Постанова

від 08.09.2021 по справі 540/1949/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1949/19 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідачаКравця О.О. судді -Зуєвої Л.Є. судді - за участю секретаряКоваля М.П. Недашковської Я.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник - Чорноморська митниця Держмитслужби) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року по справі №540/1949/19, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження у складі судді Василяки Д.К., за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕКО" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник - Чорноморська митниця Держмитслужби) про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

20.09.2019 року ТОВ БЕКО звернулось до суду з позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі), у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 21.11.2018 року за № UA508070/2018/000110/2 щодо збільшення митної вартості товарів імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю БЕКО ;

- визнати протиправним та скасувати рішення митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 29.11.2018 року за № UA508070/2018/000115/2 щодо збільшення митної вартості товарів імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю БЕКО ;

- визнати протиправним та скасувати рішення митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 30.11.2018 року за № UA508070/2018/000117/2 щодо збільшення митної вартості товарів імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю БЕКО ;

- визнати протиправним та скасувати рішення митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 14.12.2018 року за № UA508070/2018/000119/2 щодо збільшення митної вартості товарів імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю БЕКО ;

- визнати протиправним та скасувати рішення митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 27.12.2018 року за № UA508070/2018/000122/2 щодо збільшення митної вартості товарів імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю БЕКО .

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року позов був задоволений повністю.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов ТОВ "БЕКО" на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року та направлено справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року Митниця ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом, встановлений ст.122 КАС України.

Крім того, апелянт зазначає, що Декларантом не було надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а саме: страхові документи, а також- документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, висновки спеціалізованих організацій щодо вартості товару, страхові документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, доповнення до зовнішньоекономічного договору.

Пунктом 2 статті 52 Митного кодексу передбачено, що декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 6 статті 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено не повні відомості про митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 - 4 статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В результаті митну вартість вищезазначеного товару було скориговано та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів, де зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.

15.01.2020 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2021 року прийнято справу до провадження після касаційного перегляду та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року замінено відповідача по справі Митницю ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39624611, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000) на правонаступника Чорноморську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 39624611, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом першої інстанції було встановлено, що 01.04.2016 року продавцем компанією YIWU JINYU INDUSTRY AND TRADE CO., LTD (Китай) та покупцем ТОВ "БЕКО" укладено контракт № KD160401, відповідно до якого продавець зобов`язується на умовах CFR-порт Одеса (Інкотермс 2010) продати, а покупець оплатити та прийняти товар в асортименті, кількості і цінах згідно супровідних документів (Т.1 а/с 12-20).

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, 21.11.2018 року декларантом ТОВ "БЕКО" за договором про надання послуг митного брокера ФОП ОСОБА_1 (далі - декларант товариства) до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі подано митну декларацію № UA508070/2018/001754, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 21940,75 дол. США (Т.1 а/с 26-27).

Разом із митною декларацією № UA508070/2018/001754, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист б/н від 26.09.2018 року (Т.1 а/с 36), комерційний інвойс №ВН180926А від 26.09.2018 року (Т.1 а/с 29), прайс-лист (Т.1 а/с 30), платіжні дорученні в іноземній валюті №56 від 07.12.2018 року, №57 від 28.01.2019 року, №58 від 12.02.2019 року (Т.1 а/с 31-33), транспортна накладна № 000136 від 20.11.2018 року, коносамент №ZIMUNGB9352445 від 01.10.2018 року (Т.1 а/с 34), сертифікат якості (Т.1 а/с 35), акт надання послуг №2093 від 22.11.2018 року (Т.1 а/с 37), доповнення до контракту додаткова угода № 1 від 30.03.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 2 від 20.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 3 від 23.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода №4 від 12.03.2018 року, доповнення до контракту № 47/КD160401 від 26.09.2018 року, зовнішньоекономічний договір від 01.04.2016 року № КD160401.

29.11.2018 року декларантом товариства подано до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі митну декларацію № UA508070/2018/001839, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 7316,75 дол. США (Т.1 а/с 43-46).

Разом із митною декларацією № UA508070/2018/001839, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист б/н від 26.09.2018 року (Т.1 а/с 50), комерційний інвойс №ВН180926В від 26.09.2018 року (Т.1 а/с 47), транспортна накладна № 376 від 28.11.2018 року (Т.1 а/с 53), коносамент №ZIMUNGB9362455 від 01.10.2018 року (Т.1 а/с 49), сертифікат якості (Т.1 а/с 51), Акт надання послуг №2191 від 03.12.2018 року (Т.1 а/с 52), доповнення до контракту додаткова угода № 1 від 30.03.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 2 від 20.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 3 від 23.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 4 від 12.03.2018 року, доповнення до контракту № 47/КD160401 від 26.09.2018 року, зовнішньоекономічний договір від 01.04.2016 року № КD160401.

30.11.2018 року декларантом товариства подано до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі митну декларацію № UA508070/2018/001847, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 3211,20 дол. США (Т.1 а/с 59-62).

Разом із митною декларацією № UA508070/2018/001847, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист б/н від 15.10.2018 року (Т.1 а/с 67), комерційний інвойс №ВН181015 від 15.10.2018 року (Т.1 а/с 63), транспортна накладна № 123 від 29.11.2018 року (Т.1 а/с 68), коносамент №COSU6193661900 від 18.10.2018 року (Т.1 а/с 65), прайс-лист (Т.1 а/с 64), сертифікат якості (Т.1 а/с 66), акт надання послуг №2192 від 03.12.2018 року (Т.1 а/с 69), доповнення до контракту додаткова угода № 1 від 30.03.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 2 від 20.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 3 від 23.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода №4 від 12.03.2018 року, доповнення до контракту № 47/КD160401 від 26.09.2018 року, зовнішньоекономічний договір від 01.04.2016 року № КD160401.

14.12.2018 року декларантом товариства подано до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі митну декларацію № UA508070/2018/001963, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 1555,74 дол. США та 6270,25 дол. США (Т.1 а/с 76-79).

Разом із митною декларацією № UA508070/2018/001963, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист б/н від 27.10.2018 року (Т.1 а/с 83), комерційний інвойс №ВН181027 від 27.10.2018 року (Т.1 а/с 80), транспортна накладна № 140 від 13.12.2018 року (Т.1 а/с 86), коносамент №143885302427 від 03.11.2018 року (Т.1 а/с 82), прайс-лист (Т.1 а/с 81), сертифікат якості (Т.1 а/с 84), Акт надання послу №2352 від 19.12.2018 року (Т.1 а/с 85), доповнення до контракту додаткова угода № 1 від 30.03.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 2 від 20.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 3 від 23.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 4 від 12.03.2018 року, доповнення до контракту № 47/КD160401 від 26.09.2018 року, зовнішньоекономічний договір від 01.04.2016 року № КD160401.

27.12.2018 року декларантом товариства подано до сектору митного оформлення митного поста "Херсон - центральний" Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі митну декларацію № UA508070/2018/002027, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 2954,00 дол. США (Т.1 а/с 92-94).

Разом із митною декларацією № UA508070/2018/002027, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист б/н від 06.11.2018 року (Т.1 а/с 98), комерційний інвойс №ВН181106 від 06.11.2018 року (Т.1 а/с 95), прайс-лист (Т.1 а/с 96) транспортна накладна № 244 від 26.12.2018 року (Т.1 а/с 101), коносамент №ZIMUNGB9353526 від 12.11.2018 року (Т.1 а/с 97), специфікація №51/KD160401 (Т.1 а/с 99), акт наданих послуг №2388 від 28.12.2018 року (Т.1 а/с 100), доповнення до контракту додаткова угода № 1 від 30.03.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 2 від 20.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 3 від 23.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 4 від 12.03.2018 року, доповнення до контракту № 47/КD160401 від 26.09.2018 року, зовнішньоекономічний договір від 01.04.2016 року № КD160401,

При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) виявлено ризики, а саме, сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Так, відповідачем зауважено на тому, що декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані документи містять розбіжності, а саме:

- відповідно до умов, вказаних у рахунку - фактурі, товар постачається на умовах CFR Одеса, що передбачає поставку товару з Китаю до м. Одеса за рахунок постачальника. Згідно пункту 6.1 контракту № КD160401 від 01.04.2016 фактична передача товару має бути здійснена у строк не пізніше 25 днів від дати узгодження замовлення, проте фактично вантаж був доставлений у м. Одеса з порушенням вказаного строку. Вищевказане свідчить, що фактично товар постачався за рахунок ТОВ "БЕКО";

- відповідно до пункту 4.2 цього контракту, витрати на страхування не включаються відправником до вартості товару. Інформація щодо проведення страхування товару покупцем декларантом не надається, та як окрема складова митної вартості не заявляється;

- відсутність посилання у експортних деклараціях на інвойси, що є обов`язковим;

- відсутність страхових документів, а також документів на підтвердження вартості перевезення, виписки з бухгалтерських документів.

З огляду на вказане, відповідачем зроблено висновок, що документи надані ТОВ БЕКО для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, внаслідок чого відповідачем на підставі ч. 3 ст. 53 МК України було запропоновано ТОВ БЕКО надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також повідомлено декларанта, що згідно з п. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково щодо кожної декларації було надіслано (Т.1 а/с 200):

- прайс-лист фірми "YIWU JINYU INDUSTRY AND TRADЕ CO., LTD";

- декларацію відправника;

- ціни Лондонської біржі кольорових металів.

Проте, 21.11.2018 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення № UA508000/2019/000110/2 про коригування митної вартості товарів, яке є предметом оскарження у даній справі. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, позивач повинен був сплатити 23 675,60 USD , тобто надміру сплатити 9633,23 грн. ПДВ) (Т.1 а/с 21).

29.11.2018 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення № UA508000/2019/000115/2 про коригування митної вартості товарів, яке є предметом оскарження у даній справі. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, позивач повинен був сплатити 10 034,40 USD , тобто надміру сплатити 16025,77 грн. ПДВ та 3303,49 грн. державного мита (Т.1 а/с 39).

30.11.2018 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення № UA508000/2019/000117/2 про коригування митної вартості товарів, яке є предметом оскарження у даній справі. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, позивач повинен був сплатити 4373,08 USD ,тобто надміру сплатити 6597,37 грн. ПДВ (Т.1 а/с 54).

14.12.2018 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення № UA508000/2019/000119/2 про коригування митної вартості товарів, яке є предметом оскарження у даній справі. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, позивач повинен був сплатити 8599,20 USD ,тобто надміру сплатити 16671,30 грн. ПДВ та 2790,74 грн. державного мита (Т.1 а/с 70).

27.12.2018 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення № UA508000/2019/000122/2 про коригування митної вартості товарів, яке є предметом оскарження у даній справі. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, позивач повинен був сплатити 4051,20 USD ,тобто надміру сплатити 6240,94 грн. ПДВ та 1286,48 грн. державного мита (Т.1 а/с 87).

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1 Митного Кодексу України( надалі - МК України) , законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно ч.2 ст.1 МК України ,відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно ч.4 ст.3 МК України , у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Відповідно до ст. 40 МК України Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України .Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Митний контроль товарів, транспортних засобів перевізників у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень МК України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення до підтверджувальних документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт, (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін суму та умови платежу, інші відомості відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до заявленого рахунка-фактури про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення на одиницю виміру (вагу) товару на 1 кілометр маршруту.

В пункті 21 розділу Рекомендації N 6 Європейської економічної комісії ООН Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі (друге видання) міститься зміст переліку витрат залежить від застосованих умов поставки.

В пункті 22 зазначеної Рекомендації наведений порядок визначення умов поставки, так в порядку можуть зазначатись суми по рахунку, додаткові витрати та відрахування. У скобах зазначаються проміжні суми, які можуть й не вимагатись. Сума(и) мінус знижка за кількість, якщо можливо застосувати (загальна сума), Упаковка, Фрахт, інші витрати, зазначити Страхування (Разом витрати), відрахування, проміжна сума рахунку, знижка, загальна сума рахунку або загальна сума до оплати.

Також відповідно п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товару є транспорті (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною 10 статті 58 МК України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до яких зокрема віднесено витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Виходячи з норм цивільного законодавства та законодавства, що регулює порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, ціна зовнішньоекономічного договору є обов`язковою умовою договору, та за умови відсутності ціни товару в договорі, документ в якому вона зазначена фактично, в цьому випадку - інвойс є невід`ємною частиною договору.

Інвойс - це основний документ, згідно з яким оплачуються товари та послуги відповідно до вказаних у ньому умов. В комерційній практиці супровідний документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання і зведення про відправника і одержувача.

Згідно з ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 984/21296) запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик виявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі Для відміток митного органу ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.

Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів. По товару № 2 було обрано другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.

Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до правил заповнення графи 20 МД згідно глави 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, у графі 20 Умови поставки у першому підрозділі графи наводиться скорочене літерне найменування умов поставки, у другому підрозділі графи зазначається літерний код відповідно до класифікації країн світу країни, на території якої міститься географічний пункт доставки товарів, через пропуск назва цього географічного пункту.

Згідно з стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата приєднання України від 05.03.2011 згідно Закону України Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН. У разі застосування автоматизованого митного оформлення формат декларації на товари, яка подається електронним способом, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.

Згідно розділу V Додатку до рекомендації № 1 Формуляр-зразок Організації Об`єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування (2001) для сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними та неофіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідним в цілях, які можуть бути згруповані таким чином, зокрема, стягнення мит та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація та інші).

У відповідності до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року( надалі Правила № 598), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Колишній Король Греції та інші проти Греції (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі Рисовський проти України (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Правилами використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010), прийнятими Міжнародною торговою палатою та які вводяться в дію з 01.01.2011 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000. ( згідно Листа Державної митної служби, від 29.12.2010, № 11/2-10.16/17217-ЕП Щодо Інкотермс 2010 ).

CFR

COST AND FREIGHT (... named port of destination)

ВАРТІСТЬ І ФРАХТ (... назва порту призначення)

Термін "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ПРОТЕ, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Термін CFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CPT.

А. Обов`язки продавця

А.1. Надання товару у відповідності з договором

Продавець зобов`язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

А.2. Ліцензії, дозволи та інші формальності

Продавець зобов`язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару.

А.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

б) Договір страхування.

Немає зобов`язань.

А.4. Поставка

Продавець зобов`язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду.

А.5. Перехід ризиків

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження.

А.6. Розподіл витрат

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна і будь-які платежі за розвантаження товару в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну, у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

А.7. Повідомлення покупцю

Продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4, а також будь-яке інше повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити звичайно необхідних для одержання товару заходів.

А.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Продавець зобов`язаний, за власний рахунок, негайно надати покупцю звичайний транспортний документ, виписаний для узгодженого порту призначення.

Цей документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротна морська накладна, документ перевезення внутрішнім водним транспортом) повинний поширюватися на товар, що продається, бути датованим у межах строків, узгоджених для відвантаження товару, давати покупцю можливість вимагати товар від перевізника в порту призначення та, за відсутності іншої домовленості, давати покупцю можливість продати товар у дорозі третій особі шляхом виконання передавального напису на документі на користь наступного покупця (оборотний коносамент) або шляхом повідомлення перевізника.

Якщо такий транспортний документ видається в декількох оригіналах, покупцю повинен бути переданий повний комплект оригіналів.

У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (EDI-повідомленням).

А.9. Перевірка - упаковка - маркування

Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

А.10. Інші обов`язки

Продавець зобов`язаний, на прохання, за рахунок і на ризик покупця, надати йому всіляке сприяння в одержанні будь-яких документів чи еквівалентних їм електронних повідомлень (інших, ніж зазначені в статті А.8), що видаються чи передаються у країні відправлення та/або походження товару, яких може потребувати покупець для імпорту товару і, в разі необхідності, для його транзитного перевезення через будь-яку країну.

Продавець зобов`язаний забезпечити покупця, на його вимогу, інформацією, необхідною для оформлення страхування.

Б. Обов`язки покупця

Б.1. Сплата ціни

Покупець зобов`язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Б.2. Ліцензії, дозволи та інші формальності

Покупець зобов`язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну.

Б.3. Договори перевезення та страхування

а) Договір перевезення.

Немає зобов`язань.

б) Договір страхування.

Немає зобов`язань.

Б.4. Прийняття поставки

Покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4, та одержати товар від перевізника в названому порту призначення.

Б.5. Перехід ризиків

Покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

У випадку невиконання свого зобов`язання дати повідомлення у відповідності з статтею Б.7, покупець повинен нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи від дати закінчення періоду, встановленого для відвантаження, - але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору.

Б.6. Розподіл витрат

Покупець зобов`язаний, з урахуванням положень статті А.3 "а", сплатити:

- всі витрати, пов`язані з товаром, з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;

- всі витрати і збори, пов`язані з товаром під час його перевезення до прибуття в порт призначення, за винятком витрат і зборів, які відповідно до договору перевезення покладаються на продавця;

- витрати щодо розвантаження товару, включаючи сплату ліхтерних і причальних зборів, за винятком витрат і зборів, які відповідно до договору перевезення покладаються на продавця;

- всі додаткові витрати внаслідок неподання покупцем повідомлення щодо товару у відповідності з статтею Б.7 від настання узгодженої дати чи дати закінчення періоду, встановленого для відвантаження, але за умови, що товар був належним чином індивідуалізований за договором, тобто явно відокремлений або іншим чином визначений як товар, що є предметом цього договору;

- у випадках, де це належить, - усі мита, податки й інші збори, а також витрати на виконання митних процедур, що підлягають сплаті при імпорті товару та, в разі необхідності, при його транзитному перевезенні через будь-яку країну, якщо вони не покладаються на продавця у складі витрат за договором перевезення.

Б.7. Повідомлення продавцю

У випадку, якщо покупець вправі визначати час відвантаження товару та/або порт призначення, він зобов`язаний дати продавцю достатнє повідомлення про них.

Б.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення

Покупець зобов`язаний прийняти транспортний документ у відповідності із статтею А.8, якщо він відповідає умовам договору.

Б.9. Огляд товару

Покупець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з будь-яким передвідвантажувальним оглядом товару, за винятком випадків, коли такий огляд вимагається державними органами країни експорту.

Б.10. Інші обов`язки

Покупець зобов`язаний сплатити всі витрати та збори, пов`язані з одержанням документів або еквівалентних їм електронних повідомлень, згаданих у статті А.10, а також відшкодувати витрати, понесені продавцем у зв`язку з наданням покупцю допомоги у відповідності із згаданою статтею.

Рекомендації N 6 Європейської економічної комісії ООН Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі

Відповідно до пункту 19 підрозділ Інші посилання Рекомендації N 6 Європейської економічної комісії ООН Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі , відомості про операцію приводяться під наступними заголовками:

Номер рахунку і дата-ці дані ідентифікують документ і вказують дату складання рахунку, їх порядок може бути змінений,вони повинні використовуватися в якості посилання при платежі; вони не обов`язково ідентифікують угоду купівлі-продажу.

У торговій практиці зазвичай використовуються дві різні посилання: одна для покупця, а інша - для продавця. Одна може вказувати дату і номер (позначення), які дає покупець у своєму замовленні (Контракті), інша - дату отримання замовлення продавцем та номер (Позначення), яке він дає угоді в своєму внутрішньому діловодстві.

Умови поставки і платежу - ці відомості повинні вказуватися або конкретним посиланням на стандартні умови, такі, як ІНКОТЕРМС, або шляхом точного опису застосовуваних умов (див. рекомендацію ЄЕК N 18 (995_991), Міра щодо спрощення 3.4). можуть використовуватися загальноприйняті кодові позначення (див. рекомендації ЄЕК N 5 "Скорочення для ІНКОТЕРМС" (995_984) і N 17 "УМОВИ ПЛАТЕЖУ" і т.д.). У це поле можуть бути також включені відомості про час доставки, валюту і т.п.

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Апеляційний суд зазначає, що скасовуючи Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року Верховний Суд виходив з того, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки поважності підстав пропуску строку звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що спірні рішення про коригування митної вартості були винесені 21.11.2018, 29.11.2018, 30.11.2018, 14.12.2008 року, тоді як з позовом ТОВ БЕКО звернулося у вересні 2019 року.

Здійснюючи новий апеляційний розгляд справи, апеляційний суд враховує, що на час звернення позивача з позовною заявою (вересень 2019 року) існувала судова практика щодо застосування строків звернення до суду у спорах про оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості товарів у якій суди розглядали позов по суті, незважаючи на те, що позовну заяву подано за межами шестимісячного строку звернення до суду. Така правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року по справі №815/2541/17 та від 28 листопада 2019 року по справі №820/12061/15.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус судді від 02.06.2016 р. встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, оскільки актуальною на момент звернення позивача до суду з позовною заявою, судовою практикою Верховного Суду було встановлено що застосування строків звернення до суду з позовом обраховується із врахуванням положень податкового законодавства, а саме статті 102 Податкового кодексу України, який є спеціальним по відношенню до строку передбаченого КАС України та становить - 1095 днів, апеляційний суд вважає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з поважних причин. Більш того, таким строк позивачем пропущений менше ніж на 3 місяці.

Апеляційний суд вважає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року № 21-591а15.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 ) заборонено.

Аналогічна правова позиція , вказана у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі №818/1220/17 ,

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція , вказана у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості мають бути наявні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція , вказана у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справах № 814/2659/16 (адміністративне провадження №К/9901/2286/17).

Апеляційний суд ,керуючись принципами верховенства права, належного врядування ,презумпції правомірності дій декларанта, практикою ЄСПЛ, як джерелом права , погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ,так як відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, щодо необґрунтованості доводів митного органу що надані позивачем документи мають розбіжності, а саме, що товар з Китаю до м. Одеса постачався за рахунок ТОВ "БЕКО" на підставі актів надання транспортно-експедиційних послуг по території України з м. Одеса до м. Херсона, з огляду на те що згідно базисних умов поставки товарів за зовнішньоекономічним контрактом № KD160401 від 01.04.2016 року (п. 3.1 контракту), поставки за договором здійснюються на умовах CFR (порт Одеса) (згідно Міжнародним правилам ІНКОТЕРМС 2010 року) - саме тому, витрати з доставки з порт Одеса за вказаними поставками несе постачальник.

Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи митного органу, що витрати на страхування не включаються відправником до вартості товару, оскільки позивачем, який за умовами поставки CFR ніс ризик втрати або ушкодження товару від моменту навантаження, не здійснюється страхування товару.

Окрім того, матеріалами справи спростовується позиція відповідача про відсутність посилання у експортних деклараціях країни відправлення на інвойси № ВН180926А від 26.09.2018 року, №ВН181015 від 15.10.2018 року, № ВН181027 від 27.10.2018 року, № ВН181106 від 06.112018 року, так як в наданих копіях декларацій країни відправлення вказаний точний перелік товарів згідно наданих інвойсів із зазначенням їх вартості без жодних розбіжностей.

Апеляційний суд також зазначає, що вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція зазначалась Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 року у справі №821/829/18.

Орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Тому твердження апелянта про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу щодо товару, що переміщається через митний кордон України, та відповідно надав :

доповнення до контракту додаткова угода № 1 від 30.03.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 2 від 20.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 3 від 23.10.2017 року, доповнення до контракту додаткова угода № 4 від 12.03.2018 року, доповнення до контракту № 47/КD160401 від 26.09.2018 року, зовнішньоекономічний договір від 01.04.2016 року № КD160401;

пакувальний лист б/н від 26.09.2018 року (Т.1 а/с 36), комерційний інвойс №ВН180926А від 26.09.2018 року (Т.1 а/с 29), прайс-лист (Т.1 а/с 30), платіжні дорученні в іноземній валюті №56 від 07.12.2018 року, №57 від 28.01.2019 року, №58 від 12.02.2019 року (Т.1 а/с 31-33), транспортна накладна № 000136 від 20.11.2018 року, коносамент №ZIMUNGB9352445 від 01.10.2018 року (Т.1 а/с 34), сертифікат якості (Т.1 а/с 35), акт надання послуг №2093 від 22.11.2018 року (Т.1 а/с 37);

пакувальний лист б/н від 26.09.2018 року (Т.1 а/с 50), комерційний інвойс №ВН180926В від 26.09.2018 року (Т.1 а/с 47), транспортна накладна № 376 від 28.11.2018 року (Т.1 а/с 53), коносамент №ZIMUNGB9362455 від 01.10.2018 року (Т.1 а/с 49), сертифікат якості (Т.1 а/с 51), Акт надання послуг №2191 від 03.12.2018 року (Т.1 а/с 52);

пакувальний лист б/н від 15.10.2018 року (Т.1 а/с 67), комерційний інвойс №ВН181015 від 15.10.2018 року (Т.1 а/с 63), транспортна накладна № 123 від 29.11.2018 року (Т.1 а/с 68), коносамент №COSU6193661900 від 18.10.2018 року (Т.1 а/с 65), прайс-лист (Т.1 а/с 64), сертифікат якості (Т.1 а/с 66), акт надання послуг №2192 від 03.12.2018 року (Т.1 а/с 69);

пакувальний лист б/н від 27.10.2018 року (Т.1 а/с 83), комерційний інвойс №ВН181027 від 27.10.2018 року (Т.1 а/с 80), транспортна накладна № 140 від 13.12.2018 року (Т.1 а/с 86), коносамент №143885302427 від 03.11.2018 року (Т.1 а/с 82), прайс-лист (Т.1 а/с 81), сертифікат якості (Т.1 а/с 84), Акт надання послу №2352 від 19.12.2018 року (Т.1 а/с 85);

пакувальний лист б/н від 06.11.2018 року (Т.1 а/с 98), комерційний інвойс №ВН181106 від 06.11.2018 року (Т.1 а/с 95), прайс-лист (Т.1 а/с 96) транспортна накладна № 244 від 26.12.2018 року (Т.1 а/с 101), коносамент №ZIMUNGB9353526 від 12.11.2018 року (Т.1 а/с 97), специфікація №51/KD160401 (Т.1 а/с 99), акт наданих послуг №2388 від 28.12.2018 року (Т.1 а/с 100).

За таких обставин, вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція зазначалась Верховним Судом у постанові від 18.07.2019 року у справі №821/829/18.

Орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.

Тому твердження апелянта про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України.

Так як відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає лише всі наявні у нього документи, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості , у рішенні про коригування митної вартості мають бути наявні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що порушення умов контракту щодо строку поставки не можуть змінювати самі умови поставки.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що графа 33 рішень ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 21.11.2018 року за №UA508070/2018/000110/2, від 29.11.2018 року за №UA508070/2018/000115/2, від 30.11.2018 року за №UA508070/2018/000117/2, від 14.12.2018 року за № UA508070/2018/000119/2, від 27.12.2018 року за № UA508070/2018/000122/2, не містять інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, методи визначення митної вартості тощо.

Таким чином, апеляційний суд вважає , що рішення ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів від 21.11.2018 року за №UA508070/2018/000110/2, від 29.11.2018 року за №UA508070/2018/000115/2, від 30.11.2018 року за №UA508070/2018/000117/2, від 14.12.2018 року за № UA508070/2018/000119/2, від 27.12.2018 року за № UA508070/2018/000122/2 - не можна вважати такими ,що прийняті в поряду , межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією, Митним та Податковим Кодексами України , вказане рішення становило ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як ,по-перше, митним органом не доведено їх правомірність, а по-друге , митний орган , який не дотримується своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

(2) Висновки апеляційного суду:

Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів.

Повне судове рішення складене та підписане 08 вересня 2021 року.

Головуючий суддя О.О. Кравець

Суддя Л.Є. Зуєва

Суддя М.П. Коваль