Рішення

від 01.09.2021 по справі 926/2275/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року Справа № 926/2275/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет»

до відповідача Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області

про визнання права власності на самочинно збудоване майно

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Рогатинчук О.В.

Представники сторін:

Від позивача - адвокат Онофрей В.К.

Від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на самочинно збудоване майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» самочинно збудувало нежитлові будівлі, а саме: сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції літ. «А» , загальною площею 1090,20 кв.м. та сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції літ. «Б» , загальною площею 1175,80 кв.м. по вул. Пушкіна, села Коболчин, Сокирянського району Чернівецької області. Відповідно до звіту про оцінку майна, нежитлові будівлі, а саме: сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції літ. «А» , загальною площею 1090,20 кв.м. та сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції літ. «Б» , загальною площею 1175,80 кв.м. розміщені по вул. Пушкіна, села Коболчин, Сокирянського району Чернівецької області, ринкова вартість майна складає 1 268 205,00 грн.

Разом з тим, позивач стверджує, що згідно затвердженого 17 березня 2021 року звіту про проведення технічного обстеження нежитлової будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) літ. «А» , загальною площею 1090,20 кв.м. та нежитлової будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) літ. «Б» , загальною площею 1175,80 кв.м., розміщених по вулиці Пушкіна, села Коболчин, Сокирянського району Чернівецької області експертом з технічного обстеження будівель встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації вказаних об`єктів; відхилень від будівельних норм, дефектів та пошкоджень не виявлено.

Далі позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» звернулось до управління Державної архітектурно-будівельної служби у Чернівецькій області із заявою про введення оспорюваних об`єктів до експлуатації, проте останній відмовив позивачу в прийнятті в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів, у зв`язку з тим, що на даний час законодавством не передбачено механізму та умов прийняття самочинно збудованих об`єктів, окрім рішення суду.

З огляду на те, що нежитлові будівлі, а саме: сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції літ. «А» , загальною площею 1090,20 кв.м. та сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції літ. «Б» , загальною площею 1175,80 кв.м. збудовано із дотриманням державних будівельних норм та не порушено суспільні інтереси Сокирянської міської ради і громади, позивач на підставі статті 376 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) звернувся до суду з даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2021 року, судову справу № 926/2275/21 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 червня 2021 року прийнято справу № 926/2275/21 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 17 червня 2021 року відкладено підготовче засідання у справі на 19 липня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 06 липня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; призначено підготовче засідання на 03 серпня 2021 року.

Ухвалою суду від 03 серпня 2021 року відкладено підготовче засідання на 11:00 18 серпня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 01 вересня 2021 року.

В судовому засіданні 01 вересня 2021 року адвокат позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату і місце засідання суду.

Нез`явлення у судове засідання представника відповідача та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення адвоката позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В :

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» (ідентифікаційний код - 38727215), із місцезнаходженням за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; основний вид економічної діяльності - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1, 2 статті 715 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Так, 02 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Сокирянський» та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» укладено договір міни земельних ділянок.

Відповідно до пункту 2.10. укладеного Договору, сторони погодили, що в результаті міни Товариству з обмеженою відповідальністю «Соковий завод Сокирянський» у власність переходить земельна ділянка, площею 0,9360 га., розташована за межами села Коболчин, в урочищі «Пражини» Сокирянського району Чернівецької області (кадастровий номер земельної ділянки 7324084500:02:001:1550, цільове призначення - ведення особистого селянського виробництва.

В той же час, позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» , згідно вказаного Договору у власність перейшли 6 (шість) земельних ділянок, а саме: земельна ділянка із кадастровим номером 7324084500:02:001:0096, площею 0,201 га; земельна ділянка із кадастровим номером 7324084500:02:001:0095, площею 0,2492 га; земельна ділянка із кадастровим номером 7324084500:02:001:0097, площею 0,1733 га; земельна ділянка із кадастровим номером 7324084500:02:001:0098, площею 0,1734 га; земельна ділянка із кадастровим номером 7324084500:02:001:0086, площею 0,1294 га та земельна ділянка із кадастровим номером 7324084500:02:001:1434, площею 0,3467 га. Вказані ділянки розташовані на території Коболчинської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області із цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно положень частин 3, 4 статті 715 Цивільного кодексу України, договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно положень пункту 2.1. Договору, міна проводиться з доплатою в розмірі 21000 гривень, які ТзОВ «Тасмаркет» сплачує ТзОВ «Соковий завод Сокирянський» безготівково протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня укладення цього правочину.

Статтею 125 Земельного кодексу України унормовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Вказане сторони погодили у пункті 2.9. Договору міни земельних ділянок.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивачем зареєстровано право власності на земельні ділянки, що перейшли йому згідно Договору міни земельних ділянок від 02 вересня 2020 року.

В подальшому, 02 грудня 2020 року позивачем укладено Договір із сертифікованим інженером геодезистом (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ) на виконання робіт із землеустрою № 522 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання шістьох суміжних земельних ділянок із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належать на праві приватної власності ТзОВ «Тасмаркет» в одну окрему земельну ділянку, загальною площею 1,1436 га.

З метою оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), виконуючи завдання на складання технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок, погоджених замовником та виконавцем, останнім здійснено підготовчі, топографо-геодезичні, камеральні роботи із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок та встановлення меж земельних ділянок в натурі.

Згідно сформованого 24 лютого 2021 року витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7306054342021, на підставі технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 03 грудня 2020 року, виконаної ФОП ОСОБА_1 об`єднано шість суміжних земельних ділянок в одну окрему земельну ділянку (кадастровий номер - 7324084500:02:001:1570), із цільовим призначенням - 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,1436 га, яка знаходиться на території Коболчинської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

В подальшому, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 7324084500:02:001:1570), площею 1,1436 га, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 247352842, що міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що після набуття у власність земельних ділянок згідно договору міни від 02 вересня 2020 року та до об`єднання вказаних земельних ділянок в одну окрему земельну ділянку, позивачем самочинно, без отримання дозволу розпочато будівництво на земельних ділянках спірних нежитлових будівель (сховищ для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції).

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» право власності на нежитлові будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції літ. «А» загальною площею 1090,20 кв.м. та літ «Б» загальною площею 1175,80 кв.м.), розташованих на АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 7324084500:02:001:1570, загальною площею 1,1436 га.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За приписами частини 2 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Так, з метою прийняття в експлуатацію побудованого нерухомого майна - виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, позивач звернувся до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області.

У листі, наданого у відповідь на звернення позивача щодо прийняття в експлуатацію виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами «Будівництво нежитлових будівель (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) літ. «А» , літ. «Б» по АДРЕСА_1 » , Управління Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області пояснило, що з метою введення в експлуатацію самочинно побудованого об`єкта будівництва позивачу необхідно звернутись в суд з позовом про визнання права власності на самочинно побудоване майно проти територіальної громади. Після визнання права власності в судовому порядку необхідно подати до управління декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Загальні підстави та порядок набуття права власності на новостворене майно, яке побудоване з дотриманням встановленого законодавством порядку, тобто при наявності всіх необхідних дозволів та актів регулюється статтею 331 ЦК України, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені саме в статті 376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 (справа № 11/173-06).

Відповідно до частини 1 та 3 статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно частини 1 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому, позивач підтверджує відсутність у нього будь-яких дозвільних документів на будівництво нерухомого майна.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В той же час, в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Так, згідно положень частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті.

Відтак, право власності на самочинне будівництво може бути визнано за власником земельної ділянки, який звертався до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації та отримав законну відмова у такому прийнятті.

Як вбачається із довідки Сокирянської міської ради № 03-10/833 від 23 квітня 2021 року, нежитлові будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) (літ. «А» ), загальною площею 1090,20 кв.м. та нежитлова будівля (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) (літ. «Б» ), загальною площею 1175,80 кв.м. самочинно збудована позивачем у 2020 році на земельній ділянці (кадастровий номер 7324084500:02:001:1570).

03 березня 2021 року, КП «Сокирянським бюро технічної інвентаризації» на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка (кадастровий номер 7324084500:02:001:1570), площею 1,1436 га., із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Сокирянський р-н., Коболчинська сільська рада належить на праві приватної власності - Товариству з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» .

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» самочинно збудовано нежитлові будівлі на земельній ділянці (кадастровий номер 7324084500:02:001:1570), площею 1,1436 га., із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить позивачу на праві приватної власності.

При цьому, судом вище встановлено, що позивач звертався до компетентного державного органу (Управління Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій) про прийняття забудови до експлуатації та отримав законну відмову у такому прийнятті.

Стосовно використання земельної ділянки за цільовим призначенням, суд вказує наступне.

Як вбачається із Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка (кадастровий номер 7324084500:02:001:1570), площею 1,1436 га., на якій розташоване спірні будівлі відноситься до земель із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тасмаркет» (№1608/1) від 16 серпня 2021 року, до основних видів економічної діяльності, якими займається позивач належить зокрема лісове господарство та лісозаготівлі (КВЕД 02.2) та лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10).

Приміщення самочинно збудованих нежитлових будівель літ. «А» загальною площею 1090,20 кв.м. та літ. «Б» загальною площею 1175,80 кв.м., які розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 7324084500:02:001:1570), площею 1,1436 га по АДРЕСА_1 використовується для зберігання відходів паливної деревини, а саме тріски, отриманої позивачем в наслідок стругального виробництва.

При цьому, вказані види економічної діяльності, якими займається позивач, згідно означеної довідки не відносяться до розділу (виду) економічної діяльності - сільського господарства, мисливство та надання пов`язаних із ними послуг, а відходи паливної деревини, а саме тріски, які позивачем зберігаються в указаних будівлях не відноситься до сільськогосподарської продукції.

З вищевикладеного вбачається, що самочинно збудовані нежитлові будівлі, які розташовані на земельній ділянці із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, використовуються позивачем не у виробництві сільгосппродукції (тобто відповідно до цільового призначення земельної ділянки), а для зберігання відходів паливної деревини, а саме тріски, отриманої внаслідок стругального виробництва.

Частиною 3 статті 375 Цивільного кодексу України унормовано, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Враховуючи те, що позивачем не доведено із посиланням на докази додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил в процесі будівництва спірної будівлі, суд вважає, що у ТзОВ «Тасмаркет» не виникло право власника на забудову в розумінні частини 3 статті 375 Цивільного кодексу України.

Стосовно Звіту про проведення технічного обстеження нежитлової будівлі, суд зазначає наступне.

Так, в матеріалах справи міститься складений 17 березня 2021 року експертом з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат про професійну атестацію виконавця серія АЕ №000361 від 31 травня 2012 року) Звіт про проведення технічного обстеження нежитлової будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) (літ. «А» ), нежитлової будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) (літ. «Б» ), що знаходяться на земельній ділянці (кадастровий номер 7324084500:02:001:1570) по АДРЕСА_1 .

Вказаним звітом позивач обґрунтовує готовність до надійної та безпечної експлуатації збудованої нежитлової будівлі.

Зі змісту вказаного звіту, експертом встановлено, що об`єкт збудований у 2020 році, клас наслідків відповідальності об`єкта - СС1; встановлено готовність до експлуатації нежитлової будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) (літ. «А» ), нежитлової будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) (літ. «Б» ).

Форма та зміст означеного звіту закріплені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 158 від 03 липня 2018 року (Додаток №1) «Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт» .

Згідно частини 1 Розділу 1 вказаного Порядку, цей Порядок встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (далі - об`єкти), а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року; будівель і споруд сільськогосподарського призначення, збудованих до 12 березня 2011 року.

Відтак, судом критично оцінюється та відхиляється наданий позивачем Звіт про проведення технічного обстеження нежитлової будівлі від 17 березня 2021 року, як єдиний доказ надійної та безпечної експлуатації збудованого ТзОВ «Тасмаркет» у 2020 році спірного майна, з огляду на те, що форма та зміст вказаного звіту не можуть бути застосовані для обстеження будівель і споруд, збудованих після 12 березня 2011 року.

Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів, що самовільно збудований об`єкт відповідає державним будівельним нормам. При цьому, ненадання вказаних доказів не доводить факту, що збудована нерухомість є об`єктом сільськогосподарського призначення, з огляду на те, що згідно довідки ТзОВ «Тасмаркет» , об`єкт використовується позивачем для зберігання відходів паливної деревини, а саме тріски, отриманої внаслідок стругального виробництва.

Стосовно класу наслідків (відповідальності) будівель і споруд, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 та 2 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством.

Положеннями частини 5 вказаної статті, усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

В той же час, за змістом означеної частини статті Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , до незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (крім об`єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, за умови позитивного висновку уповноваженого органу з оцінки впливу на довкілля).

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» , до видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової промисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу: з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, виробництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням).

Відтак, з огляду на те, що збудована будівля підлягає оцінці впливу на довкілля, у відповідності до положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» , побудований позивачем об`єкт, за законом, відноситись за класами наслідків (відповідальності): середні наслідки - СС2.

В той же час, згідно положень частини 8 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Так, з огляду на те, що збудована будівля підлягає оцінці впливу на довкілля, у відповідності до положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» , а в матеріалах справи відсутні докази визначення органами державного архітектурно-будівельного контролю класу наслідків побудованого позивачем об`єкту, суд вважає, що означений спірний об`єкт, за законом, відноситись за класами наслідків (відповідальності): середні наслідки - СС2.

Стосовно відповідності збудованого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, суд вказує наступне.

Виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 376 ЦК України є встановлення судом відповідності такого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам.

При цьому необхідно ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у чітко встановленому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Із змісту вказаної норми вбачається, що першочерговими діями, які дають підстави власнику земельної ділянки проектувати будівництво є отримання вихідних даних.

Згідно положень частини 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.

До проектної документації на будівництво об`єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", додаються результати оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до частини 2 вказаної статті Закону, експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом до Реєстру будівельної діяльності. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано результатів оцінки впливу на довкілля збудованого об`єкту, висновків експертизи, стосовно відповідності збудованого об`єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам та акту готовності об`єкта до експлуатації.

Стосовно відсутності порушення прав інших осіб, суд вказує наступне.

Частиною 5 статті 376 Цивільного кодексу України унормовано, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як вбачається зі змісту наданої позивачем до матеріалів справи довідки Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області № 03-10/833 від 23 квітня 2021 року, самочинно збудовані у 2020 році ТзОВ «Тасмаркет» нежитлові будівлі (сховища для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) не порушують суспільні інтереси Сокирянської міської ради та громади міста, не створюють загрози життю і здоров`ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, тобто не порушують права третіх осіб і відповідають вимогам державних будівельних норм щодо місця їх розташування.

В той же час, згідно додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 лютого 2021 року № НВ-7306054342021 на межі від А до Б земельної ділянки позивача знаходяться землі Коболчинської сільської ради та землі пайового фонду.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що нежитлові будівлі (сховища для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) не порушують суспільні інтереси власників (користувачі) вказаних земель, а відтак, позивачем не доведено факту, що нерухоме майно, яке самочинно збудоване ТзОВ «Тасмаркет» на його земельній ділянці не порушує прав інших осіб.

Стосовно звіту про оцінку майна нежитлової будівлі (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) літера «А» площею 1090,20 кв.м., літера «Б» площею 1175,80 кв.м., який міститься в матеріалах справи, суд вказує наступне.

В результаті проведених розрахунків ринкової вартості об`єкту оцінки - нежитлових будівель (сховище для тимчасового зберігання та сортування сільськогосподарської продукції) літера «А» площею 1090,20 кв.м., літера «Б» площею 1175,80 кв.м. визначено в сумі 1 268 960 грн.

Як вбачається із означеного Звіту, оцінювачем з метою визначенні ринкової вартості об`єкта оцінки використано порівняльний підхід, відносно інформації про продаж та пропозиції подібного нерухомого майна в Сокирянському районі та вибрано об`єкти порівняння які відповідають поняттю «подібне майно» .

Згідно пункту 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав» , «подібне майно» - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об`єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість.

Так, відповідно до описової частини Звіту, в якості об`єктів, що співставляються в методі аналогів обрано житлові будинки , які пропонуються для продажу в Сокирянському районі. Разом з тим, як вбачається із додатків до вказаного Звіту, об`єктами порівняння, які дійсно використані у роботі оцінювачем є п`ять ангарів.

При цьому, суд звертає увагу, що побудований об`єкт є новозбудованим та позивачем не надано відомості щодо вартості проведених робіт та матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює наданий позивачем звіт про оцінку майна та вважає, що оцінку проведено не об`єктивно.

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ).

Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам сторін та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, судовий збір слід залишити за позивачем.

Інших судових витрат не заявлено.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано - 10 вересня 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк