Рішення

від 05.07.2021 по справі 376/1239/21

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1239/21

Провадження № 2/376/1000/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2021 р.

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Віговського С.І.,

при секретарі - Кропивлянській С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне управління", Білоцерківської районної державної адміністрації, про зобов`язання вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за нею право власності на громадський будинок (магазин), загальною площею 44,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:01:023:0237.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наприкінці 2018 року вона домовилася з директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне управління" (надалі - ТОВ Будівельно монтажне управління ), а саме, що товариство за кошти позивача збудують заново (перебудують) належну позивачу нежитлову будівлі, а саме магазин, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим що такий договір не обов`язково було укладати в письмовій формі, між сторонами був укладений усний договір (договір інвестування поєднаний з договором підряду) за яким, позивач зобов`язалася за власні грошові кошти перебудувати вищезазначений об`єкт нерухомості та привести до належного стану земельну ділянку, тобто в дійсності створити зовсім новий об`єкт нерухомого майна , а відповідач ТОВ Будівельно монтажне управління в свою чергу провести будівельні роботи власними зусиллями за погодженим проектом та зареєструвати на позивача об`єкт нерухомості після реконструкції.

Позивач в повному обсязі виконала взяті на себе зобов`язання та за власні грошові кошти перебудувала вищезазначений об`єкт нерухомості та привела до належного стану земельну ділянку, проте відповідач ТОВ "Будівельно монтажне управління взяті на себе зобов`язання щодо реєстрації права власності на громадський будинок (магазин) на позивача не виконав.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала посилаючись на письмові докази, які наведені в матеріалах справи, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача, - ТОВ "Будівельно монтажне управління , в судові засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідає вимогам абз. 1 ч. 6, п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Представник відповідача, - Білоцерківської районної державної адміністрації (надалі - Білоцерківська РДА), в судові засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідає вимогам абз. 1 ч. 6, п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України слідує, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів зокрема: якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Так, наприкінці 2018 року вона домовилася з директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне управління" (надалі - ТОВ "Будівельно монтажне управління ), а саме, що товариство за кошти позивача збудують заново (перебудують), належну позивачу нежитлову будівлі, а саме магазин, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим що такий договір не обов`язково було укладати в письмовій формі, між сторонами був укладений усний договір (договір інвестування поєднаний з договором підряду) за яким, позивач зобов`язалася за власні грошові кошти перебудувати вищезазначений об`єкт нерухомості та привести до належного стану земельну ділянку, тобто в дійсності створити зовсім новий об`єкт нерухомого майна , а відповідач в свою чергу провести будівельні роботи власними зусиллями за погодженим проектом та зареєструвати на позивача об`єкт нерухомості після реконструкції.

Зі свого боку позивач виконала зобов`язання та повністю оплатила будівельні матеріали та роботу працівників товариства, в свою чергу відповідач побудував (перебудував) вищезазначене приміщення що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 власними зусиллями, він був перероблений і готовий до експлуатації.

При оцінці перебудови коли починалась реконструкція - об`єкт будівництва коштував - 80 000 грн., але витрати позивача на будівництво склали приблизно 300 000 гр., що складаються з вартості будівельних матеріалів, заробітної плати працівникам та супутніх затрат, які були сплачені відповідно до домовленості, тобто вартість реконструкції об`єкта перебільшило його первісну вартість в три рази.

Разом з тим, на підставі Договору купівлі - продажу від 20 квітня 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області за реєстровим номером № 1-656 право власності на первинний об`єкт нерухомості належить позивачу, а земельна ділянка на якій розташований об`єкт нерухомого майна орендується позивачем на підставі договору оренди від 06.04.2012 року.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач вирішила звернутися до суду в порядку ст. 16 ЦК України для захисту свого майнового права та інтересу.

Вказані обставини справи встановлені матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Конституція України (стаття 55), Господарський кодекс України (стаття 5), Цивільний кодекс України (стаття 15) гарантують кожній особі забезпечення права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Як вже було установлено судом, позивач ОСОБА_1 є добросовісним власником громадського будинку (магазину), загальною площею 44,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:01:023:0237, яка перебуває в оренді позивача.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ст.ст. 202 - 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин має вчинятись у формі встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих Договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина друга статті 638 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим, статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є добросовісним власником громадського будинку (магазину), загальною площею 44,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:01:023:0237, яка перебуває в оренді позивача, фактично з 2018 року, тобто вона відкрито володіє нерухомим майном, оскільки звернень державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб з приводу незаконного користування нерухомим майном не отримувала.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Суд, при вирішенні справи враховує, що сторонами відповідачів не надано у справі жодних доказів або заперечень щодо вимог позивача, тобто не виконано вимоги ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263, 265, 268, 280-283, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 20, 202 - 206, 328, 331, 526, 611, 626, 627, 629, 638 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно монтажне управління" (адреса: вул. Самгородоцька, буд. 12, м. Сквира, Білоцерківського району, Київської області, код

ЄДРПОУ: 38483973), Білоцерківської районної державної адміністрації (адреса: вул. Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київської області, код ЄДРПОУ: 19425498), про зобов`язання вчинення дій - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на громадський будинок (магазин), загальною площею 44,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:01:023:0237.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. І. Віговський