Постанова

від 01.09.2021 по справі 910/19075/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2021 р. Справа№ 910/19075/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьмічова Т.В.

від відповідача: Онищенко О.А.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 (повний текст складено 12.04.2021)

та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2021 (повний текст складено 21.04.2021) (за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Френа" про розподіл судових витрат)

у справі № 910/19075/20 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Френа"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго";

2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 2 189 114, 70 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваних судових рішень.

В листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Френа" (далі по тексту - позивач; ТОВ "Френа") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі по тексту - відповідач; ДП "Гарантований покупець") про стягнення 2 003 265,13 грн заборгованості, 725, 14 грн пені, 140 228, 54 грн штрафу, 23140,92 грн інфляційних втрат та 21 754, 16 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1728/01 від 28.12.2019 в редакції додаткової угоди №467/01/20 від 12.03.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за зеленим тарифом отриманої у березні - липні 2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2021 було залучено до участі у справі №910/19075/20 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/19075/20 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Державного ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Френа" 2 003 265, 13 грн основного боргу, 725, 14 грн пені, 140 228, 54 грн 7 % штрафу, 23 140, 92 грн інфляційних втрат, 21 754, 16 грн 3 % річних та судовий збір у розмірі 32 826, 72 грн.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 2 003 265, 13 грн на підставі договору за поставлену електричну енергію, тоді як відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, то суд визнав їх обґрунтованими. Враховуючи ступінь виконання відповідачем договірних зобов`язань за договором у спірний період, майнові інтереси учасників, принцип справедливості, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1 грн, у зв`язку з відсутністю об`єктивних підстав для такого зменшення.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19075/20 заяву ТОВ "Френа" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково; стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Френа" 32 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 228, 04 грн витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги; в решті заяви відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 32 000, 00 грн є доведеними, співмірними з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на надання цих послуг, а також обсягом таких послуг.

В додатковому рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, порушення критерію реальності та розумності наданих послуг професійної правничої допомоги, їх неспівмірності зі складністю справи та обсягом проведених адвокатом робіт.

Судом були відхилені доводи відповідача про завищення вартості послуг, оскільки відповідні аргументи не відповідають свободі вибору клієнтом захисника своїх прав, у т.ч. зважаючи на доведення матеріалами справи дійсності та підставності надання послуг професійної правничої допомоги у даній справі.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування шляхом покладення на відповідача судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6269,60 грн, а саме транспортних витрат для забезпечення участі адвокатів в судових засіданнях по справі, то суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1228,04 грн витрат на квитки потягом у напрямку Івано-Франківськ-Київ 08.02.2021 та Київ-Івано-Франківськ 09.02.2021 на ім`я Кузьмічова Тетяна для участі уповноваженого представника позивача у судовому засіданні по даній справі, а у задоволенні решти вимог у сумі 2162,52 грн та 2879,04 грн вартості витрат на пальне для приїзду адвоката у м.Київ з м.Івано-Франківськ та у зворотньому напрямку суд відмовив, з огляду на неможливість ідентифікації вказаних витрат та фактичного понесення їх у заявленому розмірі саме представниками позивача.

В задоволенні клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат до 1 грн судом було відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю підстав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Частково не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/19075/20 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити, здійснити розподіл судових витрат, та скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у цій справі в частині задоволених вимог (32 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; 1 228, 04 грн витрат, необхідних для надання правничої допомоги) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтовані такими доводами:

- спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на ПрАТ НЕК "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за зеленим тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг гарантованого покупця із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем. Матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем встановленого порядку виконання грошового зобов`язання у спірному періоді, передбаченого чинним законодавством;

- виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії";

- вимоги щодо нарахованих сум неустойки, що здійснені позивачем на заборгованості згідно оперативних даних товарної продукції за 10 та 20 днів спірних періодів, задоволенню не підлягали;

- діяльність гарантованого покупця щодо купівлі у позивача електричної енергії не можна розглядати як підприємництво, тобто діяльність суб`єкта господарювання на власний ризик з метою отримання прибутку, оскільки такий товар придбавався відповідачем у позивача на виконання покладених на нього спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;

- судом не було застосовано ст. 614 ЦК України, як підставу для звільнення від відповідальності відповідача;

- судом безпідставно не застосовано надане ст.ст. 233ГК України, ст. 551 ЦК України право на зменшення штрафних санкцій;

- не погоджуючись із розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу скаржник вказує на недоведеність реальності адвокатських витрат та завищення їх розміру у порівнянні з ринковою вартістю послуг.

Позиції інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на нішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/19075/20 ТОВ "Френа" просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Відзив на апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у цій справі від ТОВ "Френа" не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 02.06.2021 апеляційні скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення та додаткове рішення у справі №910/19075/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відмовлено в задоволенні клопотання ДП "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/19075/20; апеляційну скаргу залишено без руху та визначено скаржнику строк на усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19075/20; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 28.07.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/19075/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.09.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19075/20 відкладено на 01.09.2021.

Явка представників учасників справи.

У судове засідання 01.09.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити, оскаржені судові рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нові рішення про відмову в позові та про відмову у заяві про розподіл судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив їх відхилити, а оскаржені судові рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Подане відповідачем клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, як таке, що подане з порушенням встановленого процесуального строку.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

28.12.2019 між ДП Гарантований покупець (гарантований покупець за договором, відповідач) та ТОВ Френа (виробник за зеленим тарифом за договором, позивач) був укладений договір № 1728/01 (далі - договір), за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641).

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ Френа відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2049 від 03.10.2019 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії згідно додатка; постановою № 2521 від 26.11.2019 встановлено зелений тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030 року;

Листом Національної енергетичної компанії Укренерго вих. №01/49875 від 23.12.2019 ТОВ Френа повідомлено про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку.

Додатковою угодою № 467/01/20 від 12.03.2020 до договору №1728/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова виробник за зеленим тарифом замінити словами продавець за зеленим тарифом та викласти статті 1-7 договору у новій редакції.

За умовами п.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 467/01/20 до договору № 1728/01 ТОВ Френа як продавець за зеленим тарифом за договором зобов`язався продавати, а ДП Гарантований покупець , як гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804.

Згідно п.2.2 договору, купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умовами членства продавця за зеленим тарифом у балансуючій групі гарантованого продавця.

Відповідно до п. 2.3 договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію продавця в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому зеленим тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 визначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1 договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за зеленим тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив зелений тариф продавцю, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії зеленого тарифу (до 01.01.2030).

На виконання умов договору за Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020 за березень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію за зеленим тарифом у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 на суму 187 780,18 грн.

За Актом купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2020 за квітень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію за зеленим тарифом у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 342 111,95 грн.

За Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2020 за травень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію за зеленим тарифом у період з 01.05.2020 по 31.05.2020 на суму 484165,16 грн.

За Актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2020 за червень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію за зеленим тарифом у період з 01.06.2020 по 30.06.2020 на суму 498344,98 грн.

За Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2020 за липень 2020 року позивачем було продано відповідачу електричну енергію за зеленим тарифом у період з 01.07.2020 по 31.07.2020 на суму 659961,22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати за відпущену електричну енергію за зеленим тарифом у вказаний період виконав частково, враховуючи настання строку здійснення розрахунків між сторонами та часткову оплату за придбану відповідачем електричну енергію по договору у березні-липні 2020 року, проте відсутність здійснення остаточного розрахунку, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 003 265, 13 грн. Також за прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 725,14 грн пені, 140 228,54 грн 7% штрафу, 23 140,92 грн інфляційних втрат та 21 754,16 грн 3 % річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно з приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки.

За умовами укладеного між сторонами договору (п. 3.3) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Згідно з правилами глави 10 Порядку, а саме п. 10.4, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902.

За таких обставин, відпущена позивачем у березні 2020 року електроенергія на загальну суму 187 780, 18 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 04.05.2020 (включно).

Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995.

Отже, відпущена позивачем у квітні 2020 року електроенергія на загальну суму 342 111, 95 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 29.05.2020 (включно).

Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211.

За таких обставин, відпущена позивачем у травні 2020 року електроенергія за на загальну суму 484 165, 16 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 26.06.2020 (включно).

Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435.

Таким чином, відпущена позивачем у червні 2020 року електроенергія на загальну суму 498 344, 98 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 24.07.2020 (включно).

Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600.

Таким чином, відпущена позивачем у липні 2020 року електроенергія на загальну суму 659 961, 22 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 21.08.2020 (включно).

З урахуванням встановлених обставин, заборгованість за електроенергію, отриману у березні 2020 року становить 100 131, 00 грн, отриману у квітні 2020 року - 325 487, 91 грн, отриману у травні 2020 року -461 914, 39 грн, отриману у червні 2020 року - 478 857, 11 грн, отриману у липні 2020 року - 636 874, 72 грн

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що загальна сума неоплаченої відповідачем електроенергії, враховуючи часткові оплати, становить 2 003 265, 13 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості у цій сумі матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання.

Разом з тим, за умовами договору саме відповідач взяв на себе зобов`язання купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку.

Таким чином, саме відповідач є зобов`язаною особою за виконання обов`язку щодо здійснення своєчасних розрахунків за куплену в позивача електричну енергію.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання обов`язку перед відповідачем третіми особами не звільняє відповідача від виконання ним обов`язку за укладеним договором щодо повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом.

З урахуванням викладеного, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої у березні-липні 2020 року.

Колегія суддів зазначає, що сам факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через ненадходження коштів від НЕК "Укренерго", у будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Ані умовами договору, ані положеннями Порядку обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем.

Таким чином, недодержання своїх обов`язків НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Крім того, позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та НЕК "Укренерго".

Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено твердження відповідача про те, що порядок виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем встановлений на законодавчому рівні та погашення заборгованості повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Проте наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком.

З цих же підстав колегію суддів апеляційної інстанції відхиляються аналогічні доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо погашення заборгованості шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики.

Також, колегія суддів вважає звернути увагу учасників цієї справи на наявність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Так, у справі № 910/11830/20, аналогічно до справи, що розглядається, позивач - виробник електроенергії звернувся з позовом до Гарантованого покупця з вимогою про стягнення 2 209 412,13 грн (основного боргу та штрафних санкцій) у зв`язку із простроченням останнім грошового зобов`язання, яке виникло за договором купівлі-продажу електроенергії, виготовленої за "зеленим" тарифом.

У вказаній справі № 910/11830/20, Верховний Суд відхилив доводи Гарантованого покупця щодо застосування Закону "Про ринок електричної енергії" та Порядку № 641, викладені у касаційній скарзі, та погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом не залежить від надходження коштів від НЕК "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання перед відповідачем, оскільки саме на відповідача покладено обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі, Порядку №641.

Також у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення доводів гарантованого покупця про те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення Підприємства від виконання його зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору. Факт відсутності фінансування, в тому числі і шляхом ненадходження коштів від НЕК"Укренерго", не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не передбачені законодавством як такі, що звільняють Гарантованого покупця від виконання відповідного зобов`язання.

При цьому Договір та Порядок № 641, як зазначив суд касаційної інстанції, не ставлять в залежність обов`язок Гарантованого покупця оплачувати вартість купленої у виробника електричної енергії від виконання НЕК "Укренерго"покладених на нього спеціальних обов`язків. Тому недодержання НЕК "Укренерго" своїх обов`язків не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Договору.

Відповідно, Верховний Суд у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 виклав висновок щодо комплексного застосування норм Закону "Про ринок електричної енергії", ст. ст.530, 614 ЦК, ст.ст.174, 193 ГК, п.п.10.1, 10.4 Глави 10, п.п.12.3, 12.6 Порядку, п.4 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" до подібних правовідносин.

Отже, з урахуванням обставин справи, яка розглядається, та наявних у матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості у сумі 2 003 265, 13 грн за поставлену позивачем електроенергію в період з березня по липень 2020 року на підставі договору, у зв`язку з чим правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 2 003 265, 13 грн основного боргу повністю.

Крім суми основного боргу, позивачем у цій справі заявлено вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 21 754, 16 грн, інфляційних втрат у розмірі 23 140,92 грн, пені у розмірі 725, 14 грн та штрафу у розмірі 140 228, 54 грн, нарахованих за загальний період з травня по листопад 2020 року. Відповідний розрахунок залучено до матеріалів справи (т.1, а.с.73-77).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки оплата поставленої позивачем у березні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 04.05.2020, то з 05.05.2020 відповідач є таким, що прострочив.

Оскільки оплата поставленої позивачем у квітні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 29.05.2020, то з 30.05.2020 відповідач є таким, що прострочив.

Оскільки оплата поставленої позивачем у травні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 26.06.2020, то з 27.06.2020 відповідач є таким, що прострочив.

Оскільки оплата поставленої позивачем у червні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 24.07.2020, то з 25.07.2020 відповідач є таким, що прострочив.

Оскільки оплата поставленої позивачем у липні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 24.07.2020, то з 22.08.2020 відповідач є таким, що прострочив.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних втрат, доданий до позовної заяви, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що він є арифметично правильним. Такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції.

З урахуванням викладеного, з огляду на встановлений факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати електричної енергії, поставленої позивачем протягом березня-липня 2020 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 21 754, 16 грн та інфляційних втрат у розмірі 23 140, 92 грн за загальний період з травня по листопад 2020 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 4.6 договору (в редакції додаткової угоди № 467/01/20 від 12.03.2020 до договору від 28.12.2019 № 1728/01) гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

Перевіривши розрахунки позивача пені та штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вони є арифметично правильними, а отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

Водночас, з огляду на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд апеляційної інстанції за клопотанням відповідача вважає за необхідне зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та трьох процентів річних на 50 %, з таких підстав.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтовано неспіврозмірністю або відсутністю збитків, понесених позивачем, значним розміром неустойки, фінансовим становищем боржника та значною кількістю зобов`язань перед третіми особами, складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем, заборгованістю контрагентів перед відповідачем, вжиттям останнім заходів з виконання зобов`язання, неприбутковістю діяльності відповідача, виконанням гарантованим покупцем спеціальних обов`язків із забезпечення доступності електроенергії для населення, фактичним виконанням зобов`язання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.

Оцінюючи обґрунтованість доводів ДП "Гарантований покупець", суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку відповідача для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період.

Крім того, судом апеляційної інстанції береться до уваги те, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).

Отже, беручи до уваги вищенаведені обставини, колегія вважає за необхідне зменшити розмір заявлених до стягнення пені, штрафу та трьох процентів річних за відповідним клопотанням відповідача на 50 %.

Щодо доводів відповідача про необхідність зменшення розміру неустойки до 1 грн, то колегія зазначає, що таке зменшення фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Не погоджуючись із розподілом судових витрат на професійну правничу допомогу скаржник вказує на недоведеність реальності адвокатських витрат та завищення їх розміру у порівнянні з ринковою вартістю послуг в м. Києві.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 32 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6 269, 60 грн транспортних витрат для забезпечення участі адвокатів в судових засіданнях по даній справі.

Відповідач подав заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, в якій зазначив про нескладність справи та недоведення позивачем процесуальної необхідності в складанні клопотання про проведення розгляду справи за відсутності адвоката, що на думку відповідача, не є правничою допомогою. Відповідач також послався на завищення заявленого розміру витрат, невідповідність їх встановленим ринковим тарифам вартості послуг адвоката в м. Київ, що покладає на нього надмірний тягар. З цих підстав відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача, а у разі задоволення відповідної заяви обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 гривні.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18.

Колегією також враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, відповідно якої, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат з надання професійної правничої допомоги у сумі 32 000,00 грн позивач долучив до матеріалів справи:

- копію ордера серія АТ №1005937 від 27.11.2020, виданого АО "ІНВЕРІТАС" адвокату Кузьмічовій Т.М. на представлення інтересів ТОВ "Френа" у Господарському суді міста Києва на підставі договору про надання правової допомоги №2020/16 від 13.10.2020; копію ордера серія ІФ №049520, виданого АО "ІНВЕРІТАС" адвокату Луцась А.Є. на представлення інтересів ТОВ "Френа" у господарському суді міста Києва на підставі договору про надання правової допомоги №2020/16 від 13.10.2020;

- копію свідоцтва серія ІФ №001241 про право Кузьмічової Тетяни Валеріївни на заняття адвокатською діяльністю;

- копію договору №2020/16 про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 13.10.2020, укладеного між АО "ІНВЕРІТАС" та ТОВ "Френа";

- копію додаткового правочину №2020/17 від 29.10.2020 до договору №2020/16 про надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) від 13.10.2020, за умовами якого клієнт доручив, а АО "ІНВЕРІТАС" прийняло на себе зобов`язання щодо надання професійної правничої допомоги клієнту у спірних правовідносинах між клієнтом та ДП "Гарантований покупець" щодо недотримання ДП "Гарантований покупець" порядку розрахунків за відпущену електричну енергію, вироблену клієнтом за "зеленим" тарифом відповідно до умов укладеного між клієнтом та ДП "Гарантований покупець" договору №1728/01 від 28.12.2019 в редакції додаткової угоди №467/01/20 від 12.03.2020 та стягнення заборгованості у судовому порядку;

- копію Акта приймання-передачі послуг від 08.04.2021 за договором №2020/16 від 13.10.2020 та додатковим договором №2020/17 від 29.10.2020 на суму 32000,00 грн із переліком наданих послуг, їх вартістю;

- копію платіжного доручення №53 від 08.04.2021 на суму 32 000,00 грн оплати за надану професійну правничу допомогу згідно договору №2020/16.

Згідно з п.п. 6.2, 6.5 договору № 2020/16 про надання правової допомоги від 13.10.2020, клієнтом та адвокатом узгоджено, що вартість послуг АО "ІНВЕРІТАС" визначається в актах наданих послуг. Оплата послуг здійснюється протягом 5 робочих днів з дня підписання акту наданих послуг.

Відповідно до п. 6.8 зазначеного договору, у випадку відрядження працівників АО "ІНВЕРІТАС" для виконання замовлення клієнта, останній оплачує авансовим платежем такі витрати у розмірі, узгодженому сторонами.

Відповідно до п. 5 додаткового правочину №2020/17 від 29.10.2020 сторони погодили, що витрати клієнта на правничу допомогу розраховуються на підставі даних: складання позовної заяви 7000,00 грн; складання відповіді на відзив та інших заяв по суті справи, а також заяв, клопотань з процесуальних питань 3500,00 грн-5000,00 грн; участь адвоката у судових засіданнях першої інстанції від 4000,00 грн +3000,00 грн за другий та наступні судодні; покриття транспортних витрат адвоката для забезпечення його участі в судових засіданнях - згідно із цінами на перевезення.

Остаточне визначення розміру витрат клієнта на професійну правничу допомогу в спірних взаємовідносинах визначається на підставі оформлених між клієнтом та АО "ІНВЕРІТАС" актів наданих послуг, на підставі яких проводиться розрахунок за надану правничу допомогу протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг (п. 6 додаткового правочину № 2020/17 від 29.10.2020).

Відповідно до підписаного між позивачем та АО "ІНВЕРІТАС" акта приймання-передачі послуг від 08.04.2021, адвокати АО "ІНВЕРІТАС" (Луцась А.Є. та Кузьмічова Т.В.) надали, а клієнт прийняв послуги по договору №2020/16 від 13.10.2020 щодо надання професійної правничої допомоги клієнту у спірних взаємовідносинах між клієнтом та ДП "Гарантований покупець" в частині недотримання ДП "Гарантований покупець" порядку розрахунків за відпущену електричну енергію, вироблену клієнтом за "зеленим" тарифом відповідно до умов укладеного між клієнтом та ДП "Гарантований покупець" договору № 1728/01 від 28.12.2019 в редакції додаткової угоди № 467/01/20 від 12.03.2020 та стягнення заборгованості у судовому порядку; вартістю 32 000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач надані йому послуги за підписаним сторонами актом наданих послуг від 08.04.2021 оплатив у повному обсязі 08.04.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 53.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвокатами у даній справі у заявленому розмірі 32 000,00 грн, судом першої інстанції враховано, що розмір гонорару визначено за погодженням адвоката з клієнтом, послуги адвоката було реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, заяв по суті спору, клопотань, їх значення для спору та те, що адвокатом Кузьмічовою Т.В. та Луцась А.Є. здійснювалось представництво інтересів позивача в господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

У поданій заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідач зазначив про нескладність справи та недоведення позивачем процесуальної необхідності в складанні клопотання про проведення розгляду справи за відсутності адвоката, що не є правничою допомогою, завищення заявленого розміру витрат, невідповідність їх встановленим ринковим тарифам вартості послуг адвоката в м. Київ, що покладає надмірний тягар на відповідача. З цих підстав відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача, а у разі задоволення відповідної заяви обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1 гривні.

Однак відповідачем не надано належних доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, порушення критерію реальності та розумності наданих послуг професійної правничої допомоги, їх неспівмірності зі складністю справи та обсягом проведених адвокатом робіт.

Доводи про завищення вартості послуг обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вказані аргументи не відповідають свободі вибору клієнтом захисника своїх прав, у т.ч. зважаючи на доведення матеріалами справи дійсності та підставності надання послуг професійної правничої допомоги у даній справі.

Також необґрунтованими визнані судом першої інстанції й інші посилання відповідача, які викладені у запереченнях, оскільки вони не спростовують доводи і докази, які надані позивачем у підтвердження отримання ним правової допомоги та оплату таких послуг у заявленій сумі. Розрахунок заявлених витрат, викладений у акті наданих послуг від 08.04.2021 було перевірено в частині переліку наданих послуг, їх фактичного надання та необхідності понесення таких витрат.

Таким чином, позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи № 910/19075/20, і розмір таких витрат є обґрунтованим до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт і відповідно, за відсутності доведення відповідачем протилежного, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у сумі 32 000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування шляхом покладення на відповідача судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6 269,60 грн транспортних витрат для забезпечення участі адвокатів в судових засіданнях по справі, слід зазначити таке.

Положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Отже, з огляду на наведені положення чинного законодавства, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності, співмірності, необхідності та розумності судових витрат, докази, надані на підтвердження зазначених витрат, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1228,04 грн витрат на квитки на потяг у напрямку Івано-Франківськ-Київ 08.02.2021 та Київ-Івано-Франківськ 09.02.2021 на ім`я Кузьмічова Тетяна для участі уповноваженого представника позивача у судовому засіданні по даній справі, та про відсутність підстав у задоволенні решти вимог у сумі 2162,52 грн та 2879,04 грн вартості витрат на пальне для приїзду адвоката у м. Київ з м. Івано-Франківськ та у зворотньому напрямку, у т.ч. враховуючи запровадження карантинних заходів та обмежень, з огляду на неможливість ідентифікації вказаних витрат та фактичного понесення їх у заявленому розмірі саме представниками позивача.

З огляду на викладене, колегія погоджується з відхиленням клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат до 1 грн за необґрунтованістю та недоведеністю підстав.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача щодо нереальності адвокатських витрат та завищення їх розміру у порівнянні з ринковою вартістю послуг.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо решти аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що доводи, викладені скаржником у поданих ним суду апеляційної інстанції документах, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, апеляційна скарга відповідача (на основне рішення) підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення суду першої інстанції - зміні. Апеляційна скарга на додаткове рішення є необґрунтованою, тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга відповідача на основне рішення підлягає задоволенню частково, а прийняте у справі судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати позивача за розгляд позовної заяви покладаються відповідача, з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України.

Щодо судових витрат за розгляд апеляційної скарги відповідача суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на відповідача.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не є об`єктом справляння судового збору, відповідно розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі № 910/19075/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/19075/20 змінити.

Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі № 910/19075/20 викласти в такій редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Френа" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 15, кв. 10, код ЄДРПОУ 42501098) 2 003 265, 13 грн (два мільйони три тисячі двісті шістдесят п`ять гривень тринадцять копійок) основного боргу, 362, 57 грн (триста шістдесят дві гривні п`ятдесят сім копійок) пені, 70 114, 27 грн (сімдесят тисяч сто чотирнадцять гривень двадцять сім копійок) 7 % штрафу, 23 140, 92 грн (двадцять три тисячі сто сорок гривень дев`яносто дві копійки) інфляційних втрат, 10 877, 08 грн (десять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень вісім копійок) 3 % річних та 32 836,71 грн (тридцять дві тисячі вісімсот тридцять шість гривень сімдесят одна копійка) судового збору .

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство Гарантований покупець .

Апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19075/20 залишити без задоволення.

Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19075/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/19075/20 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 10.09.2021 (у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. у відпустці з 06.09.2021 по 09.09.2021).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова