Рішення

від 06.09.2021 по справі 918/329/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2021Справа № 918/329/20 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ФІРМА "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕДЕМ"

до відповідача-1: ПОЛІСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ

відповідача-2: ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

про стягнення 56 538,73 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився ;

від відповідача-1: Дем`янюк С.М.;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ФІРМА "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕДЕМ" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Поліської митниці Держмитслужби про стягнення заборгованості в сумі 56 538,73 грн., посилаючись на неправомірні дії з боку відповідача в результаті безпідставного вилучення товару.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.07.2020 клопотання позивача від 10.07.2020 року про залучення до участі у справі співвідповідача - задоволено, залучено до участі у справі співвідповідачем за вимогами до Поліської митниці Держмитслужби про стягнення 56 538,73 грн. заподіяної матеріальної шкоди - Державну казначейську службу України, матеріали справи №918/329/20 надіслано Господарському суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 залишено без руху позовну заяву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ФІРМА "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕДЕМ", надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

31.08.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків (з посиланням на вимоги ухвали суду від 11.08.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 05.10.2020.

28.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду представник ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ подав відзив на позовну заяву.

01.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду представник ПОЛІСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ подав відзив на позовну заяву.

01.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду представник ПОЛІСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ подав клопотання про закриття провадження у справі, яке суд розглянув і відмовив у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 відкладено розгляд справи на 04.11.2020. Явку представників учасників справи визнано обов`язковою.

06.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача надав заперечення та відповідь на відзив.

Судове засідання, призначене на 04.11.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Приходько І.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкладено розгляд справи на 25.11.2020. Явку представників учасників справи визнано обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 вирішено здійснювати розгляд справи №918/329/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 відкладено підготовче засідання на 15.02.2021. Явку представників учасників справи визнано обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 задоволено клопотання ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ФІРМА "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕДЕМ" та ПОЛІСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, призначено підготовче засідання на 15.02.2021 та доручено забезпечення проведення відеоконференції у справі №918/329/20 Господарському суду Рівненської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 витребувано у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ФІРМА "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕДЕМ" належним чином завірену копію попереднього повідомлення (митна декларація) №24268 від 16.07.19 та надати докази щодо підтвердження витрат по придбанню товару (яблук) на 120 000 грн та відкладено підготовче засідання на 17.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 відкладено підготовче засідання на 14.04.2021.

19.03.2021 до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "ФІРМА "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕДЕМ" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

02.04.2021 до Господарського суду міста Києва від ПОЛІСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ надійшли додаткові пояснення.

14.04.2021 до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "ФІРМА "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕДЕМ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 відкладено підготовче засідання на 26.05.2021.

19.05.2021 до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "ФІРМА "ТОРГОВИЙ ДІМ ЕДЕМ" надійшло повідомлення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.06.2021.

27.05.2021 до Господарського суду міста Києва від ПОЛІСЬКОЇ МИТНИЦІ ДЕРЖМИТСЛУЖБИ надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2021 розгляд справи відкладено на 06.09.2021.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 06.09.2021 заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у позові повністю.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання 06.09.2021 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 виходив з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Приймаючи до уваги, що усі учасники справи реалізували власні процесуальні права шляхом подання відповідних заяв по суті справи, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого судом приймається рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на обставини того, що 04 червня 2019 року між позивачем та Фірмою ООО Импорт Маркет , м. Москва, Росія, було укладено договір купівлі-продажу (Контракт №14), відповідно до умов якого (п.1.1) продавець - Фірма ООО Импорт Маркет продав, а позивач (як покупець) купив яблука свіжі в асортименті, в цінах та кількостях у відповідності до інвойсу на кожну партію поставленого за контрактом товару. Загальна сума контракту 4300,00 Євро. Умови поставки згідно Інкотермс-2010, конкретні умови поставки обумовлюються в інвойсї на партію поставленого товару.

Позивач зазначає, що 10 липня 2019 року між ним та Фірмою ООО Импорт Маркет було укладено доповнення до контракту №14 від 04.07.2019 р., відповідно до пункту 1 якого: Право власності на товар переходить до Покупця після перетину товаром державного кордону України, незалежно від проведення оплати за товар Покупцем .

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов вказаного Контракту, Продавцем було здійснено поставку партії товару відповідно до інвойсу № F-24-007-FEH-IP-SE від 12.07.2019 р. та накладної CMR №б/н від 10.07.2019р. автомобільним транспортом.

За доводами позивача, 16 липня 2019 р. у зону митного контролю митного поста Городище Рівненської митниці ДФС в напрямку в`їзд на митну територію України заїхав вантажний автомобіль DAF SCHMITZ А9440ВІ (країна реєстрації Білорусь) під керуванням громадянина Білорусії ОСОБА_1 . Згідно поданих водієм до митного контролю товаросупровідних документів, а саме інвойсу № F-24-007-FEH- IP -SE від 12.07.2019 р. та накладної CMR №б/н від 10.07.2019р., ре експортного фітосанітарного сертифікату від 12.07.2019р. - через митний кордон України в митному режимі імпорт переміщувався товар яблука свіжі, сорт Айдарет , у кількості 1650 картонних коробок (на 26 палетах), вагою нетто 19760,0 кг та вартістю 4149,6 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 16.07.2019 р. складало 120369,29 грн. Вантаж переміщувався на адресу одержувача ПП Торговий Дім Едем , м. Хмельницький від відправника ООО Импорт Маркет , м. Москва, Росія.

Сторонами не заперечується, що за результатом митного огляду та митного оформлення вказаного вантажу, працівниками митниці було складено протокол на водія ОСОБА_1 про порушення митних правил №0313/20400/19, а предмет правопорушення: яблука свіжі, сорт Айдарет , у кількості 1650 картонних коробок (на 26 палетах), вагою нетто 19760,0 кг було вилучено та розміщено на склад Рівненської ДФС.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.07.2019р. у справі № 569/14139/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 Митного Кодексу України провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю у діях водія події та складу адміністративного правопорушення. Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 0313/20400/19 від 16.07.2019р., а саме яблука свіжі, сорт Айдарет , у кількості 1650 картонних коробок (на 26 палетах), вагою нетто 19760,0 кг, які були вилучені та розміщені на складі Рівненської митниці ДФС, суд ухвалив повернути власнику - ПП Торговий Дім Едем .

Постановою Рівненського апеляційного суду від 27.08.2019р. апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Рівненського міського суду від 26.07.2019р. у справі №569/14139/19 залишено без змін.

Позивач вказує, що зазначеними рішеннями встановлено, що з боку водія ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій, які можна було б розцінити як умисні чи необережні, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, оскільки документи інспектору митного посту Городище Рівненської митниці ДФС ним були надані правильні, товар пред`явлений до огляду в повному обсязі та жодним чином не приховувався.

В подальшому позивач звернувся до Рівненської митниці ДФС з заявою щодо негайного виконання рішень суду та повернення власнику безпідставно вилученого товару загальною вартістю 4149,6 Євро.

На вказану заяву було отримано відповідь за підписом в.о. начальника Рівненської митниці ДФС від 27.09.2019р., з якої вбачається, що вилучені яблука на виконання вимог п.6 ст.243 Митного Кодексу України було передано на реалізацію ТОВ Карпати Плюс .

Листом від 10.10.2019р. у відповідь на адвокатський запит митниця повідомила, що яблука свіжі сорт IDARED , калібр 70+, у кількості 1560 карт.кор. на 26 палетах, вагою нетто 19760 кг., які були вилучені та розмішені на складі Рівненської митнипі ДФС, були реалізовані ТОВ Карпати Плюс і від їх реалізації на рахунок митниці надійшли кошти в сумі 63799,67 грн. Відповідно до ст.244 Митного кодексу України сума митних платежів 15 466,59 грн. була перерахована до Державного бюджету України, а кошти одержані від реалізації за винятком митних платежів в сумі 48333,09 грн. зберігаються на рахунку митниці та можуть бути повернуті власнику товару.

Відповідно до звернення позивача, 31 жовтня 2019 року залишок коштів від реалізації товару в сумі 48333,08 грн. було перераховано на рахунок ПП Торговий Дім Едем , що не заперечується учасниками справи.

Відтак позивач зазначає, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної неправомірними діями Рівненської митниці ДФС в результаті безпідставного вилучення товару складає різницю між вартістю вилученого товару (4149,6 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 16.07.2019р. складає 120338,40 грн.) та сумою отриманих позивачем після реалізації товару коштів (за виключенням суми митних платежів), що складає 56 538,73 грн.

Таким чином, спір у справі виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач-1 повинен відшкодувати завдані ним збитки у розмірі 56 538,73 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 р. № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби Рівненська митниця ДФС внесена до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються. При цьому згідно вказаної постанови Рівненська митниця ДФС приєднується до Поліської митниці Держмитслужби. Вказані обставини обумовили визначання позивачем у якості відповідача-1 саме Поліську митницю Держмитслужби. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-1 зазначає, що 16.07.2019 о 9 годині 11 хвилин у зону митного контролю МП Городище Рівненської митниці ДФС на смугу руху червоний коридор у напрямку в`їзду на митну територію України заїхав вантажний автомобіль марки "DAF" з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та причіп марки SCHMITZ з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 (країна реєстрації - BY) під керуванням громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 .

Згідно поданих ОСОБА_1 до митного контролю товаросупровідних документів, а саме: CMR №б/н від 10.07.2019, INVOICE №F-24-007-FEH-IP-SE від 12.07.2019, реекспортний фітосанітарний сертифікат 8043209091120719002 від 12.07.2019 через митний кордон України в митному режимі імпорт переміщується вантаж яблука свіжі, сорт Айдарет , у кількості 1650 картонних коробок (на 26 палетах), вагою нетто 19760,0 кг та вартістю 4149,6 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 16.07.2019 р. складало 120369,29 грн.

Одержувачем товару, зазначено Приватне підприємство фірма Торговий Дім Едем, а відправником ООО ИмпортМаркет .

Відповідач-1 зауважує, що у ході проведення додаткових митних процедур, а саме, митного огляду у кабіні водія, в папці серед інших документів, виявлений INVOICE №F-24-007- FEH-IP-SE від 21.06.2019, у якому міститься інформація про те, що вартість переміщуваного товару становить 7 904,00 Євро, що згідно курсу НБУ станом на 16.07.2019 складає 229 274,83 грн.

Також відповідач-1 наголошує, що у своєму поясненні від 16.07.2019 громадянин ОСОБА_1 підтвердив факт подання працівникам Рівненської митниці ДФС товаросупровідних документів з інвойсом №F-24-007-FEH-IP-SE від 12.07.2019, в якому зазначена вартість товару 4 149,6 Євро. Чи пред`являв вказаний інвойс під час митного оформлення товару працівникам митниці Республіки Білорусь, він не пам`ятає. Підтверджує Факт виявлення у кабіні його автомобіля інвойсу за №F-24-007-FEH-IP-SE із зазначеною вартістю товару 7 904 Євро.

Таким чином, відповідач-1 вказує на наявність підстав для висновку, що на митну територію України здійснено переміщення товару з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, отримувача, кількості вантажних місць та вартості товару.

Сторона вказує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 511 Митного кодексу України, у разі виявлення порушення митних правил передбаченого ст. 483 МК України, вилучення товарів, які підлягають конфіскації відповідно до цієї статті є обов`язковим.

При цьому позивачем не заперечується, що протоколом про порушення митних правил №0313/20400/19 від 16.07.19, вилучено яблука вагою 19760 кг. та передано на склад Рівненської митниці ДФС за описом предметів де зазначено, що яблука частково пошкоджені, прим`яті та з слідами гнилі. Натомість, до моменту передачі в реалізацію, яблука зберігались на складі митниці в спеціальному фургоні - рефрижераторі перевізника яблук у відповідному температурному режимі.

Відповідач-1 обґрунтовано звертає увагу на те, що у постанові Рівненського міського суду Рівненської області від 26.07.2019р. у справі № 569/14139/19 зроблено висновок, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина у формі прямого умислу, проте факт вчинення дій спрямованих на переміщення товару з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу документів, що містять неправдиві відомості щодо вартості товару судом не було спростовано.

В свою чергу, митниця листом від 18.07.2019р. вих. №6318/03/17-03 звернулася до Департаменту податкових та митних експертиз щодо визначення ринкової вартості затриманих яблук та отримала звіт про проведення оцінки майна від 22.07.19р. №59-1-033Т, де встановлено ціну можливої реалізації (97812,00 грн.) 4 грн. 95 копійок за 1 кг. враховуючи що товар швидкопсувний, втрачено товарний вигляд через наявність гниття та збитих місць на товарі.

Відповідно до вимог п.6 ст.243 Митного кодексу України, товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності; а у випадках, передбачених законодавством - переробці, утилізації чи знищенню.

Відповідно до вимог "Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним", затвердженого постановою КМУ №1340 від 25.08.98, Товари з обмеженим терміном зберігання, вилучені правоохоронними органами або затримані митницями ДФС як предмети порушення митних правил (підпункт 4 пункту 1), передаються для подальшого розпорядження на підставі акта опису, оцінки та передачі майна, в тому числі реалізується через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію.

Відповідач-1 вказує, що комісією, створеною відповідно до п. 7 Порядку товар - "яблука свіжі, сорт "IDARED", передано на підставі акту опису, оцінки та передачі майна №14/19 від 23.07.19р, в реалізацію через торгівельне підприємство, з якими укладені угоду на реалізацію. На митниці укладено таку угоду з торгівельним підприємством ТОВ Карпати Плюс .

Отже, на виконання вимог п.6 ст.243 Митного кодексу України та п.9 "Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним", затвердженого постановою КМУ №1340 від 25.08.98р, комісією митниці було прийнято рішення щодо передачі товару в реалізацію ТОВ Карпати Плюс .

Разом з цим, ТОВ Карпати Плюс звернулося на митницю листом вх. №7402/17-03 від 30.07.19р щодо неможливості реалізації яблук та вирішення питання їх подальшого розпорядження.

Відповідно до листа вищезазначеною комісією прийнято рішення щодо проведення уцінки яблук, про що складено акт №15/19 опису та уцінки товарів від 01.08.2019 року (вартість78249,60 грн.).

У зв`язку з відсутністю попиту та низькою якістю товару, вищезазначеною комісією прийнято рішення щодо проведення додаткової уцінки, про що складено АКТ №17/19 опису та уцінки товарів від 16.08.2019 року (вартість 57799,68 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що від реалізації товару на рахунок митниці від ТОВ "Карпати Плюс" надійшли кошти в сумі 63799,67 грн.

Відповідно до вимог ст.244 Митного кодексу України сума митних платежів 15 466,59грн. по платіжним дорученням №№ 2469, 2470 від 30.09.2019 була перерахована до Державного бюджету України за кодами бюджетної класифікації доходів бюджету, відкритих на балансі казначейської служби України.

Кошти одержані від реалізації товару зберігалися на рахунку митниці до моменту повернення власнику товару.

Таким чином, відповідач-1 наголошує, що дії посадових осіб Рівненської митниці ДФС щодо тимчасового вилучення товарів, зберігання товару на складі митниці та передача їх для реалізації є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача.

Судом приймаються доводи відповідача-1, з урахуванням наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 489 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил зокрема є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

У статті 486 Митного кодексу України вказано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Відповідно до статті 488 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

У частинах першій та другій статті 511 Митного кодексу України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

У разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

З матеріалів справи вбачається, що працівники митниці, за підстави передбаченої у пункті 1 частини першої статті 489 Митного кодексу України, в межах наданих повноважень, вчинили процесуальні дії по складанню протоколу про адміністративне правопорушення, направлення його до суду для розгляду та тимчасовому вилученню товару до моменту розгляду судом вказаного протоколу.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 24 Митного кодексу України передбачено право кожної особи на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо особа вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є:

1) рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні;

2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників органів доходів і зборів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

3) бездіяльність - невиконання органами доходів і зборів, їх посадовими особами та іншими працівниками обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.07.2019р. у справі № 569/14139/19, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 27.08.2019, закрито провадження в справі про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 483 Митного кодексу України за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Однак, твердження позивача про те, що неправомірні дії працівників митниці встановлені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.07.2019р. у справі № 569/14139/19 судом не приймаються, оскільки предметом розгляду у даній справі була наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення у діях саме водія ОСОБА_1 транспортного засобу, а не митниці.

В свою чергу, статтею 512 Митного кодексу України визначено, що тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу та іншими законами України.

Подання скарги на рішення про застосування тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, не зупиняє дію такого рішення.

Водночас, позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що ним оскаржувались рішення, дії або бездіяльність працівників митниці щодо вилучення товару.

У позові позивачем також не наводиться жодних обставин, підтверджених належними доказами, щодо неправомірності вилучення товару.

В свою чергу, ч. 6 ст. 243 Митного кодексу України унормовано, що товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари - безпосередні предмети порушення митних правил, вилучені відповідно до цього Кодексу, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності, а у випадках, передбачених законодавством, - переробці, утилізації чи знищенню.

За вказаних обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, та не наведено обставин, які б свідчили про неправомірні дії митниці щодо вилучення та подальшої реалізації товару за ціною, яка відповідала попиту та фактичній якості товару.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача-1 стосовно того, що позивачем не доведено наявність правових підстав для пред`явлення позову про стягнення збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також судом приймаються доводи відповідача-2 про те, що Державною казначейською службою України жодним чином не порушувалися права та законні інтереси позивача.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, зокрема, не доведено що дії відповідачів мали причинно-наслідковий зв`язок з заявленими до стягнення збитками.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254 , 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України .

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2021.

Суддя І.В. Приходько