Постанова

від 08.09.2021 по справі 179/959/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/838/21 Справа № 179/959/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Магдалинівської селищної ради (Жданівський старостинський округ) про визнання права власності на земельні ділянки по праву спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки (пай № НОМЕР_1 ) площею 5,600 га, кадастровий № 1222382500:01:001:0074, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 080454, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 5390; земельної ділянки площею 5,6042 га, кадастровий № 1222382500:01:001:0702, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 8474415, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010912301289.

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт від 23 жовтня 2007 року, в якому вказала позивача, як спадкоємця всього свого майна. У встановлений законодавством строк, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки. Оригінали державних актів було втрачено. Тому позивач вимушений звертатися до суду та просити суд визнати за ним право власності на земельні ділянки по праву спадкування за заповітом.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 по праву спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: земельну ділянку (пай № НОМЕР_1 ) площею 5,600 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:0074, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 080454, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 5390; та земельну ділянку площею 5,6042 га, кадастровий номер 1222382500:01:001:0702, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 8474415, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010912301289.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач має право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , оскільки прийняв у встановленому законом порядку спадщину, тому вимоги про визнання за ним права власності на земельні ділянки, які належали померлій ОСОБА_3 , є обґрунтованими.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 будучи особою, яка не приймала участі у справі, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 є рідною донькою померлої ОСОБА_3 , на час її смерті проживала разом з нею, тому вважається такою, що прийняла спадщину. Будучи спадкоємцем першої черги, остання не була залучена до участі у справі.

Від учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 8).

ОСОБА_3 на праві власності належали: земельна ділянка (пай № НОМЕР_1 ) площею 5,600 га, кадастровий № 1222382500:01:001:0074, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 080454, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 5390; та земельна ділянка площею 5,6042 га, кадастровий № 1222382500:01:001:0702, яка розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 8474415, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010912301289.

За життя ОСОБА_3 було складено заповіт від 23 жовтня 2007 року, посвідчений секретарем виконкому Жданівської сільської ради, за яким ОСОБА_3 вказала позивача спадкоємцем всього свого майна (а. с. 9).

Після смерті ОСОБА_3 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а. с. 31), однак постановою нотаріуса від 18 червня 2020 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, за відсутності підтверджень належності спадкового майна особі, яка померла (а. с. 10).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , прийняв спадщину, а тому позов підлягає задоволенню.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що померла ОСОБА_3 мала доньку ОСОБА_1 (а.с.74)

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Магдалинівської селищної ради Старостинського округу №1 Магдалинівського району Дніпропетровської області, на час смерті ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 були зареєстровані та проживали за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.39)

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Предметом спору у цій справі є визнання права власності на спадкове майно, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами, є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , однак не була залучена до участі у розгляді цієї справи як відповідач.

Враховуючи, що даний спір може впливати на права та законні інтереси осіб, яких не було залучено до участі у справі, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене без встановлення всіх обставин справи та недотриманням матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 261, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Магдалинівської селищної ради (Жданівський старостинський округ) про визнання права власності на земельні ділянки по праву спадкування за заповітом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 261, 20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.М. Пищида