилкове вказання у вимозі суми позики, яка підлягає поверненню, у розмірі 992 077 грн, що сталося внаслідок того, що працівниками бухгалтерії було зараховано суму авансу, перерахованого відповідачу платіжними дорученням №1325 від 21.05.2020 на суму 75 077 грн та №1329 від 29.05.2020 на суму 4 000 грн за надання послуг, до суми фінансової допомоги, яка була надана останньому.

Доказів повернення суми позики у розмірі 913 000 грн матеріали справи не містять.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За своєю цивільно-правовою природою поворотна фінансова допомога є позикою.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України ).

Надаючи правову оцінку склавшимся між сторонами договірним правовідносинам, суд зазначає, що укладений між сторонами договір фактично за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір позики є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для повернення заявленої позивачем до стягнення суми першочерговим є встановлення факту надання таких коштів.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України в враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд вважає, що надані позивачем докази підтверджують перерахування грошових коштів у сумі 913 000 грн на користь відповідача в якості поворотної фінансової допомоги.

При цьому судом враховано, що жодних заперечень щодо отримання грошових коштів у сумі 913 000 грн відповідачем не заявлено.

З урахуванням відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо отримання Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)" коштів, зазначення у платіжних дорученнях іншого договору, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів укладання між сторонами такого договору, чи будь-яких інших договорів, не може свідчити про неперерахування таких коштів.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 913 000 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені положення Закону, з огляду на порушення відповідачем строків повернення суми позики, суд вважає правомірним нарахуванням позивачем 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

При перевірці доданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних, судом було встановлено методологічні помилки такого розрахунку, з огляду на що, за допомогою системи "Ліга-закон" було зроблено власний розрахунок, згідно якого сума 3% річних становить 9 004,93 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 913000 01.02.2021 - 31.05.2021 120 3 % 9004.93 Враховуючи наведене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його вірним, а вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у суму 31 370,85 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 111)" (66850, Одеська обл., Ширяївський р-н, село Армашівка, код ЄДРПОУ 08680612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Гюбі+" (65026, Одеська обл., місто Одеса, вул.Катерининська, будинок 26, код ЄДРПОУ 38443006) основний борг у сумі 913 000 /дев`ятсот тринадцять тисяч/ грн, 3% річних у сумі 9 004 /дев`ять тисяч чотири/ грн 93 коп., інфляційні втрати у сумі 31 370 /тридцять одна тисяча триста сімдесят/ грн 85 коп., судовий збір у сумі 14 300 /чотирнадцять тисяч триста/ грн 78 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 09 вересня 2021 р.

Суддя Ю.М. Щавинська