Ухвала

від 10.09.2021 по справі 420/2453/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2453/20

УХВАЛА

09 вересня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Шевченко А.О.

сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: Рудяк Н.Ф.

старший державний виконавець

Овідіопольського районного відділу

Державної виконавчої служби Південного

міжрегіонального управління Міністерства

юстиції (м. Одеса) Відінчук К.Г.: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відінчук К.Г. про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №420/2453/20, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилася адміністративна справа за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Петродолинського дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) Вербичка про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2020р. у справі № 420/2453/20 адміністративний позов задоволено:

застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Петродолинського дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) "Вербичка", ЄДРПОУ: 34815339, юридична адреса: 67810, Одеська область, Овідіопольський район, село Петродолинське, провулок Шкільний, 2,

- у спосіб: у вигляді повного зупинення експлуатації будівель Петродолинського дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) "Вербичка", за адресою: 67810, Одеська область, Овідіопольський район, село Петродолинське, провулок Шкільний, 2,

- у порядок: шляхом відключення за допомогою фахівців енергопостачальних організацій вищевказаних будівель Петродолинського дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) "Вербичка" від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок), обмеження до них доступу, за винятком проведення робіт з усунення недоліків зазначених в акті перевірки №141 від 19.12.2019 р., до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, зазначених в акті перевірки №141 від 19.12.2019р. за номерами: 1-4, 6-14.

10.12.2020р. рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2020р. у справі № 420/2453/20 набрало законної сили.

28.12.2020 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №420/2453/20 .

02.09.2021р. (вх. №48121/21) надійшла заява старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відінчук К.Г. про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №420/2453/20, в якій заявник просить: змінити встановлений спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2020р. у справі № 420/2453/20, постановивши ухвалу про: Заборону застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Петродолинського дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) "Вербичка": - у спосіб: у вигляді повного зупинення експлуатації будівель Петродолинського дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) "Вербичка",

- у порядок: шляхом відключення за допомогою фахівців енергопостачальних організацій вищевказаних будівель Петродолинського дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) "Вербичка" від джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання, установок), обмеження до них доступу, за винятком проведення робіт з усунення недоліків зазначених в акті перевірки №141 від 19.12.2019 р., до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, зазначених в акті перевірки №141 від 19.12.2019р. за номерами: 1-4, 6-14 .

Ухвалою від 03.09.2021р. про встановлення способу і порядку виконання судового рішення призначено судове засідання на 09.09.2021 р. об 11 год. 00 хв., про що повідомлено учасників справи та заявника.

До судового засідання 09.09.2021 р. з`явився представник боржника. Заявник, стягувач, належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, не зявились, явку представників не забезпечили.

Згідно ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

У відповідності ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судове засідання без участі учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зміни способу та порядку виконання, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення лише: 1) у виняткових випадках; 2) за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим; 3) за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів реалізації (виконання) рішення саме в разі неможливості його виконання у спосіб і порядок, встановлений раніше.

Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За правилами ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12 березня 2009 року (заява № 38683/04) зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини "Воротнікова проти України" від 14 лютого 2008 року (заява № 1225/02) зазначено про те, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Як зазначено у ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежно-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту.

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Частиною 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Як вбачається з аналізу викладених положень, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.

Суд зазначає, що встановлення способу або порядку виконання рішення суду здійснюється за умови наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

При цьому, під час розгляду питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України суд не може покласти зобов`язання щодо виконання судового рішення на іншу особу, яка не була учасником справи та щодо якої суд не вирішував питання про її права та обов`язки у спірних правовідносинах. Оскільки саме під час судового розгляду суд надає оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, у тому числі й щодо наявності у особи, до якої звернуті вимоги, вчинити ті чи інші дії, про які просить позивач.

З аналізу викладених положень видно, що орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.

У заяві про зміну способу і порядку виконання рішення старший державний виконавець Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відінчук К.Г. просить постановити ухвалу про заборону застосувати заходи реагування встановлені рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що викладені у прохальній частині заяви старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відінчук К.Г. вимоги про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №420/2453/2 не є зміною чи встановленням способу і порядку виконання судового рішення у розумінні приписів ст. 378 КАС України.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у цій справі, у зв`язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 256, 295-297, 378 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відінчук К.Г. про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №420/2453/20, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.09.2021р.

Суддя: Г.П. Самойлюк