Рішення

від 10.09.2021 по справі 400/2203/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 р. № 400/2203/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, про:визнання протиправними та скасування наказів від 26.02.2021 № 1108-СГ, від 25.03.2021 № 1881-СГ, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 26.02.2021 № 1108-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25.03.2021 № 1881-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки ; зобов`язати відповідача прийняти рішення у формі наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та надання позивачу у власність земельної ділянки розміром 2 га, кадастровий номер 4824580400:01:000:0437, розташованої в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, із цільовим призначення - для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог статті 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, вставленому статтею 186-1 Земельного кодексу України. Позивач зазначає, що наведені в оскаржуваних ним наказах підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачені законом.

Ухвалою від 21.04.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі, постановив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, установив сторонам строки для подання заяв по суті справи та доказів, у тому числі відповідачу - відзиву на позовну заяву та доказів на його підтвердження та доказів на підтвердження повноважень заступника голови комісії з ліквідації, який підписав наказ від 26.02.2021 № 1108-СГ.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на невідповідність розробленої позивачем документації із землеустрою вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 376, та статті 50 Закону України Про землеустрій (відсутній опис місцезнаходження наявних суміжних земель та елементів позамежної ситуації).

На підтвердження повноважень заступника голови комісії з ліквідації, який підписав наказ від 26.02.2021 № 1108-СГ відповідач подав копію наказу від 10.02.2021 № 64-вп Про надання щорічної основної відпустки ОСОБА_2

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Наказом від 04.03.2020 № 4409/0/14-20-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідач надав позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,00 га пасовищ, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

За замовленням позивача Миколаївська регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру виготовила документацію із землеустрою Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності (код КВЦПЗ-А-01.03) для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області .

Зазначений проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Татаровою О. В., про що свідчить висновок про розгляд документації із землеустрою від 11.08.2020 № 12916/82-20.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.01.2021 № НВ-4810922852021 підтверджується, що відомості про бажану позивачем земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру з присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера 4824580400:01:000:0437.

Позивач двічі зверталася до відповідача за затвердженням проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

Наказом від 26.02.2021 № 1108-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з таких підстав (дослівно): доопрацювати опис межових знаків з урахуванням суміжних землевласників (землекористувачів), відповідно до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 № 37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 № 391/17686 .

Наказ підписаний заступником голови комісії з ліквідації Шапраном Ігором.

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача підтверджується, що керівником відповідача є Колеснік Олег Олегович, а Шапран Ігор Анатолійович є представником відповідача, уповноваженим вчиняти дії від імені відповідача, у тому числі підписувати договори тощо (на період тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 ).

Листом відповідача від 16.03.2021 № ПІ-73/0-80/0/63-21 підтверджується, що станом на 26.02.2021 начальник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Колеснік О. О. не перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Копія наказу відповідача від 10.02.2021 № 64-вп свідчить про те, що станом на 26.02.2021 ОСОБА_2 перебував у щорічній основній відпустці.

Доказів повноважень Шапрана І. А. на підписання відповідних наказів на період відпустки ОСОБА_2 відповідач не подав.

Наказом від 25.03.2021 № 1881-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з таких підстав (дослівно): у списку межових знаків, переданих на зберігання, опис місцезнаходження останніх доповнити даними з урахуванням наявних суміжних земель та елементами позамежної ситуації; доповнити проєкт землеустрою відомостями про чинне Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки .

Ухвалюючи рішення по суті спору, суд виходить з такого.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України вказано, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами восьмою-десятою статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Матеріали справи свідчать, що звертаючись до відповідача за затвердженням проекту землеустрою, позивач додала погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (4824580400:01:000:0437) у власність орієнтовною площею 2,00 га, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Наведені в оскаржуваних наказах вказівки відповідача про необхідність, на його погляд, доопрацювання документації із землеустрою не передбачені чинним законодавством як підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою.

Необхідно зазначити, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Ураховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою шляхом прийняття відповідного наказу. Зокрема, пункт 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, передбачає, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Правомірність та необхідність застосування такого способу захисту також підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2020 у справі № 591/5935/17.

Отже, позов належить задовольнити.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 908 грн за квитанцією від 27.03.2021, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 26.02.2021 № 1108-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.03.2021 № 1881-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки .

4. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр-т Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) прийняти рішення у формі наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) у власність земельної ділянки розміром 2 га, кадастровий номер 4824580400:01:000:0437, розташованої в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, із цільовим призначення - для ведення особистого селянського господарства.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 816 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна