Рішення

від 08.09.2021 по справі 640/15779/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м. Київ № 640/15779/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Орлан доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень представники позивача - Середюк О.Д.;

сторін: відповідача - Полякова С.Б.

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством Орлан (далі - позивач або ПрАТ Орлан або товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 00005120502 від 02.07.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 131 557,00 грн., з них 2 505 245,00 грн. за основним платежем, 626 312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00004460502 від 15.04.2020 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі 869 788,00 грн.;

- № 00004420502 від 15.04.2020 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4 624 560,00 грн.;

- № 00004430502 від 15.04.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 9 559 130,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/15779/20, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 27.08.2020.

27.08.2020 судом оголошено перерву на 15.10.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у режимі відеоконференції на 12.11.2020.

Вказаної дати судом на стадії дослідження доказів оголошено перерву до 10.12.2020.

Надалі розгляд справи було відкладався до 28.01.2021, та 18.02.2021; призначено справу до розгляду на 04.03.2021.

Цього дня судом ухвалено про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наразі суд визначає, що в обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що висновок ГУ ДПС у м. Києві про заниження доходу у розмірі 40 935 798,00 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 3 375 032,57 грн. являється необґрунтованим. У зв`язку з проведенням господарських операцій між ПрАТ Орлан та ТОВ Агро-ТОВ фактично відбувся рух активів та зміни у майновому стані позивача, що на його думку є достатнім підтвердженням реальності таких господарських операцій та юридичної сили первинних документів, складених під час проведення господарських операцій. Висновок інспектора податкової служби про неможливість встановити походження товару та безпосереднього виробника вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства. Не підтримує позицію контролюючого органу в частині непідтвердження факту поставки у зв`язку з неналежним оформленням товарно-транспортної накладної, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності платник не позбавлений права на формування податкового кредиту, а обов`язковість товарно-транспортної накладної передбачена чинним законодавством лише у випадку надання послуг з перевезення. Підкреслює, що відповідачем не наведено переконливих доводів, які б ґрунтувались на об`єктивній інформації та спростовували факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі. Стверджує, що заниження податку на прибуток по дисконтуванню кредиторської заборгованості за договором від 01.11.2014 № 1/11-2014 на суму 3 623 981,84 грн. відсутнє.

Відповідач проти позову заперечив.

Так, у відзиві на адміністративний позов контролюючий орган звертає увагу, що перевіркою встановлено неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Агро-ТОВ з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю джерела його законного введення в обіг та реально задекларованого виробництва (вирощування) товару. Своєю чергою, ТОВ Агро-ТОВ товарно-матеріальні цінності, реалізовані позивачу, попередньо придбані у ФГ Аграрні екологічні технології . Водночас, перевіркою встановлено відсутність у ФГ Аграрні екологічні технології необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів. А тому, на думку контролюючого органу, відповідні операції не є господарською діяльністю підприємства в розумінні податкового законодавства. Також, відповідач зауважує на наявності кримінального провадження № 42018000000002650 від 29.10.2018 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України. Окрім того, відповідач стверджує про заниження показників рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 9 місяців 2019 року на суму 6 173 785,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 14.01.2019 № 318 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 19.03.2020 № 205/26-15-05-02-05/21497134.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:

- пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 4 624 560,00 грн., в тому чисі по періодам: за 9 місяців 2019 року на суму 4 624 560,00 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 7 647 304,00 грн., в тому числі по періодам: за 9 місяців 2019 року на суму 7 647 304,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185. Пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість всього в загальній сумі 869 788,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2019 року в сумі 869 788,00 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 487 873,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2019 року - 566 503,00 грн., серпень 2019 року - 1 569 653,00 грн., вересень 2019 року - 1 351 717,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акта перевірки висновки щодо встановених порушень відповідачем залишено без змін.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.04.2020:

- № 00004450502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4 359 841,00 грн., з них 3 487 873,00 грн. за основним платежем, 871 968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00004460502 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі 869 788,00 грн.;

- № 00004420502 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4 624 560,00 грн.;

- № 00004430502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 9 559 130,00 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної податкової служби України від 25.06.2020 № 20217/6/99-00-06-02-01-06 скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 00004450502, № 00004460502 в частині встановленого перевіркою заниження податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі і у відповідній частині штрафні санкції, в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 00004420502, № 00004430502 залишено без змін, а скаргу задоволено частково.

В подальшому, на підставі наведеного рішення Державної податкової служби України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005120502 від 02.07.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 131 557,00 грн., з них 2 505 245,00 грн. за основним платежем, 626 312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Незгода з податковими повідомленнями-рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з відповідним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (нижче - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов`язкові реквізити для первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем, в тому числі, зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 2 505 245,00 грн. (з урахуванням рішення Державної податкової служби України від 25.06.2020 № 20217/6/99-00-06-02-01-06), доходу - на суму 40 935 798,00 грн., а також завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 869 788,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Агро-ТОВ .

Зокрема, між ПрАТ Орлан (за договором - покупець) та ТОВ Агро-ТОВ (за договором - постачальник) укладений договір від 01.07.2019 № ПШО01-07/19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується здійснити поставку товару (пшениця 2-го класу, врожаю 2019 року, насипом, здорова, товарної якості, без живих комах, шкідливих для товару, без плісняви, зараження, без шкідливого та отруйного насіння, з допустимим радіоактивним фоном, країна походження - Україна), а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремих партій товару визначені сторонами в специфікаціях від 03.07.2019 № 1 та від 30.07.2019 № 2, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Зазначений товар отриманий позивачем згідно із видатковими накладними від 08.08.2019 № 12-16, від 09.08.2019 № 27, від 10.08.2019 № 28-29, від 08.07.2019 № 27, від 11.07.2019 № 28, від 14.07.2019 № 29.

Постачальником виписані рахунки-фактури від 08.08.2019 № 12-16, від 09.08.2019 № 27, від 10.08.2019 № 28-29, від 08.07.2019 № 27, від 11.07.2019 № 28, від 14.07.2019 № 29.

Окрім того, між ПрАТ Орлан (за договором - покупець) та ТОВ Агро-ТОВ (за договором - постачальник) укладений договір від 01.07.2019 № ЯЧО01-07/19, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується здійснити поставку товару (ячмінь фуражний 3-го класу врожаю 2018 року, насипом, здоровий, товарної якості, без живих комах, шкідливих для товару, без плісняви, зараження, без шкідливого та отруйного насіння, з допустимим радіоактивним фоном, країна походження - Україна), а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремих партій товару визначені сторонами в специфікаціях від 03.07.2019 № 1 та від 26.07.2019 № 2, від 02.08.2019 № 3, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Зазначений товар отриманий позивачем згідно із видатковими накладними від 07.08.2019 № 26, від 12.08.2019 № 30, від 03.08.2019 № 24, від 04.08.2019 № 25, від 05.07.2019 № 61.

Постачальником виписані рахунки-фактури від 07.08.2019 № 26, від 12.08.2019 № 30, від 03.08.2019 № 2, від 04.08.2019 № 25, від 05.07.2019 № 61.

Вартість поставлених контрагентом товарів сплачено позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.07.2019 № 070211, від 19.09.2019 № 070191, від 19.09.2019 № 070209, від 30.10.2019 № 100220.

На виконання вимог ПК України ТОВ Агро-ТОВ складено податкові накладні від 08.08.2019 № 12-16, від 03.08.2019 № 24, від 04.08.2019 № 25, від 07.08.2019 № 26, від 08.07.2019 № 27, від 09.08.2019 № 27, від 10.08.2019 № 28, від 11.07.2019 № 28, від 10.08.2019 № 29, від 14.07.2019 № 29, від 12.08.2019 № 30, від 05.07.2019 № 61, факт реєстрації яких в ЄРПН не заперечується відповідачем.

При цьому, судом враховано правосуб`єктність сторін на час проведення спірних господарських операцій, зокрема, контрагент позивача ТОВ Агро-ТОВ був належним учасником господарських правовідносин та був платником ПДВ.

Сукупність наведених вище документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт поставки позивачу товарів його контрагентом - ТОВ Агро-ТОВ та не дає підстав для сумніву щодо реальності її вчинення.

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій.

Судом відхиляються посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача по ланцюгу постачання, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.05.2019 у справі № 813/1341/16.

Також, суд критично ставиться до посилань відповідача на досудове розслідування, що здійснюється у кримінальному провадженні № 42018000000002650 від 29.10.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, оскільки відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно службових осіб службових осіб ГУ ДФС у Одеській та Миколаївській областях, які протягом 2017-2018 років, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, в порушення Митного кодексу України, сприяли службовим особам ряду товариств з обмеженою відповідальністю в ухиленні від сплати податків, що спричинило настання тяжких наслідків.

Натомість, судом встановлено, що придбаний у ТОВ Агро-ТОВ товар в подальшому був реалізований компанії Moderntrend S.R.O. за контрактами від 30.07.2019 № ОР-30-07/19, від 03.07.2019 № ОР-03-0719, від 02.08.2019 № ВО-02-08/19, від 26.07.2019 № ВО-26-07/19, від 03.07.2019 № ОР0307-2, що підтверджується актами прийому-передачі від 08.08.2019, від 09.08.2019, від 10.08.2019, від 08.07.2019, від 11.07.2019, від 14.07.2019, від 12.08.2019, від 07.08.2019, від 03.08.2019, від 04.08.2019, від 05.07.2019; товарно-транспортними накладними від 06.07.2019 № 000456, від 08.07.2019 № 454470322, від 06.07.2019 № 000455, від 07.07.2019 № 410146, від 08.07.2019 № 410139, від 09.07.2019 № 410126, від 08.07.2019 № 410140, від 08.07.2019 № 410141, від 11.07.2019 № 410135/3, від 07.07.2019 № 41041, від 09.07.2019 № 410133, від 11.07.2019 № 000444, № 41017/1, від 10.07.2019 № 41018/1, від 10.07.2019 № 410169/2, від 05.07.2019 № 000461, № 410125/2, від 08.07.2019 № 410171, від 11.07.2019 № 410170/2, від 11.07.2019 № 410102, від 10.07.2019 № 410115, від 07.07.2019 № 410148, від 08.07.2019 № 410149, від 09.07.2019 № 410125, від 09.07.2019 № 410153/2, від 09.07.2019 № 410153/1, від 09.07.2019 № 410121, № 410150, від 11.07.2019 № 4101351/2, від 11.07.2019 № 410119/1, від 09.07.2019 № 410121/1, від 09.07.2019 № 410122, від 07.07.2019 № 410154, від 07.07.2019 № 410155, від 10.07.2019 № 410138, від 09.07.2019 № 410154/1, від 08.07.2019 № 410151/1, від 08.07.2019 № 41068/2, від 08.07.2019 № 410168/1, від 10.07.2019 № 410118/2, від 10.07.2019 № 410190, від 10.07.2019 № 410188, від 09.07.2019 № 410187, від 11.07.2019 № 410189, від 13.07.2019 № 410128, від 08.07.2019 № 410167/2, від 09.07.2019 № 410167/2, № 410181/1, від 11.07.2019 № 410127, від 11.07.2019 № 410101/2, від 08.07.2019 № 000440, від 07.07.2019 № 410144, від 09.07.2019 № 410123, від 09.07.2019 № 410196, від 09.07.2019 № 410197, від 06.07.2019 № 410198, від 08.07.2019 № 410165, від 06.07.2019 № 410185, № 410184, від 09.07.2019 № 410129, від 08.07.2019 № 410131/1, від 10.07.2019 № 410118, від 12.07.2019 № 000446/2, від 13.07.2019 № 410127/2, від 09.07.2019 № 000443/2, від 05.07.2019 № 000463, від 08.07.2019 № 000455/2, від 08.07.2019 № 000445, від 08.07.2019 № 000439, від 07.07.2019 № 000451, від 12.07.2019 № 000445/2, від 08.07.2019 № 000441, від 08.07.2019 № 000442/2, від 09.07.2019 № 410143, від 09.07.2019 № 410122/2, від 08.07.2019 № 000441/2, № 410119, № 410120/2, від 06.07.2019 № 410186, № 410120, від 09.07.2019 № 410142, від 07.07.2019 № 410145, від 06.07.2019 № 410138, від 06.07.2019 № 41018, від 06.07.2019 № 000457, від 06.07.2019 № 410182, від 13.07.2019 № 410106, від 13.07.2019 № 410123/2, від 13.07.2019 № 410123/2, від 12.07.2019 № 410128/2, від 01.08.2019 № 480196, від 09.08.2019 № 470322, від 08.08.2019 № 470321, від 01.08.2019 № 480206, від 02.08.2019 № 410166, від 02.08.2019 № 480195, від 07.08.2019 № 470326, від 04.08.2019 № 470327, від 09.08.2019 № 550127, від 10.08.2019 № 550127/2, від 31.07.2019 № 480193, від 31.07.2019 № 480189, від 31.07.2019 № 480194, від 31.07.2019 № 480192, від 31.07.2019 № 480191, від 01.08.2019 № 480190, від 01.08.2019 № 480199, від 01.08.2019 № 480197, від 01.08.2019 № 480198, від 01.08.2019 № 480205, від 01.08.2019 № 480185, від 01.08.2019 № 480139, від 01.08.2019 № 480130, від 02.08.2019 № 4843/2, від 07.08.2019 № 470328, від 08.08.2019 № 550080, від 08.08.2019 № 550081, від 08.08.2019 № 550075, від 03.07.2019 № 91466, від 03.07.2019 № 911463, від 03.07.2019 № 905283, від 03.07.2019 № 912471, від 03.07.2019 № 911419, від 03.07.2019 № 911994, від 03.07.2019 № 911995, від 03.07.2019 № 911408, від 03.07.2019 № 911409, від 03.07.2019 № 911418, від 03.07.2019 № 911487, від 03.07.2019 № 913420, від 03.07.2019 № 911489, від 03.07.2019 № 911484, від 03.07.2019 № 911475, від 03.07.2019 № 915997, від 03.07.2019 № 911932, від 03.07.2019 № 913418, від 03.07.2019 № 911495, від 03.07.2019 № 913416, від 03.07.2019 № 913417, від 03.07.2019 № 911493, від 03.07.2019 № 913387, від 03.07.2019 № 913395, від 03.07.2019 № 913396, від 03.07.2019 № 911918, від 03.07.2019 № 917001, від 03.07.2019 № 911496, від 03.07.2019 № 913419, від 03.07.2019 № 917013, від 03.07.2019 № 911485, від 03.07.2019 № 917025, від 03.07.2019 № 910767, від 03.07.2019 № 910761, від 03.07.2019 № 908614, від 04.07.2019 № 911822, від 03.07.2019 № 911825, від 04.07.2019 № 908578, від 01.08.2019 № 800157/2, від 01.08.2019 № 800161, від 01.08.2019 № 800157, від 01.08.2019 № 800161/2, від 01.08.2019 № 800160/2, від 01.08.2019 № 800158/2, від 03.08.2019 № 810101/2, від 02.08.2019 № 700001, від 02.08.2019 № 800153/2, від 02.08.2019 № 800152, від 02.08.2019 № 700065, від 02.08.2019 № 700064, від 01.08.2019 № 810144, від 02.08.2019 № 800152/2, від 02.08.2019 № 800155, від 02.08.2019 № 800156/2, від 02.08.2019 № 800156, від 02.08.2019 № 800160, від 01.08.2019 № 810143/2, від 03.08.2019 № 510017, від 01.08.2019 № 810101, від 01.08.2019 № 800158, від 01.08.2019 № 810144, від 03.08.2019 № 820212, від 03.08.2019 № 510018, від 03.08.2019 № 200125, від 03.08.2019 № 510022, від 03.08.2019 № 200128, від 03.08.2019 № 500019, від 03.08.2019 № 510020, від 04.08.2019 № 820211, від 01.08.2019 № 820216, від 03.08.2019 № 510016, від 06.08.2019 № 700061, від 06.08.2019 № 700044, від 06.08.2019 № 700057, від 06.08.2019 № 700058, від 06.08.2019 № 700047, від 06.08.2019 № 700059, від 06.08.2019 № 700046, від 06.08.2019 № 700063, від 06.08.2019 № 700048, від 06.08.2019 № 700051, від 07.08.2019 № 810102, від 07.08.2019 № 700055, від 06.08.2019 № 700006, від 06.08.2019 № 700005, від 06.08.2019 № 700062, від 06.08.2019 № 700004, від 07.08.2019 № 700049, від 03.08.2019 № 200126, від 05.08.2019 № 820210, від 05.08.2019 № 820208, від 05.08.2019 № 820209, від 05.08.2019 № 510014, від 06.08.2019 № 510012, від 06.08.2019 № 510011, від 07.08.2019 № 820242, від 07.08.2019 № 820242/2, від 07.08.2019 № 510010, від 07.08.2019 № 820151, від 07.08.2019 № 510009, від 07.08.2019 № 510060, від 07.08.2019 № 100105, від 07.08.2019 № 510008, від 08.08.2019 № 510007, від 08.08.2019 № 510005, від 08.08.2019 № 510006, від 07.08.2019 № 510005, від 08.08.2019 № 510047, від 08.08.2019 № 510041, від 08.08.2019 № 51004, від 08.08.2019 № 510003, від 08.08.2019 № 510002, від 07.08.2019 № 820214, від 08.08.2019 № 820202, від 08.08.2019 № 820203, від 08.08.2019 № 820219, від 08.08.2019 № 820224, від 09.08.2019 № 510021, від 09.08.2019 № 510006, від 09.08.2019 № 820149, від 09.08.2019 № 820195, від 09.08.2019 № 820196, від 09.08.2019 № 820150, від 09.08.2019 № 510004, від 09.08.2019 № 820194, від 09.08.2019 № 820197, від 09.08.2019 № 820198, від 10.08.2019 № 820193, від 10.08.2019 № 820192, від 11.08.2019 № 820191, від 11.08.2019 № 820190, від 11.08.2019 № 820189, від 11.08.2019 № 820188; свідоцтвами про якість зерна від 30.07.2019 № 806-808, № 763-764, від 03.07.2019 № 375, від 02.08.2019 № 786, № 607, від 26.07.2019 № 310, № 313, від 05.07.2019 № 1212.

Окрім того, суд примічає, що з метою реалізації товарів, придбаних у ТОВ Агро-ТОВ , позивачем були укладені договори комісії від 01.07.2019 № ЕТО01-0719 та № ЕЯО01-07/19 із ТОВ Міра Трейд Сервіс , відповідно до умов яких останній зобов`язується за дорученням комітента (позивача), за комісійну плату: знайти покупця (нерезидента) продукції комітента; вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу товару на експорт нерезидентам України, в асортименті та за ціною, узгодженою сторонами; вчинити інші дії, пов`язані з відправкою товарів на експорт, прийманням грошових коштів в оплату проданого товару.

Невід`ємною частиною договорів комісії від 01.07.2019 № ЕТО01-0719 та № ЕЯО01-07/19 є специфікації від 03.07.2019 № 1, від 30.07.2019 № 2, від 26.07.2019 № 2, від 02.08.2019 № 3.

Факт виконання робіт (надання послуг) за договорами комісії підтверджується: актами прийому-передачі товару на комісію від 08.08.2019 № 2/1-2/5, від 09.08.2019 № 2/6, від 10.08.2019 № 2/7-2/8, від 08.07.2019 № 1/1, від 11.07.2019 № 1/2, від 14.07.2019 № 1/3, від 07.08.2019 № 3/1, від 12.08.2019 № 3/2, від 03.08.2019 № 2/1, від 04.08.2019 № 2/2, від 05.07.2019 № 1/1; актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.09.2019 № 71, від 25.09.2019 № 41, від 24.08.2019 № 30, від 11.09.2019 № 33, від 11.09.2019 № 32, від 23.07.2019 № 50; звітами комісіонера від 27.09.2019 № 2/2, від 25.09.2019 № 2/1, від 24.08.2019 № 1, від 11.09.2019 № 2-3, від 23.07.2019 № 1; рахунками на оплату від 27.09.2019 № 71, від 25.09.2019 № 41, від 24.08.2019 № 30, від 11.09.2019 № 32-33, від 23.07.2019 № 50; вантажними митними деклараціями від 27.09.2019 № UA112040/2019/002873, від 25.09.2019 № UA112040/2019/002828, від 23.09.2019 № UA112040/2019/002789, від 24.08.2019 № UA112040/2019/002264, 09.09.2019 № UA112040/2019/002564, від 24.08.2019 № UA112040/2019/002273, від 24.08.2019 № UA112040/2019/002274, від 24.08.2019 № UA112040/2019/002175, від 24.08.2019 № UA112040/2019/002276, від 24.08.2019 № UA112040/2019/002278, від 24.08.2019 № UA112040/2019/002277, від 12.02.2020 № UA112040/2019/002114, від 11.09.2019 № № UA112040/2019/002602, від 07.09.2019 № UA112040/2019/002518, від 11.09.2019 № № UA112040/2019/002602, від 07.09.2019 № UA112040/2019/002522, від 11.09.2019 № UA112040/2019/002603, від 15.08.2019 № UA112040/2019/002096, від 23.07.2019 № UA504120/2019/105790, від 18.07.2019 № UA504120/2019/105694.

З огляду на викладене, вбачається висновок про те, що позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Агро-ТОВ , що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, висновки ГУ ДПС у м. Києві, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 00004460502 та від 02.07.2020 № 00005120502, а також від 15.04.2020 № 00004420502 та № 00004430502 у відповідній частині - протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу в частині отримання позивачем доходу у зв`язку з непроведенням дисконтування кредиторської заборгованості судом встановлено наступне.

Так, між позивачем (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авалон-2006 (за договором - постачальник) укладений договір від 01.11.2014 № 1/11-2014, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити обладнання, що було у використанні на загальну суму 71 260 668,48 грн., в тому числі ПДВ - 11 876 778,08 грн., оплата якого здійснюється за письмовою вимогою постачальника протягом 15 днів після отримання такої вимоги (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 20.12.2018 № 4).

Окрім того, між позивачем (за контрактами - покупець) та компанією YIOVANT ENTERPRISES LIMITED (за контрактами - продавець) укладені контракти від 25.02.2008 № 20080225, від 18.02.2008 № 150208, від 20.02.2008 № 080220, від 07.11.2007 № 071107, від 12.12.2007 № 2007-0037, від 18.01.2008 № 180108 щодо купівлі-продажу товарів.

23.01.2017 між позивачем (за угодою - боржник), компанією YIOVANT ENTERPRISES LIMITED (за угодою - цедент), компанією BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED (за угодою - цесіонарій) укладена угода від 23.01.2017 б/н про відступлення права вимоги, відповідно до умов якої між цедентом і боржником були укладені перелічені вище контракти, наведені в додатку № 1, який є невід`ємною частиною даної угоди; на підставі контрактів цедент (постачальник за контрактами) здійснив поставки обладнання боржнику (покупець за контрактами) в об`ємі і на умовах, передбачених контрактами; заборгованість боржника перед цедентом за контрактами на момент укладення даної угоди складає 1 447 390,00 Євро; цедент та цесіонарій прийняли рішення про необхідність укладення даної угоди про відступлення цедентом цесіонарію всіх прав та обов`язків, що виникли з контрактів без виключень та обмежень.

При цьому, додатковими угодами від 31.01.2019 б/н пункт 2.3 контрактів викладений в новій редакції, згідно із якою покупець зобов`язується здійснити оплату протягом 15 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги продавця.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід .

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (пункт 5 П(С)БО 15).

Визнані доходи, згідно із пунктом 7 П(С)БО 15, класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Як визначено пунктом 21 П(С)БО 15, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Водночас, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання .

Так, відповідно до пункту 4 П(С)БО 11, довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання (пункту 10 П(С)БО 11).

Теперішня вартість згідно із пунктом 4 П(С)БО 11, являє собою дисконтовану суму майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

До довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення. Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове (пункти 7, 8 П(С)БО 11).

Таким чином, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 640/4003/19.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган не перевіряв підстави, передбачені П(С)БО № 11, для віднесення заборгованості за договором від 01.11.2014 № 1/11-2014 та контрактами від 25.02.2008 № 20080225, від 18.02.2008 № 150208, від 20.02.2008 № 080220, від 07.11.2007 № 071107, від 12.12.2007 № 2007-0037, від 18.01.2008 № 180108 до довгострокових зобов`язань.

Зокрема, як встановлено перевіркою станом на 30.09.2019 кредитна заборгованість за договором від 01.11.2014 № 1/11-2014 та контрактами від 25.02.2008 № 20080225, від 18.02.2008 № 150208, від 20.02.2008 № 080220, від 07.11.2007 № 071107, від 12.12.2007 № 2007-0037, від 18.01.2008 № 180108 обліковується на бухгалтерському рахунку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками .

Однак, на думку контролюючого органу остання має обліковуватись на бухгалтерському рахунку 50 Довгострокові позики , з огляду на зміст додаткових угод, якими передбачений строк повернення коштів більше одного року, що відповідає визначенню довгострокового зобов`язання.

Проте, наведені висновки є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

Так, аналізуючи умови договору від 01.11.2014 № 1/11-2014 та контрактів від 25.02.2008 № 20080225, від 18.02.2008 № 150208, від 20.02.2008 № 080220, від 07.11.2007 № 071107, від 12.12.2007 № 2007-0037, від 18.01.2008 № 180108 відповідач вважав, що кінцевим терміном сплати зобов`язання є 20.12.2019 (додаткова угода № 3 від 27.11.2018 до Договору) та 31.12.2019 (додаткова угода № 7 від 20.06.2017 до контрактів).

Натомість, як встановлено судом, оплата обладнання за договором від 01.11.2014 № 1/11-2014, як і товарів за контрактами від 25.02.2008 № 20080225, від 18.02.2008 № 150208, від 20.02.2008 № 080220, від 07.11.2007 № 071107, від 12.12.2007 № 2007-0037, від 18.01.2008 № 180108, здійснюється за письмовою вимогою постачальника/продавця протягом 15 днів/календарних днів після отримання такої вимоги (пункт 3.2 Договору в редакції додаткової угоди від 20.12.2018 № 4 та пункт 2.3 контрактів в редакції додаткових угод від 31.01.2019 б/н).

Матеріали справи містять вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю Авалон-2006 від 02.09.2019 № 1/09/19 про сплату заборгованості в сумі 71 147 008,68 грн. за договором від 01.11.2014 № 1/11-2014, на якій проставлений відбиток календарного штемпеля на підтвердження отримання вимоги позивачем 02.09.2019.

У межах перевірки, яка оформлена актом від 19.03.2020 № 205/26-15-05-02-05/21497134, відповідач не мав підстав та можливості для встановлення статусу відповідного зобов`язання та проведення дисконтування, адже предмет перевірки не охоплював дату складання фінансової звітності товариства (балансу).

Тобто, достовірне віднесення заборгованості за договором від 01.11.2014 № 1/11-2014 до довгострокових зобов`язань ПрАТ Орлан могло бути здійснене лише після настання строку для складення балансу за 9 місяців 2019 року.

Стосовно контрактів від 25.02.2008 № 20080225, від 18.02.2008 № 150208, від 20.02.2008 № 080220, від 07.11.2007 № 071107, від 12.12.2007 № 2007-0037, від 18.01.2008 № 180108, суд констатує, що компанія BROOKBAR INVESTMENTS LIMITED не обмежена у праві пред`явити вимогу про погашення заборгованості за ними в будь-який момент до закінчення 12 місяців з дати балансу.

Отже, відповідні зобов`язання не отримують статусу довгострокової заборгованості, адже немає підстав вважати, що її буде погашено саме після 12 місяців із дати балансу.

Окрім того, суд зауважує, що зміни до П(С)БО № 11, внесені наказом Міністерства фінансів України від 16.09.2019 № 379, відповідно до яких, зокрема, будь-яка довгострокова заборгованість підлягає дисконтуванню, незважаючи на питання платності або безоплатності, набули чинності тільки 29.10.2019, натомість грошове зобов`язання та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств з доходу від дисконтування кредиторської заборгованості визначене позивачу за 9 місяців 2019 року.

Суд також примічає, що, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а контролюючий орган (ДПС) не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - це нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку (стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV).

Визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах.

Натомість, відповідач при розрахунку дисконту застосовує формулу, що не визначена жодним національним стандартом бухгалтерського обліку, а саме:

*PV = FV / (1 + i) n , де

FV - майбутня вартість;

PV - теперішня вартість;

I - ставка дисконтування;

n - строк (число періодів).

Отже, застосування контролюючим органом міжнародних стандартів за умови, коли підприємство здійснює облік за національними стандартами, є неправомірним та не відповідає положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV.

Наведеним підтверджується необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем доходу в розмірі 6 173 785,00 грн. у зв`язку з непроведенням дисконтування кредиторської заборгованості та протиправність визначення грошового зобов`язання та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 15.04.2020 № 00004420502 та № 00004430502 у відповідній частині.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 21020,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Орлан - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02.07.2020 № 00005120502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 131 557,00 грн., з них 2 505 245,00 грн. за основним платежем, 626 312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.04.2020 № 00004460502 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у розмірі 869 788,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.04.2020 № 00004420502 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4 624 560,00 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 15.04.2020 № 00004430502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 9 559 130,00 грн.

6. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Орлан (03126, м. Київ, вул. М. Донця, 29, код ЄДРПОУ 21497134), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ПрАТ Орлан витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко