Постанова

від 31.08.2021 по справі 300/257/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/257/21 пров. № А/857/13925/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Сеника Р.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, ухвалене суддею Панікар І.В. в м. Івано-Франківську о 10 год. 06 хв. у справі № 300/257/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2019 року № 154322-5433-0913.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 11.12.2019 року № 154322-5433-0913.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 19.09.2019 року станом на 24.09.2020 року є розірваним за взаємною згодою сторін з часу його укладення. Сторони даного договору не мають будь-яких прав за даним договором та не несуть будь-яких обов`язків за ним. Тим більше, позивач не використовував цю земельну ділянку відповідно до умов оренди. На основі цих мотивів суд першої інстанції зробив висновок про скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Таку позицію обґрунтовує тим, що позивач був орендарем земельної ділянки за період з 19.09.2019 року по 31.12.2019 року, а тому зобов`язаний сплатити орендну плату за цей період, незважаючи на будь-які обставини, окрім форс - мажорних. Та обставина, що мешканці села Королівка не давали позивачу можливості користуватися наданою йому в оренду земельною ділянкою не впливає на обов`язок позивача платити орендну плату за надану йому в оренду земельну ділянку.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 19.09.2019 року між Тлумацькою міською радою об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області в особі міського голови Круховського Р.П. (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 2625684800:05:001:0007, яка розташована за адресою: с. Королівка, Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області, державну реєстрацію якого здійснено 27.11.2019 року.

Пунктом 9 вказаного договору оренди землі визначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку на рік складає 12,24% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки і становить 60559,77 грн.

11.12.2019 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 154322-5433-0913, яким позивачу визначив суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 17255,39 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до положень підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із статтею 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У п. 271.1 ст. 271 ПК України зазначено, що базою оподаткування плати за землю є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Отже позивач, як орендар земельної ділянки з кадастровим номером 2625684800:05:001:0007 мав обов`язок вносити орендну плату за передану йому в оренду земельну ділянку.

Цей обов`язок позивач, з моменту укладення договору оренди земельної ділянки (19.09.2019 року) до моменту його розірвання (24.09.2020 року), не виконав і орендну плату не вносив.

Крім цього, апеляційний суд встановив те, що 24.09.2020 року між Тлумацькою міською радою об`єднаної територіальної громади Тлумацького району Івано-Франківської області в особі міського голови Круховського Р.П. (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 19.09.2019 року.

Відповідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди, Орендодавець та Орендар дійшли згоди достроково розірвати Договір оренди землі від 19.09.2019 року за взаємною згодою сторін з моменту його укладення.

Згідно з пунктом 2 зазначеної додаткової угоди з моменту набрання законної сили цієї угоди сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями.

Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що така набирає чинності з моменту її підписання та є невід`ємною частиною договору від 19.09.2019 року.

Підставою, як зазначив позивач, для розірвання договору оренди земельної ділянки орендована з кадастровим номером 2625684800:05:001:0007 є те, що вказана земельна ділянка не оброблялась та не використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до договору оренди землі, оскільки цьому перешкоджали мешканці села Королівка.

Апеляційний суд встановив те, що 24.09.2020 року Тлумацька міська рада склала акт обстеження земельної ділянки у якому зафіксувала, що земельна ділянка з кадастровим номером 2625684800:05:001:0007 дійсно не оброблялась та не використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з причин наведених вище.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу сторін на те, що вказані обставини не звільняють позивача від сплати орендної плати за землю, порядок сплати якої контролює відповідач.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати оскаржене рішення відповідача з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Отже, у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема у рівності всіх у своїх правах та перед законом, а справедливе застосування норм права повинно мати передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Визначення позивачу податкового зобов`язання з орендної плати за землю за наведених вище обставин (земельна ділянка не була, фактично, передана позивачу в користування на умовах, визначених договором оренди) не відповідало принципу верховенства права.

Тому, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про порушення гарантій позивача, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на правомірне очікування та законне сподівання на використання земельної ділянки відповідно до умов договору оренди.

Оскільки з незалежних від волі позивача обставин, позивач не зміг використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, то в питанні стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою відповідач підійшов формально, не забезпечив справедливий баланс між інтересами держави та необхідністю захисту прав позивача, у якого виникли об`єктивні труднощі у використанні наданої йому в оренду земельної ділянки.

Схожий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 25 березня 2019 року по справі № 607/4316/17-ц.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі № 300/257/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник С. М. Шевчук Повний текст постанови складений 10.09.2021 року