Ухвала

від 10.09.2021 по справі 916/2735/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" вересня 2021 р. Справа № 916/2735/21 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши заяву ПП МЗК-Тур від 08.09.2021р. за вх.№2-1140/21 про забезпечення позову по справі №916/2735/21 за позовом Приватного підприємства МЗК-Тур (79040, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, б-р Золотий берег,45; адреса представника (адвокат Приміч Д.В.) для листування: 65012, м. Одеса, а/с 46; ел. пошта представника: primichdenis@gmail.com ) до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1), Товариства з обмеженою відповідальністю Злагода Плюс (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 11А), Білгород-Дністровської міської ради в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, 56) про скасування рішення, визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2021р. за вх.№2827/21 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ПП МЗК-Тур до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ТОВ Злагода Плюс , Білгород-Дністровської міської ради в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про скасування рішення, визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації.

Ухвалою суду від 10.09.2021р. відкрито провадження у справі №916/2735/21, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 24.09.2021р. об 11год.00хв.

Одночасно із позовом, 08.09.2021р. за вх.№2-1140/21 до суду від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому заявник просить суд: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Злагода плюс (код ЄДРПОУ 42724519, місцезнаходження 67700, Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вулиця Маяковського, будинок 11 А), чи будь-яким іншим юридичним, або фізичним особам проводити будівельні роботи, чи будь-які інші роботи на земельній ділянці кадастровий №5110300000:02:012:0247 площею 0.2133 га, розташованій за адресою: Одеська область, місто Білгород- Дністровський, селище міського типу Затока, бульвар Золотий берег, 47/5.

В обґрунтування заявленого підприємство послалось на те, що є власником бази відпочинку Каролінка-2 та артсвердловини, яка входить в склад майна бази відпочинку (в технічному паспорті артсвердловина відображена під літерою №33 та зазначена, як насосна), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177061458 від 11.08.2019р. Зазначена нерухомість розташована на окремій земельній ділянці, у відношенні якої позивач вчиняв заходи щодо відведення земельної ділянки. Проте, в процесі розроблення технічної документації позивачу стало відомо, що земельна ділянка, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, передана в оренду ТОВ Злагода плюс на 25 років та їй присвоєно адресу: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий беріг, 47/5. На переконання позивача, відбулось рейдерське захоплення земельної ділянки та його майна, адже на виділеній в оренду ділянці відсутнє майно ТОВ Злагода плюс .

Позивач вказує, що, враховуючи факт передачі в оренду земельної ділянки ТОВ Злагода плюс , на якій розташоване нерухоме майно ПП МЗК-Тур , у відповідача є можливість, як у орендаря земельної ділянки, розпочати будівельні роботи, і знести нерухоме майно, яке належить ПП МЗК-Тур , що призведе до незворотних наслідків та поставить під загрозу можливість експлуатації б/в Каролінка-2 (відсутність водопостачання).

На виконання вимог п.6 ч.1 ст.139 ГПК України позивач зазначив, що у випадку задоволення заяви про забезпечення виключається можливість завдання збитку відповідачу, а тому підстави для застосування зустрічного забезпечення позивач вважає відсутніми.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.5, 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019р. у справі №910/688/13.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Так, у позовній заяві позивач заявив наступні позовні вимоги: про визнання незаконним та скасування рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №280 - VIII Чотирнадцятої сесії VIII скликання від 15.07.2021р. Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в оренду на 25 років ТОВ Злагода плюс для обслуговування будівлі магазину в смт. Затока бульвар Золотий беріг, 47/5 ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Злагода плюс та Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу №9, Чухрай Тетяною Юріївною, зареєстрованого в реєстрі за №1390 від 19.08.2021р.; про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею, 0,2133 га, кадастровий номер: 5110300000:02:012:0247, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий беріг, 47/5, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю Злагода плюс (код ЄДРПОУ 42724519), на підставі рішення приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу №9, Чухрай Тетяною Юріївною, №59946130 від 20.08.2021р., з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Злагода плюс (код ЄДРПОУ 42724519) на вказану земельну ділянку (номер запису про право №43584274).

Так, заявником висловлено побоювання стосовно того, що його майно може бути зруйновано ТОВ Злагода плюс . Дане побоювання ґрунтується на тому, що з огляду на передачу в оренду ТОВ Злагода плюс земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно заявника, у ТОВ Злагода плюс є можливість, як у орендаря земельної ділянки, розпочати будівельні роботи, і знести нерухоме майно позивача.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177061458 від 11.08.2019р. за позивачем зареєстровано на праві власності нерухомість, розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, б-р Золотий беріг, 45. Тоді як спірним рішенням - №280-VIII від 15.07.2021р. вирішено передати в оренду ТОВ Злагода плюс земельну ділянку, розташовану за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, б-р Золотий беріг, 47/5. Тобто, із доданих до позову документів не вбачається, що нерухоме майно позивача розташоване на земельній ділянці, що надана в оренду ТОВ Злагода плюс .

За таких умов твердження заявника про те, що існує імовірність знесення відповідачем його нерухомості, є лише припущенням позивача, не має доказового підтвердження, позаяк, заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою щодо утруднення в подальшому або неможливості виконання судового рішення у даній справі.

Враховуючи недоведеність позивачем фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, про які він просить, не підлягає судом задоволенню його клопотання від 08.09.2021р. за вх.№2-1140/21 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити ПП МЗК-Тур у задоволенні клопотання від 08.09.2021р. за вх.№2-1140/21 про забезпечення позову.

2. У відповідності до ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 10.09.2021р. та згідно ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

3. Повну ухвалу складено 10.09.2021р.

Суддя І.А. Малярчук