Ухвала

від 10.09.2021 по справі 160/15587/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

10 вересня 2021 року Справа № 160/15587/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса Олена Миколаївна, перевіривши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 адвоката В`язового Вячеслава Вікторовича до Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Новопокровська селищна територіальна громада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат В`язовий Вячеслав Вікторович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Новопокровська селищна територіальна громада Дніпровського району Дніпропетровської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського (колишнього Покроського) району Дніпропетровської області, як суб`єкта владних повноважень щодо державної реєстрації іншого речового права - права оренди належної позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 1225083000:01:013:0011 за записом про державну реєстрацію 39659607 від 11.12.2020 р.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов підлягає поверненню позивачеві з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 ст.43 КАС України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

У відповідності до ч.1 ст.55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.

Відповідно до ч.1 ст.57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 ст.59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Згідно ч.1 ст.20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Частинами 1 та 4 ст.26 Закону №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.60 КАС України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно ч.3 ст.26 Закону №5076-VI, повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 ст.4 вищевказаного закону встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Судом встановлено, що позов ОСОБА_1 підписано адвокатом В`язовим Вячеславом Вікторовичем.

На підтвердження своїх повноважень підписант надав ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1089987 від 03.09.2021 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №ВА№04-5/21 від 03.03.2021 року, в якому зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Проте, договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №ВА№04-5/21, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом В`язовим Вячеславом Вікторовичем, до матеріалів позовної заяви позивачем не надано.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.

Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.240 ЦК України, представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно із п.2 ч.1 ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позову, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Отже, враховуючи, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, а повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутній документ на підтвердження дійсної волі позивача реалізувати своє право на підписання позовної заяви не самостійно, а через адвоката (представника), та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому адвокату (представнику).

Аналізуючи зміст Закону №5076-VI щодо повноважень представляти інтереси позивача адвокатом В`язовим Вячеславом Вікторовичем, враховуючи відсутність договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом В`язовим Вячеславом Вікторовичем, суд дійшов висновку, що даний представник не має повноважень на підписання позовної заяви позивача. Інші докази права підпису позовної заяви від імені позивача, у доданих до позову матеріалах - відсутні.

Суд зауважує, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі № 1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: «звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.» .

Пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для повернення такої позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 43, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката В`язового Вячеслава Вікторовича до Виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, третя особа: Новопокровська селищна територіальна громада Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,- повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.09.2021р.

Суддя О.М. Неклеса